8   РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ 1.1. Поняття та економічна природа корпоративного управління

Корпорація  (від латинського слова «corporation»  — співтовариство, об’єднання) — товариство, в якому на основі централізації капіталів здійсню- ється колективне присвоєння результатів виробничої діяльності. Корпораці- ями  в сучасній економічній і правовій літературі називаються господарські товариства (насамперед акціонерні товариства), які мають статус юридичної особи, утворені шляхом об’єднання майна засновників і існують незалежно від зміни конкретних учасників.

В свою чергу в українському законодавстві термін «корпорація» застосову- ється для позначення одного з видів об’єднань підприємств. У Господарському кодексі України зазначається, що «Корпорація — це договірне об’єднання, створене на основі об’єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, які об’єдналися, з передачею ними окремих повноважень цен- тралізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управлін- ня корпорації».

Закон  України  Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні визначає корпоративне управління як систему відносин, яка ви- значає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов’язків між орга- нами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.

Загалом,  корпоративне   управління  можна   розглядати  як  управління

корпоративними правами. Це означає, що власник таких прав має право


 

власності на частку у статутному капіталі господарського товариства, включа- ючи права на управління, отримання частини відповідного прибутку товари- ства а також  на частину активів у випадку ліквідації даного суб’єкта госпо- дарювання. Із цієї точки зору, корпоративне управління являє собою процес регулювання власником руху його корпоративних прав з метою одержання прибутку та управління підприємством.

У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність господарського товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відпо- відальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності то- вариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшуєть- ся вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства.

Таким чином, корпоративне управління — це система взаємовідносин між власниками (акціонерами) та виконавчими органами господарського то- вариства щодо управління його діяльністю.

Система корпоративного управління виступає тією організаційною мо- деллю, яка дає можливість підприємству належним чином представляти і за- хищати інтереси своїх інвесторів. А це означає, що необхідними складовими такої системи повинні бути відповідні форми контролю та мотивації органів управління із сторони власників, чітко розроблена організаційна структура підприємства, яка дозволить забезпечити ефективну роботу та забезпечення інтересів всіх сторін через гармонізацію функцій володіння та управління кор- порацією.

Розглядаючи суть корпоративного управління необхідно виділити декіль- ка характерних рис, які становлять найбільше зацікавлення у інвесторів:

—  самостійність корпоративного підприємства як юридичної особи;

—  централізована система управління;

—  отримання прибутку пропорційно до вкладених коштів;

—  обмежена відповідальність, яку несуть індивідуальні інвестори;

—  можливість передачі акцій (тобто частини права власності на підпри- ємство) іншим особам.

Особливе значення набуває обмежена відповідальність індивідуальних ін-

весторів. Розмір такої відповідальності обмежений обсягом внеску інвесторів в корпорацію. Відповідно, їх імовірні втрати не можуть перевищувати їхнього внеску. Проте, перевага обмеженої  відповідальності досягається за рахунок втрати частини контролю за діяльністю корпорації. Інвестори (акціонери) передають   право   управління   підприємством   менеджерам,   тобто   вони


 

делегують право приймати рішення відносно ряду аспектів діяльності корпо- рації директорам і менеджерам, окрім рішень особливої важливості.

Таким чином відбувається відокремлення відповідальність підприємства від відповідальності її  окремих  власників. Тобто, відповідальність, яку несе корпорація, може не бути відповідальністю її учасників а те, що належить під- приємству, може не належати її членам.

В умовах значної розпорошеності капіталу, тобто коли корпорація засно- вана більшою кількістю акціонерів, кожний з яких володіє тільки незначною частиною акціонерного  капіталу, «уступка» акціонерами  важелів контролю за її діяльністю приводить до поділу функцій володіння та управління. Для ве- ликих акціонерних товариств ця розпорошеність капіталу є, скоріше, нормою, ніж винятком.

Існує ряд проблем корпоративного управління, серед яких:

—  суперечність функцій володіння та управління діяльністю корпорації;

—  пасивність акціонерів щодо участі в управлінні корпорацією у випадку високої розпорошеності капіталу між значною кількістю власників;

—  забезпечення інтересів дрібних інвесторів;

—  суперечності між різними групами інвесторів;

—  між виконавчими та контролюючими органами управління корпора- цій.

Важливою проблемою корпоративного управління, яка потребує постій- ного вирішення та коригування управлінських дій є суперечність функцій во- лодіння та управління діяльністю корпорації. Така суперечність виявляється у розходженні  інтересів власників і менеджерів  та зводяться до наступних моментів:

1.         Різниця у формі та розмірі матеріальної винагороди, яку отримують менеджери та власники корпорацій. Зазвичай менеджери отримують винагороду у формі заробітної плати, в свою чергу власники — лише ту частку прибутку, що залишається після розрахунку корпорації за всі- ма своїми зобов’язаннями.

2.         Як правило, акціонери  інвестують у конкретну  корпорацію  тільки частину свого капіталу, розподіляючи свої інвестиції між  цілим ря- дом об’єктів.  В свою чергу, менеджери концентрують свою діяльність в корпорації,  якій вони служать, а втрата робочого місця становить серйозну небезпеку. Таким чином, управлінські рішення менеджера не завжди можуть задовольняти акціонерів, хоч їхні інтереси в загаль- ному підсумку часто співпадають.

3.         Акціонери надають перевагу управлінським рішенням,  які забезпе- чують отримання високого прибутку і відповідно високих дивідендів. В той час як менеджерам  в більшій мірі вигідно вживати заходи, що


рантують хоч і не високі, проте стабільні прибутки.

4.         Менеджери корпорації перебувають під впливом різного роду факто- рів, серед яких — влада та престиж, які вони отримують в результаті перебування на своїх посадах. Як наслідок, результатом такого впливу можуть стати управлінські рішення  менеджерів, які не будуть мати жодного відношення до інтересів акціонерів, чи навіть суперечити їм. Іншою проблемою корпоративного управління є пасивність акціонерів

щодо участі в управлінні корпорацією у випадку високої розпорошеності ка-

піталу між значною кількістю власників. Суть проблеми зводиться до того, що акціонери як група прагнуть здійснювати контроль за управлінням корпора- цією. Проте, коли число власників велике і частка окремого акціонера незна- чна, в кожного з них окремо мало бажання  займатись контролем діяльності корпорації, оскільки ніхто не бажає брати турботи управління на себе, у той час як  отримані  вигоди розподіляється між  усіма рівномірно. Як наслідок, таке відношення з боку акціонерів може привести до того, що управління ді- яльністю корпорації вийде з-під їхнього контролю.

Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що головна функція корпоративного управління — забезпечення діяльності корпорації  в ін- тересах її власників (акціонерів), які надали фінансові ресурси для її розвитку, а також в інтересах інших зацікавлених осіб.

Значення корпоративного управління для господарського товари- ства  обумовлено його впливом на підвищення конкурентоспроможності  та економічної ефективності завдяки забезпеченню:

—  відповідної уваги до інтересів акціонерів;

—  балансу інтересів всіх учасників корпоративних відносин;

—  прозорості фінансових та інших операцій;

—  впровадження правил ефективного менеджменту;

—  розроблення системи контролю діяльності корпоративного підприєм- ства.

Значення корпоративного управління для  держави  проявляється

в його впливі на економічний та соціальний розвиток країни через:

—  сприяння розвитку системи інвестування;

—  підвищення довіри та забезпечення впевненості інвесторів;

—  підвищення ефективності використання  капіталу та діяльності това- риств;

—  врахування інтересів широкого кола зацікавлених осіб;

—  сприяння розвитку системи фінансових інституцій.