8.3. Світовий досвід державного регулювання цін

Вивчення практики ціноутворення в зарубіжних країнах дає мож- ливість зрозуміти його закономірності та тенденції і використовувати прогресивний досвід  при  формуванні і регулюванні цін  в Україні. У ряді  зарубіжних країн створена правова основа  державного регулю- вання цін, яка включає пряме і непряме регулювання цін.

До форм прямого регулювання і контролю цін, які застосовуються за кордоном, відносять:

•           встановлення державою цін  на ряд  товарів і послуг (електро- енергетики, зв’язку, транспорту, медикаментів, деяких видів продовольства, сировини та інш.);

•           ухвалення законів про  ціни,  недобросовісну торгівлю, міні- мальні ціни та інш. Наприклад, ряд  штатів США мають зако- ни про недобросовісну торгівлю, які забороняють роздрібним підприємствам продавати продукцію за  цінами нижче за  ви- трати плюс встановлений відсоток;


 

•           заборона цінової дискримінації.  Наприклад,  в  США  Закон Робинсона-Патмана забороняє виробникам та оптовим про- давцям — учасникам каналів збуту  товарів аналогічної якос- ті  використовувати різні ціни, оскільки це  може зашкодити конкуренції. Ціни повинні об’єктивно визначатися умовами реалізації і бути  однаково доступними для  всіх  конкуруючих учасників збуту;

•           обмеження можливостей угод  про  ціни в  межах  антимоно- польного законодавства по горизонталі та вертикалі;

•           угоди  державних органів про рівень цін з виробниками;

•           антидемпінгове законодавство, направлене на  захист націо- нальної економіки від впливу зовнішних ринків.

Усіма країнами активно використовується контроль над цінами,

який реалізується через  моніторинг динаміки цін  та дотримання ці- нового законодавства. При порушенні законодавства чи нормативных актів, що  регулюють питання ціноутворення і конкуренції, в бага- тьох країнах встановлені жорсткі економічні санкції.

На державному рівні часто  розробляються стандарти допустимої поведінки в ціновій рекламі, що  включають різні правила. Напри- клад, продавець не може рекламувати зниження ціни, якщо первин- на  ціна останнім часом  не  пропонувалася покупцям на  регулярній основі. Забороняється реклама за  принципом «заманювання і пере- микання», при якій покупців заманюють в магазин за допомогою ре- клами товарів за незвично низькими цінами, а потім оголошують, що товар  кінчився або він низької якості.

Методи  прямого регулювання цін  державою розрізняються по країнах. Розглянемо прогресивний досвід цінового регулювання в де- яких країнах світу, кожна з яких представляє одну  з частин світу: Америку, Европу Азію.

США.  Використовувати практику  прямого регулювання цін  на внутрішньому ринку, уряд  США  почав  ще  в  70-х  роках минулого століття. Пряме регулювання цін  було введене як міра  протидії над- мірній інфляції. У  короткостроковому періоді пряме регулювання цін надало сприяння стабілізації економіки країни: знизилися темпи зростання оптових і роздрібних цін, збільшилася зайнятість, почав швидко зростати ВВП.  Проте, дуже  швидко позначилися негативні наслідки централізованого регулювання. Заморожування цін  і зарп- лати обмежувало міжгалузевий перелив капіталів, гальмувало інвес- тиційну політику, знижувало рівень ділової активності, стримувало зростання доходів.


 

Спроби прямого регулювання цін здійснювалося і в наступні роки. Вони  стосувалися, перш за  все,  внутрішніх цін  на  енергоносії, які, через  збільшення імпортних цін  на нафту, нафтопродукти і природ- ний  газ, зростали високими темпами, стимулюючи розкручування інфляції. При  цьому, контроль над  цінами стримував виробництво, стимулював споживання, гальмував технологічні досягнення і збіль- шував залежність від енергетичного імпорту.

В даний час американська адміністрація, обмежує використання прямого регулювання цін  і активно використовує методи непрямого регулювання. Основні  напрями непрямого регулювання цін  в США наступні:

—  кредитно-грошова політика, спрямована на  регулювання  об- лікової ставки федеральних резервних банків;

—  федеральні закупівлі товарів і послуг;

—  податкова політика.

Ці  напрямки  державної політики впливають на  співвідношен- ня  попиту і пропозиції на  внутрішньому ринку США  і визначають базові  пропорції обміну  та рівня цін. Пряме державне регулювання цін  використовується лише у високо монополізованих галузях, які підпадають під юрисдикцію антимонопольного законодавства. Всьо- го в США держава регулює від 5 до 10% цін.

Прогресивним є досвід державного регулювання цін на продукцію аграрного комплексу. В межах федеральних сільськогосподарських програм, фермери, які займаються вирощуванням зернових, отриму- ють від міністерства сільського господарства США позики. Зібраний врожай вони можуть продавати за ринковими цінами та розраховува- тися за ці позики частиною виручки. Якщо ринкові ціни опускаються нижче рівня цін, встановлених конгресом, фермер може продати вро- жай державі за цими контрольними цінами, розраховатися за позики і отримати виручку. Такий механізм діє і в молочній промисловості. При  цьому, держава намагається підтримувати співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію та товарами, що купують фермери. Державний контроль за цінами здійснюють антимонопольні органи міністерства юстиції та Федеральна торгова комісія.

Фінляндія. Важливі функції в політиці ціноутворення в сканди- навських країнах належать державі. В Фінляндії міністерство торгів- лі здійснює планування і контроль за цінами на продукти харчуван- ня, зерно, енергоносії, продукцію винно-горілчаної промисловості.

Уряд  стимулює кредитування підприємств, орієнтованих на реа- лізацію товарів і послуг по відносно низьким цінам, доступних для


 

середнього та  нижчих середнього рівня доходів верств населення. При  цьому підприємства отримують від держави кредит на тривалий термін і під пільговий процент.

У соціально орієнтованій економіці Фінляндії за  допомогою цін і податків забезпечується проведення низки заходів, спрямованих на  підвищення життєвого рівня населення. Держава через  систему низьких цін заохочує торгівлю вітамінізованими продуктами, які не оподатковуються при їх ввезенні в країну, а у ряді  північних районів діють  пільги по їх  реалізації. У Фінляндії раціонально поєднується вільне ринкове ціноутворення з державним регулюванням цін. Рин- кове  ціноутворення ефективно забезпечує поточні потреби суспіль- ства. Для   вирішення перспективних завдань розвитку економіки, стимулювання технічного прогресу і прогресивної структури вироб- ництва потрібні економічно обгрунтовані прогнозні ціни. Тому націо- нальні програми по найважливіших галузях господарства базуються на планово-розрахункових цінах.

Японія. У країні заборонено встановлювати несправедливі моно- польно високі та монопольно низькі ціни. Держава проводить заходи для одночасного підвищення цін в тих галузях, де обсяг виробництва перевищує 6 млрд. йен.  Якщо в галузі більше двох  фірм  на протязі трьох місяців підняли ціну  приблизно на  одну  й ту саму  величину, то Комісія по справедливим угодам має право  вимагати від них  звіту про причини такого підвищення, а при необхідності може почати роз- слідування.

Функції регулювання економіки та цін  в Японії здійснюють міністерства та  відомства, які наділені не тількио виконавчою, але і законодавчою владою. Пряме регулювання цін  здійснюється в ба- зових галузях: вугільній промисловості, атомній енергетиці, чорній металургії, в сфері  комунальних послуг, на транспорті та підприєм- ствах зв’язку, у фінансовій сфері, сільському господарстві, сферах охорони здоров’я та освіти. В цілому регулюється близько 20 % спо- живчих цін.

Особлива увага приділяється  ціноутворенню на  продукцію сіль- ського господарства для  підтримки фермерів. Парламент визначає закупівельні та продажні ціни на рис і пшеницю, на м’ясні і молочні продукти. На  інші важливі  сільгоськогосподарські продукти вста- новлюються рекомендаційні ціни, яких  добровільно дотримуються торговці. Ціни на  цукор і  картоплю контролюються за  допомогою спеціального механізму цінової стабілізації, який передбачає опри-


 

люднення державними установами інформацію про  рівень продаж- них цін, передбачувані обсяги виробництва і збуту.

Крім того,  для  підтримки цін  на рівні, що забезпечує прийнятну рентабельність сільгоспвиробникам, використовуються також і такі обмеження, як квоти на  імпорт м’ясопродуктів, цукру, шовку-сир- цю, апельсинів та інших продуктів. У практиці ціноутворення Японії застосовується також створення буферних запасів в періоди спаду цін і розпродаж товарів (м’ясних і молочних продуктів) з цих  запасів в періоди зростання цін.

Таким чином, можна сказати, що цінове регулювання в зарубіж- них  країнах не ослабляє, а навпаки, підвищує роль  держави.  Воно полягає не у встановленні конкретних цін, а у впливі за допомогою економічних заходів на  прийняття  товаровиробниками оптималь- них рішень відносно цін, надання ним податкової допомоги, розробці правових норм і законів ціноутворення. Цілі державного регулюван- ня полягають в тому, щоб не допустити інфляційного зростання цін в результаті виникнення дефіциту, різкого подорожчання сировини та палива, монополізму виробників.

Контрольні питання

1.   Дайте визначення і наведіть цілі державної цінової політики.

Охарактеризуйте методи прямого і непрямого державного ре- гулювання ціноутворення.

2.   На які групи поділяються податки за джерелами сплати?

3.   Як за допомогою ПДВ та акцизного збору держава впливає на ціноутворення?

4.   Наведіть формулу розрахунку вільної відпускної ціни з вклю- ченням акцизного збору.

5.   Як розраховується величина оптової ціни з акцизом?

6.   Як  розраховується величина ціни реалізації, що включає ак- цизний збір і ПДВ?

7.   Як держава впливає на ціноутворення в США?

8.   У яких сферах та якими методами в Фінляндії здійснюється планування і контроль за цінами?

9.   Які  специфічні риси  властиві державному ціновому регулю- ванню Японії?