10.5. Особливості венчурних інвестиційних фондів

Венчурний фонд — недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійснюють виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб. При чому, фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цін- них паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України Про інститути спільного інвестування, вен- чурні фонди можуть бути корпоративними та пайовими.

Загалом, для потенційних засновників венчурні фонди є найбільш перспек- тивними серед усіх видів ІСІ, оскільки для них характерні порівняно незначні нормативні обмеження. До венчурного фонду висуваються найменші регуля- тивні вимоги з боку законодавства, саме це робить його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм.

Утім, підвищена ризикованість венчурних фондів не відлякує інвесторів, так як компенсується широкими інвестиційними можливостями цих фондів, ефективне використання  яких може принести інвесторам більші прибутки, ніж при інвестуванні через інші ІСІ.

До основних відмінних рис венчурних фондів відносяться наступні:

1.         Активи венчурного фонду можуть повністю складатися з нерухомос- ті, корпоративних  прав та цінних паперів, не допущених до торгів на фондових біржах або з цінних паперів, які не отримали рейтинго- вої оцінки відповідно до законодавства, тобто є неліквідними.

2.         Практично необмежені частки від загальних активів, що можуть бути вкладені в окремі цінні папери чи цінні папери окремих класів.

3.         До   складу  активів   венчурного  фонду  можуть   входити   боргові зобов’язання. Такі зобов’язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений за- конодавством України.

4.         Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тіль- ки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

5.         Необмежений  кількісний склад учасників венчурних фондів, таким учасником може бути й одна особа.

6.         Перевага, як  правило, віддається фірмам, чиї акції  не обертаються на фондовому ринку, а розподілені між акціонерами.

Венчурні фонди  за  порядком  здійснення  своєї  діяльності  відносяться до ІСІ закритого типу, тому беруть на себе зобов’язання викупити емітова- ні ними цінні папери лише при ліквідації чи реорганізації. Це строкові ІСІ,


 

оскільки інвестиційні фонди закритого типу можуть бути лише строковими. Вони створюються на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після за- кінчення якого ліквідуються або реорганізуються. Венчурним фондам як ІСІ закритого типу надається право нараховувати та сплачувати дивіденди.

Обмеженням для таких фондів є те, що цінні папери фонду не підлягають публічному розміщенню й розміщаються лише серед юридичних осіб.

У класичному розумінні венчурне інвестування — досить ризикований бізнес (венчурний англ. venture  — ризикований),  оскільки учасники такого фонду мають досить широкі можливості діяти на свій страх і ризик. Такі ін- вестори прагнуть фінансувати швидкий розвиток бізнесу, якщо менеджмент підприємства є власником контрольного пакета акцій.

Враховуючи наведені відмінні риси, створення венчурного фонду надає ін- вестору наступні можливості:

1.         Проводити  оперативний  перерозподіл  коштів  між  проектами  або компаніями, не створюючи при цьому «віртуальних» заборгованостей між компаніями та не використовуючи договорів фінансової допомо- ги. За рахунок цього значно спрощується процес управління фінансо- вими потоками та підвищується його ефективність.

2.         Уникати «проміжного» оподаткування проектів, значно збільшуючи при цьому власні обігові кошти та економлячи на необхідності залу- чення додаткових кредитних коштів.

3.         Проводити оперативне кредитування власних проектів за рахунок ак- тивів фонду.

4.         Залучати кошти інших інвесторів для реалізації спільних проектів.

5.         Здійснювати повний контроль над операційною діяльністю фонду та самостійно визначати об’єкти інвестування.

6.         Додатково залучати кошти іноземних інвесторів для реалізації влас- них інвестиційних проектів, уникаючи складні юридичні процедури державної реєстрації таких інвестицій, які присутні у випадках здій- снення прямих іноземних інвестиції без залучення інвестиційного фонду.

7.         Зберігати свою анонімність, як інвестора, у випадку коли венчурний фонд виступає номінальним власником акцій або інших корпоратив- них прав.

Таким чином, у поєднанні із простотою адміністрування й податковими стимулами, наданими інститутам спільного інвестування (включаючи венчур- ні інвестиційні фонди), відсутність наведених обмежень робить венчурні фон- ди ефективним інвестиційним інструментом.

Цей інструмент може бути корисний як для великих вітчизняних фінан- сово-промислових груп і міжнародних венчурних фондів, так і для невеликих


 

компаній і навіть окремих приватних інвесторів, що, володіючи компанією- учасником венчурного фонду, можуть здійснювати через нього усю свою інвес- тиційну діяльність, або реалізовувати окремий інвестиційний проект, в тому числі в туристичній сфері.