1. Характеристика ринку

Під монополією прийнято розуміти ринкову структуру, що відповідає наступним умовам:

весь галузевий випуск постачає одна фірма;

пропонований монополією товар є особливим в своєму роді і не має близьких замінників;

вхід на ринок нових фірм блоковано, тому в умовах монополії відсутня будь-яка конкурентна боротьба.

Практично монополією звуться також ринки із порушеннями деяких з вищезазначених умов. Наприклад, монополіст може ви­робляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники; також може бути послаблена умова щодо відсутності замінників.

Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою мо­нополією. В певному сенсі чиста монополія, як і досконала конку­ренція, існує скоріше як наукова модель, а не в реальній дійсності (в масштабах країни практично не зустрічається). Але якщо роз­глянути невелике містечко, де є, наприклад, всього один хлібоза­вод, одна поліклініка, одна школа тощо, то абсолютна (або чиста) монополія є типовою для будь-якої країни.

Одна з причин появи й існування монополії полягає в такому співвідношенні між розмірами ринку (пред'явленим попитом) та ефективною потужністю підприємства, яке вимагає існування декількох чи єдиного виробника (наприклад, автомобілебудуван­ня, енергетичне машинобудування і т.д.), на відміну від ринків продукції, ефект масштабу виробництва якої явно не виражений (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів тощо). Іншими причинами можуть бути природні (єдине джерело сировини), технологічні (експлуатація винаходу без передачі прав на його використання протягом визначеного часу) та інші.

Монополія можлива лише тоді, коли вхід на ринок іншим підприємствам представляється невигідним чи неможливим. Як­що на ринок входять інші підприємства, то монополія зникає. От­же, наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою виникнен­ня та існування монополії.

Основні бар'єри входження на ринок:

виключні права, отримані від уряду (зв'язок, транспорт, ка­бельне телебачення);

авторські права і патенти;

власність на всі ресурси (діаманти, алюміній);

переваги низьких витрат.

Ринки, закриті для входження конкурентів юридичними бар'єрами, називаються закритими монополіями.

Монополія, яка існує за рахунок економії на масштабах, нази­вається природною монополією. У зв'язку зі значною економією від масштабу виробництва і технологічною недоцільністю розвит­ку конкуренції на ринку може існувати тільки один господарюю­чий суб'єкт, що задовольняє попит клієнтури і одержує прибуток. Розосередити виробництво на кількох підприємствах недоцільно, тому що це приведе до невиправданого росту витрат. Ринкам при­родної монополії притаманні всі основні характеристики ринку монопольного типу. Однак способи впливу держави на ці ринки (насамперед установлення цін і тарифів) будуть відмінними від тих, котрі доцільні стосовно інших монопольних підприємств.

Нині природними монополіями в Україні є, зокрема, транс­портування газу та електроенергії, місцевий телефонний зв'язок, залізниця, водопостачання й опалення. Спільною рисою цих ви­робництв є спадні середні витрати: високі початкові витрати на забезпечення послуги (наприклад, підведення ліній електропере­дач до споживача чи прокладання телефонних ліній) поєднують­ся з постійними чи навіть спадними витратами, яких потребує об­слуговування кожного наступного споживача. Отже, функціону­вання компанії — природного монополіста в окремих секторах економіки є бажаним для суспільства, оскільки забезпечує більшу ефективність, ніж існування конкуренції. А взагалі природі моно­полій притаманне прагнення використовувати свою ринкову вла­ду на шкоду споживачам і потенційним конкурентам. Тому, тільки зменшуючи число ринків з монопольною структурою і ско­рочуючи число підприємств із монопольним положенням, можна послабити до розумних меж їхні негативні впливи на ринки.