СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Абсолютний ціновий  ризик — це очікувані сума  втрат прибутку чи сума збитків при встановленій ціні.

Адвалорне мито  — це  мито, яке розраховується у відсотках  до митної вартості товарів.

Акційні знижки  — знижки, які встановлюються на час проведен- ня акцій.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні і мо- нопольні товари, що  включається у вигляді надбавки в ціну товару і оплачується покупцем.

Антидемпінгове мито — використовується в разі  вивозу за межі митної території України  товарів за  демпінговими цінами, якщо вивіз цього товару загрожує державним інтересам.

Аукціон  (відкриті торги) — ініціатором є продавець, який ставить за  мету  встановлення максимальної ціни. Сукупність покуп- ців, реально чи віртуально присутніх на продажу, змагаються за право  купівлі товару. Цінові пропозиції подаються відкри- то, у присутності конкурентів. Товар  отримує той,  хто запро- понує  найвищу ціну.

Базисна ціна — 1) ціна товару стандартної якості, на основі  якої визначається ціна товару більш високої або нижчої якості; 2) точка відліку при  визначенні індексу цін  у міжнародній тор- гівлі, в тому  числі й  за  окремими групами товарів. Базисні ціни публікуються в міжнародній і національній зовнішньо- торговельній статистиці  та  періодичних виданнях  ООН;  3) ціна товару з фіксованими параметрами якості, яка встанов- люється в момент укладання опціонної угоди.

Бонусні знижки — знижки, які надаються постійним покупцям за певний обсяг покупок протягом певного часу, зазвичай року.

Валові  витрати  — це сума  постійних і змінних витрат на сукуп- ний випуск товару.


 

Виробничі  витрати — це витрати, які мають відношення до про- цесу виробництва (матеріальні витрати, заробітна плата, опла- та електроенергії тощо).

Відносний ціновий  ризик — це ступінь цінового ризику, тобто про- гнозований відсоток непроданих товарів по встановленій ціні.

Господарський ризик — це імовірність виникнення втрат або не- доодержання фактичного прибутку у порівнянні із запланова- ним  показником прибутку в невизначених умовах господар- ської діяльності підприємства.

Державна цінова політика  — це сукупність принципів та методів діяльності органів державної влади спрямованих на  забезпе- чення рівних економічних умов для функціонування суб’єктів господарювання, збалансованості ринку товарів і послуг, про- тидії виникненню монополізму, підвищення якості товарів та забезпечення соціальних гарантій.

Довідкова ціни — ціни, які доводяться до відома споживачів шля- хом безпосереднього чи опосередкованого спілкування.

Диверсифікація цінових ризиків  — це  зниження рівня концен- трації ризиків за  рахунок диверсифікації постачальників, цілей цінової політики, товарного асортименту, цільових сег- ментів ринку, рівня торгових надбавок або знижок.

Демпінгова ціна — ціна, рівень якої є нижчим рівня витрат на ви- робництво товару. Використовується переважно в міжнарод- ній торгівлі.

Дилерські знижки — знижки, які надаються посередникам зі збу- ту для покриття витрат та забезпечення отримання прибутку.

Диференціація по  групам  покупців  — різним групам покупців пропонується однаковий товар  за різними цінами.

Диференціація по варіантам товару  — різні модифікації одного товару пропонуються за різними цінами.

Диференціація по території — на різних територіях товар  пропо- нується за різними цінами.

Економні покупці — орієнтовані на низькі ціни, характеризують- ся високою чутливістю до ціни. Зацікавлені в низьких цінах, що забезпечують мінімальний рівень якості.


 

Експортні  знижки  — знижки, які надаються іноземним покуп- цям понад  ті знижки, які діють  на внутрішньому ринку.

Експортне  (вивізне)  мите — це мито, яке виплачують при  вивозі товарів з митної території країни.

Еластичність попиту — це реакція попиту на зміну ціни.

Етичні  покупці   —  готові   платити високу ціну,  яка  обґрунто- вана    сильною  прихильністю   до   марки,  морально-етични- ми   чи   патріотичними  принципами  (виробництво екологіч- но чистої продукції, підтримка національних виробників тощо).

Ефект (парадокс) Гіффена Р. — це зростання попиту на товар, ви- трати на який займають значну частку в бюджеті, при  підви- щенні ціни.

Ефект (парадокс) Веблена  Т. — це зростання попиту на ексклю- зивний товар  при підвищенні ціни.

Ефект сноба — це зростання попиту при зростанні ціни, на основі намагання виділятися.

Ефект  приєднання до більшості  — це залежність попиту від  за- гальноприйнятою мотивацією покупців.

Ефект  унікальної цінності  — це  зниження   цінової чутливості, якщо товар  є унікальним.

Ефект ціни-якості — коли товар є високоякісним, престижним чи ексклюзивним цінова чутливість споживача суттєво знижу- ється.

Ефект участі  у витратах  — визначає, якщо покупцям відшкодо- вують  частину витрат їхня цінова чутливість знижується.

Ефект поінформованості про субститути — це зниження цінової чутливості, у разі, якщо покупці не знають про товари-замін- ники.

Ефект труднощів порівняння — коли покупцям важко порівняти якості товарів-замінників їхня цінова чутливість знижується.

Ефект безповоротних інвестицій — коли товар  використовується в комплекті з раніше придбаним товаром, цінова чутливість споживача знижується.


 

Ефект сумарних витрат — коли частка витрат на товар  в сукуп- них  витратах покупців відносно мала, їхня цінова чутливість знижується.

Єдині ціни — ціни, які встановлюються на єдиному рівні з вклю- ченням до її складу транспортних витрат незалежно від місця знаходження покупця.

Закриті (трансфертні) знижки  — знижки, які встановлюються у внутрішньовиробничої кооперації підприємства.

Закупівельні ціни — це ціни за якими підприємства сільськогос- подарського виробництва реалізують товари державі, іншим юридичним особам.

Залікові знижки  «трейд-ін» (товарообмінний залік)  — знижки, які встановлюються на новий товар  у разі  повернення анало- гічного старого товару.

Запобігання можливості виникнення цінових ризиків  — це від- мова  від дій або впровадження заходів по нейтралізації виник- нення ефектів, які можуть супроводжуватися ціновим ризиком і викликати втрату прибутку.

Зональні ціни — ціни, які встановлюються на різних рівнях для різних зон  в залежності від  величини транспортних витрат. Покупці однієї зони  платять однакову ціну. Ціна збільшуєть- ся по мірі  віддаленості зони від продавця

Змінні витрати  — це витрати, які залежать від  обсягів випуску продукції (матеріальні витрати, оплата електроенергії, витра- ти на рекламу, відсоток за кредит тощо).

Знижка — сума, на яку зменшується ціна і, одночасно, сума, якою продавець дотує покупця для стимулювання збуту.

Знижки «сконто» — знижки, які надаються за оплату товару го- тівкою або за дострокове здійснення платежів.

Знижки для  заохочення продажів товарів-новинок — знижки, які надаються посередникам, якщо вони беруть  на реалізацію нові товари, просування яких вимагає додаткових видатків.

Знижки на уторговування — знижки, які встановлюються на за- вершальному етапі узгодження ціни.


 

Індексний метод — узагальнюючий показник рівня цін, який ха- рактеризує рівень цін на різні види  товарів між різними тери- торіями.

Імпортне  (ввізне)  мито – це мито, яке виплачують при  ввезенні товарів на митну територію країни.

Індикативні  ціни   —  це  різновид державних фіксованих цін, які  встановлюються Міністерством зовнішніх  економічних зв’язків і торгівлі України на основі  дійсних цін, що склали- ся на даний товар  на ринку на момент здійснення експортної (імпортної) операції з врахуванням умов  постачання та умов здійснення розрахунків.

Інтернаціональна вартість  — це суспільно необхідні витрати на виробництво товару при  середньосвітових нормативних умо- вах  виробництва та  середньосвітовому рівні продуктивності праці.

Імпортні  квоти – це  кількісне обмеження до обсягу закордонної продукції, ввезення якої підлягає обов’язковому ліцензування.

Ковзні  ціни  — ціни, які встановлюються на  вироби з тривалим циклом виробництва. Розраховуються на  момент закінчення дії  договору шляхом перегляду початкової проектної ціни з врахуванням незапланованих витрат в процесі виробництва.

Комбіноване мито — це мито, яке, поєднує адвалорний і специ- фічний спосіб розрахунку.

Компенсаційне мито використовується в разі  вивозу за межі мит- ної території України товарів, при виробництві і експорті яких прямо або побічно використовувалися субсидії та якщо такий експорт може завдати збитку.

Клубні  знижки   —  знижки,  які  надаються членам дисконтних клубів на придбання товарів.

Кількісні  знижки  — знижки, які надаються за  покупку певної кількості товарів.

Лімітування цінових ризиків  — це встановлення системи еконо- мічних нормативів лімітування цінових ризиків (наприклад: визначення мінімального рівня торгової надбавки, макси- мального рівня знижок покупцям або визначення нормативу товарів, на які будуть  встановлені знижки й т.ін.).


 

Максимально прийнятна ціна — це ціна, при якій покупець отри- мує мінімальну вигоду.

Мінімально прийнятна ціна  — це ціна, при  якій покупець отри- мує максимальну вигоду.

Маржинальні (граничні) витрати — це приріст витрат у результа- ті виробництва та реалізації додаткової одиниці товару.

Маркетингова цінова  політика   —  це  сукупність принципів та методів ціноутворення. Її сутність полягає у створенні опти- мального рівня та структури цін  по товарам і ринкам. Вона  є складовою маркетингової політики, важливим інструментом комплексу маркетингу і діє у взаємозв’язку з товарною, збу- товою та комунікативною політиками. Домінантою маркетин- гової цінової політики продавця є рівень цін, прийнятний для покупців.

Маркетингова стратегія ціноутворення — це довгостроковий ал- горитм формування стартової ціни та її зміни в залежності від прогнозованої дії маркетингових чинників.

Маркетингова тактика ціноутворення — це сукупність заходів разового  та  короткострокового характеру,  які  доповнюють стратегічні наміри з метою більш гнучкої адаптації до неспрог- нозованих змін  маркетингового середовища (підвищення цін, зниження цін, знижки й надбавки до цін). Тактичні заходи спрямовані на  усунення деформацій, які виникають в діяль- ності  продавця внаслідок непередбачених змін  кон’юнктури ринку, помилок управлінського персоналу.

Методи прямого  регулювання цін — це адміністративне втручан- ня  держави в діяльність суб’єктів господарювання. До осно- вних форм  державного прямого регулювання відносять: замо- рожування цін, встановлення фіксованих цін, встановлення граничної норми рентабельності та розміру торговельних над- бавок, декларування цін й таке інше.

Методи непрямого регулювання цін — це втручання в ціноутво- рення через  використання сукупності способів, які дозволя- ють впливати на товарні пропозиції на ринку, рівень доходів населення, попит, регулювати податки.

Митний збір — плата на користь держави, яка стягується при пе- ретині кордону з власника товару іноземного виробництва, що ввозиться в країну для продажу.


 

Надлишок покупця — різниця між максимальною сумою грошей, яку покупець згоден заплатити за певний обсяг благ, і тією су- мою грошей, яку він заплатив.

Надлишок  продавця — різниця між сумою грошей, отриманою за продану продукцію, і мінімальною сумою грошей, за яку про- давець був готовий її продати.

Невиробничі витрати — це витрати, які не мають відношення до процесу виробництва (торговельні та  адміністративні витра- ти).

Негативні знижки  — надбавки до ціни, які встановлюються за невелику партію товару, більш високий рівень якості товару, термінову доставку, доставку безпосередньо до місця викорис- тання та інш.

Непрямі витрати  — це витрати, які не перебувають в прямій за- лежності від  обсягів випуску продукції (загальновиробничі і загальногосподарські витрати).

Нераціональний попит — це попит, пов’язаний з впливом емоціо- нально-психологічних факторів.

Обмежувальні митні  збори  — використовуються щодо  експорту для  обмеження вивозу дефіцитного товару із країни та для стимулювання експорту високотехнологічних товарів.

Оптові ціни — ціни, за якими підприємства реалізують товари ве- ликими партіями.

Оптимізація або зниження ступеня  негативного впливу цінового ризику — передбачає визначення внутрішніх та зовнішніх за- собів зниження ступеню цінового ризику.

Опубліковані ціни  — ціни, які доводяться до відома споживачів шляхом публікування в каталогах, проспектах, буклетах, прейскурантах

Оптимізація цінового  ризику  — передбачає розробку внутрішніх та  зовнішніх засобів зниження ступеня ризику, до яких від- носять: лімітування цінового ризику, диферсіфікацію, мінімі- зацію та страхування.

Особливі  мита — встановлюються Міністерством зовнішньо-еко- номічних зв’язків і торгівлі України та  використовуються в окремих випадках.


 

Паритетні ціни — ціни, які встановлюються державними органа- ми управління для  регулювання співвідношення цін між дея- кими групами товарів.

Персоніфіковані покупці  — орієнтовані на високі ціни, характе- ризуються низькою чутливістю до ціни, готові  платити підви- щену  ціну  за відому марку, якісне обслуговування. Ціна това- ру є важливим чинником, але, одночасно, важливою є і купів- ля товару. Тому готові  витрачати багато часу на пошук товару з найкращим співвідношенням ціна-якість.

Пільгові  знижки  — знижки, які встановлюються з метою  стиму- лювання пільгових категорій покупців або стимулювання збу- ту певних видів  товару.

Податки  — це  частина собівартості або  процентне нарахування на дохід  чи прибуток, що обов’язково перераховується до бю- джету та характеризується регламентацією розмірів і термінів внесення.

Податки  прямі — встановлюються на дохід, прибуток і майно фізичних і юридичних осіб.  До них  відносяться: подохідний податок фізичних осіб,  податки на прибуток підприємств, на доходи банків, земельний, лісовий тощо.

Податки непрямі — це податки на товари, які отримуються при їх продажу та перераховуються до бюджету: податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито та інш.

Податок  на додану  вартість  (ПДВ)  — це  непрямий податок, що створюється на  всіх  стадіях виробництва і обігу,  включаєть- ся у вигляді надбавки в ціну  товару, робіт, послуг і повністю оплачується кінцевим покупцем. Податок на додану вартість є формою вилучення в бюджет частини знову  створеної вартос- ті.  На кожній стадії виробництва й реалізації товарів створю- ється нова  додана вартість, що  визначається як різниця між сумою  податку на додану вартість, отриманого за продані то- вари  і, сплаченого за сировину та матеріали.

Покупці, орієнтовані на зручності — рівень ціни не є орієнтиром при  прийнятті рішення про покупку, домінантою є зручність купівлі, скорочення зусиль на пошуки. Не цікавляться порів- няннм цін та марок, купують те, на що не потрібно витрачати зусилля на пошуки.


 

Політика  вільної торгівлі  — митна політика, спрямована на все- бічне  заохочення імпорту товарів шляхом встановлення міні- мального рівня митних зборів.

Політика  протекціонізму — це державна політика спрямована на створення пільгових умов  діяльності вітчизняним підприєм- ствам у порівнянні з іноземними підприємствами.

Постійні витрати  — це витрати, які не залежать від  обсягів ви- пуску продукції. Підприємство змушене нести  іх  навіть при зупинці виробництва (орендна плата, страхові внески, управ- лінські витрати, амортизаційні відрахування тощо).

Постійне мито — це мито, яке встановлюється відповідно до Єди- ного митного тарифу на постійній основі.

Поточні  ціни  — ціни, які встановлюються в межах довготермі- нових контрактів і можуть змінюватися в залежності від змін кон’юнктури.

Постійні ціни — ціни, термін дії яких заздалегідь визначено.

Прейскурантні ціни — усереднена кошторисна вартість типового

 

будівельного об’єкту ( 1м2


жилої площі, 1м2


корисної площі,

 

1м2 скляних робіт та інш.).

Принцип  абсолютних переваг  ґрунтується на використанні при- родних переваг, які мають країни при  виробництві окремих товарів і послуг.

Принцип  порівняльних переваг  базується на тому, що кожній країні вигідно виробляти і експортувати ті товари, при  виго- товленні яких вона має переваги у витратах виробництва.

Пристосування до можливості виникнення цінового ризику — пе- редбачає проведення заходів по пристосуванню та нейтраліза- ції негативного впливу цінових ризиків на діяльність продав- ця.

Приховані знижки  — знижки, які встановлюються у вигляді без- платних послуг або певної кількості безплатних зразків.

Прогресивні знижки — знижки, які встановлюються в разі певно- го обсягу покупок.

Протекціоністські митні збори — спрямовані на захист націо- нального товаровиробника і використовуються щодо імпорту.


 

Прибуток — це різниця між ціною  і собівартістю.

Прямі витрати — це витрати, які перебувають у прямій залежнос- ті від обсягів випуску продукції (матеріальні витрати, заробіт- на плата, відрахування на соціальне страхування тощо).

Регульовані ціни — ціни, які встановлюються державними орга- нами управління на товари підвищеного соціального призна- чення.

Ринкові  ціни — ціни, які встановлюються відповідно до ринкової кон’юнктури.

Ринкові ціни з горизонтальним фіксуванням — ціни, які встанов- люються на основі  домовленості між конкурентами.

Ринкові  ціни  з вертикальним фіксуванням — ціни, які встанов- люються на  основі  домовленості між виробниками та  пред- ставниками мережі розподілу.

Ринок монополістичної конкуренції — складається з великої кількості продавців, які пропонують товари з широким діапа- зоном цінових коливань. Товари не є взаємозамінними, відріз- няються якістю, оформленням, перевагами для  споживачів. Саме  розходження між ними обумовлює широкий діапазон цін. Особливістю в цих  умовах є виявлення специфічних по- треб різних сегментів ринку.

Ринок олігополістичної конкуренції — виникає між кількома ве- ликими продавцями, товари яких можуть бути як однорідни- ми та взаємозамінними, так  і диференційованими.

Ринок монополії — це панування тільки одного продавця.

Роздрібні ціни — ціни, за якими роздрібні торгівельні підприєм- ства реалізують товари в невеликому обсязі покупцям.

Розрахункові  ціни   —  ціни, які  розраховуються за  формулою ціни, що зафіксована в договорі та коректуються в залежності від його умов.

Розподіл податкового тягара  — розміщення податку між кінце- вими платниками.

Рухливі ціни — ціни, які встановлюються в договорі та передбача- ють можливість змін  на протязі терміну його дії.


 

Світова ціна — це грошове вираження інтернаціональної вартості одиниці реалізованого на світовому ринку товару.

Святкові знижки — знижки, які встановлюються із приводу свята.

Сезонні знижки  — знижки, які встановлюються за придбання то- вару  в період відсутності попиту. Можуть бути  передсезонни- ми та після сезонними.

Сезонні ціни — ціни, термін дії яких має  сезонний характер, ви- значається шляхом використання знижок до початкової ціни та діє в певний період.

Сезонні  мита — встановлюються спеціальними Законами Украї- ни на термін не більше 4-х місяців.

Середні витрати — це витрати на одиницю товару. Вони  визнача- ються як відношення валових витрат на обсяг реалізації товару.

Середній  рівень цін — узагальнюючий показник рівня цін, який характеризує стан цін по товарах за певний період.

Складні знижки  — знижки, які передбачають одночасне встанов- лення кількох видів  знижок.

Склад ціни — значення елементів ціни в абсолютнім виразі. Собівартість — це витрати на одиницю товару в грошовому виразі. Спекулятивний  попит  — це  попит, пов’язаний з інфляційними

очікуваннями підвищення цін.

Соціальний  попит — це попит, пов’язаний з впливом соціальних факторів.

Спеціальні знижки — знижки, які встановлюються для постійних та ексклюзивних покупців, у яких продавець зацікавлений.

Специфічне мито — це мито, яке розраховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару.

Спеціальне мито — використовується як попередня міра для учас- ників міжнародної торгівлі, які порушують загальнодержавні інтереси, а також як міра  протидії недобросовісній конкурен- ції.

Стратегія  престижних цін  — передбачає встановлення високих цін  на товари високої якості чи товари з унікальними власти- востями, які розраховані на ексклюзивні покупки.


 

Стратегія  «зняття вершків»  — передбачає встановлення макси- мально високої ціни при виході на ринок з принципово новим товаром, що не має аналогів.

Стратегія  східчастих премій  (стратегія ковзної  падаючої) — пе- редбачає спочатку встановлення високих цін  з поступовим зниженням величини надбавки до ціни, яка забезпечить про- дажі в сегментах ринку з високою ціновою чутливістю.

Стратегія  низьких  цін  (стратегія проникнення на  ринок,  стра- тегія  цінового  прориву)  — передбачає встановлення низьких цін, яке максимізує довготерміновий прибуток. Вона ефектив- на при виконанні двох умов: а) високому рівні цінової еластич- ності попиту; б) якщо конкуренти не можуть відповісти анало- гічним зниженням цін.

Стратегія середніх цін (нейтральна стратегія) — передбачає вста- новлення цін  на  рівні середньогалузевих чи  середньоринко- вих, має  на меті  отримання прибутку в довготерміновій пер- спективі. Стратегія може використовуватися на  всіх  стадіях життєвого циклу товару, крім стадії спаду.

Стратегія  диференційованих цін  — передбачає встановлення шкали знижок і надбавок до середнього рівня цін  для  різних покупців, їх місцезнаходження, часу  покупки, модифікації товарів.

Стратегія  пільгових цін — передбачає встановлення низьких цін інколи нижче собівартості (демпінгові ціни) для пільгових ка- тегорій покупців або як тимчасовий метод стимулювання збут.

Стратегія  дискримінаційних цін — передбачає встановлення ви- соких цін для покупців, що проявляють надзвичайну зацікав- леність в придбанні товару, причому собівартість товару прак- тично не змінюється.

Стратегія єдиних  цін — передбачає встановлення єдиної ціни для всіх покупців.

Стратегія  гнучких  (еластичних) цін — передбачає встановлення ціни, рівень якої залежить від динаміки кон’юнктури ринку.

Стратегія  стабільних цін  — передбачає встановлення постійної ціни на тривалий час.


 

Стратегія «психологічних» цін — передбачає встановлення ціни, дещо  нижчої круглої суми, що створює психологічне вражен- ня більш низької ціни.

Стратегія  цінового  лідерства (слідування за лідером) — передба- чає  встановлення ціни на рівні галузевого лідера. Використо- вується в умовах олігополії, коли на ринку є домінуючий про- давець.

Стратегія конкурентних цін — передбачає встановлення цін ниж- чих ніж у конкурентів. Продавець намагаючись зайняти моно- польне становище чи збільшити ринкову частку зменшує ціни нижче середньоринкового рівня.

Стратегія преміальних націнок — характеризується пропозицією товарів високої якості за високою ціною.

Стратегія  глибокого  проникнення — характеризується пропози- цією товарів високої якості за середньою ціною.

Стратегія  підвищеної ціннісної значимості — характеризується пропозицією товарів високої якості за низькою ціною.

Стратегія завищеної ціни — характеризується пропозицією това- рів середньої якості за високою ціною.

Стратегія середнього рівня цін — характеризується пропозицією товарів середньої якості за середньою ціною.

Стратегія  доброякісності — характеризується пропозицією това- рів середньої якості за низькою ціною.

Стратегія  пограбування — характеризується  пропозицією това- рів низької якості за високою ціною.

Стратегія показного блиску — характеризується пропозицією то- варів низької якості за середньою ціною.

Стратегія  низької  ціннісної значимості — характеризується про- позицією товарів низької якості за низькою ціною.

Структура ціни — питома вага  елементів ціни у відсотках.

Східчасті  ціни — ціни, які послідовно змінюються в певний час за певною шкалою.

Тверді ціни — ціни, які встановлюються в договорі та не передба- чають можливість змін  на протязі терміну його дії.


 

Транзитне мито — це мито, яке стягують при  транзитному пере- міщенні товару через  митну територію країни.

Торговельна  надбавка  — це сума  витрат і прибутку торгових ор- ганізацій.

Трансферні ціни  — ціни, які встановлюються при  розрахунках між підрозділами одного  підприємства чи  підприємствами, що входять до однієї асоціації.

Управління ціновими ризиками — це діяльність пов’язана із за- побіганням, пристосуванням, оптимізацією чи зниженням ступеня цінового ризику.

Фіскальні митні  збори  — направлені на наповнення державного бюджету.

Фінальні знижки — знижки, які встановлюються на останню пар- тію (одиницю) товару.

Функціональні (торгівельні) знижки  — знижки, які надаються торговельному підприємству за виконання функцій щодо про- дажу, зберігання, ведення обліку, просування.

Фіксовані ціни  (тарифи)  — це ціни, які фіксуються на  певному рівні, вище або нижче якого ціна не може бути встановлена.

Ціни базисного пункту — ціни, які встановлюються в кількох гео- графічних пунктах і базуються на місцевих витратах виробни- цтва.

Ціна беззбитковості — ціна, яка дорівнює витратам виробництва.

Ціни будівництва — ціни, які встановлюються на будівельну про- дукцію.

Ціна  експорту   —  ціна, яка складається з  витрат виробництва підприємства-експортера,  до  яких  нараховуються витрати на  транспортування вантажу одержувачем, митні збори, що нараховуються у  відсотках від  вартості вантажу,  експортне мито, розмір якого диференціюється залежно від  видів  про- дукції і може навіть дорівнювати самій ціні.

Ціна імпорту  — ціна, яка складається з ціни держави-постачаль- ника і тих  елементів, які в неї  включає держава-одержувач. При  цьому, держава-одержувач в ціну  імпорту поряд з екс- портним митом включає і імпортне мито. Ціна імпорту має на-


 

ступний склад: митна вартість товару, експортне та імпортне мита, інші митні збори, акцизний збір (для  підакцизних видів продукції), ПДВ, єдиний збір.

Ціни й тарифи  на послуги населенню — роздрібні ціни, за якими підприємства житлово-комунального господарства, побутово- го й комунального обслуговування, тепло- і енергопостачання реалізують послуги населенню.

Ціни в зовнішньоторговельному обігу — світові ціни чи ціни сві- тового  ринку, визначені у вільно конвертованих валютах між- народними торговими організаціями або середні значення цін на однакові товари в різних країнах.

Ціни в обліку й статистиці — ціни, які використовуються в аналі- тичних цілях.

Ціна каталогу — ціна, яка публікується в каталогах і проспектах підприємств оптової та роздрібної торгівлі.

Цінова  конкуренція — це вид  конкурентної боротьби за допомо- гою зміни цін на товари.

Ціна покупця  — ціна, за якою покупець готовий придбати товар.

Ціна попиту — ціна, за якою покупці товару на даному ринку го- тові купувати товар. Ціна попиту залежить від обсягу попиту, грошових можливостей покупців и низки інших факторів.

Ціна  продавця — ціна, за якою продавець готовий продати свій товар  з урахуванням витрат виробництва і обігу товарів, праг- нення отримати запланованого прибутку від продажу товару з урахуванням цін на аналогічні товари.

Ціна пропозиції — ціна, за якою продавці на даному ринку пропо- нують  товар  до продажу.

Ціни фактичних угод — ціни, які відображають конкретні умови реалізації товару та є критерієм для  визначення цін  у контр- акті.

Цінове лідерство — ситуація на ринку, коли підприємство – лідер активно впливає на ціну  або установлює її.

Ціна  рівноваги  — це ціна, при  який обсяг  попиту дорівнює ціні пропозиції.

Циновий  ризик  — ризик зміни ціни внаслідок дії різних ринко- вих факторів на діяльність підприємства.