Регулювання діяльності корпоративного сектору здійснюється органами за- гальної та спеціальної компетенції та відповідними їх нормативними актами.

Органи  загальної компетенції — законодавчі органи, які видають нор- мативні  акти, що мають чинність закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектора. До них відносяться:

—  Цивільний кодекс України;

—  Господарський кодекс України;

—  Закон «Про господарські товариства»;

—  Закон «Про акціонерні товариства»;

—  Закон «Про цінні папери та фондовий ринок»;

—  Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»

—  Закон «Про інститути спільного інвестування»;

—  Закон «Про Національну депозитарну систему і особливості електро- нного обігу цінних паперів в Україні»;

—  Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» та інші.

Цими нормативними актами регулюється та контролюється господарська діяльність юридичних осіб, визначається порядок ведення звітності (бухгал- терської, статистичної, податкової) за результатами їхньої діяльності.

Оскільки акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідаль- ністю є підприємствами — юридичними особами, то підлягають такій самій нормативній базі, що й інші підприємства. Законодавчо визначені вимоги щодо


 

контролю господарських товариств, зокрема щодо ведення обліку та звітності. Визначено, необхідність здійснення товариством бухгалтерського обліку ре- зультатів своєї роботи, ведення статистичної звітності і подає її в установлено- му обсязі та порядку органам державної статистики. Причому обов’язковою нормою є те, що достовірність та повнота річного балансу і звітності товари- ства мають бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Перевірки фінансової діяльності товариства, як і інших підприємств, здій- снюються державними податковими інспекціями, іншими державними орга- нами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудитор- ськими організаціями. Причому нормативно визначено, що перевірки не по- винні порушувати нормального режиму роботи товариства, хоча на практиці таку норму витримати непросто.

Органи  спеціальної компетенції призначені для забезпечення регулю- вання та контролю діяльності корпоративних підприємств з урахуванням спе- цифіки цього сектора. До органів спеціальної компетенції відносяться:

—  Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

—  Фонд державного майна України;

—  Антимонопольний комітет у рамках своїх повноважень;

—  Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

—  Інші уповноважені органи.

Органи спеціальної компетенції з метою регулювання тієї чи іншої сфери корпоративно діяльності видають положення, постанови, розпорядження  та інші нормативно-правові акти. Наприклад, положення Державної  комісія з цінних паперів та фондового ринку «Про саморегулівні організації професій- них учасників фондового ринку», чи «Про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію».

Крім вищеназваних державних  структур у системі корпоративного ре- гулювання, важливе місце займають саморегулівні організації — добровільні неприбуткові об’єднання професійних учасників фондового ринку на які по- кладається функція регулювання фондового ринку.

Вони створюються з метою захисту інтересів своїх членів, сприяють організа- ції і розвитку інфраструктури ринку цінних паперів, сумлінної конкуренції між суб’єктами фондового ринку, організують методичну підтримку своїх членів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації  певний перелік повноважень щодо регулювання фондового ринку.

Оскільки саморегулівні організації  входять до системи  корпоративних відносин, вони підлягають реєстрації Державною комісією цінних паперів та фондового ринку.

Більш детально дана тема вже була розкрита в розділі 6.