1. Поняття корисності

Кожен з нас щодня приймає рішення: що придбати, у яку школу віддати дитину, на яку роботу влаштуватися, як розпо­ділити сімейний бюджет, від чого відмовитись, до чого прагнути.

В основі формування ринкового попиту лежать рішення ок­ремих споживачів конкретних благ. Благо в теорії споживання -це будь-який об'єкт споживання, який приносить визначене (стійке, передбачене) задоволення споживачу, тобто підвищує рівень його добробуту.

Економічні рішення при виборі благ для придбання диктують­ся бажанням покупця досягнути найбільшої користі, або віддачі, при можливостях, які вони мають. Та користь, яка при спожи­ванні представляє собою рівень добробуту або ступінь задоволен­ня потреб даного економічного суб'єкту, називається корисністю.

Для точного аналізу поведінки споживача необхідно фор­мально описати його цільові установки, тобто залежність рівня корисності від набору споживаних благ. Така залежність пред­ставляє собою функцію корисності. Функція корисності — це співвідношення між обсягами споживаних благ і рівнем корис­ності, який досягається при цьому споживачем:

 

U = f (X,; X2;    Xn), (4.1)

де U — рівень корисності (від англ. utility); X1; X2;    Xn — кількості споживаних благ.

Корисність висвітлює принциповий момент у поведінці спо­живача, який вибирає той чи інший набір благ: вона служить кри­терієм відбору, показує, наскільки необхідним є той чи інший об'єкт вибору даному економічному суб'єкту за певних умов, виз­начає, до чого прагне споживач в даній ситуації.

Скільки людей, стільки і систем цінностей. Проте є загальні типові закономірності для більшості, яких цілком достатньо для того, щоб зрозуміти їх вибір.

Існують різні рівні формалізації переваг різних груп спожи­вачів, з яких витікають різні рівні кількісного співвідношення ко­рисності благ. Це виражається порядковою (ординалістською) і кількісною (кардиналістською) функціями корисності.

Корисність — суб'єктивна цінність певного товару для спожи­вача у певний момент часу.