ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

 

АВАЛЬ (ВЕКСЕЛЬНЕ ПОРУЧИТЕЛЬСТВО) - повна або часткова оплата векселя.

АВАНС — грошові кошти, що видаються в рахунок майбут­нього встановленого платежу.

АГРЕГУВАННЯ — обєднання окремих одиниць або даних в єдиний показник.

АГРЕГОВАНИЙ БАЛАНС — форма балансового звіту під­приємства, зручна для проведення фінансового і управлінського аналізу.

АГРЕСИВНА СТРАТЕГІЯ ФІНАНСУВАННЯ ОБОРОТНО­ГО КАПІТАЛУ — стратегія фінансування, при якій довгостро­кові пасиви підприємства покривають необоротні (фіксовані) активи і постійний оборотний капітал (системну частину поточ­них активів). При цьому чистий оборотний капітал дорівнює мінімальній величині оборотних коштів, необхідних для здійснен­ня виробничо-господарської діяльності підприємства, а змінний оборотний капітал (варіативна частина поточних активів) по­вністю покривається короткостроковою кредиторською заборго­ваністю.

АКТИВИ — капітал, яким володіє підприємство. Являють собою суму основного (необоротні активи) і оборотного капіталу підприємства.

АКТИВИ БАЛАНСУ містять відомості про розміщення ка­піталу, що є у розпорядженні підприємства, тобто про вкладення в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприєм­ства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відпові­дає окрема стаття балансу.

АКТИВИ ВИСОКОЛІКВІДНІ — сума короткострокових фінансових вкладень і коштів підприємства.

АКТИВИ ПОТОЧНІ — сума оборотного капіталу підприєм­ства за винятком податку на додану вартість і дебіторської забор­гованості, платежі з якої очікуються більше ніж через 12 місяців.

АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ — вкладення коштів підприємства в різні державні і корпоративні цінні папери.

АКЦЕПТ — підтвердження платника оплатити вексель.

АКЦИЗ — непрямий податок, що стягується з окремих товарів через їх високу прибутковість (тютюнова продукція, нафтопродукти) і монополію держави на їх виробництво (алкогольні напої).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО — організаційно-правова

форма комерційної організації, статутний капітал якої формується шляхом випуску акцій. Акціонерне товариство визнається юри­дичною особою і відповідає за зобов'язаннями в межах майна, що належить йому.

АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ — кошти, отримані акціонер­ним товариством від його власників (акціонерів). Акціонерний капітал включає статутний капітал, додатковий капітал і нероз­поділений прибуток. Акціонерний капітал існує у формі звичай­них і привілейованих акцій, причому останні можуть бути як конвертованими, так і неконвертованими.

АКЦІЯ ЗВИЧАЙНА — цінний папір, що дає її власнику (держателю) право голосу на зборах акціонерів, а також право на одержання дивіденду (після виплати дивідендів власникам при­вілейованих акцій).

АКЦІЯ ПРИВІЛЕЙОВАНА — цінний папір, що не дає її

власникові право голосу на зборах акціонерів, але приносить доход у вигляді фіксованих дивідендів.

АЛОНЖ — додаткові аркуші до векселя, на яких робиться індосамент (передатний напис).

АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА — політика компанії (фірми), що передбачає вибір відповідних методів амортизації довгострокових активів (метод лінійний, нелінійний, прискоре­ної амортизації) сприяє зниженню бази оподаткування, приско­реному формуванню власних інвестиційних ресурсів.

АМОРТИЗАЦІЯ — механізм погашення (перенесення на го­тову продукцію) вартості об'єктів основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

АМОРТИЗАЦІЯ — являє собою поступове перенесення вар­тості основного капіталу на створювану продукцію протягом пев­ного періоду часу з метою надання фінансової звітності. Амор­тизаційні відрахування, зазначені в податковій декларації підприєм­ства, розглядаються як статті його витрат. Таким чином, аморти­зація знижує величину оподатковуваного прибутку.

АНАЛІЗ — метод дослідження, що полягає в розгляді окре­мих сторін, властивостей, складових частин предмета аналізу.

АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ — аналіз результатів діяльності підприємства на підставі співвідношення величин випуску, при­бутку і витрат, що дозволяє визначити рівні доходів і витрат при різній діловій активності підприємства.

АНАЛІЗ ВИТРАТ — аналіз величини, структури і динаміки витрат з метою виявлення шляхів їх можливого зниження і більш ефективного використання ресурсів підприємства.

АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА - аналіз мож­ливості підприємства покрити свої фінансові зобов'язання.

АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ - визначення мо­ментів і величин припливів і відтоків готівки підприємства.

АНДЕРРАЙТИНГ — 1) розміщення цінних паперів за пуб­лічною підпискою через посередників, функції яких звичайно виконують інвестиційні банки; 2) підписка на акції; 3) прийман­ня нерухомості (майна, угод тощо) на страхування.

АНУЇТЕТ (annuity) — ряд рівних грошових платежів (виплат або надходжень), що відбуваються через рівні проміжки часу. У випадку звичайного ануїтету (ordinary annuity) грошовий потік починається наприкінці поточного періоду. Прикладом звичай­ного ануїтету є іпотека.

АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — комплекс правових актів, спрямованих на підтримку конкурентного сере­довища в різних сферах підприємницької діяльності; протидія монополізму і несумлінній конкуренції.

АУДИТОР — співробітник аудиторської фірми, що контро­лює фінансову діяльність підприємств, а також дає висновок з річних бухгалтерських звітів і балансів перед їх публікацією.

АУКЦІОН — продаж майна юридичної або фізичної особи шляхом публічного торгу.

БАЗА РОЗПОДІЛУ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ — показник, про­порційно якому непрямі витрати розподіляються за носіями вит­рат.

БАЛАНСОВА ВАРТІСТЬ — облікова вартість елемента ак­тиву, дорівнює його первісній вартості за винятком накопиченої амортизації.

БАНК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ — різновид комерційного банку, що спеціалізується на емісії цінних паперів та їх гарантованому розміщенні.

БАНК ІННОВАЦІЙНИЙ — різновид комерційного банку, ресурси якого використовуються для сприяння в розробці і впро­вадженні винаходів і нововведень, що дозволяють забезпечити виробництво високоефективних видів продукції, підвищення тех­нічного рівня і конкурентоспроможності техніки, що випускаєть­ся.

БАНК ІПОТЕЧНИЙ — різновид комерційного банку, що як правило, спеціалізується на видачі іпотечних позичок. Його особливістю є наявність служб, які здійснюють у випадку непла­тоспроможності клієнта оцінку і продаж нерухомого майна, пе­реданого в заставу під сплачувані відсотки.

БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ — кошти, що надаються банком у борг клієнту на певний термін під певні відсотки і для цільово­го використання.

БАНКРУТСТВО — нездатність підприємства або будь-яко­го іншого господарюючого суб'єкта задовольняти вимоги креди­торів з оплати продукції (робіт, послуг), включаючи неможливість забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди у зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його май­ном.

БЕЗНАДІЙНИЙ БОРГ — сума простроченої дебіторської за­боргованості, імовірність погашення якої з погляду підприєм­ства мала.

БЕТА-КОЕФІЦІЄНТ АКЦІЇ — міра ринкового ризику акції, що показує мінливість доходності акції стосовно до доходності на ринку в середньому (доходності ринкового портфеля).

БЕТА-КОЕФІЦІЄНТ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — являє собою середньозважене значення бета-коефіцієнтів, вклю­чених у портфель активів.

БІЗНЕС-ПЛАН — опис способу дій у вигляді здійснення підприємницької діяльності, бізнес-операцій, угод і реалізації бізнесів-проектів. Бізнес-план містить опис цілей і завдань підприємницької операції, характеристику підприємницького продукту, коло споживачів товару, потреб, що він повинен задо­вольняти, тощо. Орієнтовна структура бізнес-плану включає ви­робничий план, план маркетингу, організаційний план, фінан­совий план і оцінку ризику.

БІЗНЕС-ПРОЕКТ — загальна ідея здійснення підприємниць­кої операції, що приносить вигоду у вигляді прибутку або дозво­ляє досягти інших поставлених цілей.

БІЗНЕС-РИЗИК — один з видів фінансових ризиків, харак­терних у першу чергу для акціонерних товариств, полягає в не­можливості для підприємства підтримати рівень доходу на акцію на знижуваному рівні.

БІРЖА ФОНДОВА — організаційно оформлений, регуляр­но функціонуючий ринок купівлі-продажу цінних паперів.

БОНІФІКАЦІЯ — 1) надбавка до ціни товару, якість якого вище передбаченого договором стандарту; 2) повернення податків, стягнених з експортних товарів з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності.

БОНУСНІ ЗНИЖКИ — цінові знижки, що надаються знач­ним оптовим покупцям (як правило, постійним клієнтам) не за окремою угодою, а за обумовлений обсяг обороту в рік.

БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ — єдина система показників, що відображають майновий і фінансовий стан економічного суб'єк­та і результати його господарської діяльності, що складається на основі даних бухгалтерського обліку за наслідками звітного періо­ду і за станом на звітну дату за встановленими формами.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС — форма бухгалтерської

звітності, що відображає стан господарських засобів підприєм­ства і їх джерел в грошовій оцінці на певну дату. Складається з двох частин — активу і пасиву, підсумки яких повинні бути рівні.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК — вид

діяльності в рамках однієї організації, який забезпечує її управ­лінський персонал інформацією для планування, власного уп­равління і контролю за діяльністю організації. В основі інфор­маційної бази управлінського обліку — дані про витрати підприєм­ства.

БЮДЖЕТ ПІДПРИЄМСТВА — фінансовий план підприєм­ства, що включає грошові доходи і витрати, сплановані і деталь­но розписані на певний період для досягнення поставлених цілей виробничо-господарської діяльності.

ВАЛЮТНИЙ КУРС — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни на певну дату.

ВАЛЮТНІ ТРАНСФЕРТИ — різновид зовнішньоекономіч­ної угоди. Прикладом валютного трансферту може служити уго­да між українським партнером (підприємством) та іноземним (фірмою) про обмін гривні на валюту. У цьому випадку викори­стовується наступний механізм трансферної угоди: на ім'я іно­земної фірми відкривається гривневий рахунок в українському банку, а на ім' я українського партнера — валютний рахунок за кордоном. При цьому обумовлюється курс, за яким гривня обмі­нюється на валюту. Іноземна фірма використовує гривню зі сво­го рахунка на українському ринку, а українське підприємство — валюту зі свого рахунка за кордоном.

ВАРАНТ — цінний папір, що містить пільгове право на ку­півлю акцій емітента протягом певного (звичайно протягом де­кількох років) періоду за певною ціною.

ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ — ціна сукупних елементів капіталу, що становлять його структуру, з позиції доцільності їх форму­вання за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел для продуктив­ного використання в господарській діяльності підприємства.

ВЕКСЕЛЬ — безумовне письмове боргове зобов'язання, ви­дане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселе­держателю).

ВЕКСЕЛЬ ПРОСТИЙ — нічим не обумовлене письмове бор­гове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після на­стання терміну погашення грошову суму власнику векселя.

ВЕНЧУРНЕ ПІДПРИЄМСТВО — підприємство, виробни­чо-господарська діяльність якого характеризується високим сту­пенем ризику внаслідок виконання наукових досліджень та інже­нерних розробок в інноваційній сфері.

ВЕНЧУРНЕ ФІНАНСУВАННЯ — фінансування бізнесу в інноваційній сфері акціями або іншими цінними паперами, кон­вертованими або в акції, або в опціони.

ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ — капітал, фінансування якого здійснено акціями або іншими цінними паперами, конвертова­ними або в акції, або в опціони.

ВЕРТИКАЛЬНЕ ЗЛИТТЯ ПІДПРИЄМСТВ — форма реор­ганізації, при якій відбувається об'єднання підприємств, що ма­ють однаковий напрямок виробничо-господарської діяльності.

ВЕРТИКАЛЬНИЙ (СТРУКТУРНИЙ) АНАЛІЗ БАЛАНСУ — визначення структури підсумкових фінансових показників підприємства з метою виявлення ступеня впливу кожної позиції бухгалтерської звітності (рядка бухгалтерського балансу) на фінан­совий результат у цілому.

ВИРОБНИЦТВО «ТОЧНО В СТРОК» («Just in Time Manufacturing») — спосіб організації виробництва, що мінімізує запаси сировини, матеріалів і готової продукції підприємства.

ВИРОБНИЧИЙ ЛЕВЕРИДЖ — кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в за­гальній собівартості і впливає на фінансові результати діяльності підприємства. У розрахунковій схемі він визначає ланцюжок показника «прибуток до вирахування відсотків і податків».

ВИТРАТИ — спосіб забезпечення виконання зобов'язань, зокрема договори позики.

ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ — витрати, які зроб­лені підприємством у даному звітному періоді, але підлягають урахуванню в собівартості продукції (робіт, послуг) у майбутніх періодах.

ВІД'ЄМНИЙ ГРОШОВИЙ ПОТІК (ВІДТІК ГРОШОВИХ КОШТІВ) — сукупність виплат грошових коштів організацією в процесі здійснення всіх видів її господарських операцій.

ВІДКЛАДЕНІ ПОДАТКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ — суми по­датку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах відносно тимчасових різниць оподаткування.

ВІДСОТКИ ПРОСТІ — це відсотки, що виплачуються лише на результатну або основну суму капіталу, взяту або віддану у борг.

ВІДСОТКИ СКЛАДНІ — це відсотки, нараховані на вже виплачені відсотки, а також на основну суму, взяту (віддану) у борг.

ВІДСОТОК — це грошова плата, що стягується або випла­чувана за використання грошей.

ВІДТВОРЕННЯ — безперервно відновлюваний процес ви­робництва, що супроводжується кругообігом капіталу.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ — власні фінансові ресурси підприєм­ства, сформовані за рахунок первинного капіталу, наданого влас­ником, інших внесків юридичних і фізичних осіб, резервів, на­копичених підприємством. Спрямований на забезпечення потреби в основних і оборотних коштах підприємства.

ВЛАСНІ ОБОРОТНІ КОШТИ — різниця між величиною власного капіталу і сумою вкладень у фіксовані (необоротні) ак­тиви підприємства.

ГАРАНТІЙНЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, АБО ПОРУЧИТЕЛЬ­СТВО — форма забезпечення банківської позики.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ (ЗАГАЛЬНИЙ) БЮДЖЕТ (КОШТОРИС) — фінансовий документ, що охоплює всю діяльність підприємства.

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ (ЧАСОВИЙ) АНАЛІЗ БАЛАНСУ —

порівняння кожної позиції бухгалтерського балансу з попереднім періодом діяльності з метою виявлення напрямків і закономірно­стей змін.

ГРОШОВИЙ ПОТІК ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬ­НОСТІ — потік коштів, що утворюється в результаті реальних інвестицій підприємства. Визначається як чиста зміна постійних активів підприємства.

ГРОШОВИЙ ПОТІК ВІД ОПЕРАЦІЙНОЇ (ПОТОЧНОЇ)

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА — це надходження від щоден­ної роботи підприємства. Рух грошей відображає операції, по-в' язані з формуванням бухгалтерського і чистого прибутку. До­датний грошовий потік формує фінансову стійкість підприєм­ства. Від'ємний грошовий потік за поточною діяльністю свідчить про нестачу грошових ресурсів навіть для простого відтворення.

ГРОШОВИЙ ПОТІК ВІД ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА — потік коштів, що утворюється за рахунок залучення підприємством нових джерел фінансування (у першу чергу за рахунок емісії акцій), а також за рахунок збільшення кредитних (процентних) облігацій. При визначенні величини грошового потоку від фінансової діяльності із загального потоку коштів, що утворюється за рахунок перелічених джерел, необхідно виключити виплачені підприємством дивіденди.

ГРОШОВИЙ ПОТІК ПІДПРИЄМСТВА — сукупність роз­поділених у часі надходжень і виплат коштів, генерованих його господарською діяльністю.

ГРОШОВІ ПОТОКИ ВІД АКТИВІВ — включають три ком­поненти: грошові потоки від поточної (операційної) діяльності; грошові потоки від інвестиційної діяльності; грошові потоки від фінансової діяльності.

ГУДВІЛ — частина нематеріальних активів підприємства, що залежить від позитивного іміджу, наявності стабільних ділових зв' язків, популярності фірмового найменування і фірмової мар­ки.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — сума рахунків до отри­мання; форма тимчасового вилучення коштів з обороту підприєм­ства, що виникло в результаті постачання товарів, робіт або по­слуг в кредит.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ — проведене державою законодавче змен­шення металевого змісту грошової одиниці або зниження курсу валюти будь-якої країни стосовно до курсу іншої країни шляхом зміни золотого паритету.

ДЕМПІНГ — штучне зниження цін на товари (роботи, по­слуги) з метою усунення конкурентів на ринку. В антимонополь­ному законодавстві демпінг розглядається як монополістична практика і несумлінна конкуренція, тому він вважається проти­законним.

ДЕПОЗИТ — грошові кошти або цінні папери, віддані на зберігання в банк, фінансово-кредитні інститути, внесок під оп­лату мита, зборів, податків тощо.

ДЕПОЗИТНИЙ СЕРТИФІКАТ БАНКУ — цінний папір, що засвідчує внесок юридичної особи в банк і права вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну суми внеску і відсотків за внеском.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — законодавчо оформлена

система зовнішньої дії на підприємство.

ДЕФЛЯЦІЯ — процес, зворотний інфляції; виражається в подорожчанні грошей і збільшенні їхньої покупної здатності щодо товарів і послуг, а також підвищенні курсу національної валюти стосовно до курсів іноземних валют.

ДИВЕРСИФІКОВАНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА (ДІЯЛЬ­НОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА — перехід від виробничої структури, що базується на виробництві одного продукту, до багатопро-фільного виробництва з широкою номенклатурою продукції, що випускається.

ДИВІДЕНД — доход, виплачуваний власникам акцій з при­бутку акціонерного товариства за підсумками господарської діяль­ності після сплати податків. Величина дивідендів установлюєть­ся на підставі рішення загальних зборів акціонерів, впливає на ліквідність акцій.

ДИВІДЕНДНА СТРАТЕГІЯ — політика підприємства у сфері використання прибутку. Формується радою директорів залежно від цілей підприємства і визначає, яка частка прибутку випла­чується акціонерам у вигляді дивідендів, а яка залишається в підприємства у вигляді нерозподіленого прибутку і реінвестуєть-ся у виробничо-господарську діяльність.

ДИЗАЖІО — відхилення у бік зменшення ринкового курсу грошових знаків, векселів та інших цінних паперів від їхнього номінального курсу.

ДИЛЕР — біржовий посередник у торговельних угодах з цінни­ми паперами, здійснюваних від свого імені і за свій рахунок.

ДИРЕКТ-КОСТИНГ — один з варіантів калькуляції непов­ної собівартості, при якій в собівартість включаються лише змінні витрати.

ДИСКОНТНА СТАВКА — ставка відсотка, за якою майбут­ня вартість грошей приводиться до справжньої їх вартості, тобто за якою здійснюється процес дисконтування.

ДИСКОНТУВАННЯ — визначення поточного еквівалента коштів, очікуваних до одержання у певний момент часу.

ДИСТРИБ'ЮТОР — незалежний оптовий посередник, що здійснює діяльність із закупівлі продукції з метою її продажу різним фірмам і магазинам, а також підприємствам для кінцево­го споживання. Дистриб'ютор також надає послуги зі збуту про­дукції і підготовки її до споживання.

ДИФЕРЕНЦІАЛ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ — пока­зує зміни у співвідношенні коефіцієнта валової рентабельності активів підприємства і середнього розміру відсотків за кредит.

ДОВГОСТРОКОВІ АКТИВИ — матеріальні і нематеріальні

активи підприємства з терміном служби (періодом використан­ня) більш одного року. До довгострокових активів відносять ос­новні засоби, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення і інші аналогічні активи.

ДОВГОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ВКЛАДЕННЯ — фінансові

вкладення, розраховані на тривалий період часу (понад 1 рік), в статутні капітали підприємств і комерційних організацій, довго­строкові позики.

ДОВГОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ — до них належать всі форми функціонуючого на підприємстві позиково­го капіталу з терміном його використання більше одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти, термін погашення яких ще не настав або не погашені в передбачений термін.

ДОДАТКОВИЙ КАПІТАЛ — як джерело коштів підприєм­ства утворюється, як правило, у результаті переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей. Нормативними докумен­тами забороняється використовувати його на цілі споживання.

ДОДАТНИЙ ГРОШОВИЙ ПОТІК (ПРИПЛИВ ГРОШО­ВИХ КОШТІВ) — сукупність надходжень грошових коштів на підприємство від всіх видів господарських операцій.

ДОХОДНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ — порівняльна величина, що характеризує відношення отриманого доходу до базового показ­ника.

ДРОБЛЕННЯ АКЦІЙ — збільшення кількості акцій за до­помогою зменшення їхнього номіналу.

ЕККАУНТИНГ — сфера діяльності підприємства, пов'язана із збором, обробкою, класифікацією, аналізом і оформленням різних видів фінансової інформації.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ — відносний показник,

що характеризує співвідношення між результатами і витратами, здійсненими для досягнення цих результатів.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ — абсолютний показник, що ха­рактеризує результат діяльності в грошовій оцінці. Він може ви­ражатися в додатковій сумі продажів, валового або чистого дохо­ду, чистого прибутку, грошового потоку.

ЕМІСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність, пов'язана з органі­зацією обігу і вилученням з обігу цінних паперів.

ЕМІСІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — випуск в обіг цінних па­перів: акцій, облігацій, інших боргових зобов'язань, здійснюва­ний підприємствами і фінансово-кредитними установами з ме­тою залучення фінансових ресурсів.

ЕФЕКТ МАСШТАБУ — витратні переваги великомасштаб­ного виробництва, що знижують витрати на одиницю продукції порівняно з витратами при іншій організації виробництва. Ефект масштабу може бути відсутній, коли розмір ринку недостатній для реалізації обсягів виробництва, досяжних при повному за­вантаженні потужностей або коли ринок вимагає швидкого впро­вадження змін і гнучкості виробництва. У цих випадках ефект масштабу може виявитися негативним.

ЕФЕКТ ОПЕРАЦІЙНОГО (ВИРОБНИЧОГО) ВАЖЕЛЯ -ефект, що полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалі­зації продукції (робіт, послуг) породжує більш сильну зміна при­бутку підприємства.

ЕФЕКТ ФІНАНСОВОГО ВАЖЕЛЯ - можливе збільшення до рентабельності власних коштів підприємства, одержуване зав­дяки використанню позикових коштів, незважаючи на платність останніх. Ефект фінансового важеля розраховується як добуток диференціала (являє собою різницю між економічною рентабель­ністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотка з позикових коштів) і плеча важеля, що є співвідношенням між позиковими і власними коштами і характеризує силу впливу.

ЕФЕКТ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ - відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при вико­ристанні позикових коштів.

ЕФЕКТИВНА РІЧНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА (effective annual rate) — дійсна процентна ставка за кредитом або ощадним рахунком, що враховує нарахування складних відсотків, еквіва­лентна процентній ставці з періодом виплати один раз у рік.

ЕФЕКТИВНИЙ ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — порт­фель цінних паперів, що забезпечує найбільшу доходність при заданому рівні ризику або найменший ризик при заданій нормі прибутку.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ — товарно-матеріальні цінності, нерухомість, цінні папери, витрати виробництва і майбутній ви­пуск продукції, службовці для кредитора заставою повного і своє­часного повернення боржником отриманої позики і сплати відсотків.

ЗАГАЛЬНИЙ КАПІТАЛ (ВКЛАДЕНИЙ КАПІТАЛ) — за­гальна сума господарських коштів підприємства на певну дату, що дорівнює підсумку (валюті) балансу.

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ — вартість основних фондів з урахуванням нарахованої амортизації, обу­мовлена як різниця первісної вартості і амортизації, нарахованої за період експлуатації.

ЗАПАС ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ — відношення різниці між поточним обсягом реалізації (продажів) продукції підприєм­ства і обсягом реалізації (продажів) цієї продукції в точці без­збитковості до поточного обсягу реалізації (продажів) продукції, виражене у відсотках.

ЗАСТАВА — спосіб забезпечення зобов'язання, при якому кредитор (заставодержатель) здобуває право у випадку невико­нання боржником своїх фінансових зобов'язань вимагати їх по­гашення за рахунок заставленого майна.

ЗМІННІ ВИТРАТИ — витрати в структурі собівартості про­дукції (робіт і послуг) підприємства, що прямо пропорційно за­лежать від обсягів виробництва (продажів), наприклад, витрати на сировину і матеріали, заробітну плату основних працівників в умовах підрядної системи оплати праці.

ЗНИЖКИ — зменшення цін на товари. Розрізняють зниж­ки бонусні, сезонні, спеціальні та ін.

ІНВЕСТИЦІЇ — це вкладення капіталу з метою його на­ступного зростання.

ІНВЕСТИЦІЇ РЕАЛЬНІ — вкладення грошей та інших видів майнових і інтелектуальних цінностей в основний капітал і то­варно-матеріальні запаси підприємства.

ІНВЕСТИЦІЇ ФІНАНСОВІ — вкладення грошей та інших видів майнових і інтелектуальних цінностей в акції, облігації та інші цінні папери.

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ — вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою одержання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ — юридична або фізична особа, що здійснює діяльність з цінними паперами як виключ­ну, що не допускає поєднання з іншими видами діяльності.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ — специфі­чний вид кредитування, що являє собою відстрочку податкових платежів.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ — обґрунтування економіч­ної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкла­день, у тому числі необхідна проектно-кошторисна документа­ція, розроблена відповідно до законодавства України і затверд­жених у встановленому порядку стандартів (норм і правил), а також опис практичних дій щодо здійснення інвестицій.

ІНВЕСТИЦІЙНІ ФОНДИ — фінансові інститути, учасники ринку цінних паперів, що здійснюють емісію власних акцій і інвестиції в цінні папери інших емітентів, торгівлю цінними па­перами, володіють інвестиційними цінними паперами.

ІНВЕСТОР — юридична або фізична особа, що приймає рішення і здійснює прямі і (або) портфельні вкладення власних, позикових або залучених майнових або інтелектуальних ціннос­тей в інвестиційний проект.

ІНДОСАМЕНТ — передатний напис на векселі.

ІНДОСАНТ (ІНДОСАТОР) — особа, що передає вексель.

ІНДОСАТ — особа, що приймає вексель за індосаментом (або одержує гроші, платіж).

ІНДОСУВАННЯ — передача простого і переказного векселів за індосаментом.

ІНЖИНІРИНГ — форма постачання комплекту супутніх товарів та інженерно-консультаційних послуг (знань, технологій, досвіду тощо) при створенні об'єктів матеріальної та інтелекту­альної власності.

ІНКАСАЦІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ — одер­жання підприємством коштів від боржників (дебіторів), яким було надано товарний кредит.

ІНКАСОВИЙ ФЛОУТ — проміжок часу між відправкою клієнтом платіжного доручення поштою і моментом, коли гро­шові кошти за даним платежем стають доступними для підприєм­ства.

ІННОВАЦІЯ — інвестиція в новації, включаючи вкладення коштів у розробку нової техніки, технології, наукові дослідження.

ІНФЛЯЦІЯ — знецінення паперових грошей і безготівкових коштів. Виникає внаслідок переповнення каналів обігу паперо­вими грошима понад потребу в них і надмірності попиту. Ре­зультатом знецінювання грошей є падіння їхньої купівельної спроможності щодо суми цін на товари і послуги.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕ­НЕДЖМЕНТУ — процес цілеспрямованого неперервного добо­ру відповідних показників, необхідних для обліку, аналізу, пла­нування, контролю й ефективного управління при прийнятті управлінських рішень за всіма напрямками фінансової діяльності підприємства.

ІПОТЕКА — застава нерухомості (землі, будинків та інших споруд).

ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ — кредит під заставу нерухомості (підприємства, будови, будівлі, споруди і інших об'єктів) в за­безпечення зобов' язань.

КАДАСТР — опис і оцінка об'єктів, що підлягають оподат­ковуванню.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ — розрахунок собівартості одиниці продукції (роботи, послуги); один з методів бухгалтерського обліку.

КАПІТАЛ — фінансові ресурси підприємства, необхідні для організації його господарської діяльності і використовувані в гос­подарському обороті для одержання доходів і прибутку.

КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ — інвестиції в основний капі­тал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, інструмента, інвентарю, проектно-дослідні роботи та інші витрати.

КЛІЄНТУРНИЙ ЕФЕКТ — варіант, при якому акції залу­чають певну групу клієнтів на підставі дивідендних прибутків і пов'язаних з цим податкових факторів.

КЛІРИНГ — система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери і послуги на підставі взаємних вимог і зобов'язань.

КОЕФІЦІЄНТ АБСОЛЮТНОЇ ЛІКВІДНОСТІ — співвідно­шення між сумою високоліквідних активів і величиною корот­кострокових зобов'язань підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ АВТОНОМІЇ — співвідношення між сумою власного капіталу і величиною активів підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА — відносний параметр, що показує здатність підприємства відновити свої платіжні спроможності, тобто пога­сити короткострокові зобов'язання за нормативний період.

КОЕФІЦІЄНТ ДОВГОСТРОКОВОГО ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИ­КОВИХ КОШТІВ — відношення між сумою довгострокових зо­бов'язань підприємства і величиною його постійного (перманен­тного) капіталу.

КОЕФІЦІЄНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЛАСНИМИ КОШТА­МИ — характеризує наявність у власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стабільності.

КОЕФІЦІЄНТ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ДОВГОСТРОКОВИХ

ІНВЕСТИЦІЙ — показує, яка частка інвестованого (постійного) капіталу іммобілізована у фіксовані (необоротні) активи підприєм­ства. Розраховується як співвідношення між сумою необоротних активів і величиною постійного (перманентного) капіталу під­приємства.

КОЕФІЦІЄНТ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ЗАПАСІВ І ВИТРАТ ВЛАСНИМИ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ — показує, якою

мірою товарно-матеріальні запаси підприємства покриті власни­ми джерелами і не мають потреби в залученні позикових джерел фінансування. Розраховується як співвідношення між величи­ною власних оборотних коштів підприємства і сумою його то­варно-матеріальних запасів.

КОЕФІЦІЄНТ МАНЕВРЕНОСТІ ВЛАСНИХ КОШТІВ —

співвідношення між величиною власних оборотних коштів і су­мою власного капіталу підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ МАНЕВРЕНОСТІ ЧИСТИХ МОБІЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЗА КОШТАМИ — співвідношення між сумою коштів і величиною чистих мобільних коштів підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ МАНЕВРЕНОСТІ ЧИСТИХ МОБІЛЬНИХ

ЗАСОБІВ ЗА ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ — співвідношення між сумою товарно-матеріальних запасів і вели­чиною чистих мобільних коштів підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ ОБІГОВОСТІ — показує, скільки разів за звітний період ті або інші активи підприємства перетворюються в кошти. У процесі фінансового аналізу визначають оборотність активів, власного капіталу, основних фондів, виробничих фондів, товарно-матеріальних запасів, дебіторської і кредиторської за­боргованості підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ ПОКРИТТЯ — визначається відношенням суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань перед кредиторами банків, інших позовних коштів і розрахунків з кредиторами і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів.

КОЕФІЦІЄНТ ПОКРИТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ — показує част­ку постійного капіталу в загальній сумі активів підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ ПОТОЧНОЇ (ЗАГАЛЬНОЮ) ЛІКВІДНОСТІ (ПОКРИТТЯ) показує співвідношення між сумою поточних ак­тивів і величиной короткострокових зобов'язань підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ РЕІНВЕСТУВАННЯ — показує, яка частина чистого прибутку може бути вкладена в підприємство після вип­лати дивідендів. Розраховується як частка від розподілу величи­ни реінвестованого прибутку на величину чистого прибутку підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ — характе­ризує величину позикового капіталу в розрахунку на одиницю власного капіталу.

КОЕФІЦІЄНТ ШВИДКОЇ (КРИТИЧНОЇ) ЛІКВІДНОСТІ

(ПРОМІЖНОГО ПОКРИТТЯ) — співвідношення між сумою ви-соколіквідних активів, дебіторської заборгованості, термін пога­шення якої менше 12 місяців, інших оборотних активів і вели­чиною короткострокових зобов'язань підприємства.

КОЕФІЦІЄНТ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ СПІВВІДНОШЕН­НЯ МІЖ ПОЗИКОВИМ І ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ (ПЛЕЧЕ

ФІНАНСОВОГО ВАЖЕЛЯ) — показує співвідношення між по­зиковим і власним капіталом підприємства.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ — товарна форма кредиту, що виникає при відстроченні платежу; боргове зобов'язання, оформ­лене векселем.

КОНВЕРТОВАНИЙ ЦІННИЙ ПАПІР — цінний папір, що за певних умов може бути обміняний на інший цінний папір. Конвертація цінних паперів, як правило, передбачає їх обмін на інші акції.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) ПІДПРИЄМСТВА — порівняльна характеристика спо­живчих і вартісних параметрів даної продукції (робіт, послуг) стосовно до продукції (робіт, послуг) конкурента.

КОНОСАМЕНТ — цінний папір, що засвідчує договір про перевезення вантажу. Являє собою товарно-розпорядчий доку­мент, що засвідчує право його власника розпоряджатися зазна­ченим вантажем і одержати вантаж після перевезення.

КОНСАЛТИНГ — надання науково-консультаційних послуг підприємствам і організаціям, усних і письмових консультацій, розробка методичних рекомендацій, посібників, підготовка ана­літичних матеріалів, проведення науково-технічних робіт, органі­зація навчання і стажування кадрів тощо.

КОНСЕРВАТИВНА СТРАТЕГІЯ ФІНАНСУВАННЯ ОБО­РОТНОГО КАПІТАЛУ — стратегія фінансування, при якій змінний оборотний капітал цілком покривається довгострокови­ми пасивами. Внаслідок відсутності в підприємства короткостро­кової кредиторської заборгованості ризик втрати ліквідності при реалізації консервативної стратегії фінансування мінімальний.

КОНСОЛІДОВАНА ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ — фінансо­ва звітність групи компаній, складена як фінансова звітність єдиної компанії.

КОНТРАФАКЦІЯ — використання чужих товарних знаків (як правило, виробів, що вже зарекомендували себе). Підприєм­ство, інтереси якого порушуються контрафакцією, може вжити заходів щодо захисту права на належний йому товарний знак у порядку, встановленому законодавством країни.

КОНТРОЛІНГ — одна з найважливіших функцій менедж­менту, що полягає в здійсненні систематичної на всіх рівнях пе­ревірки виконання поставлених завдань і вживанні заходів для запобігання відхилень від накреслених шляхів і методів вико­нання цих завдань.

КОНТРОФЕРТА — зустрічна пропозиція як відповідь мож­ливого покупця на отриману пропозицію від продавця. Містить неповну згоду із запропонованими умовами і ряд нових умов для укладання угоди.

КОН'ЮНКТУРА РИНКУ — стан ринку, що характеризується співвідношенням попиту та пропозиції на товари, послуги та інші цінності, рівнем інноваційної і підприємницької активності, рівнем цін, курсом цінних паперів і відсотками за депозитами і кредитами, а також рядом інших показників.

КОРОТКОСТРОКОВІ ПАСИВИ (поточні зобов'язання) -це зобов'язання підприємства перед постачальниками, праців­никами, банками, державою та ін. Як правило, основна питома вага в поточних зобов'язаннях припадає на банківські позички і неоплачені рахунки інших підприємств.

КОРОТКОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ВКЛАДЕННЯ - фінан­сові вкладення, розраховані на короткий період (до 1 року), у високоліквідні цінні папери, зокрема короткострокові казна­чейські зобов'язання держави, облігації, акції, депозитні серти­фікати, короткострокові векселі, тимчасова фінансова допомога іншим підприємствам.

КОРОТКОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ - ко­роткострокові кредити і позики служать джерелом покриття обо­ротних активів. До них належать усі форми залученого позико­вого капіталу з терміном його використання до одного року.

КОТИРУВАННЯ — встановлення курсу цінних паперів відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що склала­ся.

КОШТОРИС — фінансовий документ, що містить інформа­цію про утворення і витрачання грошових коштів відповідно до їх цільового призначення.

КРЕДИТ — надання грошей або товарів у борг на термін на умовах поворотності і із сплатою відсотка.

КРЕДИТ АКЦЕПТНИЙ — надається постачальником імпор­теру шляхом акцепту банком виставлених на нього трат експор­тером. Акцептний кредит використовується в основному в зовнішній торгівлі.

КРЕДИТ КОНТОКОРЕНТНИЙ — кредит, що передбачає

ведення банком поточного рахунка підприємства з оплатою роз­рахункових документів, що надійшли, і зарахуванням виручки. При цьому якщо коштів підприємства виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, то банк кредитує його в межах уста­новленої кредитним договором суми. Таким чином, контокорент (поточний рахунок підприємства) може мати як дебетове, так і кредитове сальдо. При контокорентному кредитуванні існують спеціальні овердрафтні рахунки, у рамках яких банк кредитує підприємство понад установлену кредитним договором суму. Розрахунки за контокорентом проводяться з періодичністю, вста­новленою кредитним договором, шляхом сальдування платежів і надходжень з метою встановлення фактичної суми наданого кре­диту.

КРЕДИТ ОБЛІКОВИЙ (ВЕКСЕЛЬНИЙ) — надається бан­ком векселедержателю шляхом купівлі (обліку) векселя до на­стання терміну платежу. Векселедержатель одержує від банку заз­начену у векселі суму за винятком облікового відсотка, комісій­них платежів та інших накладних витрат.

КРЕДИТ ОНКОЛЬНИЙ — різновид контокоренту; видаєть­ся, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує всі рахунки підприємства, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу. Погашення кредиту відбувається за рахунок коштів, що надійшли на рахунок підприємства, а у випадку не­достатності цих коштів — шляхом реалізації застави.

КРЕДИТ ТЕРМІНОВИЙ — найбільш розповсюджена фор­ма кредитування, при якій банк перераховує обумовлену кредит­ним договором суму на розрахунковий рахунок підприємства.

КРЕДИТНИЙ ВІДСОТОК — сума, що сплачується пози­чальником кредиторові за користування земельними засобами відповідно до встановленої ставки відсотка.

КРЕДИТНИЙ РИЗИК — небезпека несплати позичальни­ком основного боргу і відсотків, що належать кредиторові, тобто ризик неповернення кредиту.

КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — заборгованість, що виникає при розрахунках з постачальниками і іншими кредито­рами; тимчасове використання в грошовому обігу коштів креди­тора.

КРИЗА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ — взаємні неплатежі підприємств, викликані дефіцитом готівкової або безготівкової грошової маси.

КРИТИЧНА НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМ­СТВА — характеризує відповідний фінансовий стан потенційно­го банкрутства, якщо на початок і кінець звітного кварталу, що передує поданню заяви про порушення справи про банкрутство, маються ознаки поточної неплатоспроможності.

КУПОН — частина облігації або облігаційного сертифіката, що при відділенні від основного папера дає власникові право на одержання відсотка з облігації.

КУРС АКЦІЇ — ціна, по якій акція купується і продається; порівняльна величина доходу по акції і гарантованого доходу.

КУРСОВА ВАРТІСТЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — ціна, за якою цінні папери купуються і продаються на ринку.

ЛІЗИНГ — надання в оренду різних технічних засобів, бу­динків і споруд переважно на середньо- і довгостроковий період. Здійснюється в рамках тристоронньої угоди: лізингова фірма (орендодавець) придбаває у виробника (власника) майно на вибір клієнта (орендаря), що передається в розпорядження (оренду) останньому. Відносини сторін оформляються лізинговою угодою (контрактом).

ЛІЗИНГ ФІНАНСОВИЙ — оренда з правом купівлі майна, що у звіті відображається як власність підприємства.

ЛІКВІДНІСТЬ — здатність підприємства швидко погашати свою заборгованість; характеризує готовність і швидкість, з якою оборотні кошти можуть бути перетворені на грошові в результаті їх реалізації.

ЛІКВІДНІСТЬ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА — ступінь по­криття зобов'язань підприємства його активами, термін погашен­ня яких у грошовій формі відповідає терміну погашення зобов'я­зань.

ЛІКВІДНІСТЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ —

швидкість, з якою вона буде перетворена на грошові кошти; ліквідність залежить від рівня обіговості.

ЛІКВІДНІСТЬ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА — здатність

капіталу підприємства перетворюватися в грошові кошти.

ЛІНІЯ РИНКУ КАПІТАЛІВ — лінія, що відображає за­лежність «ризик—доходність» для окремих акцій.

ЛІСТИНГ — внесення акцій господарюючого суб'єкта у спи­сок акцій, що котируються на даній фондовій біржі.

ЛОТ — одиниця виміру при угодах на фондовій біржі; круг­ле число акцій, встановлюване фондовою біржею як одиниця виміру.

МАРЖИНАЛЬНИЙ (ВАЛОВИЙ) ПРИБУТОК — різниця

між виручкою від продажу продукції і змінними витратами. Він відрізняється від суми прибутку від продажу на величину пос­тійних витрат.

МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХОД — граничний додатковий доход, отриманий у результаті продажу додаткової одиниці продукту.

МАРКЕТ-МЕЙКЕР — фізична особа, що здійснює операції з цінними паперами зі своєї ініціативи і за свій рахунок.

МЕТОД ГАЛУЗЕВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ — передбачає виз­начення приблизної вартості підприємства за формулами, виве­деними на базі галузевої статистики.

МЕТОД ДИСКОНТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ —

базується на прогнозуванні цих потоків від даного підприємства.

Майбутні грошові потоки перераховуються за дисконтною став­кою в теперішню вартість. Дисконтна ставка повинна відповіда­ти нормі доходності, необхідній інвестору.

МЕТОД КРИТИЧНОГО ОБСЯГУ ПРОДАЖІВ — стосовно

до оцінки і досягнення необхідного рівня левериджу полягає у визначенні для кожної конкретної виробничої ситуації обсягу випуску продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність.

МЕТОД ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ВАРТОСТІ — передбачає оцінку

ліквідаційної вартості підприємства, що являє собою різницю між сумарною вартістю всіх активів і витратами на його ліквідацію.

МЕТОД ЛІФО — метод бухгалтерського обліку товарно-ма­теріальних запасів, що ґрунтується на припущенні, що першими використовуються (споживаються) партії запасів, що надійшли останніми. Застосування цього методу дозволяє усунути інфля­ційне заниження розрахункової собівартості готової продукції.

МЕТОД ЛІНІЙНОЇ АМОРТИЗАЦІЇ — рівномірне нараху­вання амортизації на довгострокові активи відповідно до норм амортизаційних відрахувань і класифікації основних засобів за­лежно від терміну їх використання. Сума амортизації визначається щомісячно як добуток первинної вартості основного засобу і нор­ми амортизації.

МЕТОД НЕЛІНІЙНОЇ АМОРТИЗАЦІЇ — визначення суми амортизації як добуток залишкової вартості основного засобу і норми амортизації.

МЕТОД ПРИСКОРЕНОЇ АМОРТИЗАЦІЇ — нарахування

амортизації за підвищеними нормами з метою прискорення спи­сання вартості окремих довгострокових активів (використовується в лізингу).

МЕТОД РИНКУ КАПІТАЛУ — ґрунтується на аналізі цін

придбання контрольних пакетів акцій аналогічних підприємств. Його застосування вимагає значного обсягу відкритої інформації, що утворюється на фондовому ринку.

МЕТОД ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ — спосіб обліку об'єдна­них витрат, що входять в собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства. Залежно від завдань аналізу витрати можуть кла­сифікуватися як прямі і непрямі (за способами віднесення на собівартість), як виробничі, комерційні і адміністративні (за функ­цією у виробничо-комерційному циклі), як змінні і постійні (за відношенням до обсягу виробництва).

МЕТОД ФІФО — метод бухгалтерського обліку товарно-ма­теріальних запасів, що ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в порядку їх надходження, тобто списання матеріалів на собівартість готової продукції здійснюється за ціною перших за часом закупівель.

МЕТОДИКА ГРАНИЧНОГО АНАЛІЗУ — математичний

метод розв'язання задачі оптимізації прибутку, заснований на пошуку максимуму прибутку як функції від двох аргументів — ціни і обсягу продажів виробленого продукту.

МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВИЙ — систематичне порівнян­ня дійсного фінансового становища (стану) підприємства з ба­жаним.

МОНІТОРИНГОВІ ВИТРАТИ — витрати, пов'язані з конт­ролем фінансово-господарської діяльності підприємства, здійсню­вані з метою приведення фактичного стану підприємства у відповідність до вимог угод з кредиторами, інвесторами та акці­онерами. Прикладом моніторингових витрат є витрати на роз­робку системи контролінгу виробничої і фінансової діяльності підприємства, а також на консалтинг і аудит.

НАКОПИЧЕННЯ — зростання капіталу в результаті вигід­них інвестицій.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ — вартість об'єктів промисло­вої і інтелектуальної власності та інших майнових прав. Відобра­жають вкладення коштів підприємства (його витрати) у немате­ріальні об'єкти, що використовуються протягом довгостроково­го періоду в господарській діяльності і приносять доход. До не­матеріальних активів належать права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, ноу-хау, авторські права, програмне забезпечення, торговельні марки, товарні і фірмові знаки тощо.

НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА — не­здатність підприємства на даний момент (момент складання ба­лансу) погасити свої короткострокові зобов'язання.

НЕУСТОЙКА — сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неякісного виконання зобо­в' язань.

НОМІНАЛЬНА ВАРТІСТЬ — встановлена вартість активу підприємства.

НОМІНАЛЬНА ВАРТІСТЬ ЦІННОГО ПАПЕРА — зазда­легідь установлена вартість цінного папера; номінальна вартість, зазначена на цінному папері.

НОМІНАЛЬНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА — це ставка, вира­жена в тій або іншій валюті без поправок на інфляцію.

НОМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕНТНИЙ ДОХОД — установлена

ставка відсотка з облігації. Розраховується як річний обсяг про­центних виплат, ділений на номінальну вартість фінансового інструмента (облігації).

НОРМА АМОРТИЗАЦІЇ — встановлений розмір амортиза­ційних відрахувань за певний період часу за конкретним видом (групою, підгрупою) основних фондів, виражений у більшості випадків у відсотках до їхньої балансової вартості.

НОРМУВАННЯ — процес науково обґрунтованого розра­хунку оптимальних норм і нормативів, спрямований на забезпе­чення ефективного використання виробничих ресурсів.

НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ — процес встанов­лення мінімальної розрахункової суми грошових коштів, пос­тійно необхідних підприємству для організації підприємницької діяльності.

НОУ-ХАУ — означення технічних знань, виробничого дос­віду, навичок, комерційної та іншої інформації, необхідних для виготовлення певного виробу, відтворення виробничого проце­су, технології тощо.

ОБ'ЄКТ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ — суб'єкт господа­рювання (підприємство, фірма, концерн, банк, організація та ін.), а також конкретні фінансово-економічні показники (ліквідність, рентабельність і ін.).

ОБЛІГАЦІЯ — цінний папір, що засвідчує внесення її влас­ником коштів і підтверджуює зобов'язання емітента відшкодува­ти номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін з виплатою фіксованого відсотка.

ОБЛІГАЦІЯ, ЩО ПРОДАЄТЬСЯ З ДИСКОНТОМ — об­лігація, ринкова вартість якої менше її номінальної вартості.

ОБЛІГАЦІЯ, ЩО ПРОДАЄТЬСЯ З ПРЕМІЄЮ — обліга­ція, ринкова вартість якої більше її номінальної вартості.

ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО — інструмент управ­лінського обліку і контролю собівартості. Залежно від виду про­дукції, що випускається, і типу виробництва можливі різні підходи до вибору способу обліку і відповідного контролю витрат.

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА — принципи, процедури, правила ведення бухгалтерського обліку, прийняті компанією, для уза­гальнення фактів господарської діяльності, підготовки і подання бухгалтерської фінансової звітності.

ОБІГ ОБОРОТНИХ КОШТІВ — період трансформації гро­шових коштів з однієї форми в іншу. Характеризує тривалість переходу оборотних коштів зі сфери виробництва у вигляді ре­сурсів у сферу обугу у вигляді готової продукції, яка у міру реа­лізації трансформується в грошові кошти.

ОБОРОТНІ АКТИВИ (МОБІЛЬНІ) — кошти підприємства, а також ті види активів, що будуть перетворені в гроші або спожиті не пізніше ніж через рік (легкорегульовані цінні папери, рахунки дебіторів, товарно-матеріальні запаси, витрати майбутніх періодів).

ОБОРОТНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ — кошти, авансовані у

виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо), залишки неза­вершеного виробництва, витрати майбутніх періодів і інші еле­менти, які споживаються в процесі виробництва. Кошти, вкла­дені в готову товарну продукцію, а також що знаходяться в гро­шовій формі і в розрахунках, відносять до фондів обігу.

ОБІГОВІСТЬ — показник, що характеризує швидкість обо­роту коштів або зобов'язань підприємства. Обіговість даного виду коштів або зобов' язань розраховується як частка від розподілу 365 дн на період їх обороту.

ОВЕРДРАФТ — форма короткострокового кредиту, надан­ня якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахун­ку клієнта (понад залишок на рахунку), у результаті чого утво­рюється дебетове сальдо. У погашення заборгованості направля­ються всі суми, зараховувані на рахунки клієнта, тому обсяг кре­диту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овер­драфт від звичайної позички. Право користуватися овердрафтом надається найбільш надійним клієнтам.

ОНОВЛЕННЯ ФОНДІВ — процес вибуття і заміни фондів на колишній або принципово новій технічній і технологічній основі.

ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ — структурований процес,

за допомогою якого відбувається розподіл ресурсів підприємства за структурними підрозділами і виробленою продукцією, а та­кож визначаються показники для різних структурних підрозділів.

ОПЕРАЦІЇ РЕПО — договір про зворотний викуп цінних паперів.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ВАЖІЛЬ — кількісна оцінка зміни при­бутку підприємства залежно від зміни обсягів реалізації продукції. Розраховується як відношення постійних витрат підприємства до величини його прибутку.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ЦИКЛ — період часу між придбанням матеріалів, використовуваних у виробничому процесі, і їх прода­жем в обмін на грошові кошти або інструменти, що легко пере­творюються в грошові кошти.

ОПЛАЧЕНИЙ КАПІТАЛ — грошові кошти, отримані під­приємством понад номінальну вартість звичайних акцій при їх реалізації.

ОПЦІОН — право продати або купити цінний папір у пев­ний час за певною ціною і відповідно до угоди, у тому числі цінні папери.

ОПЦІОН АМЕРИКАНСЬКИЙ — являє собою опціонний

контракт, на підставі якого надається право купівлі або продажу об'єктів опціонної угоди в будь-який момент до закінчення тер­міну дії опціону.

ОПЦІОН ЄВРОПЕЙСЬКИЙ — опціонний контракт, що дає право купівлі або продажу об'єктів опціонної угоди тільки в мо­мент закінчення терміну дії опціону.

ОПЦІОН КОЛЛ — право на купівлю певної кількості цінних паперів за певною ціною у певний час.

ОПЦІОН ПУТ — право на продаж певної кількості цінних паперів за певною ціною у певний час.

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕ­НЕДЖМЕНТУ — містить сукупність внутрішніх структурних служб підприємства, пов'язаних з розробкою і реалізацією уп­равлінських рішень за окремими напрямками його фінансової діяльності.

ОРЕНДА — надання майна, земельної площі приміщень тощо в тимчасове користування за плату. Оренда не спричиняє за со­бою зміни права власності.

ОРЕНДНА ПЛАТА — винагорода, що стягується орендо­давцем з орендаря за здане в тимчасове користування майно, приміщення або землю. Величина орендної плати включає амор­тизаційні відрахування від вартості орендованого майна і части­ну доходу від використання майна, встановлювану на договірній основі, але, як правило, не нижче за банківський відсоток.

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ — вкладення коштів з довгостро­ковими цілями в нерухомість, інтелектуальну власність, будів­ництво, спільні підприємства та інші необоротні активи.

ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ — частина майна, вико­ристовуваного як засоби праці при виробництві продукції (робіт, послуг) або для управління підприємством протягом певного періоду, що перевищує 12 місяців або звичайний операційний цикл, і здатна приносити доход у майбутньому.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ — являють собою кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

ОСНОВНІ НЕВИРОБНИЧІ ФОНДИ — необхідні для задо­волення різних потреб працівників підприємства, вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (відомчий житловий фонд, будинки дитячих садків, спортивних споруд, клубів тощо).

ПАСИВИ — сума фінансових ресурсів підприємства. Паси­ви включають власний капітал підприємства, довгострокові (з терміном погашення більше року) і короткострокові (з терміном погашення до одного року) пасиви.

ПАСИВИ ПОТОЧНІ — величина короткострокових зобов'я­зань підприємства, що включають короткострокові позикові кош­ти, кредиторську заборгованість, розрахунки за дивідендами та інші короткострокові пасиви підприємства.

ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ — залучення коштів інвесторів за рахунок емісії пайових і боргових цінних паперів.

ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ — вартість фондів у момент їх виробництва і впровадження в дію за цінами даного року. Первісна вартість основних фондів не підлягає зміні, крім випадків добудування, дообладнання, реконструкції, модер­нізації, часткової ліквідації і переоцінки відповідних об'єктів.

ПЕРЕКЛЮЧЕННЯ КАПІТАЛУ — припинення фінансування в одній сфері діяльності і відкриття фінансування нових сфер діяльності.

ПЕРЕОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ — зміна первісної вартості основних засобів з метою визначення їхньої відновної вартості (вартості відтворення) у діючих на момент переоцінки цінах. Переоцінка основних засобів здійснюється відповідно до постанови Уряду України.

ПЕРІОД ОКУПНОСТІ — показник ефективності інвестицій, що характеризує термін, протягом якого вони повністю окупа­ються. Розраховується діленням загальної суми інвестицій на се­редньорічний грошовий потік, приведений до справжньої вартості.

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — ініціативна, само­стійна діяльність господарюючого суб'єкта, орієнтована на по­треби ринку, метою якої є отримання прибутку.

ПЛАНУВАННЯ — процес, що забезпечує збалансовану взає­модію окремих видів ресурсів в рамках обраного об'єкта управ­ління, встановлює пропорції і темпи зростання.

ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ — здатність (готовність) підприєм­ства погашати всі свої платіжні зобов'язання при настанні термінів платежу.

ПЛЕЧЕ ФІНАНСОВОГО ВАЖЕЛЯ — співвідношення по­зикових і власних коштів у загальному обсязі капіталу підприєм­ства. Характеризує силу впливу фінансового важеля.

ПОДАТКОВИЙ КОРЕКТОР ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИД-ЖУ — показує ступінь прояву ефекту фінансового левериджу у зв' язку з різним рівнем оподаткування прибутку підприємства.

ПОДАТОК — обов'язковий внесок до бюджету, здійснюва­ний платниками податку відповідно до законодавчих актів.

ПОЗИКА — надання грошей у позику за певну плату, що встановлюється зазвичай у відсотках до суми виданої позики.

ПОЗИКОВИЙ ВІДСОТОК — отримувана кредитором від позичальника плата за використання грошової позики.

ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ — капітал банків і інших органі­зацій, використовуваний підприємствами в грошовому обороті на умовах кредитного договору.

ПОПИТ — платоспроможна потреба покупців, тобто забез­печена грошима частина потреб покупця в товарах, послугах, що реалізуються в товарній формі.

ПОРІГ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ — величина виручки від реалі­зації продукції (робіт, послуг) підприємства, що цілком покри­ває його сукупні поточні витрати (постійні і змінні). Поріг рен­табельності являє собою точку нульового прибутку (нульових збитків підприємства).

ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — вкладення в цінні папе­ри, керовані як єдине ціле.

ПОСТІЙНИЙ (ПЕРМАНЕНТНИЙ, ВЛАСНИЙ І ПРИ­РІВНЯНИЙ ДО НЬОГО) КАПІТАЛ — сума власного капіталу і

довгострокових пасивів підприємства.

ПОСТІЙНИЙ ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ (СИСТЕМНА ЧА­СТИНА ПОТОЧНИХ АКТИВІВ) — поточні активи підприєм­ства, що знаходяться в його постійному розпорядженні. Пос­тійний оборотний капітал включає ту частину коштів, дебіторсь­кої заборгованості і виробничих запасів, величина яких відносно постійна протягом усього виробничого циклу виготовлення про­дукції.

ПОСТІЙНІ ВИТРАТИ — витрати в структурі собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства, що не змінюються при зміні обсягів виробництва, наприклад, амортизаційні відрахуван­ня, витрати на утримання приміщень, маркетинг, консалтинг тощо.

ПОТОЧНА ВАРТІСТЬ — дисконтирована вартість майбут­нього грошового потоку.

ПОТОЧНА НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ — характеризує такий фінансовий стан підприємства, при якому на певний кон­кретний період часу через випадковий збіг обставин недостатньо суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів для пога­шення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначен­ню.

ПРИБУТКОВІСТЬ — порівняльний показник, що характе­ризує частку прибутку в одному з вартісних оцінних показників. Цей же показник, виражений у відсотках, є рівнем рентабель­ності.

ПРИБУТКОВІСТЬ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ — показник, що характеризує відношення суми чистого прибутку в певному пе­ріоді до середньої вартості власного капіталу в цьому ж періоді.

ПРИБУТКОВІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ — показник, що харак­теризує відношення річної суми чистого прибутку до обсягу інве­стицій. Він показує роль прибутку у формуванні загальної при­бутковості інвестицій.

ПРИБУТОК — фінансовий результат від всіх видів діяль­ності підприємства.

РЕАЛЬНА СТАВКА ДОХОДНОСТІ — зароблена кредито­ром номінальна процентна ставка, відкоректована з урахуван­ням зміни купівельної спроможності грошей.

РЕЗЕРВИ ЗРОСТАННЯ ПРИБУТКУ — кількісно вимірю­вані можливості її збільшення за рахунок зростання обсягу ви­робництва і реалізації продукції, зниження виробничих витрат, вдосконалення структури продукції і ін.

РЕЗЕРВИ МАЙБУТНІХ ВИТРАТ — вид стійких пасивів

підприємства, що утворюються в поточному році для цілей рівно­мірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва або обіг.

РЕЗЕРВНИЙ КАПІТАЛ — входить до складу власного капі­талу підприємства, формується за рахунок чистого прибутку. Він може утворюватися відповідно до законодавства або відповідно до установчих документів підприємства.

РЕІНВЕСТОВАНИЙ ПРИБУТОК — нерозподілений при­буток підприємства, направлений на фінансування розширення діяльності підприємства і утворення резервів.

РЕІНВЕСТУВАННЯ — використання нерозподіленого при­бутку для цілей фінансування розширення діяльності підприєм­ства.

РЕЙТИНГ — присвоєння певного номера у впорядковано­му ряду показників, що характеризують фінансовий стан і фінан­сові результати діяльності підприємств.

РЕЙТИНГ ЦІННОГО ПАПЕРА — зарахування цінного па­пера до певного розряду або категорії.

РЕІНЖИНІРИНГ — сукупність методів і засобів, призначе­них для кардинального поліпшення основних показників діяль­ності підприємства шляхом аналізу і перепроектування існуючих бізнес-процесів. Реінжиніринг передбачає фундаментальне пе­реосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів з метою досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень існуючих показників діяльності підприємства (вартості виробленої про­дукції, її якості, сервісного обслуговування і т. д.). Реінжиніринг може бути зворотним і прямим.

РЕЛЕВАНТНІ ВИТРАТИ — витрати, що приймаються до уваги при виборі оптимального управлінського рішення.

РЕМІТЕНТ — перший покупець векселя.

РЕМОНТНИЙ ФОНД — цільове джерело фінансування про­стого відтворення основних засобів.

РЕНОВАЦІЯ — процес заміщення фізично і морально зно­шених основних виробничих фондів новим їх виглядом.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ — один з основних показників, що ха­рактеризують ефективність використання всього майна підприє­мства незалежно від джерел його фінансування. Розраховується як частка від ділення прибутку (валового, чистого, від реалізації) на середньорічну величину активів. На практиці використову­ються показники загальної рентабельності активів, чистої рента­бельності активів, рентабельності активів з прибутку від реалі­зації продукції (робіт, послуг) підприємства.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ — відношен­ня прибутку (валового, чистого, від реалізації) до середньорічної величини власного капіталу. На практиці використовуються по­казники загальної рентабельності власного капіталу і чистої рен­табельності власного капіталу з прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДАЖІВ — відношення прибутку від реалізації продукції до витрат, пов'язаних з виробництвом і реа­лізацією цієї продукції.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ — комплекс організаційно-управлі­нських і фінансово-економічних заходів, спрямованих на аналіз і вдосконалення організаційної структури управління підприєм­ством, його фінансової системи, системи управління кадровим потенціалом тощо.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ БОРГУ ПІДПРИЄМСТВА — зміна

термінів погашення і (або) умов надання позики підприємству.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВА­НОСТІ — надання підприємству відстрочок і розстрочок зі спла­ти боргів, може здійснюватися на підставі угод з кредиторами або рішення арбітражного суду про визнання підприємства бан­крутом.

РЕФІНАНСУВАННЯ — заміна одного випуску боргових зо­бов'язань підприємства іншим випуском. Звичайно здійснюєть­ся з метою зниження процентних ставок.

РИЗИК ВАЛЮТНИЙ — ризик одержання збитків у резуль­таті несприятливих короткострокових або довгострокових коли­вань курсів валют на міжнародних фінансових ринках.

РИЗИК ВИРОБНИЧИЙ (БІЗНЕС- РИЗИК) — ризик,

більшою мірою обумовлений галузевими особливостями бізне­су, тобто структурою активів, в які фірма вирішила вкласти свій капітал. Чим вище частка умовно-постійних витрат в загальній їх сумі, тим вище виробничий ризик.

РИЗИК ВТРАТИ КАПІТАЛУ — найвищий рівень ризику,

названий «катастрофічним», критерієм якого є можливість втра­ти всіх власних активів в результаті банкрутства.

РИЗИК ВТРАТИ ПРИБУТКУ — рівень ризику, наваний «до­пустимим», критерієм якого є можливість втрати очікуваного чистого прибутку.

РИЗИК ДЕПОЗИТНИЙ — імовірність виникнення втрат у результаті неповернення депозитних внесків підприємства в бан­ках. Це досить рідкісний вид ризику і пов'язаний, як правило, з неправильною оцінкою і невдалим вибором банку для здійснен­ня депозитних операцій підприємства.

РИЗИК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ — імовірність виникнення

фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Відповідно до можливостей інвестиційної діяль­ності виділяються два основних види інвестиційного ризику: ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних па­перів) і ризик реального інвестування (проектні ризики).

РИЗИК ІНФЛЯЦІЇ — ризик, пов'язаний із знеціненням доходу від інвестицій у зв' язку з інфляцією. При прогнозовано­му значенні цього ризику інвестор може вимагати додаткового доходу у вигляді інвестиційної премії.

РИЗИК КОМЕРЦІЙНИЙ (підприємницький) — можливість настання обставини, що приносить матеріальний збиток.

РИЗИК КРЕДИТНИЙ — виникає у фінансовій діяльності підприємства при наданні йому торговельного або банківського кредиту. Рівень кредитного ризику підвищується зі збільшенням суми кредиту і терміну, на який він береться.

РИЗИК ЛІКВІДНОСТІ — особлива форма ризику, пов' яза-на з низькою ліквідністю об' єктів інвестування або з високим періодом інвестиційного процесу. За наявності такого ризику інвестор може вимагати додаткового доходу у вигляді премії за ліквідність.

РИЗИК НЕСИСТЕМАТИЧНИЙ (ЗАЛИШКОВИЙ) — спе­цифічний ризик для цінних паперів даної фірми. Цей вид ризи­ку усувається за допомогою диверсифікованості портфеля цінних паперів.

РИЗИК ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ — імовірність виникнен­ня збитків або недоодержання доходів порівняно з прогнозова­ним варіантом. Основні види підприємницького ризику: вироб­ничий, комерційний і фінансовий. Виробничий ризик пов'яза­ний з виробництвом продукції (робіт, послуг) або зі здійсненням будь-яких інших видів виробничої діяльності. Комерційний ри­зик виникає в процесі реалізації продукції (робіт, послуг), ви­робленої або закупленої підприємством. Фінансовий ризик ви­никає у сфері відносин підприємства з банками та іншими фінан­совими інститутами.

РИЗИК ПОДАТКОВИЙ — розуміється як імовірність втрат, що може зазнати підприємство в результаті кон'юнктурної зміни податкового законодавства або в результаті помилок, допущених підприємством при вирахуванні податкових платежів. Податко­вий ризик одночасно належить до групи зовнішніх і внутрішніх фінансових ризиків.

РИЗИК ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — можливість

настання обставин, за яких інвестор зазнає втрат, пов' язаних з інвестиціями в портфель цінних паперів і операціями щодо за­лучення ресурсів для формування портфеля цінних паперів. Ри­зик портфеля цінних паперів включає систематичний і несисте­матичний ризики.

РИЗИК ПРОЦЕНТНИЙ — виникає через непередбачені зміни процентної ставки на фінансовому ринку. Він призводить до зміни витрат на виплату відсотків або доходів на інвестиції і, отже, до зміни ставки доходності на власний капітал і на інвес­тований капітал порівняно з очікуваними ставками доходності. Причиною виникнення процентного ризику є зміна кон'юнкту­ри фінансового ринку під впливом зовнішнього середовища, зміна пропозиції вільних грошових ресурсів, державного регулювання економіки та інших факторів.

РИЗИК СИСТЕМАТИЧНИЙ — ризик за акціями, пов'яза­ний з коливаннями курсу цінних паперів; вимірюється значен­ням бета-коефіцієнта для даного цінного папера. Систематич­ний ризик не може бути усунутий за допомогою диверсифікова-ності портфеля цінних паперів.

РИЗИК ФІНАНСОВИЙ — ризик, обумовлений структурою джерел капіталу підприємства. Чим вище частка позикового ка­піталу в загальній сумі довгострокових джерел, тим вище фінан­совий ризик.

РИЗИКОВИЙ КАПІТАЛ — особлива форма вкладення ка­піталу в об' єкти інвестування з високим рівнем ризику з розра­хунку на швидке отримання високої норми доходу. Компанії (фірми) — об'єкти такого інвестування називаються «венчурни­ми» (ризиковими).

РИНКОВА ЦІНА АКЦІЇ (БІРЖОВЕ КОТИРУВАННЯ

АКЦІЙ) — поточна вартість акції, що склалася на фондовому ринку; залежить від співвідношення попиту та пропозиції, тому може постійно змінюватися.

РИНОК БАНКІВСЬКИХ ПОЗИЧОК — система економіч­них відносин, що складається в процесі руху коштів у формі ко­роткострокових і довгострокових кредитних зобов'язань.

РИНОК ГРОШЕЙ — 1) ринок цінних паперів з терміном погашення до одного року. Головним товаром грошового ринку є казначейські білети (векселі); 2) ринкова вартість підприєм­ства — вартість, що потенційні покупці готові заплатити за підприємство або всі його акції в даний момент.

РИНОК КАПІТАЛІВ — ринок, на якому обертаються ко­роткострокові і довгострокові фінансові інструменти. Ринок ка­піталів включає ринок кредитів і ринок акцій.

РИНОК КРЕДИТІВ — ринок, на якому обертаються корот­кострокові і довгострокові боргові зобов'язання. Ринок кредитів включає грошовий ринок і ринок облігацій.

РІВЕНЬ КАПІТАЛІЗАЦІЇ — ставка дисконтування, вико­ристовувана для визначення вартості очікуваних грошових по­токів.

«РОЗВОДНЕННЯ» — зниження вартості або частки доходу держателя (власника) акції.

РОЗРАХУНКИ — безготівкова форма грошового обороту.

РОЯЛТІ — 1) періодичний ліцензійний платіж за право ви­користання винаходів, патентів, ноу-хау тощо; 2) плата за право розробки природних ресурсів.

САЛЬДО (синонім — залишок) — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. Зміст сальдо залежить від призначення рахунку, наприклад, сальдо рахунку каси — залишок готівки в касі підприємства.

САМООКУПНІСТЬ — метод фінансування, що забезпечує відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів.

САМОФІНАНСУВАННЯ — фінансування відтворення підприємства за рахунок власних доходів від реалізації продукції (робіт, послуг). Фінансова стратегія управління фондами грошо­вих коштів підприємств з метою накопичення капіталу, достат­нього для фінансування розширеного відтворення.

САНАЦІЯ — система заходів (видача позичок, субсидій тощо), проведених для поліпшення фінансового стану підприємств з метою запобігання їх банкрутства або підвищення конкурен­тоспроможності, особливо в періоди економічних криз.

СЕЛЕНГ — майнова операція, різновид лізингу, полягає в тому, що юридичні або фізичні особи передають селенговій фірмі за плату свої права на користування і розпорядження майном (у тому числі грошима), але з безумовним їх поверненням на пер­шу вимогу.

СЕРТИФІКАТ — 1) посвідчення, письмове свідоцтво; 2) по­зикове фінансове зобов'язання державних органів.

СКЛАДНІ ПРОЦЕНТИ (ВІДСОТКИ) — проценти, отримані

на реінвестовані проценти.

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ — виражені в грошовій формі поточні витрати фірми на виробництво і реалізацію продукції.

СПЛІТ — дроблення нереалізованих акцій корпорації на більше число акцій за умови дотримання існуючої пропорцій­ності і розподілу акцій серед акціонерів.

СПЛІТ ЗВОРОТНИЙ — зміна номінальної вартості акцій, при якій власник акцій одержує одну нову акцію більшого дос­тоїнства в обмін на певну кількість колишніх акцій.

СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНА ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ — це облікова ставка, прийнята в операціях, пов'язаних з рухом грошової готі­вки компанії в цілому.

СТАВКА ДИСКОНТУВАННЯ — процентна ставка, вико­ристовувана для визначення поточної вартості майбутніх грошо­вих потоків.

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ — капітал, величина якого зафік­сована в статуті підприємства (акціонерного товариства); утво­рюється з коштів, отриманих підприємством (акціонерним това­риством) у результаті продажу акцій.

СТРУКТУРА КАПІТАЛУ — 1) співвідношення між складо­вими власного і позикового капіталу або основного і оборотного капіталу; 2) співвідношення між складовими портфеля цінних паперів підприємства.

СУБ'ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — інвестори, замовники, підрядчики, користувачі об' єктів капітальних вкла­день та інші особи, що здійснюють вкладення і використання інвестицій.

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — вид відповідаль­ності, при якій головним боржником є емітент цінних паперів, а у випадку нестачі його майна для відповіді за боргами відпові­дальність поширюється на третіх осіб (якщо у фінансовому лан­цюжку такі є).

СУКУПНИЙ ГРОШОВИЙ ПОТІК — сума грошових по­токів від операційної (поточної, основної), інвестиційної і фінан­сової діяльності підприємства.

СУМА АМОРТИЗАЦІЇ — виражає в грошовій формі вели­чину зносу основних фондів за певний період часу (рік, місяць). Сума амортизації визначається відповідно до встановлених норм.

ТЕМП ІНФЛЯЦІЇ — показник, що характеризує розмір зне­цінення (зниження купівельної спроможності) грошей у певно­му періоді, виражений приростом середнього рівня цін у відсот­ках до їхнього номіналу на початок періоду.

ТЕНДЕР — пропозиція, адресована акціонерам фірми, про купівлю акцій за договірною ціною. Тендер може здійснюватися як самою фірмою, так і іншими інститутами фондового ринку.

ТЕРМІН АМОРТИЗАЦІЇ — період, протягом якого передба­чений повний фізичний і моральний знос довгострокових активів.

ТИП ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — узагальнена ха­рактеристика портфеля з позиції завдань, що стоять перед ним, або видів цінних паперів, що входять у портфель.

ТОРГОВА НАЦІНКА — частина роздрібної ціни товару, що забезпечує відшкодування поточних витрат і отримання прибут­ку роздрібними торговими підприємствами.

ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОЇ (ОКУПНОСТІ) — обсяг реалізації, при якому виручка від продажу дорівнює її повній собівартості, тобто забезпечується нульовий фінансовий результат (вже немає збитків, але немає ще і прибутку).

ТРАНСТИНГ — спосіб вторинного одержання доходу шля­хом вкладення в цінні папери прибутку, отриманого від первіс­ного вкладення капіталу в підприємництво.

ТРАНСФЕРТ — 1) перенесення угоди з одного рахунка на іншій; 2) переведення іменних цінних паперів з одного власника на іншого; 3) переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з країни в країну.

ТРАНСФЕРНА ЦІНА — ціна, використовувана всередині підприємства при розрахунках між його самостійними підрозді­лами.

ТРАСАНТ — векселедавець. ТРАСАТ — платник за векселем.

ТРАСТ — доручення на ведення операцій у господарській та іншій сферах діяльності.

ТРАСТОВИЙ ДОГОВІР — договір, що регламентує одер­жання майна в довірче управління.

ТРАТТА (ПЕРЕКАЗНИЙ ВЕКСЕЛЬ) — цінний папір, що

містить наказ векселедавця (трасанту) платнику за векселем (тра­сату) сплатити певну суму третій особі (власнику векселя).

ТРЕНДОВИЙ АНАЛІЗ — збір і обробка даних за різні періоди та порівняння кожної позиції звітності з аналогічними показни­ками попередніх періодів з метою визначення тренду, тобто ос­новної тенденції розвитку показника, без обліку випадкових впливів та індивідуальних особливостей, що характеризують ок­ремі періоди аналізу.

УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ — комплекс заходів, спрямо­ваних на приведення у відповідність рівня товарно-матеріальних запасів підприємства планованим обсягам виробництва і про­дажів. Управління запасами включає визначення їхнього опти­мального рівня і структури, розрахунок точки виникнення запа­су та оптимальної партії поставки.

УПРАВЛІНСЬКІ ВИТРАТИ — всі витрати підприємства, не пов'язані з його виробничою або комерційною діяльністю, але віднесені на собівартість виробленої підприємством продукції (робіт, послуг).

ФАКТОРИНГ — продаж підприємством дебіторської забор­гованості за зниженою ціною спеціалізованої компанії (факто­ра) або фінансової організації з метою одержання фінансових ресурсів.

ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ — капітал, представлений у цінних паперах.

ФІНАНСИ — являють собою економічні відносини, що ви­никають у суб' єктів господарювання і держави з приводу форму­вання, розподілу і використання централізованих і децентралізо­ваних коштів для забезпечення умов розширеного відтворення, стимулювання і задоволення соціальних нестатків суспільства.

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА — система грошових відно­син, за допомогою яких здійснюються формування, розподіл, використання грошових фондів і грошових коштів. Фінанси ви­никають з появою грошей.

ФІНАНСОВА ДІАГНОСТИКА ПІДПРИЄМСТВА — визна­чення найбільш важливих показників, що характеризують фінан­совий стан підприємства, у тому числі прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, розрахунках з дебіторами і кредито­рами; виконується на основі наявної бухгалтерської звітності.

ФІНАНСОВА ІНФОРМАЦІЯ — система фінансових показ­ників, призначена для прийняття рішення і розрахована на кон­кретних користувачів.

ФІНАНСОВА РІВНОВАГА — таке співвідношення власних і позикових коштів підприємства, при якому за рахунок власних коштів цілком погашаються колишні і нові борги. Розрахована за певними правилами, точка фінансової рівноваги не дозволяє підприємству, з одного боку, збільшувати позикові кошти, а з іншого боку — нераціонально використовувати вже накопичені власні кошти.

ФІНАНСОВА СИСТЕМА — сукупність фінансових установ (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів і ін.). Також є сукупністю грошових відносин, що функціонують в державі.

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ — платоспроможність у часі з

дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і пози­ковими джерелами фінансування.

ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ — комплекс заходів, спрямова­них на досягнення перспективної фінансової мети.

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ — планування фінансових

ресурсів і фондів грошових коштів.

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ — науковий процес обґрун­тування на певний період руху фінансових ресурсів підприєм­ства і відповідних фінансових відносин. При цьому об'єктом планування є фінансова діяльність підприємства.

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА — вивчення

ключових параметрів і коефіцієнтів, що характеризують фінан­совий стан підприємства, у тому числі його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, розрахунках з дебіторами і кредиторами, фінансової стійкості, ділової активності, рентабель­ності тощо.

ФІНАНСОВИЙ ВАЖІЛЬ — прийом дії фінансового методу. До фінансових важелів відносять: прибуток, амортизацію, диві­денди, процентні ставки, курси цінних паперів і валют, різні види і форми кредитів.

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ — цілеспрямована діяльність

уповноважених органів щодо забезпечення виконання суб' єкта-ми господарювання встановлених форм і методів реалізації фінан­сових відносин, аналізу їхньої ефективності і розробки пропо­зицій з їх удосконалювання.

ФІНАНСОВИЙ ЛЕВЕРИДЖ — показує ступінь викорис­тання підприємством позикових коштів. Чим більшою мірою підприємство фінансується за рахунок одержання позик, тим більшою мірою застосовується фінансовий леверидж.

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ — являє собою науку про

управління фінансами підприємства щодо розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ — система дії фінансових ва­желів, що здійснюють організацію, планування, стимулювання, регулювання і використання фінансових ресурсів. У структуру фінансового механізму входять: фінансові методи, фінансові ва­желі, правове, нормативне, інформаційне забезпечення.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ПІДПРИЄМСТВА — су­купність погоджених між собою вироблених на підставі фінан­сової політики управлінських рішень, пов'язаних з формуван­ням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприєм­ства і організацією обороту його коштів.

ФІНАНСОВИЙ РИНОК — організована або неформальна система торгівлі фінансовими інструментами.

ФІНАНСОВИЙ ЦИКЛ — період обороту коштів підприєм­ства, що дорівнює інтервалу між припливом і відтоком оборот­ного капіталу.

ФІНАНСОВИЙ ЦИКЛ — час, протягом якого кошти підприємства вкладено у створені запаси, незавершене вироб­ництво, готову продукцію і дебіторську заборгованість з ураху­ванням часу обігу кредиторської заборгованості, оскільки вона компенсує віднесення коштів до дебіторської заборгованості.

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ — різні форми коротко- і дов­гострокового інвестування, торгівля якими здійснюється на фінан­сових ринках; включають опціон, облігації, ф'ючерси, ноу-хау тощо.

ФІНАНСОВІ КОЕФІЦІЄНТИ — набір показників (ко­ефіцієнтів), що використовуються для дослідження ефективності діяльності підприємства і вимірювання ступеня ризику його опе­рацій. Виділяють чотири групи фінансових коефіцієнтів: поточ­ної платоспроможності (ліквідності), структури капіталу, оборот­ності і рентабельності.

ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ — до них належать такі

фінансові інститути: комерційні банки, різні ощадні установи, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії і взаємні фонди. Ці посередники знаходяться між кінцевими позичальни­ками і кредиторами, перетворюючи прямі вимоги на грошові ресурси в опосередковані.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ'ЄКТІВ — сукупність грошових доходів і надходжень зовні (залучені і пози­кові кошти), призначених для розвитку виробництва, виконання фінансових зобов' язань підприємства, фінансування поточних витрат і створення резервів.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА — сукупність

грошових доходів і надходжень, формованих при створенні підприємства і в процесі його діяльності, а також мобілізованих на фінансовому ринку, призначених для розвитку виробництва, виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і створення резервів.

ФІНАНСОВІ СТИМУЛИ являють собою можливість тієї або іншої форми фінансових відносин матеріально впливати на діяльність суб' єкта з метою збільшення зацікавленості в резуль­таті роботи.

ФІНАНСОВІ Ф'ЮЧЕРСИ — короткострокові контракти на купівлю і продаж певних цінних паперів за певною ціною протя­гом обумовленого сторонами терміну.

ФОНД МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАОХОЧЕННЯ — кошти чисто­го прибутку, спрямовані на розвиток соціальної сфери (крім капітальних вкладень), матеріальне заохочення працівників під­приємства та інші аналогічні заходи, що не приводять до утво­рення нового майна.

ФОНД НАКОПИЧЕННЯ або фонд розвитку виробництва — кошти чистого прибутку, зарезервовані або спрямовані для фінан­сового забезпечення виробничого розвитку підприємства.

ФОНД ОПЛАТИ ПРАЦІ — цільове джерело фінансування витрат на оплату праці, виплату премій, винагород, що відносять на собівартість.

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ — кошти чистого при­бутку, зарезервовані або спрямовані для фінансового забезпе­чення розвитку соціальної сфери, у тому числі належних до со­ціальної сфери майна.

ФОНД СПОЖИВАННЯ — містить два види фондів: фонд соціального розвитку і фонд матеріального заохочення праців­ників.

ФОНДИ ГРОШОВИХ КОШТІВ — об'єднання фінансових ресурсів для подальшого цільового використання.

ФРАНЧАЙЗИНГ — система передачі або продажу ліцензій на технологію і товарний знак. При цьому фірма (франчайзор), що має високий імідж на ринку, передає невідомій споживачам фірмі (франчайзіату) право, тобто ліцензію (франчайз), на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком і одержує за це певний доход (компесацію).

ХАРАКТЕРИСТИЧНА ПРЯМА - лінія, що показує взає­мозв'язок між зміною доходу на акцію і зміною доходу на порт­фель цінних паперів.

ХЕДЖУВАННЯ — система управління фінансами, що доз­воляє мінімізувати ступінь ризику, пов'язаного з тією або іншою фінансовою операцією. При хеджуванні система укладання тер­мінових контрактів і угод враховує імовірні в майбутньому зміни обмінних валютних курсів і має на меті уникнути несприятливих наслідків цих змін.

ЦЕНТР ВИТРАТ — підрозділ підприємства, критеріями ефективності якого є мінімум витрат, термінів реалізації проек­ту, максимум показників якості виробленої продукції (робіт, по­слуг). Критерієм ефективності центру витрат не можуть бути максимум прибутку, доходу і рентабельності інвестицій. Усі вит­рати такого підрозділу переносяться на центри прибутку та їхню продукцію.

ЦЕНТР ДОХОДІВ — підрозділ підприємства, головним кри­терієм ефективності якого є максимізація доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг), а також максимізації частки ринку.

ЦЕНТР ІНВЕСТИЦІЙ — підрозділ підприємства, головним критерієм ефективності якого є досягнення накресленої рента­бельності інвестицій у той або інший проект.

ЦЕНТР ПРИБУТКУ («ПРОФІТ-ЦЕНТР») — підрозділ підприємства, відповідальний за свої доходи, витрати та інвес­тиції. Критерієм ефективності центру прибутку звичайно висту­пає максимум норми прибутку (рентабельності інвестицій). Рідше цей термін застосовується до підрозділів, що відповідають у пер­шу чергу за формування показника норми прибутку цього підроз­ділу.

ЦЕСІЯ (лат.сеББІо — передача) — поступка, передача іншим особам свого права на володіння власністю, коштами або на їх одержання. Наприклад, кредитор (цедент) може передати своє право на одержання боргу іншій особі (цесіонарію); використо­вується як позначення передачі ризику на перестрахування. У цьому випадку перестрахувальник виступає в ролі цедента, а пе­рестрахувальник у ролі цесіонарія.

ЦІЛЬОВЕ ФІНАНСУВАННЯ — фінансування конкретних

об' єктів і (або) заходів.

ЦІННИЙ ПАПІР — документ, що засвідчує майнові права, здійснення або передача яких можливі лише при пред'явленні даного документа.

ЦІННИЙ ПАПІР БЕЗСТРОКОВИЙ — інвестиційний

інструмент, що забезпечує одержання фіксованих виплат протя­гом необмеженого терміну.

ЦІННИЙ ПАПІР З ФІКСОВАНИМ РІВНЕМ ДОХОДУ —

цінний папір, що забезпечує інвестору одержання заздалегідь ус­тановленої суми при кожному погашенні цінного папера.

ЧЕК — безумовна письмова пропозиція чекодавця банку (платнику) здійснити платіж чекодержателю зазначеної на чеку грошової суми. Чек може передаватися за індосаментом, так само як вексель.

ЧИСТИЙ ГРОШОВИЙ ПОТІК — різниця між додатним і

від' ємним грошовими потоками (між надходженням і витратою грошових коштів).

ЧИСТИЙ ДИСКОНТОВАНИЙ ПРИБУТОК — різниця між

доходами підприємства за деякий період і витратами, пов'язани­ми з одержанням цих доходів, приведена до поточної вартості базового періоду.

ЧИСТИЙ ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ — перевищення поточ­них активів над поточними пасивами.

ЧИСТИЙ ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА — різниця між

валовим прибутком і податком на прибуток. Чистий прибуток являє собою перевищення доходів підприємства над усіма вит­ратами. З чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам і здійснюються інвестиції у виробництво.

ЧИСТИЙ ФЛОУТ — різниця між залишком грошових коштів на рахунках підприємства і їх залишком на банківських рахун­ках.

ЧИСТІ МОБІЛЬНІ ЗАСОБИ (чистий мобільний капітал,

чисті оборотні кошти, чистий оборотний капітал) — різниця між величиною поточних активів і сумою короткострокових зобов'я­зань (поточних пасивів) підприємства.

ЯКІСТЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ — вірогідність

її отримання в повній сумі. Показниками цієї вірогідності є термін утворення заборгованості, питома вага простроченої заборгова­ності в загальній її сумі.