12.5. Антимонопольна діяльність в корпоративному секторі

Важливу роль у регулюванні корпоративного сектору відіграє Антимоно- польний комітет, мета діяльності якого — не допущення монополізації рин- ків, розробка відповідних приписів і контроль.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та деся- ти державних уповноважених. З числа державних уповноважених признача- ються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України.

Також Антимонопольний комітет України утворює територіальні від- ділення. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні від- ділення є юридичними особами, мають поточні та депозитні рахунки в уста- новах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм на- йменуванням.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у фор- муванні та реалізації конкурентної політики, а саме:

—  здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господа-


 

рювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення  порушень законодавства про захист еконо- мічної конкуренції;

—  контроль за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарю- вання;

—  регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізують- ся) суб’єктами природних монополій;

—  сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

—  методичне забезпечення застосування законодавства про захист еко- номічної конкуренції;

—  здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Оскільки перелік і зміст законодавчо розроблених норм та правил щодо обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у під- приємницькій  діяльності є досить великими, зупинимось на тих з них, які у найбільшій мірі стосуються господарських товариств і вимог щодо перехо- ду власності та контролю, зокрема на здійсненні контролю за концентрацією суб’єктів господарювання.

Концентрацією визнається:

1.         Злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта гос- подарювання до іншого;

2.         Набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кіль- кома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання  чи  частинами  суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом:

—  безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у влас- ність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплек- су або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі при- дбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується;

—  призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого ор- гану суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;


 

3.         Створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами гос- подарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання;

4.         Безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність ін- шим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що за- безпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у ви- щому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

Не вважаються  концентрацією:

1.         Створення  суб’єкта господарювання, метою  чи внаслідок створен- ня якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господа- рювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії та регулюються іншими стат- тями Закону України Про захист економічної конкуренції;

2.         Придбання  часток  (акцій,  паїв)  суб’єкта господарювання  особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з ме- тою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу  органи Антимо- нопольного комітету України можуть прийняти рішення про продо- вження цього строку;

3.         Дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необ- хідність отримання такого дозволу передбачена законом;

4.         Набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу дер- жавної влади.

Учасниками концентрації визнаються:

—  суб’єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здій- снитися злиття, приєднання;


 

—  суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб’єктом господарювання, та суб’єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

—  суб’єкти господарювання, активи  (майно),  частки (акції,  паї)  яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержува- чі), набувачі;

—  суб’єкти господарювання, що є або мають намір  стати засновника- ми (учасниками) новостворюваного суб’єкта господарювання. У разі коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентрації  вважається також суб’єкт госпо- дарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до ста- тутного фонду новостворюваного суб’єкта господарювання;

—  фізичні та юридичні особи, пов’язані з учасниками концентрації, від- носинами контролю, що дає підстави визнати відповідну групу осіб згідно із статтею 1 Закону України Про захист економічної конкурен- ції єдиним суб’єктом господарювання.

Необхідно  також  зазначити, що  отримання  дозволу на  концентрацію суб’єктів господарювання у різних випадках не завжди є обов’зковим.

Отримання  дозволу Антимонопольного комітету України на здійснення концентрації суб’єктів господарювання необхідне у наступних випадках:

Коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учас- ників концентрації,  з урахуванням відносин контролю, за останній фінансо- вий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

—  вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалі- зації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, ек- вівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного;

—  вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалі- зації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з ураху- ванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйо- ну євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;

Незалежно  від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реаліза- ції  товарів учасників концентрації,  коли частка на певному ринку  товару


 

будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35%, та концентрація  відбува- ється на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

Антимонопольний комітет України надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкурен- ції на всьому ринку чи в значній його частині.

Строк розгляду справи про концентрацію не повинен перевищувати трьох місяців. Перебіг строку починається з дня подання заявником (заявниками) у повному обсязі інформації та отримання  висновку експерта. Якщо протя- гом строку розгляду справи органами Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, вважається, що на концентрацію надано дозвіл.

Варто також звернути увагу на те, що Кабінет Міністрів України може до- зволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет Укра- їни не надав дозволу, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазна- ченої концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Особливості щодо антимонопольного регулювання мають установчі до- кументи, на основі яких створюються господарські товариства. Насамперед зміни, пов’язані зі зміною предмета і цілей діяльності, порядку розподілу при- бутків і збитків, складу та компетенції органу управління, порядку прийняття органом управління рішень, або інші зміни, що посилюють узгодженість дій на ринку засновників (учасників) господарського товариства чи об’єднання підприємств, або призводять в інший спосіб до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками), слід погоджувати з Антимонопольним комі- тетом або його органами.

Крім того, існує ряд вимог та обмежень стосовно узгоджених дій суб’єктів господарювання.

Узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у будь- якій  формі, прийняття  об’єднаннями  рішень  у будь-якій  формі, а  також будь-яка інша погоджена конкурентна  поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання. Узгодженими діями  є також  створення суб’єкта господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення якого є коорди- нація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, об’єднання, або між ними та новостворе- ним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання.

Важливе місце займає  регулювання антиконкурентних  узгоджених дій, тобто таких, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій заборо- няється і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.