1.2. Суб’єкти та об’єкти корпоративного управління

Корпоративне  управління являє собою систему відносин між  органами товариства, його акціонерами і будь-якими іншими третіми особами. Відпо- відно, суб’єктами корпоративних відносин виступають:

1.         Емітенти — як правило, це акціонерні товариства;

2.         Акціонери, тобто інвестори;

3.         Менеджери корпоративного підприємства;

4.         Держава в особі органів державної влади і місцевого самоврядування;

5.         Кредитори та інші зацікавлені особи, які тим чи іншім способом втя- гуються в процес функціонування підприємства.

Ключовою особою серед суб’єктів корпоративних  відносин є емітент. Саме емітенти є споживачами інвестицій, які вони отримують шляхом випус- ку цінних паперів. Таким чином вони об’єднують осіб, які інвестують в цінні папери емітента.

Акціонери купуючи цінні папери забезпечують в такий спосіб саме іс- нування корпорації і виступають постачальниками «ризикового» капіталу, необхідного для її  виникнення,  розвитку й зростання. Відповідно, інтереси акціонерів повинні бути основними у процесі діяльності корпоративного під- приємства.

Акціонери несуть найвищі ризики:

—  неотримання грошової винагороди, якщо діяльність корпорації, з пев- них причин, не приносить прибутку;

—  у випадку банкрутства корпорації  отримують матеріальну компен- сацію лише після розрахунку за зобов’язаннями перед всіма іншими групами.

Акціонери мають можливість впливати на управління корпорацією трьо- ма шляхами:

Перший — через проведення зборів акціонерів, обрання того чи іншого

складу ради директорів і схвалення чи несхвалення діяльності органів управ- ління корпорації.

Другий — шляхом продажу власних акцій, впливаючи тим самим на їх

ринковий курс.

Третій — створюючи можливість поглинання корпорації  акціонерами, не дружніми до діючих органів управління.

Менеджери корпорації  представлені різними  рівнями, згідно ієрархії управління, від найнищого до найвищого. Вони виконують наступні функції:

1.         Виконавча. Забезпечення  виконання  планів та завдань поставлених власниками чи наглядовою радою корпорації.


ефективний спосіб; поточне управління діяльністю корпорації.

3.         Аналітична. Дослідження та оцінка зовнішнього і внутрішнього серед- овища корпорації та розроблення пропозицій щодо її розвитку.

4.         Представницька. Ведення діяльності від імені корпорації у зовнішньо- му середовищі.

5.         Посередницька. Забезпечення двостороннього зв’язку між акціонера- ми та корпорацією.

Органи державної влади  та місцевого самоврядування хоч і не ма-

ють безпосереднього стосунку до управління тієї чи іншої корпорації, проте зацікавлені в їх розвитку, стабільній роботі підприємств та залучені інвести- цій, що означає надходження капіталу в регіон, збільшення податкових надхо- джень та інших обов’язкових платежів, створення додаткових робочих місць. Що в свою чергу сприяє соціально-економічному розвитку.

Кредитори зацікавлені у фінансовій стабільності корпорації, оскільки це означає її можливість виконати взяті на себе зобов’язання.

Об’єктами корпоративного управління в Україні є господарські то- вариства. Проте не всі господарські товариства попадають під поняття корпо- ративних. До таких насамперед відносять акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, тобто ті, в яких управління від- окремлене від власності.

Загальним об’єктом управління можна вважати корпоративні права, про- те вони не можуть існувати без корпорації  як цілісного суб’єкта господарю- вання — юридичної особи.

Об’єктом корпоративного управління є також державне майно, передане в статутні капітали господарських товариств, акції акціонерних товариств, що належать державі.