8.2. Методи непрямого державного регулювання цін
Методи непрямого регулювання цін — це втручання в ціноутво- рення через використання сукупності способів, які дозволяють впли- вати на товарні пропозиції на ринку, рівень доходів населення, по- пит, регулювати податки.
Методи непрямого регулювання виявляються в дії не на самі ціни, а на чинники, що впливають на ціноутворення. До основних форм державного непрямого регулювання відносять:
• податки;
• субсидії;
• дотації;
• встановлення мінімальних заробітних плат;
• регулювання облікової ставки відсотка, валютного курсу, експортно-імпортных мит і квот. Останні впливають на прак- тику ціноутворення на міжнародних ринках.
В першу чергу, непряме регулювання цін здійснюється через по-
датки. За джерелами сплати податки поділяються на три основні гру- пи:
1. непрямі податкові платежі, що включаються в ціну продукції
(податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори);
2. непрямі податкові платежі, що включаються в собівартість продукції (збори в фонд соціального страхування, у тому числі стра- хування на випадок безробіття, Пенсійний фонд, Фонд для здійснен- ня заходів по ліквідації наслідків Чернобильскої катастрофи);
3. прямі податкові платежі, що сплачуються за рахунок прибутку
(податок на прибуток).
Найбільше на ціну впливає перша група податкових платежів, які відносять до непрямих податків, оскільки вони включаються без- посередньо в ціну товару. До них відносять податок на додану вар- тість та акцизний збір, які покриваються за рахунок витрат обороту і прибутку.
Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, що створюється на всіх стадіях виробництва і обігу, включається у ви- гляді надбавки в ціну товару, робіт, послуг і повністю оплачується кінцевим покупцем. Звільнений від податку на додану вартість про- даж таких товарів: дитяче харчування вітчизняного виробництва, періодичні видання, товари спеціального призначення для інвалідів, медичне устаткування, вироби медичного призначення для інвалідів, оборотна тара та інш.
Базою оподаткування з продажу товарів, робіт і послуг є договір- на вартість, яка визначається за вільними або регульованими цінами з врахуванням акцизного збору та інших податків. При визначенні бази оподаткування з вартості виключається ПДВ, раніше нарахова- ний при покупці товарів, робіт і послуг. Потім на вартість товару без ПДВ нараховується надбавка посередницького підприємства і потім
на отриману ціну нараховується ПДВ. Фактично кінцевий ПДВ в ціні реалізації товару буде набагато вищий за суму ПДВ, яку сплатив ра- ніше виробник. Такий порядок визначення бази оподаткування діє для всіх областей діяльності.
Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні і мо- нопольні товари, що включається у вигляді надбавки в ціну товару і оплачується покупцем.
Акциз, як і ПДВ є непрямим податком, включається в ціну товару у вигляді надбавки і таким чином впливає на ціноутворення, корек- туючи попит і пропозицію шляхом збільшення ціни. Проте, акциз- ний збір має менший вплив на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є не дуже широким, на відміну від ПДВ, яким обкладаються практично всі товари, роботи і послуги. З іншо- го боку, єдина ставка ПДВ робить його нейтральним по відношенню до механізму ціноутворення, оскільки при стягуванні цього податку його тягар рівномірно розподіляється на всі групи товарів. Диферен- ціація ж ставок акцизного збору безпосередньо впливає на структуру ринкових цін і рівень споживання. Введення високих ставок акциз- ного збору дає можливість обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних і тютюнових. Отже, за допомогою диференці- йованих ставок податку держава впливає на структуру споживання. Акцизи нараховуються раніше, ніж ПДВ, тобто підакцизні товари оподатковуються двічі.
Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затвер- джуються Кабінетом Міністрів України і є єдиними для всієї тери- торії України. До підакцизних товарів відносять предмети розкоші, делікатеси, спирт, лікерогорілчані вироби, пиво, тютюнові вироби, легкові автомобілі і запчастини до них (за винятком продукції укра- їнських підприємств), хутряні вироби (за винятком продукції з від- ходів), килими і килимові вироби, каву, відео- і телеапаратуру та ін. Стягування акцизного збору в Україні здійснюється окремо по ві- тчизняних і по імпортних товарах.
Розглянемо механізм ціноутворення на підакцизні товари для ві- тчизняного виробника. Для знаходження суми акцизного збору необ- хідно визначити розмір оподаткованого обороту.
При визначенні обороту оподаткування і суми акцизного збору по вітчизняних товарах розмежовують:
— оборот оподаткування по товарах, які реалізуються за вільни- ми цінами;
— оборот оподаткування по товарах, які реалізуються за держав- ними фіксованими і регульованими цінами.
Оборот оподаткування по товарах, що реалізуються за вільними
цінами, визначається виходячи з їх вартості, без податку на додану вартість. Нараховується акцизний збір по ставках у відсотках до обо- роту з продажів і в твердих сумах з одиниці реалізованого товару.
Для вітчизняних товарів вільна відпускна ціна з включенням ак- цизного збору визначається за наступною формулою:
ВВЦ =
(С
+ П ) , (100 − А)
×100
де ВВЦ — вільна відпускна ціна;
С — собівартість;
П — прибуток;
А — ставка акцизного збору, %.
Коефіцієнт, на який потрібно помножити оптову ціну підак- цизних товарів, яка включає собівартість та прибуток має вигляд:
X
=
1 . (1 − А)
Використовуючи цей коефиіцієнт для розрахунку
оптової ціни з акцизом, отримаємо наступну формулу:
ЦОПТ . АКЦ .
Ц
=
ОПТ ,
1 − А
де ЦОПТ . АКЦ . — оптова ціна з акцизом;
ЦОПТ
— оптова ціна, що включає собівартість і прибуток;
А — ставка акцизного збору.
Оскільки товари, оподатковувані акцизним збором є також об’єктом обкладення ПДВ, ціна реалізації, що включає акцизний збір і ПДВ, обчислюється за наступною формулою:
ЦР =
С
+ П , (100 − А) ×100 ×1,2
де ЦР — ціна реалізації, що включає суму ПДВ і акцизного збору.
Якщо відома кінцева ціна реалізації, яка включає суму акцизного збору і ПДВ, то для визначення суми акцизного збору спочатку по- трібно виключити з цієї ціни суму ПДВ і тільки потім використовува- ти ставку для визначення акцизного збору за наступними формулами:
АЗ
= (ЦР − ПДВ ) × А
100
чи АЗ = ВЦ × А ,
100
де АЗ — сума акцизного збору;
ВЦ — відпускна ціна, що включає акцизний збір без ПДВ. Оподаткований оборот по товарам, що реалізуються за державни-
ми фіксованими і регульованими цінами, визначається на основі їх вартості без врахування торгових націнок, а також сум ПДВ за на- ступною формулою:
РЦ =
С
+ П , (100 − А) ×100 ×1,2 ×ТН
де РЦ — регульована роздрібна ціна;
ТН — торгова націнка;
Сума акцизного збору визначається в даному випадку за наступ- ною формулою:
АЗ
= (РЦ −ТН − ПДВ ) × А ,
100
Аналогічний порядок обчислення оподаткованого обороту здій- снюється при реалізації підакцизних товарів, що були виготовлені із сировини власного виробництва на давальницьких умовах.
На імпортні товари ставки акцизного збору встановлюються, на основі їх митної вартості, з врахуванням сплачених митних зборів.
Розподіл податкового тягара — розміщення податку між кінцеви- ми платниками. Розподіл непрямих податків в основному залежить від цінової еластичності попиту і пропозиції:
— якщо попит на товар є еластичним — більшу частину податку сплачує виробник, якщо попит на товар нееластичний, то біль- шу частину податку платять покупці. Пояснюється це тим, що при еластичному попиті покупці при рості ціни на товар на- магатимуться спрямовувати попит на товари-субститути. При нееластичному попиті товарів-субститутів найчастіше немає і покупці вимушені продовжувати купувати цей товар;
— якщо пропозиція товару є еластичною — більша частина по- датку припадає на покупців, а якщо нееластичною — на ви- робників. Пояснюється це тим, що при еластичності пропо- зиції виробники можуть перключити ресурси на виробництво іншого товару, при нееластичній пропозиції переключення ресурсів відбувається повільніше.
Наявність ринкової рівноваги пов’язано з існуванням понять:
надлишок покупця і надлишок продавця.
Надлишок покупця — різниця між максимальною сумою грошей, яку покупець згоден заплатити за певний обсяг благ, і тією сумою гро- шей, яку він заплатив.
Надлишок продавця — різниця між сумою грошей, отриманою за продану продукцію, і мінімальною сумою грошей, за яку продавець був готовий її продати.
Введення податків зменшує величину надлишків і покупців, і продавців. Крім того, виникають чисті втрати суспільства — не ском- пенсовані нічиїм прибутком чи надходженнями в бюджет держави.