1. Моделі ринку та їх ознаки

В економічній теорії ринком називається соціально-еко­номічний інститут, що забезпечує продавцям і покупцям мож­ливість вступати один з одним в контакт для здійснення взаємо­вигідних торговельних угод. Оскільки об'єкти угод та умови їх реалізації в кожному конкретному випадку часто відрізняються, то існує множина різновидів ринків.

За об'єктами угод можна виділити ринки споживчих товарів, ринки факторів виробництва, ринки грошей і кредитів. В свою чергу блага, що обертаються на кожному з них, можуть сприйма­тися споживачами як абсолютно або як частково взаємозамінні. В першому випадку ми маємо ринок гомогенного блага, у друго­му — ринок гетерогенного блага.

В залежності від того, наскільки кожному бажаючому доступ­на участь в ринкових операціях, ринки поділяються на відкриті та закриті. За умовами функціонування виділяють організовані ринки (аукціони, біржі тощо) та неорганізовані, на яких попит і пропозиція врівноважуються стихійно.

Суттєвий вплив на результат торгових угод здійснює кіль­кість покупців і продавців на даному ринку. Від того, чи при­сутній на кожній із сторін ринку один, декілька чи багато суб'єктів, залежить механізм функціонування ринку. Різно­манітні стани, що виникають на ринку гомогенного товару при різних кількісних сполученнях продавців і покупців, наведені в таблиці 7.1.


Поняттю «ринок» є близьким, хоча й не ідентичним, поняття «галузь». Якщо ринки поєднують продавців і покупців товарів, що є близькими субститутами з точки зору їх покупців, то галузі об'єднують продавців (виробників) товарів, що є близькими суб­ститутами у виробництві, або «на стороні пропозиції». Ринок у певному сенсі більший за галузь, оскільки він включає не тільки продавців близьких (за попитом) субститутів, але і їх по­купців. Однак галузь, як правило, є ширшою за ринок, оскільки може обслуговувати декілька різних ринків.

З якісної точки зору розрізняють чотири типові ситуації для галузі.

Перша ситуація — галузь складається з великої кількості дрібних товаровиробників. їх може бути сотні і навіть тисячі. Та­ку галузь називають чистою конкуренцією або досконало конку­рентним ринком.

Друга ситуація — галузь складається з декількох десятків ви­робників. Між ними існує конкуренція, яка здійснює вплив на виникнення певної ринкової ситуації. Цей тип ринку називають монополістичною конкуренцією.

Третя ситуація — галузь формується з декількох виробників. Кожен з них — це доволі велика фірма. Всього таких фірм — три-чотири, максимум десять. Такий тип ринку називають олігополією.

Четверта ситуація — галузь представлена одним великим то-варовиробником-монополістом. У нього немає конкурентів. Тому тип ринку, де працює монополіст, називають чистою монополією.

Описані чотири типи ринкових ситуацій в теоретичному плані відображають чотири ринкових моделі. їх характерні особ­ливості й ознаки представлені в таблиці 7.2.