Основним завданням корпоративного управління є управління майном в інтересах власників, що вимагає чіткої  регламентації  відносин власності в корпораціях.

Поняття  власності в корпоративному управлінні розглядається в двох ас- пектах.

Перший аспект стосується акціонерів, які є власниками корпоративних

прав і здійснюють власне управління ними. Власність розглядається як воло- діння акціонером цінними паперами, які є приватною (для господарських то- вариств — колективною) власністю, з якою мають право проводити будь-які операції.

Другий аспект стосується власності корпорації, як юридичної особи, яка

розглядається як об’єднання власності окремих осіб. Таким чином, в Україні власність господарського товариства вважається колективною.

Будь-яке корпоративне підприємство є власником:

—  майна, переданого йому засновниками;

—  продукції, виробленої підприємством  у результаті господарської ді- яльності;


 

—  фінансових коштів, отриманих від засновників;

—  доходів від господарської діяльності

—  інших активів, набутих на підставах, не заборонених законодавством. Необхідною умовою ведення діяльності господарським товариством є на-

явність первинного капіталу. Це зумовлено, по-перше, потребою на початко- вих кроках створення товариства у виробничих спорудах, устаткуванні, мате- ріалах, офісних приміщеннях, витратах на організацію процесу формування та розвитку виробництва; по-друге, необхідністю гарантії інтересів кредиторів, з якими корпоративне підприємство має фінансові взаємовідносини або має намір мати у майбутньому. Такий капітал формується за рахунок внесків за- сновників.

Внеском учасника господарського товариства є сукупність коштів, майна та майнових прав, оцінених за згодою учасників і переданих товариству для за- безпечення його діяльності у порядку, в розмірах і в строки, затверджені уста- новчими документами.

Відповідно до  Закону  України  Про  господарські  товариства  внеска- ми  учасників і засновників товариства можуть бути будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користуван- ня землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Внесок, оцінений у гривнях, становить частину засновника в статутному капіталі. Порядок оцінки внесків визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачене законодавством України.

Таким чином, при створенні корпоративного підприємства (зокрема, ак- ціонерного товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідаль- ністю) з’являється капітал, який  вже  є власністю не окремих  засновників, а товариства. Це означає, що учасники мають у товаристві свої корпоративні права, але тільки товариство є суб’єктом господарських відносин.

Тільки товариство може здійснювати управління цим капіталом, включа- ючи продаж, несе ризики пов’язані з його використанням та відповідає за взя- тими на себе зобов’язаннями в межах розміру капіталу.

Для визначення вартісної величини корпоративних прав (частки, паю) учасника, проводиться оцінка його внеску в грошовій формі, який фіксуєть- ся в установчих документах і в такий спосіб відображає відповідну частину засновника чи учасника в статутному капіталі. Законодавчо встановлено від- повідні механізми оцінки внесків, які зазначаються в установчих документах товариства.

Будівлі, споруди, обладнання, матеріали та інші цінності не е власністю окремого акціонера, і він не може здійснити відчуження певної частини під-


 

приємства, оскільки усе це є власністю товариства як юридичної особи. Його власністю є лише акція як свідоцтво його корпоративних прав. Отримати ж якусь матеріальну частку корпоративного підприємства акціонер може лише у разі його ліквідації.