9.2. Ціни в будівництві

Продукція будівництва має  техніко-економічні особливості, які впливають на процес ціноутворення і обумовлюють його  специфіку. Можна виділити наступні характерні риси  будівельної продукції:

•           значні капітальні витрати на зведення об’єктів будівництва;

•           тривалий термін виробничого циклу процесу будівництва;

•           різноманіття об’єктів будівництва;

•           індивідуальний характер продукції будівництва від  унікаль- них до типових об’єктів;

•           локальна закріпленість об’єктів будівництва на ділянці землі;

•           залежність величини витрат на будівництво від місцевих умов;

•           участь у формуванні ціни на будівельну продукцію трьох сто- рін:  замовника (інвестора), проектувальника і підрядника.

По кожному об’єкту будівництва складається проект, який слу- жить основою  для  розрахунку кошторису. У результаті розрахунків отримують кошторисну вартість будівництва (будівельних і монтаж- них робіт).

Кошторисна вартість будівництва включає:

—  прямі витрати;

—  накладні витрати;

—  кошторисний прибуток.

Найбільшу питому вагу  в структурі кошторисної вартості займа- ють прямі витрати, які визначаються на базі  обсягу будівельних ро- біт,  передбачених за кошторисом, а також кошторисних норм  і роз- цінок.

Прямі витрати в будівництві включають такі статті.

1)  Матеріали, які  включають: оплату постачальникам вартості матеріалів за відпускними цінами; витрати з доставки матеріалів на склад будівництва; націнку посередницьких організацій; витрати на тару; витрати на спецодяг; заготівельно-складські витрати.


 

2) Основна  заробітна плата робітників, яка включає оплату праці робітників, які безпосередньо зайняті на будівельно-монтажних  ро- ботах.

3) Відрахування на соціальні потреби на базі  основної заробітної плати.

4) Експлуатація будівельних машин і механізмів. Сюди відносять: доставку будівельних машин і механізмів на будівельний майданчик, а також їх переміщення з одного  об’єкта на інший; монтаж і демон- таж будівельних машин і механізмів; видатки на поточний ремонт; амортизацію; витрати на  пально-мастильні матеріали; витрати на електроенергію.

Накладні витрати  пов’язані з необхідністю створення умов  для організації  будівництва. Норми накладних  витрат  встановлюють- ся за видами робіт  (будівельні, монтажні, спеціальні) у відсотках до кошторисних прямих витрат.

Їх можна розділити на чотири великі групи.

1. Адміністративно-господарські витрати:

•           на   оплату  праці  адміністративно-управлінського та   госпо- дарського персоналу;

•           відрахування на соціальні потреби та податки;

•           на всі види  зв’язку;

•           на утримання й експлуатацію обчислювальної техніки;

•           на утримання та експлуатацію будівель, споруд  та приміщень, що використовуються адміністративно-управлінським та гос- подарським персоналом;

•           на поточний ремонт основних засобів;

•           на відрядження;

•           на утримання і експлуатацію службового легкового автотран- спорту;

•           на придбання канцтоварів, паперу тощо.

2. Витрати на обслуговування працівників будівництва:

•           по підвищенню кваліфікації;

•           забезпечення санітарно-гігієнічних та побутових умов;

•           на охорону праці та техніку безпеки.

3. Витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках:

•           на ремонт інструменту та інвентарю;

•           з ремонту, розбирання тимчасових споруд;

•           утримання сторожової і пожежної охорони тощо.

4. Інші накладні витрати:

•           відсотки по кредитах банків;


 

•           на рекламу;

•           податки тощо.

Прямі витрати і накладні витрати в сумі  складають кошторисну собівартість будівельних робіт. Розрізняють кошторисну, планову та фактичну собівартість продукції будівництва.

Кошторисна собівартість визначає величину витрат на  виробни- цтво будівельно-монтажних робіт, врахованих у кошторисної вартос- ті.  Розраховується на основі  норм  витрат усіх  видів  ресурсів і є мен- шою кошторисної вартості на величину кошторисного прибутку.

Плановая собівартість відрізняється від кошторисної собівартості на величину планового завдання по її зниженню, тобто на величину економії кошторисної собівартості.

Фактична  собівартість відображає фактичні  витрати  на  вико- нання будівельно-монтажних робіт  на  підставі даних бухгалтерсь- кого   обліку  та   непродуктивні витрати,  не  передбачені коштори- сом  (простої, штрафи та  ін.). Порівняння фактичної собівартості з плановою дозволяє зробити висновок про виконання будівельною організацією завдань по зниженню собівартості.

Кошторисний прибуток  є нормативним прибутком, який врахо- вують  в ціні  на продукцію будівництва. Норма планових накопичень встановлюється у відсотках до кошторисної собівартості будівництва.

Базисний рівень вартості будівництва визначається на основі кошторисних цін. Відповідно до чинного законодавства, формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування та нормативів розрахунку вартості об’єктів будівництва, які зводять- ся на кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Рес- публіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних під- приємств, установ і організацій, здійснюється Державним комітетом з будівництва та архітектури.

Державний комітет з будівництва та архітектури регулює ціно- утворення на  будівельному ринку на  підставі Правил визначення вартості будівництва (ДБН 2000), дотримання яких є обов’язковим тільки при складанні кошторисів на об’єкти, будівництво яких здій- снюється із залученням бюджетних коштів та коштів держпідпри- ємств. У всіх інших випадках ДБН  2000  носять рекомендаційний характер.

Згідно ДБН 2000, система ціноутворення в будівництві складаєть- ся з кошторисних нормативів, правил визначення вартості будівни- цтва  і складання інвесторської кошторисної документації.


 

Кошторисні нормативи — це комплекс кошторисних норм, об’єднаних в окремі збірники, що призначені для визначення вартос- ті будівництва.

Інвесторська кошторисна документація — це сукупність кошто- рисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснюваль- них  записок та  відомостей ресурсів, складених на  стадії розробки проектної документації.

Система ціноутворення в будівництві базується на  нормативно- розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально- технічних ресурсів.

Нормативними показниками є ресурсні елементи кошторисної норми. На підставі цих  норм  і поточних цін  на матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Розрахунково визначаються наступні статті вартості будівництва:

•           накладні витрати;

•           кошти на зведення та розбирання титульних тимчасових буді- вель і споруд;

•           пристосування й використання існуючих або новозбудованих будівель і споруд  стаціонарного типу;

•           додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період;

•           інші витрати замовника і  підрядних будівельно-монтажних організацій, пов’язані із здійсненням будівництва;

•           витрати на утримання служби замовника і авторський нагляд;

•           витрати на підготовку експлуатаційних кадрів;

•           витрати на проектні та пошукові роботи;

•           кошторисний прибуток;

•           кошти на  покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфля- ційними процесами.

Прибуток визначається, виходячи з умов виконання робіт, склад- ності  будівництва, рівня трудових витрат, економічних і фінансових умов, гостроти ринкової конкуренції та інших чинників.

У   Правилах  визначення  вартості  будівництва  визначені  та- кож види  договірних цін  і  особливості їх  формування. ДБН  2000, визначає договірну ціну, як вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація  згодна виконати об’єкт   замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків.


 

Договірні ціни будівництва можуть бути твердими, динамічними або  періодичними. При  цьому, в  основі  всіх  видів  договірних цін, що застосовуються в будівництві, лежить кошторисна вартість будівництва.

Тверді договірні ціни, як правило, встановлюються для будівництва тривалістю до 1,5  років. Такі ціни встановлюються незмінними на термін будівництва і не уточнюються, за винятком випадків, якщо:

•           замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, які викликають зміну обсягів робіт та вартісних показників;

•           у процесі будівництва в проектній документації та  інвестор- ських кошторисах виявлені помилки, які не могли бути  ви- явлені на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної до- кументації;

•           виникають  форс-мажорні обставини, які  не   можуть  бути передбачені сторонами при укладенні договору.

Динамічні договірні ціни є  відкритими і  можуть уточнюватися

протягом терміну будівництва, але не частіше 1 разу  на рік. При  цьо- му  уточнюється вартість  матеріально-технічних  ресурсів. Питома вага  прибутку та коштів на покриття ризиків, визначена на початок будівництва, не уточнюється. Зарплата уточнюється тільки у випад- ку,  якщо кошти на ризик не покривають витрат, пов’язаних із зрос- танням цін  на  зазначені ресурси (у разі  досягнення рівня інфляції понад  10% на рік). Динамічні договірні ціни уточнюються також і у випадках, передбачених для уточнення твердих договірних цін.

Періодичні договорні ціни встановлюються відкритими і містять елементи як динамічних, так  і твердих договірних цін. На  певний період встановлюється тверда договірна ціна, а потім ціна є динаміч- ною.