2. Пропозиція та обсяг пропозиції

Щоб задовольнити свої потреби, домашні господарства прид­бають на ринку блага. Більшість благ, призначених для спожи­вання, спочатку необхідно створити, виробити. Товари і послуги створюються на підприємствах, де в процесі виробництва основні фактори (земля, праця, капітал) трансформуються в готовий продукт. Таким чином, підприємства працюють для задоволення потреб споживачів. Попит споживачів породжує пропозицію підприємств.

Пропозиція — це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути туди доставлена. Вона визначається виробництвом, але не тотожна йому. Є випадки, коли і в урожайний рік «дари» сільського господарства відсутні на полицях магазинів.

Основні поняття, пов'язані з пропозицією, значною мірою аналогічні поняттям, пов'язаним з попитом. Так, аналогічно до попиту, ринкову пропозицію формує пропозиція благ окремими фірмами. Пропозиція окремої фірми визначається її виробничи­ми можливостями, згідно з якими для кожної конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага. Тому пропозиція аналогічно до попиту також характеризується набо­ром обсягів певного блага, які виробники (постачальники) бажа­ють та можуть продати на ринку, і відповідними цінами.

Величина (обсяг) пропозиції буде визначатися максимальною кількістю товару, яку готовий для продажу за даний період часу при даній ціні.

Ринкова пропозиція блага складається із суми обсягів блага, які окремі фірми можуть та хочуть запропонувати до продажу за кожної конкретної ціни.

Закон пропозиції стверджує: за інших однакових умов чим ви­ща ціна на товар, тим більший обсяг пропозиції товару, і навпаки. Отже, встановлюється прямо пропорційна залежність між ціною і величиною пропозиції. Звичайно, для виробника більш прибут­ковим є пропонування товару за вищими цінами (за умови, що високі ціни гарантовано тривалі).

На величину пропозиції та вибір продавця впливає ряд фак­торів:

ціна даного товару (Р);

ціни товарів-субститутів (Р£..., Рп);

ціни компліментарних благ (Р1с,... , Ртс);

витрати виробництва (С), які охоплюють як технології вироб­ництва, що визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціни цих ресурсів;

податки і субсидії (Т);

об'єктивні зовнішні (перш за все природні) умови вироб­ництва (N1);

очікування виробників (Е).

Побудована з урахуванням цих впливів функція пропозиції буде характеризувати залежність обсягу пропозиції від даних факторів:

 

С/ = ї (Р; Рі8,...,Рп8; РіС,...,Рт; С; Т; М; Е). (2.4)

Найпростішою, і як наслідок цього, нерідко використовува­ною формою функції пропозиції є лінійна:

 

0 = т + п • Р, (2.5)

де т і п — параметри зв'язку ціни і величини пропозиції, які виз­начаються на основі конкретних спостережень і статистичних об­числень (наприклад, методом найменших квадратів).

Серед нелінійних форм частіше всього використовується сте­пенева залежність, наприклад:

0 = т + п • Ра. (2.6)

Крива пропозиції — графічне відображення функції пропо­зиції.

Крива пропозиції представлена на рисунку 2.4 і позначена буквою Б (англ. зирИу).

На графіку дія закону пропозиції описується рухом уздовж лінії пропозиції: якщо змінюється ціна, то в тому ж напрямку змінюється обсяг пропозиції.

 

р!

 

            <?

Рисунок 2.4. Крива індивідуальної пропозиції

 

 


Якщо змінюються нецінові чинники, то змінюється сама за­лежність, що характеризує пропозицію і лінія пропозиції зсу­вається паралельно вправо або вліво (рисунок 2.5).