8.2. Методи непрямого державного регулювання цін

Методи непрямого регулювання цін — це втручання в ціноутво- рення через  використання сукупності способів, які дозволяють впли- вати  на  товарні пропозиції на  ринку, рівень доходів населення, по- пит, регулювати податки.


 

Методи непрямого регулювання виявляються в дії не на самі ціни, а на  чинники, що  впливають на  ціноутворення. До основних форм державного непрямого регулювання відносять:

•           податки;

•           субсидії;

•           дотації;

•           встановлення мінімальних заробітних плат;

•           регулювання облікової ставки  відсотка, валютного курсу, експортно-імпортных мит  і квот. Останні впливають на прак- тику ціноутворення на міжнародних ринках.

В першу чергу, непряме регулювання цін  здійснюється через  по-

датки. За джерелами сплати податки поділяються на три основні гру- пи:

1. непрямі податкові платежі, що включаються в ціну  продукції

(податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори);

2.  непрямі податкові платежі,  що  включаються в  собівартість продукції (збори  в фонд соціального страхування, у тому  числі стра- хування на випадок безробіття, Пенсійний фонд, Фонд для  здійснен- ня заходів по ліквідації наслідків Чернобильскої катастрофи);

3. прямі податкові платежі, що сплачуються за рахунок прибутку

(податок на прибуток).

Найбільше на  ціну  впливає перша група податкових платежів, які відносять до непрямих податків, оскільки вони включаються без- посередньо в ціну  товару. До них  відносять податок на  додану вар- тість  та акцизний збір, які покриваються за рахунок витрат обороту і прибутку.

Податок на  додану вартість (ПДВ)  — це  непрямий податок, що створюється на  всіх  стадіях виробництва і обігу,  включається у ви- гляді надбавки в ціну  товару, робіт, послуг і повністю оплачується кінцевим покупцем. Звільнений від податку на додану вартість про- даж   таких товарів: дитяче харчування вітчизняного виробництва, періодичні видання, товари спеціального призначення для  інвалідів, медичне устаткування, вироби медичного призначення для інвалідів, оборотна тара  та інш.

Базою оподаткування з продажу товарів, робіт і послуг є договір- на вартість, яка визначається за вільними або регульованими цінами з врахуванням акцизного збору  та  інших податків. При  визначенні бази  оподаткування з вартості виключається ПДВ, раніше нарахова- ний  при  покупці товарів, робіт і послуг. Потім на вартість товару без ПДВ  нараховується надбавка посередницького підприємства і потім


 

на отриману ціну нараховується ПДВ. Фактично кінцевий ПДВ в ціні реалізації товару буде набагато вищий за суму  ПДВ, яку сплатив ра- ніше виробник. Такий порядок визначення бази  оподаткування діє для всіх областей діяльності.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні і мо- нопольні товари, що включається у вигляді надбавки в ціну  товару і оплачується покупцем.

Акциз, як і ПДВ є непрямим податком, включається в ціну товару у вигляді надбавки і таким чином впливає на ціноутворення, корек- туючи попит і пропозицію шляхом збільшення ціни. Проте, акциз- ний збір має менший вплив на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є не дуже  широким, на відміну від ПДВ, яким обкладаються практично всі товари, роботи  і послуги. З іншо- го боку, єдина ставка ПДВ  робить його нейтральним по відношенню до механізму ціноутворення, оскільки при  стягуванні цього  податку його тягар рівномірно розподіляється на всі групи товарів. Диферен- ціація ж ставок акцизного збору безпосередньо впливає на структуру ринкових цін  і рівень споживання. Введення високих ставок акциз- ного збору  дає можливість обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних і тютюнових. Отже, за  допомогою диференці- йованих ставок податку держава впливає на структуру споживання. Акцизи нараховуються раніше, ніж ПДВ, тобто  підакцизні товари оподатковуються двічі.

Перелік підакцизних товарів та  ставки акцизного збору  затвер- джуються Кабінетом Міністрів України і є єдиними для  всієї  тери- торії  України. До підакцизних товарів відносять предмети розкоші, делікатеси, спирт, лікерогорілчані вироби, пиво, тютюнові вироби, легкові автомобілі і запчастини до них  (за винятком продукції укра- їнських підприємств), хутряні вироби (за винятком продукції з від- ходів), килими і килимові вироби, каву, відео- і телеапаратуру та ін. Стягування акцизного збору  в  Україні здійснюється окремо по  ві- тчизняних і по імпортних товарах.

Розглянемо механізм ціноутворення на підакцизні товари для  ві- тчизняного виробника. Для  знаходження суми акцизного збору необ- хідно визначити розмір оподаткованого обороту.

При визначенні обороту  оподаткування і суми акцизного збору по вітчизняних товарах розмежовують:

—  оборот оподаткування по товарах, які реалізуються за вільни- ми цінами;


 

—  оборот оподаткування по товарах, які реалізуються за держав- ними фіксованими і регульованими цінами.

Оборот  оподаткування по товарах, що реалізуються за вільними

цінами, визначається виходячи з їх вартості, без податку на додану вартість. Нараховується акцизний збір по ставках у відсотках до обо- роту з продажів і в твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

Для  вітчизняних товарів вільна відпускна ціна з включенням ак- цизного збору визначається за наступною формулою:

 

 

ВВЦ =


 

(С + П )           , (100 − А) ×100

 

 

де ВВЦ — вільна відпускна ціна;

С — собівартість;

П  — прибуток;

А — ставка акцизного збору, %.

Коефіцієнт,  на  який  потрібно помножити оптову   ціну   підак- цизних товарів, яка включає собівартість та  прибуток має  вигляд:

 

 

X =                  1          . (1 − А)


 

Використовуючи   цей    коефиіцієнт   для    розрахунку

 

оптової ціни з акцизом, отримаємо наступну формулу:

 

 

ЦОПТ . АКЦ .


Ц

=          ОПТ  ,

1 − А

 

 

де ЦОПТ . АКЦ .  — оптова ціна з акцизом;

 

ЦОПТ


— оптова ціна, що включає собівартість і прибуток;

 

 

А — ставка акцизного збору.

Оскільки товари, оподатковувані акцизним збором  є також об’єктом обкладення ПДВ, ціна реалізації, що включає акцизний збір і ПДВ, обчислюється за наступною формулою:

 

 

ЦР =


 

С + П , (100 − А) ×100 ×1,2

 

 

де ЦР — ціна реалізації, що включає суму ПДВ і акцизного збору.


 

Якщо відома кінцева ціна реалізації, яка включає суму акцизного збору  і ПДВ, то для  визначення суми  акцизного збору  спочатку по- трібно виключити з цієї ціни суму ПДВ і тільки потім використовува- ти ставку для визначення акцизного збору за наступними формулами:

 

АЗ = (ЦР − ПДВ ) × А

100


чи  АЗ = ВЦ × А ,

100

 

де  АЗ — сума акцизного збору;

ВЦ  — відпускна ціна, що включає акцизний збір без ПДВ. Оподаткований оборот по товарам, що реалізуються за державни-

ми  фіксованими і регульованими цінами, визначається на основі  їх вартості без врахування торгових націнок, а також сум  ПДВ  за  на- ступною формулою:

 

 

РЦ =


 

С + П , (100 − А) ×100 ×1,2 ×ТН

 

 

де РЦ  — регульована роздрібна ціна;

ТН  — торгова націнка;

Сума акцизного збору визначається в даному випадку за наступ- ною формулою:

АЗ = (РЦ −ТН − ПДВ ) × А ,

100

Аналогічний порядок обчислення оподаткованого обороту  здій- снюється при реалізації підакцизних товарів, що були виготовлені із сировини власного виробництва на давальницьких умовах.

На  імпортні товари ставки акцизного збору  встановлюються, на основі  їх митної вартості, з врахуванням сплачених митних зборів.

Розподіл податкового тягара — розміщення податку між кінцеви- ми платниками. Розподіл непрямих податків в основному залежить від цінової еластичності попиту і пропозиції:

—  якщо попит на товар  є еластичним — більшу частину податку сплачує виробник, якщо попит на товар нееластичний, то біль- шу частину податку платять покупці. Пояснюється це тим, що при  еластичному попиті покупці при  рості  ціни на  товар  на- магатимуться спрямовувати попит на товари-субститути. При нееластичному попиті товарів-субститутів найчастіше немає і покупці вимушені продовжувати купувати цей товар;


 

—  якщо пропозиція товару є еластичною — більша частина по- датку припадає на  покупців, а якщо нееластичною — на  ви- робників. Пояснюється це  тим, що  при  еластичності пропо- зиції виробники можуть перключити ресурси на виробництво іншого товару, при  нееластичній пропозиції переключення ресурсів відбувається повільніше.

Наявність  ринкової рівноваги пов’язано з  існуванням понять:

надлишок покупця і надлишок продавця.

Надлишок покупця — різниця між максимальною сумою грошей, яку покупець згоден заплатити за певний обсяг благ, і тією сумою гро- шей, яку він заплатив.

Надлишок продавця — різниця між сумою грошей, отриманою за продану продукцію, і мінімальною сумою  грошей, за яку продавець був готовий її продати.

Введення податків зменшує величину надлишків  і  покупців, і продавців. Крім того, виникають чисті втрати суспільства — не ском- пенсовані нічиїм прибутком чи надходженнями в бюджет держави.