3.3. Комплексне керування якістю - перебудова свідомості в області мислення

 

Це поняття було введено А.Фейгенбаумом ще в 1957 році як ефективна система, що поєднує діяльність різних підрозділів ор­ганізації, відповідальних за розробку параметрів якості, підтри­мання досягнутого рівня якості та його підвищення, для забезпечення виробництва й експлуатації виробу на найбільш економічному рівні, при повному задоволенні вимог споживача.

У своїх працях він виступав за повний всеосяжний підхід до якості, що потребує залучення всіх функцій, а не тільки власне виробництва. Його ідея полягала в тому, щоб «вбудовувати» якість на ранніх стадіях створення продукту, а не контролювати якість того, що вже вийшло.

Фейгенбаум запропонував зробити комплексне керування якістю турботою спеціального адміністративного підрозділу, який спеціалізується винятково на аналізі якості продукції і виконує тільки функції контролю якості силами відповідних фахівців.

Учений висунув концепцію Загального контролю якості (Total Quality Control - TQC). У 1961 році він опублікував книгу «Total Quality Control, Engineering and Management», у якій передбачався контроль не тільки виробництва, а й діяльно­сті всіх підрозділів фірми. Контроль якості розглядався ним як втручання в усі фази промислового виробництва - від специфі­кацій замовників, через проектування, виробництво вузлів і де­талей, складання до доставки виробу споживачеві для його повного задоволення.

До головних завдань TQC Фейгенбаум включав прогнозова­не усунення потенційних невідповідностей у продукції на стадії конструкторської розробки, контроль якості продукції, яка по­ставляється, управління виробництвом, роботу служби сервіс­ного обслуговування, а також нагляд за дотриманням заданих вимог до якості. Він одним з перших висловив думку про зна­чення системи витрат на якість і необхідність проведення сис­тематичного дослідження причин браку.

У розумінні Фейгенбаума контроль якості - це інструмент керування, що включає такі етапи:

встановлення стандартів якості;

оцінка відповідності стандартам якості;

реакція на перевищення стандартів якості;

планування поліпшення стандартів.

Важливе значення надавалося статистичним методам і ви­користанню їх у програмі контролю якості.

Відповідно до ТЦС з'явилися документовані системи якості, була встановлена відповідальність і повноваження, взаємодія всіх рівнів виробництва на підприємстві. Більше надавалося значення людському фактору: забезпеченню кращих умов робо­ти, турботі про майбутнє працівника, його страхуванню і під­тримці родини. Значна увага приділялася освітньому рівню працівників, його безперервному підвищенню.

Основним принципом результативності керівництва стало найбільш повне розкриття здібностей підлеглих, що передбача­ло самостійність і виключало примус. Якість розглядалася як єдина і найважливіша сила, що організаційному успіху і росту компанії на національному і міжнародному ринках.

Впровадження і розвиток концепції ТЦС у різних країнах відбувалося не рівномірно. Незважаючи на те, що всі основні ідеї прийшли із США та Європи, найбільшого поширення ця система набула саме в Японії.

В Японії ідеї ТСЧС зустріли із захватом і завдяки професору Ісікаві, який був прихильником залучення до процесу поліп­шення якості всіх співробітників підприємства, отримали пода­льший розвиток. Системи ТСС розвивалася на основі широкого використання методів математичної статистики і за­лучення персоналу до роботи в групах якості. Японський підхід отримав назву «Керування якістю в рамках компанії» (Company Wide Quality Control).

Відповідно до нового підходу, управління якістю стало од­ним із першочергових завдань фірми. Воно означало перебудо­ву свідомості людей в області управління. Компанії стали орієнтуватися на такі цілі:

насамперед - якість, а не короткочасні прибутки;

головне - споживач, тобто перебудова свідомості на точку зору іншої сторони;

наступний етап виробничого процесу - споживач твоєї про­дукції;

інформаційне   забезпечення   і   застосування   економіко-математичних методів;

людина в системі управління - залучення всіх без винятку працівників до процесу керування якістю;

функціональне управління.

Впровадження комплексного управління якістю на підпри­ємстві повинно було супроводжуватися стандартизацією всіх елементів виробничого процесу з наступною передачею керів­ником прав і обов'язків своїм підлеглим.