7.3. Стимулювання персоналу корпорації

Стимулювання менеджерів корпоративного підприємства здійснюється, як у загальноприйнятих формах, так і через застосування специфічних елементів матеріального стимулювання — таких як «золоті парашути», опціони на при- дбання акцій, передача акцій товариства в довірче управління директорам.

«Золоті парашути» являють собою попередньо узгоджені вихідні випла-

ти менеджерам вищого рівня у разі поглинання, злиття та інших реорганізаці- ях корпоративного підприємства, що приводить до суттєвих змін становища голови виконавчого органу. Якщо при цьому він не здійснив ніяких дій, що суперечили б інтересам корпорації. Розміри таких виплат можуть бути до- сить великими, такими, що можуть компенсувати директорам втрати оплати їх праці, можливої пенсії та інші матеріальні блага, якими поступається ме- неджер у випадку реорганізації підприємства. Такого роду винагороди засто- совуються тією метою, щоб вищі посадові особи не протидіяли вигідним для акціонерного товариства змінам щодо злиття, поглинання, розукрупнення, участі в інших господарських товариствах.

Опціони на придбання акцій досить часто використовуються у системі

внутрішньо корпоративного управління. Регулювання цієї складної системи


 

заохочення менеджерів може здійснюватись відповідно до, наприклад, Поло- ження  про порядок отримання  акцій корпорації  її службовцями і опціони на їх придбання менеджерами. Воно регламентує розповсюдження  придба- них власних акцій  серед персоналу з метою підвищення  їх стимулювання в ефективному господарюванні акціонерного товариства.

Опціон   —   стандартний документ, який  засвідчує право,  але

не зобов’язання придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на ви- значених умовах у майбутньому,  з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Розповсюдження опціонів на придбання  власних акцій ставить за мету підвищення зацікавленості персоналу в ефективному функціонуванні корпо- рації і збільшення власних доходів працівників — як акціонерів, так і неучас- ників.

При  цьому обов’язковим є дотримання  кількох обов’язкових вимог, без яких  впровадження  цього управлінського заходу не  зможе  дати  бажаних результатів. Так, отримання  акцій  товариства і опціонів  на  їх  придбання може здійснюватись тільки за згодою працівника, якому вони пропонують- ся, на добровільній основі. Крім того, керівні органи акціонерного товариства зобов’язані провести  широку  роз’яснювальну роботу з приводу розповсю- дження власних акцій і опціонів на їх придбання.

Загальні збори мають право за поданням наглядової ради і правління това- риства розповсюджувати власні акції на пільгових умовах, а в окремих випад- ках — за високі показники в роботі — на безоплатній основі окремим членам персоналу. Першочерговість розповсюдження  акцій серед членів персоналу, як правило, встановлюється правлінням, погоджується наглядовою радою і за- тверджується загальними зборами.

Крім простих акцій, корпорація має право розповсюджувати серед своїх службовців привілейовані акції. Осіб, які мають претендувати на такі акції, встановлює правління, але узгоджує зі наглядовою радою, а затверджують за- гальні збори акціонерів. Досить часто для запобігання зловживанням  доку- ментарно визначається, що власниками привілейованих акцій не можуть бути члени виконавчих та контролюючих органів корпорації.

При розповсюдженні власних акцій серед персоналу акціонерного това- риства можуть використовуватись прості форвардні угоди, згідно з якими то- вариство бере зобов’язання реалізувати серед персоналу акції за встановленою ціною через певний проміжок часу. При цьому члени персоналу не зобов’язані їх викупити при настанні терміну дії форвардної угоди. Тому для підвищення відповідальності членів персоналу при придбанні власних акцій товариства до- цільно використовувати опціони.


 

Передача акцій товариства у довірче управління директорам. Викорис- товується для підвищення рівня зацікавленості у ефективній роботі корпора- тивного підприємства виконавчих директорів, а також спрощення здійснення операцій з акціями.

З метою підвищення інтересу найманих працівників до діяльності корпо- рацій часто формується фонд участі персоналу у прибутках відповідно до умов колективного договору і правил, передбачених чинним  законодавством та внутрішніми документами акціонерного товариства. Такий фонд формується за рахунок чистого прибутку і його кошти обліковуються на особистих рахун- ках, що відкриваються кожному члену персоналу. Іноді такі фонди формують- ся за рахунок внесків самого акціонерного товариства і працівників, які беруть участь у розподілі прибутків.

Сума акумульованих коштів розподіляється між персоналом пропорцій- но до заробітної плати кожного з працівників. Часто можливість отримання таких коштів закладається через тривалий період, наприклад, не раніше ніж через два, три роки з моменту їх нарахування.

Кошти такого фонду можуть використовуватися для вкладенням в акції, облігації і опціони самого акціонерного товариства, різноманітні цінні папери інших товариств, державні боргові зобов’язання тощо. Під час їх акумулюван- ня можуть виникати прибутки, які підлягають виплаті персоналу як дивіденди пропорційно до розміру трудової участі.

Як правило, виплата дивідендів від використання  коштів  фонду участі в прибутках здійснюється за підсумками фінансового року, проте може бути передбачений і метод «відкладеного платежу», тобто з відстрочкою. Важливим моментом  є добровільність чи обов’язковість участі персоналу в прибутках, оскільки не всі працівники можу мати бажання брати участь у таких заходах, особливо, коли внески роблять самі працівники. Положенням  може бути пе- редбачено, що програма участі в прибутках розробляється за безпосередньою участю персоналу і є обов’язково складовою колективного договору.

Іноді розробляються положення про надання позик працівничкам, забез- печення персоналу житлом, надання матеріальної допомоги, положення про опціони. 3 метою підвищення ролі оплати використовують також положення про неустойки за недоліки в роботі.

Положення  про надання позик і забезпечення житлом визначає умови надання позик і сприяння  забезпеченню житлом працівників акціонерного товариства. В положенні визначаються джерела витрат (в основному власні ко- шти акціонерного товариства) та органи управління, які ухвалюють рішення про надання позики. Як правило, це робить правління або наглядова рада то- вариства з урахуванням думки керівників структурних підрозділів. При цьому обов’язково враховується фінансовий стан акціонерного товариства і доціль-


 

ність соціального забезпечення конкретного працівника. Іноді в положення закладається норма, що таке рішення правління чи наглядової ради товари- ства має бути схвалене загальними зборами.

Часто в положення  включається перелік напрямів  позики. Як, правило, вона надається за конкретним цільовим призначенням під будівництво житла, купівлі житла, придбання ділянки під забудову, придбання будівельних мате- ріалів під забудову, навчання у вищому навчальному закладі тощо. Особливо важливим є затвердження штрафних санкцій за неповернення або невчасне повернення позик.

У корпораціях також може розроблятись положення про надання мате- ріальної допомоги, яке вводиться в систему внутрішнього управління з метою посилення соціального захисту працівників акціонерного товариства, працю- ючих чи тих, що перебувають на пенсії. Розміри виплат у вигляді матеріальної допомоги визначаються правлінням залежно від фінансового стану акціонер- ного товариства і проводиться після затвердження розподілу чистого прибут- ку загальними зборами. Конкретні напрями виплат визначаються правлінням або наглядовою радою товариства. Часто ці напрями також визначають на збо- рах акціонерів.

Як правило, матеріальна допомога, що встановлюються непрацюючим пенсіонерам, виплачується тим, які пропрацювали на підприємстві не менше певної кількості років, що обов’язково затверджується в положенні, і які піш- ли на пенсію по старості безпосередньо з нього. Крім того, матеріальна допо- мога встановлюються особам, які перебувають на пенсії по інвалідності, що настала внаслідок отримання  в акціонерному товаристві каліцтва чи профе- сійної хвороби (незалежно від стажу роботи). У положенні визначають розмір матеріальної допомоги, можливі його зміни у разі зміни життєвого рівня і на- явності коштів. Розписується також організація виплат.

Для підвищення  відповідальності приймається  положення  про застосу- вання неустойок в акціонерному товаристві. В ньому мають бути враховані норми законодавства, з тим щоб захистити працівника від протиправних дій управлінців. Положення  запроваджується з метою зміцнення  виробничої і трудової дисципліни, збільшення продуктивності праці, підвищення відпові- дальності працівників за результати праці.

При  запровадженні такого документа слід мати на увазі, що неустойки не пов’язані з матеріальною відповідальністю працівників за збитки, заподіяні акціонерному товариству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність за збитки,  заподіяні  підприємству працівниками при виконанні трудових обов’язків, регулюється чинним зако- нодавством України. Неустойки полягають насамперед у депреміюванні пра- цівників товариства за конкретні дисциплінарні порушення.


 

При  цьому неустойки можуть  застосовуватись персонально до кожної окремого працівника акціонерного товариства, колективу працівників (брига- ди, структурного підрозділу, групи працівників та ін.) за конкретні порушення трудової дисципліни. Зазвичай, неустойки розраховуються у відсотковому від- ношенні до додаткової заробітної плати (премій), у тому числі при виплатах винагороди за результатами роботи акціонерного товариства за рік, у певних розмірах за певні порушення трудової дисципліни. Такі порушення і розміри неустойки визначаються та включаються в положення, що слугує у майбутньо- му основою для їх застосування.

Також у положеннях доцільно визначити порядок стягнення, перелік осіб, які фіксують причини для стягнення, особи, які накладають стягнення, служ- би, що здійснюють виконання рішень, методи оприлюднення інформації про стягнення та ін.