1.6. Принципи корпоративного управління в Україні

Хоча у світі немає єдиної моделі корпоративного управління, проте існу- ють загальноприйняті принципи (стандарти), які становлять основу ефектив- ного корпоративного управління і можуть бути застосовані у широкому спек- трі правових, економічних та політичних умов.

Поява загальноприйнятих стандартів корпоративного управління обу- мовлена, передусім, зростанням уваги до питань корпоративного управлін- ня в умовах глобалізації фінансових ринків, лібералізації руху капіталу. Це спроба встановлення загальноприйнятих, прозорих та зрозумілих в усьому світі «правил гри» на фінансовому ринку. Розробка міжнародних стандар- тів корпоративного управління є також  відповіддю суспільства на світові фінансові кризи та прагненням до стабільності фінансових ринків.

Сьогодні вдосконалення корпоративного управління на національному рів- ні є важливим напрямом зусиль багатьох країн. Одним із інструментів, який дає можливість досягнення цієї мети, є запровадження національних принципів (кодексів) корпоративного управління. Поява таких документів зумовлена:

1.         Усвідомленням неможливості вирішення  всіх проблем, які  існують у корпоративному  управлінні, лише на рівні національного законо- давства та необхідності їх врегулювання через запровадження етичних норм у практику корпоративного управління;

2.         Сприйняттям   корпоративного  управління  як  важливого  фактору  на- ціонального розвитку та необхідної умови існування у міжнародному конкурентному  середовищі. Корпоративне  управління розглядається як невід’ємна складова ринкової економіки, умова для розвитку приватного підприємництва, засіб підвищення конкурентоспроможності  на міжна- родних ринках та поліпшення показників економічної діяльності у цілому. Таким чином, у 2003 р. Державною комісією з цінних паперів та фондо-

вого ринку було ухвалене рішення про затвердження принципів корпоратив- ного управління.

Принципи  корпоративного управління мають рекомендаційний  харак- тер та розраховані на добровільне застосування. Головним стимулом щодо їх дотримання  господарськими товариствами є економічна доцільність та об’єктивні вимоги ринку щодо залучення інвестицій.

Основними їх розділами є:

1. Мета господарського товариства

Мета господарського товариства полягає у максимізації добробуту акціо- нерів за рахунок зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отри- мання акціонерами дивідендів.


 

Товариство повинно забезпечувати інвестиційну привабливість емітова- них ним акцій протягом усього періоду своєї діяльності. Для цього товариство повинно збільшувати власний капітал, налагоджувати ефективні відносини із заінтересованими особами та забезпечувати виконання умов для включення акцій товариства до лістингу фондових бірж і торговельно-інформаційних сис- тем та їх обігу на організованому фондовому ринку.

Мета товариства повинна визначатись у статуті товариства. Товариство зобов’язане інформувати акціонерів та заінтересованих осіб про мету товари- ства шляхом включення такої інформації до річного звіту.

Для досягнення мети товариства органи товариства повинні здійснювати управління таким чином, щоб забезпечити як розвиток товариства в цілому, так і реалізацію права кожного акціонера на отримання доходу. Поряд з цим товариство повинно здійснювати свою діяльність відповідно до правил ділової етики та враховувати інтереси суспільства в цілому.

2. Права акціонерів

1. Товариство повинно сприяти реалізації та  забезпечувати за- хист прав  та законних інтересів акціонерів, зокрема:

1.1. Право на участь в управлінні товариством шляхом участі та голосуван- ня на загальних зборах.

Для того, щоб акціонери мали можливість ефективно реалізувати це пра- во, товариство повинно забезпечити дотримання таких прав акціонерів:

—  брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товари- ства,;

—  вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів, яке повинно містити інформацію про дату, час та місце проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного;

—  своєчасно та у зручний для акціонера спосіб знайомитися з матеріала- ми, пов’язаними з порядком денним загальних зборів, та отримувати додаткову інформацію  від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства;

—  вносити пропозиції та вимагати їх включення до порядку денного за- гальних зборів за умови внесення такої пропозиції акціонером (ами), який (які) володіють необхідною кількістю голосів;

—  брати участь у загальних зборах особисто або через вільно обраного представника, причому голоси, подані на загальних зборах акціонера- ми та представниками акціонерів, мають однакову силу;

—  брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку денного, причому процедура голосування на загальних зборах повинна забез- печувати прозорість та надійність підрахунку голосів;


 

1.2. Право на отримання  частини прибутку товариства у розмірі, пропо- рційному належній акціонерові кількості акцій.

У товаристві повинна бути розроблена прозора дивідендна політика, спря- мована на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток товариства. Дивідендна політика товариства повинна сприяти реалізації права акціонера на отриман- ня дивідендів. Разом з тим дивідендна політика має також враховувати потре- би та доцільність у спрямуванні частини прибутку (дивідендів) на розвиток товариства. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошо- вій формі.

1.3. Право на своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, сут- тєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та (або) розмір доходу за ними, про випуск товариством цінних паперів тощо.

Право на отримання інформації про товариство є одним з головних прав акціонера. Лише на підставі повної, достовірної та своєчасної інформації про товариство акціонер може прийняти виважене рішення стосовно своєї інвес- тиції та реалізувати більшість своїх прав.

У внутрішніх документах товариства повинні бути передбачені засади ін- формаційної політики, спрямованої на забезпечення можливості акціонера щодо вільного та необтяжливого доступу до інформації про товариство, а та- кож  повинен бути встановлений перелік документів, до яких акціонер має доступ.

1.4. Право на вільне розпорядження акціями.

Право на вільне розпорядження  належними акціонеру акціями є невід’ємним правом  акціонера. Товариству не дозволяється встановлювати у внутрішніх документах або на практиці будь-які обмеження щодо вільного розпорядження належними акціонеру акціями (наприклад, переважного пра- ва інших акціонерів на придбання акцій товариства, необхідності отримання згоди товариства на відчуження акцій тощо).

1.5. Право на надійну та ефективну реєстрацію та підтвердження права власності на акції:

—  процедура реєстрації  права власності повинна забезпечувати швид- кий, надійний та доступний спосіб реєстрації права власності та отри- мання належного підтвердження права власності;

—  товариство повинно вжити всіх заходів для того, щоб запобігти непра- вомірному втручанню у процедуру реєстрації  прав власності з боку посадових осіб органів товариства та інших акціонерів;

— при виборі реєстратора товариство повинно керуватися виключно критеріями незалежності, професійності та надійності реєстратора.


 

Облік та збереження інформації про власників іменних акцій та належні їм акції здійснюється товариством у депозитарній або реєстраторській систе- мах обліку залежно від форми випуску акцій (бездокументарна, документар- на). У разі випуску акцій у документарній формі товариство повинно скорис- татися послугами незалежного реєстратора з метою забезпечення права акці- онерів на надійну та ефективну реєстрацію і підтвердження права власності на акції.

1.6. Право вимагати обов’язкового викупу товариством акцій за справед- ливою ціною в акціонерів, які не голосували «за», певних прийнятих загальни- ми зборами рішень, які обмежують їх права.

Ціна, за якою товариство здійснює обов’язковий викуп власних акцій, по- винна бути справедливою, тобто такою, що дорівнює їх ринковій вартості:

Товариство повинно забезпечити інформування акціонерів про наявність у них права вимагати обов’язкового викупу акцій та порядок його реалізації перед проведенням голосування з відповідного питання порядку денного.

2. Товариство повинно забезпечити рівне  ставлення до всіх  акціо- нерів-власників однієї категорії акцій:

—  кожна випущена товариством проста акція надає її власнику однако- вий обсяг прав;

—  у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення, яке обмеж- ує права акціонерів–власників  привілейованих акцій, такі акціонери повинні мати право голосу стосовно цих питань; у разі, якщо акціонер не голосував «за» або голосував «проти» прийняття  такого рішення, він повинен мати право вимагати викупу товариством належних йому акцій за справедливою ціною;

—  на кожну випущену товариством акцію однієї категорії виплачується однаковий розмір дивідендів. Не допускається в рамках однієї кате- горії акцій встановлення переваг для отримання  дивідендів різними групами акціонерів;

—  усім акціонерам повинні надаватись рівні права та можливості щодо доступу до інформації.

В Україні діє принцип «одна акція — один голос», згідно з яким кожна випущена товариством проста акція надає її власнику один голос. Винятки з цього принципу (наприклад, встановлення мінімальної кількості акцій, що на- дає право голосу або обмеження  максимальної кількості голосів, що можуть належати одному акціонерові), а також позбавлення акціонера права голосу не дозволяються.

3. Товариство повинно забезпечити іноземним акціонерам можли- вості для реалізації своїх прав  нарівні з іншими акціонерами.


 

З метою забезпечення іноземним акціонерам можливості реалізації своїх прав нарівні з вітчизняними акціонерами товариству слід вживати розумних заходів для усунення обставин, які перешкоджають  реалізації такими  акці- онерами своїх прав. Зокрема, товариству рекомендується надсилати повідо- млення про скликання загальних зборів та документи, пов’язані з порядком денним, у перекладі відповідною іноземною мовою.

4. У разі здійснення додаткового випуску акцій товариство повинно забезпечити рівне  переважне  право  всіх  акціонерів придбати додат- ково  випущені акції  у кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному капіталі.

Розмивання частки акціонера у статутному капіталі товариства є грубим порушенням прав акціонера, оскільки спричиняє зменшення частки акціоне- ра у статутному капіталі товариства, в результаті чого зменшується вартість належних йому акцій та його вплив на прийняття  рішень вищим органом товариства. Відповідно, товариство повинно дотримуватися передбаченої чин- ним  законодавством процедури реалізації акціонерами  переважного  права на придбання додатково випущених акцій.

5. Товариство повинно розробити та  запровадити необхідні вну- трішні механізми з метою  запобігання неправомірному використан- ню  інсайдерської інформації посадовими особами товариства та  ін- шими інсайдерами.

Інсайдерська інформація  — це інформація  про емітента  цінних  папе- рів, його цінні папери та угоди з ними, яка одночасно є істотною і не є опри- людненою та розкриття якої вплине або може вплинути на ринкову вартість цих цінних паперів чи розмір доходу за ними. Використання інсайдерської інформації посадовими особами товариства та іншими інсайдерами супер- ечить принципу рівного ставлення до акціонерів, оскільки така практика дає можливість одним особам здійснювати торгові операції з цінними паперами товариства на підставі інформації, яка не є оприлюдненою для інших осіб. То- вариство повинно передбачати у своїх внутрішніх документах обов’язок по- садових осіб та інших інсайдерів не розголошувати інсайдерську інформацію товариства третім особам та утримуватись від купівлі-продажу цінних паперів товариства до моменту оприлюднення такої інформації.

3. Наглядова рада і виконавчий орган.

Ефективне управління потребує наявності у корпоративній структурі то- вариства дієвої, незалежної наглядової ради та кваліфікованого виконавчого органу (менеджменту),  раціонального і чіткого розподілу повноважень між ними, а також належної системи підзвітності та контролю. Система корпо- ративного управління повинна створювати необхідні умови для своєчасного обміну інформацією та ефективної взаємодії між наглядовою радою та вико- навчим органом.


 

Компетенція  органів товариства повинна бути чітко визначена у статуті товариства відповідно до завдань органів товариства та з урахуванням вимог чинного законодавства. У разі делегування наглядовою радою повноважень ви- конавчому органу вони спільно відповідають за вирішення цих питань перед товариством.

Для моніторингу  належного  виконання  всіма органами  своїх функцій в товаристві повинна існувати чітка система підзвітності та контролю.

У забезпеченні ефективної взаємодії між органами товариства вирішаль- ну роль відіграє своєчасний обмін інформацією, яка необхідна для виконання органами товариства своїх функцій та прийняття  ними відповідних рішень. Обов’язок органів товариства щодо обміну інформацією повинен бути деталь- но обумовлений у його внутрішніх документах.

Результати  діяльності  товариства  залежать  від  чесного, добросовісно- го та сумлінного виконання  посадовими особами органів товариства своїх обов’язків. Товариство, що має  на меті здобути довіру інвесторів, повинно створити належні внутрішні механізми для запобігання шахрайському вилу- ченню активів товариства чи іншим діям з боку посадових осіб товариства, що суперечать інтересам товариства.

1. Наглядова рада.

1.1. Наглядова рада здійснює загальне керівництво діяльністю товариства, контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав усіх акціонерів. Ефективне управління повинно передбачати систему звітності ради перед за- гальними зборами товариства.

Загальне керівництво  наглядової ради передбачає визначення основної мети діяльності товариства, а також  ухвалення стратегії для її  досягнення. У процесі контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства на- глядова рада повинна здійснювати моніторинг за ходом реалізації виконав- чим органом визначеної стратегії та планів товариства. Нарешті,  наглядова рада повинна визначати політику товариства, тобто методи управління това- риством і те, яким чином діяльність товариства відображається на учасниках корпоративних відносин.

Як орган, який представляє інтереси акціонерів, наглядова рада повинна забезпечувати реалізацію та захист прав акціонерів.

1.2. Статут товариства повинен чітко визначати компетенцію наглядової ради, у тому числі перелік повноважень, які відносяться до виключної компе- тенції наглядової ради.

До основних функцій наглядової ради належать:

—  забезпечення реалізації та захисту прав акціонерів;

—  ухвалення стратегії товариства, затвердження  річного бюджету, біз- нес-планів товариства та здійснення контролю за їх реалізацією;


 

—  затвердження умов договорів, що укладаються з головою та членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди та визначен- ня форм контролю за діяльністю виконавчого органу;

—  здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю товари- ства, у тому числі забезпечення підготовки повної та достовірної пу- блічної інформації про товариство;

—  здійснення контролю за запобіганням, виявленням та врегулюванням конфлікту інтересів посадових осіб органів товариства, у тому числі за використанням майна товариства в особистих інтересах та укладен- ня угод з пов’язаними особами.

1.3. Члени наглядової ради повинні обиратися та відкликатися загальними зборами товариства, причому:

—  порядок формування наглядової ради повинен передбачати можли- вість для всіх акціонерів, у тому числі дрібних, пропонувати кандида- тури до складу ради;

—  кандидатури на посади членів наглядової ради доцільно висувати за- вчасно, до проведення загальних зборів, на яких передбачається обран- ня членів наглядової ради;

—  акціонерам заздалегідь повинна надаватись повна інформація стосов- но кожного з кандидатів для того, щоб вони мали можливість прийня- ти виважене рішення;

—  товариствам доцільно обирати  до складу наглядової ради фізичних осіб.

1.4. Члени наглядової ради повинні володіти знаннями, кваліфікацією та досвідом, необхідними для виконання своїх посадових обов’язків. Члени на- глядової ради повинні мати можливість приділяти роботі у наглядовій раді до- статню кількість часу.

Критерії підбору кандидатів у члени ради повинні визначатись у внутріш- ніх документах товариства. Також товариство може у своїх внутрішніх доку- ментах обмежити кількість інших товариств, до складу наглядової ради яких може входити член ради цього товариства.

Крім кваліфікації та досвіду кандидатів при обранні членів ради доцільно враховувати й такі фактори як репутація та вік кандидата, наявність потен- ційного конфлікту інтересів, можлива участь кандидата у вирішенні питань, пов’язаних із здійсненням товариством зовнішньоекономічної діяльності тощо.

1.5. З метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу до- цільно включати незалежних членів, кількість яких повинна складати принай- мні 25% кількісного складу ради.


 

Не може вважатись «незалежним» член наглядової ради, який:

—  є на цей час чи був протягом останніх 3-х років головою чи членом виконавчого органу товариства, посадовою особою органів управління дочірніх підприємств товариства;

—  є   пов’язаною   особою   товариства   чи   осіб,   які    є   сторонами за зобов’язаннями з товариством, сукупний обсяг яких протягом року перевищує 5 відсотків балансової вартості активів товариства за ста- ном на початок фінансового року;

—  отримує від товариства будь-які доходи, за винятком доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена ради та доходів, що виплива- ють з права власності на належні йому акції товариства;

—  є власником більш ніж 5 відсотків акцій товариства (самостійно або разом з пов’язаними особами);

—  є представником держави.

Критерії  незалежності  членів наглядової ради  повинні  бути визначені у внутрішніх документах товариства. Товариство може встановлювати додат- кові та (або) більш вибагливі вимоги до незалежності членів наглядової ради.

1.6. Члени наглядової ради повинні мати доступ до повної, достовірної та своєчасної інформації для прийняття виважених рішень.

Забезпечення необхідної інформаційної  бази для здійснення наглядовою радою своїх функцій є спільним завданням виконавчого органу (щодо обов’язку надання інформації) та наглядової ради (щодо обов’язку збору інформації).

1.7. Чергові засідання наглядової ради повинні проводитись стільки разів, скільки необхідно для належного виконання нею своїх функцій.

Порядок скликання та проведення засідань наглядової ради повинен бути закріплений у внутрішніх документах товариства. Засідання наглядової ради повинні проводитись не рідше одного разу на три місяці. Рішення наглядової ради на її засіданні повинні прийматися шляхом голосування, при цьому ко- жен член наглядової ради повинен мати один голос.

1.8. Члени наглядової ради повинні виконувати свої обов’язки особисто і не можуть передавати свої повноваження іншим особам.

Членство у наглядовій раді безпосередньо пов’язане з особою самого члена ради. Професійні та особисті якості члена наглядової ради є важливою переду- мовою ефективного виконання ним своїх функцій та одним з критеріїв його обрання на цю посаду. Крім того, кожен член наглядової ради несе особисту відповідальність перед акціонерами за свої рішення.

1.9 Залежно від кількісного складу та функцій наглядової ради, у складі ради доцільно формувати комітети наглядової ради:

—  з метою підвищення ефективності роботи наглядової ради доцільно створювати комітети для попереднього розгляду, аналізу та підготовки


 

проектів рішень з питань, які відносяться до компетенції  наглядової ради;

—  з метою  запобігання  виникненню  конфлікту інтересів у посадових осіб органів товариства наглядовій раді доцільно створювати аудитор- ський комітет та комітет з питань призначень і винагород, більшість членів яких повинні бути незалежними.

Наглядова рада може створювати у своєму складі постійні або тимчасові

комітети для попереднього розгляду та аналізу питань, які належать до компе- тенції наглядової ради.

У рамках своєї діяльності комітети готують та надають наглядовій раді ре- комендації для прийняття нею остаточних рішень. Наглядова рада несе відпо- відальність за рішення, прийняті на підставі рекомендацій її комітетів.

1.10. Наглядова рада повинна мати право в разі необхідності приймати рішення про укладення угод стосовно надання наглядовій раді професійних консультаційних послуг (юридичних, аудиторських тощо).

З метою вивчення та аналізу певних аспектів діяльності товариства нагля- дова рада має право використовувати послуги фахівців (юристів, економістів, фінансистів, технологів тощо). Крім того, товариство повинно передбачити у своїх внутрішніх документах право наглядової ради користуватися за ра- хунок товариства професійними послугами зовнішніх консультантів шляхом укладення договорів від імені товариства про надання таких послуг.

1.11. За підсумками року наглядова рада повинна звітувати перед загальни- ми зборами про свою діяльність та загальний стан товариства.

Звіт наглядової ради, що надається на розгляд щорічних загальних зборів акціонерів, повинен містити повну інформацію про стан товариства, включа- ючи відомості про:

—  господарську діяльність товариства, включаючи опис характеру осно- вних видів діяльності, ринків та каналів збуту;

—  основні фінансові показники діяльності товариства за звітний період;

—  зміни в організаційній структурі товариства;

—  участь товариства в інших підприємствах;

—  плановані напрями діяльності на наступний рік.

1.12. Наглядова рада повинна забезпечувати проведення щорічної оцінки своєї діяльності в цілому та кожного члена окремо.

При оцінці діяльності членів наглядової ради доцільно керуватися як мі- німум такими критеріями: участь у засіданнях, рівень підготовки до засідань, неупередженість при прийнятті рішень.

Основну роботу стосовно визначення критеріїв та проведення оцінки діяль- ності наглядової ради повинен здійснювати комітет наглядової ради з питань призначень та винагород, більшість членів якого повинні бути незалежними.


 

1.13. Члени наглядової ради повинні отримувати справедливу винагороду та мати стимули для забезпечення успішної діяльності товариства.

Інформація про індивідуальний або сукупний розмір та форму винагороди членів наглядової ради, кількість акцій, якими вони володіють, повинна опри- люднюватися у річному звіті.

Критерії  визначення розміру винагороди членів наглядової ради мають визначатись комітетом з питань призначень та винагород на основі схваленої загальними зборами товариства загальних критеріїв щодо винагород у това- ристві.

Доцільно, щоб винагорода складалася з фіксованої та змінної частин. При цьому змінна частина повинна прямо залежати від результатів діяльності осо- би та товариства взагалі.

1.14. З метою ефективного організаційного та інформаційного забезпечен- ня діяльності органів товариства, належного інформування акціонерів та за- інтересованих осіб товариству доцільно запровадити посаду корпоративного секретаря.

Корпоративний  секретар  є посадовою особою товариства, яка  призна- чається наглядовою радою та їй підпорядковується. Основними завданнями корпоративного секретаря є:

—  забезпечення підготовки та проведення загальних зборів акціонерів, засідань наглядової ради та виконавчого органу;

—  забезпечення надання своєчасної та достовірної інформації про това- риство органам товариства та акціонерам;

—  зберігання документів товариства, включаючи архів товариства;

—  забезпечення зв’язку з акціонерами, у тому числі роз’яснення акціоне- рам їх прав, розгляд звернень акціонерів щодо порушення їх прав;

—  надання   органам  товариства  висновків  та  розробка   пропозицій щодо приведення внутрішніх документів товариства у відповідність до Принципів корпоративного управління.

2. Виконавчий орган.

2.1. Виконавчий орган здійснює керівництво поточною діяльністю товари- ства. Виконавчий орган підзвітний наглядовій раді та загальним зборам акці- онерів.

Завдання виконавчого органу полягає у здійсненні керівництва поточною діяльністю товариства, що  передбачає  його відповідальність за  реалізацію мети, стратегії та політики товариства.

2.2. Виконавчий орган розробляє та передає на затвердження наглядовій раді проекти річного бюджету та стратегії товариства, самостійно розробляє і затверджує поточні плани та оперативні завдання товариства і забезпечує їх реалізацію.


 

Під час здійснення управлінням поточної діяльності виконавчий орган по- винен самостійно, в межах, визначених чинним законодавством та внутрішні- ми документами товариства повноважень, приймати рішення, укладати угоди та здійснювати інші дії від імені товариства, спрямовані на досягнення мети товариства. Здійснюючи  контроль  за  діяльністю виконавчого органу, рада не повинна втручатися у поточну діяльність товариства.

У разі необхідності впровадження нових напрямів діяльності товариства виконавчий орган повинен ініціювати внесення на розгляд загальних зборів пропозиції про внесення зміни до статуту шляхом розширення (зміни) пред- мету діяльності товариства.

2.3. Виконавчий орган повинен забезпечувати відповідність діяльності това- риства вимогам законодавства, рішенням загальних зборів та наглядової ради.

Всі заходи виконавчого органу повинні регулюватися принципами еконо- мічної доцільності та спрямовуватись на збільшення вартості товариства.

Здійснюючи власні заходи, виконавчий орган повинен усвідомлювати со- ціальну відповідальність за діяльність товариства.

2.4. Товариству доцільно створювати колегіальний виконавчий орган. Го- лова та члени виконавчого органу обираються та відкликаються загальними зборами товариства за рекомендацією наглядової ради.

У товаристві повинна існувати кадрова політика стосовно обрання голо- ви та членів виконавчого органу, відповідальність за розробку та втілення якої повинна покладатись на наглядову раду або комітет ради з питань призначень та винагород.

2.5. Члени виконавчого органу повинні володіти знаннями, кваліфікацією та досвідом, необхідними для належного виконання ними своїх функцій.

2.6. Розмір та форма винагороди членів виконавчого органу визначаються наглядовою радою за рекомендацією комітету ради з питань призначень та винагород.

Розмір винагороди членів виконавчого органу повинен бути співвідносним з результатами діяльності товариства. Інформація про індивідуальний або су- купний розмір та форму винагороди членів виконавчого органу, кількість ак- цій, якими вони володіють, повинна оприлюднюватися у річному звіті.

2.7. На вимогу наглядової ради, але не рідше одного разу на три місяці, виконавчий орган повинен подавати раді у письмовій формі звіт про фінансо- во-господарський стан товариства та хід виконання планів та завдань.

Крім цього, виконавчий орган зобов’язаний своєчасно надавати членам на- глядової ради на їх вимогу повну та достовірну інформацію, необхідну для на- лежного виконання радою своїх функцій.

2.8. Оцінка діяльності виконавчого органу в цілому та окремих його членів повинна здійснюватися наглядовою радою на регулярній основі.


 

Об’єктивним критерієм оцінки діяльності виконавчого органу є показни- ки фінансово-господарської діяльності товариства та його успіх у реалізації визначеної мети та стратегії. Критерії оцінки діяльності виконавчого органу повинні визначатися наглядовою радою або комітетом ради з питань призна- чень та винагород.

4. Лояльність та відповідальність.

1. Посадові особи органів товариства повинні  добросовісно та розумно діяти в найкращих  інтересах товариства.

Обов’язок діяти в найкращих інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні використовувати свої повноваження та мож- ливості, пов’язані зі займаними ними посадами, виключно в інтересах товариства.

Посадові особи органів товариства не повинні здійснювати дії, які су- перечать чи не відповідають інтересам товариства. Зокрема, посадові особи не мають права отримувати будь-яку винагороду (прямо чи опосередковано) за здійснення ними впливу на ухвалення рішень органами товариства, вико- ристовувати у власних інтересах чи інтересах третіх осіб майно товариства, розкривати інформацію з обмеженим доступом тощо.

2. Посадові особи органів товариства повинні розкривати інформацію  про

наявність у них конфлікту інтересів стосовно будь-якого рішення товариства.

Конфлікт інтересів — це розбіжність між особистими інтересами посадової особи або її пов’язаних осіб та її посадовими (професійними) обов’язками діяти у найкращих інтересах товариства. Конфлікт інтересів може, зокрема, виникати, якщо посадова особа чи її пов’язана особа є стороною договору з товариством, бере участь в укладанні та виконанні договору як представник або посередник, отримує винагороду від товариства або від особи, яка є стороною договору тощо.

Внутрішні документи товариства повинні передбачати відповідний по- рядок прийняття  рішень, стосовно яких у посадових осіб органів товариства існує конфлікт інтересів. Такий порядок повинен щонайменше передбачати:

—  особа, в якої є конфлікт інтересів, повинна своєчасно повідомити про це наглядову раду;

—  рішення повинно бути ухвалено більшістю членів наглядової ради;

—  особа, в якої є конфлікт інтересів, не може брати участі ні в обговорен- ні, ні в голосуванні стосовно прийняття рішення;

—  рішення, стосовно яких у посадових осіб органів товариства існує конфлікт  інтересів, повинні укладатись на справедливих умовах та за справедливими цінами.

3. Посадові особи органів товариства  не повинні використовувати

у власних інтересах ділові можливості товариства.

Під діловими можливостями  товариства маються на увазі будь-які ділові зв’язки товариства, всі належні товариству майнові та немайнові права, ділові


 

пропозиції товариству від третіх осіб. Прикладом такого порушення є вико- ристання посадовою особою у власних інтересах ділової пропозиції, яка про- понувалася товариству і про яку посадовій особі стало відомо завдяки займа- ній нею посаді.

4. Протягом перебування на посаді посадові особи органів товариства

не повинні засновувати або брати участь у підприємствах (бути власни- ками або співвласниками), які конкурують  з товариством, та будь-яким ін- шим чином конкурувати з товариством.

Члени виконавчого органу не повинні поєднувати роботу в товаристві з будь-якою іншою підприємницькою  діяльністю, крім випадків схвалення та- кої діяльності наглядовою радою.

5. Політика  товариства стосовно надання позик посадовим особам ор-

ганів товариства повинна бути чітко визначена у внутрішніх документах товариства.

Рішення про надання позик посадовим особам товариства повинні при- йматись наглядовою радою, а інформація про такі дії повинна розкриватись акціонерам товариства.

6. Посадові особи повинні відшкодовувати збитки, завдані товариству

внаслідок невиконання або неналежного виконання ними свого обов’язку діяти добросовісно та розумно в найкращих  інтересах товариства.

Відповідні положення про відповідальність посадових осіб повинні перед- бачатися цивільно-правовими або трудовими договорами, що  укладаються між товариством та посадовими особами.

З метою уникнення надмірної перестороги з боку посадових осіб органів товариства вчиняти відповідальні дії товариству доцільно розглянути можли- вість страхування відповідальності посадових осіб.

5. Розкриття інформації та прозорість

1. Інформація, що розкривається товариством, повинна бути суттєвою та повною.

2. Інформація, що розкривається товариством, повинна бути достовірною.

3. Товариство повинно забезпечувати своєчасність розкриття інформації.

4. Товариство повинно забезпечувати рівний  доступ до інформації,  що розкривається, включаючи її обсяг, зміст, форму та час надання.

5. Товариство повинно використовувати зручні для користувачів засоби поширення інформації, які забезпечують рівний, своєчасний та непов’язаний зі значними витратами доступ до інформації.

6. Товариство  повинно  мати  чітко  визначену  інформаційну  політику, спрямовану на розкриття інформації шляхом її донесення до відома всіх заінтересованих в отриманні інформації осіб в обсязі, необхідному для при- йняття зважених рішень.


 

6. Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства

З метою захисту прав та законних інтересів акціонерів товариство по- винно забезпечити комплексний, незалежний, об’єктивний та професійний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства.

Товариство може розраховувати на довіру інвесторів та надходження зо- внішнього фінансування тільки за умови запровадження належної системи контролю за його діяльністю. Наявність такої системи дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що їх інвестиції розумно використовуються, спрямовують- ся на розвиток товариства та надійно захищені від можливих зловживань.

Діюча у товаристві система контролю за його фінансово-господарською діяльністю має сприяти:

—  збереженню та раціональному використанню фінансових і матеріаль- них ресурсів товариства;

—  забезпеченню точності та повноти бухгалтерських записів;

—  підтриманню прозорості та достовірності фінансових звітів;

—  запобіганню та викриттю фальсифікацій та помилок;

—  забезпеченню стабільного та ефективного функціонування товариства.

1. Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства пови- нен здійснюватися як через залучення незалежного зовнішнього аудитора (ау- диторської фірми), так і через механізми внутрішнього контролю.

До органів (структурних підрозділів товариства), які здійснюють внутріш- ній контроль, належать:

—  наглядова рада (через аудиторський комітет ради);

—  ревізійна комісія;

—  служба внутрішнього аудиту.

Система внутрішнього контролю товариства має забезпечити здійснення стратегічного, оперативного та поточного контролю за його фінансово-госпо- дарською діяльністю:

Товариство повинно проводити щорічну аудиторську перевірку за участю зовнішнього аудитора, який призначається наглядовою радою або загальними зборами акціонерів. Аудиторська перевірка повинна проводитись у відповід- ності до міжнародних стандартів аудиту.

2. Особи, які здійснюють контроль  за фінансово-господарською діяль-

ністю товариства, мають бути незалежними від впливу членів виконавчого органу товариства, власників крупних пакетів акцій, інших осіб, які можуть бути заінтересованими у результатах проведення контролю.

Незалежності членів ради (аудиторського комітету) та ревізійної комісії можна досягти шляхом:

—  обрання та відкликання членів ради та ревізійної комісії  виключно загальними зборами  акціонерів, а також  затвердження  загальними


 

зборами умов цивільно-правових договорів, що укладаються з ними, і встановлення розміру їх винагороди;

—  установлення заборони щодо обрання членами ради та ревізійної ко- місії осіб, які мають особисті та (або) сімейні стосунки з головним бух- галтером, головою та членами виконавчого органу товариства;

—  установлення заборони щодо обрання членами ревізійної комісії осіб, які є працівниками  товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв або власниками більше 10 відсотків акцій товариства.

Незалежність працівників служби внутрішнього аудиту (внутрішнього ау- дитора) повинна забезпечуватися завдяки підпорядковуванню її безпосеред- ньо наглядовій раді товариства.

3. Товариство повинно забезпечити проведення об’єктивного та профе- сійного контролю за його фінансово-господарською діяльністю.

З метою забезпечення об’єктивного контролю з боку зовнішнього ауди- тора наглядова рада повинна створити належні умови для його роботи, які б виключали можливість тиску на аудитора з боку заінтересованих осіб, та здій- снювати контроль за дотриманням зовнішнім аудитором Кодексу професій- ної етики аудиторів України під час виконання ним своїх обов’язків.

З метою забезпечення об’єктивного внутрішнього контролю товариство повинно встановлювати вимоги до кандидатів у члени наглядової ради, ревізій- ної комісії та служби внутрішнього аудиту, які б сприяли обранню (призна- ченню) до цих органів осіб з бездоганною репутацією.

4. Особи, які здійснюють контроль  за фінансово-господарською діяль- ністю товариства, повинні звітувати про результати перевірок наглядовій раді та (або) загальним зборам товариства.

Зовнішній аудитор повинен брати участь у загальних зборах товариства з метою надання акціонерам відповідей на питання стосовно фінансової звіт- ності та аудиторського висновку.

Документи, підготовлені за підсумками проведення контрольних заходів, мають бути негайно передані до ради та виконавчого органу товариства для опе- ративного розгляду та реагування на результати здійсненого контролю на най- ближчому засіданні ради (аудиторського комітету ради) та виконавчого органу.

Наглядова рада  зобов’язана оцінювати  систему контролю  за  фінансо- во-господарською діяльністю товариства, розробляти та надавати загальним зборам пропозиції щодо її вдосконалення.

7. Заінтересовані особи

Товариство повинно поважати права та враховувати законні інтереси заінтересованих осіб (тобто осіб, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства і до яких передусім належать працівники, кредитори, споживачі продукції товариства, територіальна громада, на території якої розташоване товариство, а також відповідні державні органи та органи місцевого самовря-


 

дування) та активно співпрацювати з ними для створення добробуту, робочих місць та забезпечення фінансової стабільності товариства.

Довгостроковий економічний успіх товариства є результатом колектив- них зусиль інвесторів, посадових осіб органів товариства та інших заінтересо- ваних осіб. Співпраця товариства із заінтересованими особами та врахування їх інтересів у процесі корпоративного управління сприяє забезпеченню фінан- сової стабільності та конкурентоспроможності  товариства, досягненню його мети, а також позитивно впливає на ділову репутацію товариства.

1. Товариство повинно  забезпечити дотримання  передбачених чинним законодавством прав та інтересів заінтересованих осіб.

Здійснюючи свою діяльність, товариство не повинно порушувати права заінтересованих осіб, які зазначені чинним законодавством (цивільним, госпо- дарським, трудовим, про охорону навколишнього середовища тощо).

Крім того, товариство повинно враховувати інтереси заінтересованих осіб при прийнятті  рішень або здійсненні дій, що можуть тим чи іншим чином вплинути на заінтересованих осіб. До таких випадків належать, зокрема, ре- алізація товариством соціальних та екологічних програм; створення робочих місць; формування та зміна розміру статутного капіталу товариства; придбан- ня товариством власних акцій; реорганізація та ліквідація товариства.

2. Товариство  повинно забезпечити  заінтересованим   особам доступ до інформації  про товариство, необхідної для ефективної співпраці.

Заінтересованим особам повинна бути надана можливість своєчасного отримання інформації про фінансовий стан товариства та результати його ді- яльності, про порядок управління товариством та суттєві факти, що стосують- ся фінансово-господарської діяльності товариства тощо. У товаристві має бути розроблений перелік документів, що надається для ознайомлення заінтересо- ваним особам (до такого переліку слід включати, зокрема, статут та внутрішні документи товариства), та порядок ознайомлення з цим документами.

3. Товариство повинно сприяти активній  участі працівників  у процесі корпоративного управління та підвищенню їх заінтересованості в ефектив- ній діяльності товариства.

Одним із довгострокових завдань товариства є створення робочих місць та за- хист інтересів своїх працівників. Для досягнення цього завдання товариство пови- нно забезпечити належні умови та охорону праці працівників, а також забезпечити рівень оплати праці, який відповідає виконаній роботі та стимулює працівників.

З метою підвищення заінтересованості працівників в ефективній діяль- ності товариства практика корпоративного управління може передбачати, зокрема, прийняття органами товариства рішень з певних питань за пого- дженням з представниками трудового колективу, інформування працівників про прийняті товариством рішення, що можуть зачіпати їх інтереси, участь представників трудового колективу у роботі наглядової ради та її комітетів.


 

Практика корпоративного управління також може передбачати розпо- всюдження між працівниками акцій товариства, розподіл між ними частини прибутку та інші заходи заохочення, що сприятимуть підвищенню заінтер- есованості працівників в ефективній діяльності товариства.

Питання для самоконтролю

1.         Розкрийте суть поняття корпоративне управління.

2.         Що означає корпоративне управління в широкому розумінні цього слова?

3.         Що таке управління корпоративними правами?

4.         Що таке корпорація та які підприємства відносяться до корпоратив- ного типу?

5.         Які риси корпоративного управління становлять найбільше зацікав- лення у інвесторів?

6.         Які основні проблеми корпоративного управління ви можете виділи- ти і в чому їх суть?

7.         В чому полягає проблема суперечності інтересів власників і менедже- рів корпорації?

8.         Яке значення має корпоративне управління для підприємства?

9.         Яке значення має корпоративне управління для та держави та суспільства?

10. В чому полягає основна функція корпоративного управління?

11. Перечисліть суб’єкти корпоративного управління.

12. Хто такі акціонери і які ризики вони несуть?

13. Якими шляхами акціонери можуть впливати на управління діяльніс- тю корпоративним підприємством?

14. Які функції виконують менеджери корпоративного підприємства?

15. Як класифікуються корпоративні підприємства.

16. В чому полягає важливість впровадження принципів корпоративного управління в Україні?

17. Які основні міжнародні стандарти корпоративного управління ви мо- жете назвати?

18. Які моделі корпоративного управління набули найбільшого поширен- ня у світі?

19. Які  характерні  риси  англо-американської  моделі  корпоративного управління?

20. Які відмінні риси німецької моделі корпоративного управління?

21. Які риси японської моделі корпоративного управління відрізняють її від інших?