1.3. Типи корпоративних підприємств

Класифікацію корпоративних підприємств можна зобразити наступним чином:

1. За ступенем обґрунтування очікуваної  ефективності:

—  ті, що не мають попередніх маркетингових і техніко-економічних роз- рахунків;

—  ті, що мають установчі документі і крім цього розрахунки очікуваної ефективності (переважно формального характеру);


 

—  ті, що мають повні і якісні техніко-економічні обґрунтування.

2. За ступенем взаємоучасті в капіталі:

—  повністю об’єднані активи (повне злиття);

—  об’єднали свій капітал під егідою материнської (холдингової) компа- нії в обсязі контрольного або блокуючого пакету;

—  частково об’єднали активи з метою участі в органах управління гру- пою, але без вирішального голосу;

—  ведуть спільну діяльність на основі механізмів довірчого управління;

—  організовують діяльність з використанням «м’яких» (узгоджувальних)

форм без включення механізмів консолідації капіталів.

3. За роллю держави у їх утворенні:

—  сформовані шляхом внесення частини державної власності у статут- ний капітал створеної юридичної особи;

—  створені на основі передачі державної власності в довірче управління конкретної юридичної особи;

—  санкціоновані певними рішеннями виконавчої влади з гарантією дер- жавної ресурсної підтримки;

—  санкціоновані певними рішеннями виконавчої влади, але без держав- них гарантій.

4. За цільовими установками:

—  нарощування обсягів виробництва і реалізації в межах номенклатури;

—  реалізація диверсифікованої номенклатури продукції на ринках, що розширюються;

—  збільшення експорту вітчизняних товарів або випуску імпортозамі- нюючої продукції;

—  економії фінансових витрат (у виробництві, управлінні);

—  реалізації завдань цільових і державних науково-технічних програм, виконання поставок для державних потреб.

5. За мотивацією  свого ресурсного забезпечення:

—  використання власних (консолідованих) фінансових ресурсів;

—  залучення (шляхом випуску цінних паперів, збільшення залогової вар- тості корпорації, реалізації механізмів солідарної відповідальності) додаткових (зовнішніх) фінансових ресурсів;

—  залучення фінансового капіталу кредитних організацій-учасників;

—  отримання державної ресурсної підтримки.

6. За характером  діяльності підприємств-лідерів:

—  не мають явного лідера (внаслідок рівних внесків у спільний капітал);

—  мають в якості лідера базове промислове підприємство або конструк- торську організацію;


 

—  лідирує фінансово-кредитна структура;

—  висувають на роль лідера збутову (торгову) організацію.

7. За  ступенем   консолідації майна в  рамках створеної  центральної

(управляючої) компанії:

—  ті, що консолідують капітал в розмірі, достатньому для налагодження ефективної діяльності центральної компанії з точки зору самофінан- сування, гарантування залучення зовнішніх інвестицій для спільних проектів, створення необхідної інформаційної інфраструктури тощо;

—  ті, що консолідують капітал в розмірі, необхідному для формальної ре- єстрації центральної компанії втому чи іншому правовому статусі.

8. За глибиною реалізації принципів  інтегровано-корпоративного управ-

ління:

—  ті, що фактично реалізовують корпоративні плани (програми) спіль- ної діяльності, засновані на єдиних інформаційно-аналітичних і облі- кових процедурах і експертизі з боку органів управління об’єднання у цілому;

—  ті, що виконують тільки окремі функції (елементи) інтегрованого управління, які не охоплюють діяльність всіх учасників об’єднання і сукупності їх задач;

—  на практиці не керуються в роботі загально-корпоративними планами

(програмами).