11.3. Правове регулювання депозитарної  діяльності

Юридичні особи, які є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види депозитарної діяльності:

1.         Зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

2.         Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

3.         Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Діяльність, пов’язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав влас- ності на них, здійснюється на підставі:

—  договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем;

—  депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм,

—  договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм;

—  договору про кореспондентські відносини щодо цінних паперів, який укладається між депозитаріями.

Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні договори і

договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні відповідати вимо- гам типових договорів, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.


 

У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емі- тента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а та- кож умови оплати його послуг тощо. Також у договорі про відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у документарній формі, визначається спосіб збе- рігання цінних паперів (колективний чи відокремлений).

У депозитарному  договорі встановлюється право  зберігача передавати до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться в колективному збе- ріганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінан- сової інформації депозитарієм, а також умови оплати його послуг тощо. Де- позитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення.

Укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах або депо- зитарного договору не може бути обумовлене відмовою депонента від будь- якого з прав, що надає цінний папір.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між  емітентом  чи його представником та обраним ним депозитарієм визначається порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переве- дення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо. У разі розміщення на зберігання цінних паперів, випущених у документарній формі згідно з договором про обслуговування емісії цінних паперів, передбачається надання емітентом або зберігачем, що передає даний випуск на зберігання де- позитарію, сертифіката якості цінних паперів у документарній формі.

Зберігач не має права користуватися послугами іншого зберігача для вико- нання своїх зобов’язань щодо зберігання сертифікатів та обліку прав власності на цінні папери своїх депонентів.

Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач відкриває на його ім’я рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депо- нента. Для обліку цінних паперів, переданих зберігачем депозитарію на під- ставі депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім’я зберігача рахунок у цінних паперах, на якому здійснює облік депонованих цінних паперів. Для обліку цінних паперів, депонованих управителем згідно з договором про від- криття рахунку у цінних паперах, зберігач відкриває на ім’я управителя раху- нок у цінних паперах, вказуючи, що рахунок відкритий для управителя, для


 

обліку цінних паперів, що належать йому на праві довірчої власності, а також обмеження щодо цих цінних паперів.

Депозитарії  можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій ра- хунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов’язаний у встановлений договором строк зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію.

Кліринг — отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготов- ка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання  угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає вза- ємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються ви- ключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних па- перів депозитарій має одержати ліцензію.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на під- ставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, на- даної фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим рин- ком.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угода- ми щодо цінних паперів зобов’язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору. Вимоги до такого роз- рахункового банку встановлюються у положенні, що затверджується Держав- ною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України.

Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за операціями та угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цін- них паперів та фондового ринку, а у випадках грошового клірингу — за пого- дженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Варто зазначити, що операції щодо угод переходу прав власності на цінні папери передбачають сплату державного мита у розмірі 0,2% від суми угоди, яка зазначена в договорі. При цьому суму державного мита сплачує, як прави- ло, продавець, який від свого імені реалізує цінні папери, хоч у договорах ку- півлі-продажу така відповідальність може бути перекладена на покупця. При викупі акціонерним товариством власних акцій у акціонерів також сплачуєть- ся державне мито за ставкою 0,2% від суми, яка зазначена в угоді.


 

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери. Протягом  трьох робочих днів від дати прийняття  таких доку- ментів реєстратор зобов’язаний внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у внесенні таких змін.

Реєстратор зобов’язаний на вимогу власника цінних паперів або його пред- ставника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власни- ків іменних цінних паперів. Оскільки інформація, що утримується в системі реєстру є конфіденційною, власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать. Таку інформацію може отримати лише сам емітент.

Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати номінальним утримувачем не пе- редбачено договором про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитар- ним договором. Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номіналь- ного утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача. Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонентами одного номінального утримувача, не відображаються у реє- стрі власників іменних цінних паперів.