11.2. Учасники Національної депозитарної системи

В депозитарній системі діє ряд суб’єктів корпоративного управління, се- ред яких можна виділити прямих та опосередкованих учасників.

Прямі учасники — це депозитарії, зберігачі, реєстратори власників імен- них цінних паперів. Опосередковані — це організатори торгівлі цінними па- перами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.

Депозитарій — юридична особа, яка створюється у формі відкритого акці- онерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду.

Також засновниками депозитарію може бути фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку.

Розмір  статутного капіталу  депозитарію  має  становити  не  менш  як

15 мільйонів гривень, а розмір власного капіталу клірингового депозитарію має становити не менш як 25 мільйонів гривень.


 

Клієнтами депозитарію можуть бути:

—  зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір;

—  емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі догово- рів про обслуговування емісії цінних паперів;

—  інші депозитарії, з якими  укладено договори про кореспондентські відносини.

Оплата послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які встановлює сам

депозитарій. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комі- сією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонополь- ним комітетом України.

Зберігач цінних паперів — банк, торговець цінними паперами або реє- стратор, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних папе- рів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Для отримання  ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів юридична особа повинна мати повністю сплачений грошови- ми коштами статутний капітал у розмірі не менш як 7 мільйонів гривень.

У статутному фонді зберігача частка іншого зберігача, торговця цінними паперами, інвестиційної компанії та інших професійних учасників фондово- го ринку не може перевищувати 5%. Частка інституційного інвестора, який не відноситься до професійних учасників фондового ринку (страхова ком- панія, недержавний  пенсійний фонд та інші) у статутному фонді зберігача не може перевищувати 20%, якщо інше не передбачено законом.

Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які на- лежать їх власникам (у тому числі самому зберігачу).

Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інсти- туційним інвестором.

Депонент — юридична або фізична особа, яка користується послугами

зберігача на підставі договору про відкриття  рахунку  в цінних паперах;

Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комі- сією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонополь- ним комітетом України.

Депозитарії та зберігачі можуть виконувати функцію номінального утри- мувача.

Номінальний утримувач — депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників


 

цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі; Реєстраторами власників іменних цінних паперів можуть бути юри- дичні особи, які одержати  ліцензію на ведення реєстрів власників іменних

цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом.

Діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів мо- жуть здійснювати як самі емітенти так і реєстратори.

Самостійне здійснення ведення реєстру своїх цінних паперів є в певній мірі зручнішим для емітента. Проте, це часто призводить до монополізації реєстру і відповідно до адміністративного контролю руху акцій. Крім того, не всі емітенти мають можливість кваліфікованої організації процесу ведення реєстру.

Таким чином, передбачено законодавчу вимогу щодо обов’язкового залу- чення реєстратора. Відповідно до якої, якщо кількість власників іменних цін- них паперів емітента перевищує кількість, встановлену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку емітент зобов’язаний доручити ведення реєстру спеціалізованому реєстратору через укладання відповідного договору.

Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається наглядовою радою акціонерного товариства. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, чи будь-які інші органи державної влади не можуть приймати рішення обов’язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення веден- ня таких реєстрів чи їх розподілу.

Існують також певні обмеження щодо реєстраторів. Зокрема, органи дер- жавної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Та- кож центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора. Розмір статутного капіталу реєстратора має становити не менш як 100 тисяч гривень.

Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володі- ти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

В свою чергу, емітент не може прямо чи опосередковано бути засновни- ком та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умовах до- говору, що укладається з емітентом цінних паперів. Типова форма договору за- тверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До- говір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором. Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам ре- єстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісі- єю з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.


 

У разі отримання відповідної ліцензії депозитарії та зберігачі можуть вес- ти реєстри власників іменних цінних паперів. Проте, необхідно мати на увазі, що ведення таких реєстрів для суб’єктів підприємницької діяльності є винят- ковою діяльністю і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Проведення інших господарських операцій тягне за собою можливість позбавлення ліцензії на проведення депозитарної діяльності.

Існують певні обмеження  щодо учасників депозитарної системи. Зокре- ма, працівникам  прямих  учасників Національної  депозитарної  системи та державних органів, які здійснюють контроль за її діяльністю, забороняється здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновни- ками або учасниками юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. Крім того, їм, забороняється використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої  вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах.