1. Основні поняття теорії виробництва

Будь-яка фірма в процесі своєї діяльності повинна вирішува­ти ряд завдань. Що і в якій кількості виробляти? Як виробляти свою продукцію? По якій ціні продавати продукцію? Відповіді на ці та інші питання знаходять, виходячи з припущення, що метою фірми є максимізація її прибутку.

Прибуток — це різниця між сумарною виручкою або сумарни­ми надходженнями, які одержує фірма від продажу своєї про­дукції, і сумарними витратами, які несе фірма для того, щоб виро­бити цю продукцію.

Витрати фірми визначаються виробничим процесом і цінами ресурсів. Формально процес виробництва можна описати за до­помогою виробничої функції.

Виробнича функція — це функція, незалежні змінні якої прий­мають значення обсягів використовуваних ресурсів (факторів виробництва), а залежна змінна — значення обсягів продукції, яка випускається.

Частіше за все використовуються виробничі функції з двома ресурсами: працею Ь і капіталом К. Виробнича функція двох ре­сурсів має вигляд: £) = г(Ь, К), де £) — обсяг випуску, Ь і К — ви­трати ресурсів.

Найпоширеніша функція виробництва в емпіричному аналізі — це функція типу: £)(К, Ь)= Л-Ка-Ьр, де А, а і р є додат­ними константами.

Лінія виробничої функції £) = г(Ь, К) називається ізоквантою. Іншими словами, лінія рівня £) — це множина точок, в яких обсяг виробництва постійний і дорівнює £). Різні набори (Ь1, К1) і (Ь2, К2) використаних ресурсів, які належать одній і тій же ізокванті £), дають один і той же обсяг випуску £). 96


Правила побудови ізокванти аналогічні правилам побудови кривих байдужості.

Основною характеристикою ізокванти є гранична норма технічного заміщення одного ресурсу іншим, яка показує, наскільки потрібно скоротити використання одного ресурсу, на­приклад, капіталу для того, щоб збільшити використання іншого, праці, на одиницю за умови, що Q = const.

 



 

 


Рисунок 5.3. Ламана ізокванта

 

 


На рисунку 5.4 представлено ізокванту, що припускає мож­ливість безупинної, але не повної замінності ресурсів у визначе­них межах, за якими заміщення одного фактору виробництва іншим технічно неможливо.

При збільшенні обсягів використання ресурсів збільшується обсяг виробництва, який можна визначити як загальний продукт (ТР) — кількість продукції, яка може бути вироблена на підставі наявної кількості ресурсів. Використовуються також середні і граничні величини.

Середній продукт праці (APL) показує, скільки в середньому

 

TP

продукції припадає на одиницю праці {APL =—— І. Середній про-

дукт капіталу (АРК) показує, скільки в середньому продукції

( TP

припадає на одиницю капіталу ,    ^ ^

Граничний продукт праці (МРЬ) показує, на скільки збільшується обсяг виробництва (загальний продукт) при збільшенні кількості

ATP   _   ЛЛП     dTP ^

праці на одиницю I MPL =  або MPL =—— І. Граничний про-

\           AL       dL J

дукт капіталу (МРК) показує, на скільки збільшується обсяг ви­робництва (загальний продукт) при збільшенні кількості капіталу

 

( MP;

4W.fi> mpk  dTP'

на одиницю І мгк =          аго мгк =           

^          ЛК dK

Необхідно взяти до уваги два особливих випадки, що стосу­ються ізоквант. З одного боку, якщо ресурси є абсолютними замінниками, ізокванти представляються прямими лініями, а МІ\.Т8ЬК — стала величина. З іншого боку, для функції вироб­ництва з фіксованим співвідношенням ресурсів характерні ізок-ванти, зігнуті під прямим кутом, і один з двох граничних про­дуктів — або МРЬ, або МРК — дорівнює нулю, за винятком кута ізокванти, де граничні продукти точно не визначаються.

При заміщенні праці капіталом витрати праці знижуються на ЛЬ, а витрати капіталу збільшуються на ЛК так, щоб обсяг вироб­ництва 0_ залишився незмінним. При цьому втрати виробництва від скорочення витрат праці складатимуть ЛЬ • МРЬ. Щоб зали­шитися на тій самій ізокванті, необхідно отримати приріст вироб­ництва на ЛК • МРК. Оскільки приріст обсягів виробництва від збільшення кількості використаного капіталу дорівнюватиме втраті через відмову від певної кількості використовуваної праці, то -ЛЬ-МРЬ = ЛК-МРК. В результаті перерахунку отримуємо:

МКІ8КЬ =        = (5.2) ЛК МР,