14.2. МЕТОДИ АНАЛІЗУ РИЗИКУ

 

У процесі управління фінансовими ризиками дуже важливо правильно визначити розмір можливих фінансових втрат, які можуть з'явитися під час реалізації ризикової події за окремими фінансовими ризиками. Розмір можливих фінансових втрат, як правило, визначається характером здійснюваних фінансових опе­рацій і обсягом залучених для їх реалізації активів підприємства.

Рис. 14.3. Фактори, що впливають на рівень фінансових ризиків


Для управління фінансовими ризиками необхідно провести аналіз факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства, щоб виявити рівень керованості окремими їх видами. Усі факто­ри, що впливають на загальний рівень фінансових ризиків, поді­ляються на внутрішні та зовнішні (рис. 14.3).

На наступному етапі проводиться оцінка рівня ризиків, яка здійснюється на основі розрахунку ймовірності виникнення фінансового ризику.

В економіці розроблено широку систему методів оцінки ймовірності виникнення фінансових ризиків, однак найчастіше використовуються експертний, статистичний, розрахунково-ана­літичний і аналоговий методи.

Метод експертних оцінок застосовується у випадку, якщо на підприємстві відсутня необхідна інформація для проведення роз­рахунків або порівнянь. Вказаний метод ґрунтується на опиту­ванні кваліфікованих фахівців у галузі фінансів і страхування з подальшою математичною обробкою в результаті проведеного опитування. Експертні методи оцінки широко використовують­ся при визначенні рівня ймовірності виникнення інфляційного, інвестиційного, валютного та деяких інших ризиків.

Статистичні методи застосовуються для оцінки ризику. Вони включають дисперсійний, регресійний і факторний аналіз. Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається стати­стика втрат і прибутків, які мали місце на аналізованому під­приємстві. Встановлюється величина або частка тієї чи іншої економічної віддачі і складається прогноз на майбутнє. На ос­нові даних роблять прогноз на майбутнє. У процесі застосування цього методу розраховують варіації, дисперсії і стандартне відхи­лення. Варіація відображає зміни (ступінь коливання) кількісної оцінки ознаки при переході від одного випадку (варіанта) до іншого.

Наприклад, зміну прибутковості активів і інвестицій можна визначити, підсумовуючи фактичні значення рентабельності (Я) на відповідну ймовірність

(14.1)

Стандартне відхилення визначається як квадратний корінь із середньозваженої дисперсії (3~ц ). Чим вищим буде отрима­ний результат, тим більш ризикованим є даний проект.

До переваг цього класу методів зараховують певну універ­сальність, до недоліків — необхідність мати велику базу даних, складність і неоднозначність одержаних висновків, певні труд­нощі при аналізі динамічних рядів і т. ін. З метою розрахунку ризиків господарської діяльності ці методи застосовуються до­сить рідко. Однак останнім часом певної популярності надобув метод кластерного аналізу.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються найчастіше. Їхня перевага полягає в тому, що вони досить добре опрацьо­вані, прості для розуміння та оперують нескладними поняттями. До них належать: метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбитковості виробництва, аналіз стійкості тощо.

Аналогові методи полягають у вишукуванні і використанні схожості, подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими, більш чи менш аналогічними об'єктами. При цьому передбачається, що економічна система, в рамках якої реалізується проект, пово­дить себе аналогічним чином.

 

Питання для самоконтролю

Які фактори впливають на рівень фінансових ризиків?

Наведіть основні методи оцінки ймовірності фінансових ри­зиків.