Корпоративне управління передбачає управління підприємствами, які ви- ступають переважно в організаційно-економічній формі господарських това- риств, побудову їх оптимальної організаційної структури, забезпечення умов для найбільш ефективного функціонування. В свою чергу, необхідно зауважи- ти, що господарські товариства можуть бути як корпоративного так і некор- поративного типу. Звичайно, що основна наша увага буде зосереджена на пер- ших, до яких відносяться акціонерні товариства та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.

Відповідно до законодавства України господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на  засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підпри- ємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Господарські товариства є юридичними особами, мають відокремлене майно, можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді від свого імені.

Створення господарських товариств, з одного боку, дає можливість кон- солідації капіталів з метою  вирішення  проблем, які  не під силу окремим


 

підприємцям. З другого боку є важливим чинником зменшення економічних ризиків для їх учасників.

Господарські товариства є найбільш поширененою  в майновому оборо- ті формою колективної підприємницької  діяльності. Ця форма універсальна, у рамках якої може здійснюватися будь-яка підприємницька  діяльність, яка не суперечить законодавству України. Вони являються комерційними органі- заціями, основними їх завданнями є отримання прибутку і розподіл його між учасниками.

Проте, відносно корпоративних прав в господарських товариствах діють певні обмеження. Так, для фізичних осіб (громадян) вони обмежуються їх ле- гальними доходами і необхідністю при купівлі значних пакетів акцій виправ- дати джерела оплати. Крім того, придбання підприємством акцій чи активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог ан- тимонопольного законодавства. Є певні обмеження управління господарськи- ми товариствами, які випливають з поняття «пов’язані (афілійовані) особи», що передбачає антимонопольне ускладнення набуття корпоративних прав, обмеження за цінами, договірними зобов’язаннями.

Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, уста- новлених Конституцією України і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону Про господарські товариства, Закону Про акціонерні товариства та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Основними економічними рисами господарських товариств корпоратив- ного типу є наступні:

1.         Об’єднання капіталів та обмеження  економічного ризику для окре- мих учасників. Це означає, що в акціонерних  товариствах і товари- ствах з обмеженою  відповідальністю обмеження  економічних ризи- ків пов’язане з тим, що учасники відповідають за зобов’язаннями то- вариства лише своїми корпоративними правами. Товариство не може вимагати від них ніяких  додаткових внесків, кредитори  товариства не можуть мати до них жодних претензій.

2.         Поєднання  різних  економічних  можливостей  — капіталів і вмінь, знань, ідей. Полягає в тому, що в товаристві можуть збиратись учас- ники з різними можливостями: власники капіталу, який потребує ефективного вкладення, носії ідей, особи наділені організаторськими здібностями та вміння використати капітал з максимальною вигодою для всіх сторін тощо. Таке поєднання в кожному окремому випадку має індивідуальний характер  щодо підбору учасників, вибору мети господарського товариства, розподілу паїв об’єднаного капіталу.

3.         Розмежування капіталу та економічної діяльності. Пояснюється тим, що оскільки частина учасників господарського товариства може бути


 

не задіяною у виконанні управлінських функцій, а лише отримувати прибутки від вкладеного капіталу.

4.         Жорстке  відокремлення власності господарського товариства і влас- ності його учасників (особливо це чітко виявляється в акціонерних товариствах). Тобто, те що є у власності товариства не належить його учасникам і навпаки.

5.         Обмеження  можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з това- риства. Зумовлено складністю вилучення капіталу з товариства його учасником, оскільки, акціонери мають у власності не акціонерне то- вариство чи його якусь окрему частину, а лише акції. Реалізація права власності на частку в капіталі корпоративного господарського товари- ства настає для учасника лише за умови його виходу з господарського товариства або в разі його ліквідації.

Господарські товариства повинні обов’язково мати свою назву, а також за- значення виду товариства, для повних та командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. На- йменування товариства міститься в установчих документах товариства. Під ним воно заноситься до державного реєстру і функціонує. Найменування то- вариства не може вказувати на належність товариства до відповідних мініс- терств, відомств і громадських організацій.