13.6. МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ МОЖЛИВОГО БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

У світовій практиці для прогнозування стійкості роботи підприємства, вибору його фінансової політики, а також визна­чення ризику банкрутства використовуються різні економіко -математичні моделі.

Найбільш застосувавані методи оцінки ймовірності банк­рутства підприємства — Z-моделі, запропоновано відомим захід­ним економістом Е. Альтманом.

Проведені дослідження показали, що певні комбінації віднос­них показників мають високу здатність характеризувати ймовір­ність швидкого банкрутства того чи іншого підприємства. На основі використання прийомів статистичного методу, названого аналізом множинних дискримінант (Multiple-discriminant analysis, MDA), було розраховано параметри кореляційної лінійної функції:

Z = ЕАпХп, (13.15)

де Z — показник неплатоспроможності підприємства;

А — параметри, що показують ступінь впливу показників на ймовірність банкрутства;

Х — показники (фактори впливу) діяльності підприємства. Ця модель двофакторна. У розрахунках використовувалися і такі показники, як коефіцієнт покриття і коефіцієнт фінансо­вої залежності. Для економіки США ця модель має такий ви­гляд:

Z = —0,877 — 1,0736кП + 0,0579/ф, (13.16)

де кП — коефіцієнт покриття + поточні активи / поточні зобов'я­зання;

кфз — коефіцієнт фінансової залежності = позикові кошти / загальна величина пасивів.

Досліджуючи функціонування різноманітних господарських систем, найчастіше обмежуються використанням простої функції.

Для підприємств, у яких Z = 0, ймовірність банкрутства до­рівнює 50%. Якщо Z < 0, то ймовірність банкрутства менша 50% і далі знижується у міру зменшення Z. Якщо Z> 0, то ймовірність банкрутства більша 50% і зростає із збільшенням Z.

Перевага даної моделі у її простоті та можливості застосу­вання в умовах обмеженого обсягу інформації про підприємство.

Проте очевидно, що прогнозування неплатоспроможності підприємства за допомогою двофакторної моделі не забезпечує високої точності розрахунків, які характеризують ділову активність та ефективність функціонування підприємства. Необхідна склад­ніша функція, залежна від більшої кількості змінних.

У західній практиці широко використовуються багатофак-торні моделі Е. Альтмана. У 1968 р. було запропоновано п'яти-факторну модель прогнозування — так звану модель «Аігшап 2-8соге». Вона являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результа­ти його роботи за звітний період (ф. 13.12), де п змінюється від 1 до 5.

П'ятифакторна модель має такий вигляд:

Z = 1,20 К1 + 1,40 К2 + 3,30 К3 + 0,60 К4 + 0,99 К5, (13.17)

де К1—Кі розраховуються за такими алгоритмами:

К1 — частка власних оборотних коштів в активах підприєм­ства;

К2 — нерозподілений прибуток у загальному обсязі активів (показує рентабельність активів, розраховану з використанням величини нерозподіленого прибутку);

К3 — частка прибутку (до сплати процентів і податків) у за­гальному обсязі активів (характеризує рентабельність активів, розраховану з використанням показника балансового прибутку);

К4 — ринкова вартість акціонерного капіталу у загальному обсязі боргових зобов'язань;

К5 — виручка від реалізації у загальному обсязі активів (ха­рактеризує віддачу активів)2.

Відповідні фінансові коефіцієнти К1—Кі розраховуються за формулами:

К     чистий оборотний капитал _
1          обсяг активів '

нерозподілені прибутки .„ч
К2 =    :           ; (13.19)

обсяг активів

К     операційний прибуток (13 20)

3          обсяг активів '

ринкова ціна акцій

К4 =    ; (13.21)

2Печюрене А.В. Аналитические процедуры в финансовом аудите: виды, цели, способы применения // Світ бухгалтерського обліку. — 1997. — №5. — С. 48.

позикові кошти чистий обсяг продажів

К =      —        ■ (13.22)

обсяг активів

Критичне значення індексу 2 розраховане за даними стати­стичної вибірки і дорівнює 2,675. Залежно від 2 прогнозується ймовірність банкрутства (у найближчі 2—3 роки): до 1,8 — дуже висока; від 1,8 до 2,7 — висока; від 2,8 до 2,9 — можлива; більша 3,0 — дуже низька. Точність прогнозу в цій моделі в горизонті одного року становить 90%, двох років — до 70 трьох років — до 50%, у цьому виявляється перевага такої моделі (табл. 13.5).

Таблиця 13.5

Ймовірність банкрутства за значеннями рахунку «Я» Альтмана

 

Рахунок «2» Альтмана

Ймовірність банкрутства

Менше 1,8

Дуже висока

1,8-2,7 (2,675)

Висока

2,8 - 2,9

Можлива

3,0 і вище

Дуже низька

Недолік цієї моделі — в її використанні в основному для великих компаній, для яких можна отримати об'єктивну ринко­ву оцінку акціонерного капіталу.

Семифакторна модель, розроблена Е. Альтманом у 1977 р., дозволяє прогнозувати банкрутство на горизонті 5 років з точні­стю до 70% і включає такі показники: рентабельність активів; мінливість (динаміку) прибутку; коефіцієнт покриття процентів за кредитами; кумулятивну прибутковість; коефіцієнт покриття (ліквідності); коефіцієнт автономії; сукупні активи.

Перевага цієї моделі полягає у максимальній точності. Про­те її застосування складнене через нестачу інформації (необхідні дані аналітичного обліку, яких немає у зовнішніх користувачів).

«^-рахунок Альтмана» — не єдиний критерій визначення можливого банкрутства підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою застосовуються й інші моделі прогнозу­вання банкрутства, які враховують вплив зовнішніх для підприєм­ства факторів. Так, британський вчений Таффлер запропонував у 1977 р. чотирифакторну модель, під час розробки якої викори­стовував такий підхід3.

3Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ.; под ред. Н.Д. Эриш-вили. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1977.

Модель платоспроможності Таффлера відтворює точну кар­тину фінансового стану компаній. Ця модель типова для аналізу компаній, акції яких котируються на фондових біржах, і має та­кий вигляд:

Z = C0 + C1X1 + C2X2 + C3X3 + C4X4, (13.23)

де Х1 — операційний прибуток (EBIT) / поточні зобов'язання;

Х2 — поточні активи / загальна сума зобов'язань (13%);

Х3 — поточні зобов'язання / загальна сума активів (18%);

Х4 — відсутність інтервалу кредитування (16%) (проценти у дужках указують на пропорції моделі);

С0, С1, С2, С3 і С4 — коефіцієнти;

Х1 — вимірює прибутковість;

Х2 — стан оборотного капіталу;

Х3 — рівень фінансового ризику;

Х4 — рівень ліквідності. Західні вчені-економісти пропонують трансформувати Z-коефіцієнт в PAS-коефіцієнт (Performance Analysis Score) для по­силення прогнозної ролі моделей. Він дозволяє відстежувати діяльність компанії у часі. Дослідження PAS-коефіцієнта вищо­го та нижчого за критичний рівень дає можливість визначити період зниження і підвищення ділової активності компанії. PAS-коефіцієнт — це відносний рівень діяльності підприємства, роз­рахований на базі її Z-коефіцієнта за певний період часу і вира­жений у процентах. Наприклад, PAS-коефіцієнт, що дорівнює 60%, свідчить про те, що діяльність компанії у задовільному стані. PAS-коефіцієнт, що дорівнює 15%, свідчить про те, що тільки 15% компаній у гіршому стані (негативна ситуація).

Абсолютну міру фінансового стану можна трансформувати у відносну міру фінансової діяльності після підрахунку Z-кое­фіцієнта для конкретної фірми. Іншими словами, якщо Z-ко-ефіцієнт характеризує ризикову ситуацію для компанії, то PAS-коефіцієнт — історичну тенденцію і поточну діяльність з прогно­зом на найближчу перспективу.

Наведений підхід є позитивним з погляду його здатності поєднувати ключові характеристики звіту про фінансові резуль­тати (форма 2) і бухгалтерського балансу (форма 1) в єдиному представницькому співвідношенні. Наприклад, компанія, що отримала великий прибуток, але слабка з позиції ліквідності ба­лансу, може бути зіставлена з менш прибутковою фірмою, але баланс якої більш урівноважений з позиції його ліквідності. Та­ким чином, обчисливши PAS-коефіцієнт, можна оцінити фінан­совий ризик, пов' язаний з цією компанією, і, відповідно, умови операцій (наприклад, можливість придбання її акцій).

В Україні вплив зовнішніх факторів, що визначають банк­рутство, значно вище. Тому кількісні значення ї, що вказуюють на ймовірність банкрутства, відрізнятимуться від західних стандартів.

У табл. 13.6 наведено зарубіжні моделі прогнозування ймо­вірності банкрутства.

Таблиця 13.6

Зарубіжні моделі прогнозування ймовірності банкрутства

Двофакторна модель Е. Альтмана

1 = -0,3877 -1,0736 • К П + 0,0579 • КК,

де КП - відношення суми оборотних коштів до суми поточних зобов'язань (коефіцієнт покриття);

КК - відношення суми всіх зобов'язань до сукупного капіталу
(коефіцієнт концентрації позикового капіталу).
Якщо 1 = 0, то ймовірність банкрутства дорівнює 50%. Негативні
значення свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо 1 >
0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується при
збільшенні 1. 

П'ятифакторна модель Е. Альтмана (1966 р.)

1 = 1,2 • Х1 +1,4 • X 2 + 3,3 • X 3 + 0,6 • X 4 + 0,99 • X 5, де Х1 - відношення робочого капіталу до суми активів (коефіцієнт мобільності активів);

Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів (термін роботи фірми і сукупна прибутковість);

Х3 - відношення прибутку до виплати процентів і податків до суми активів (прибутковість майна);

Х4 - відношення власного капіталу до заборгованості (фінансова структура);

Х5 - відношення виручки від реалізації до суми активів (оборотність активів).

Ймовірність банкрутства при значенні 1: до 1,8 - дуже висока, від 1,81
до 2,7 - висока, від 2,8 до 2,9 - можлива, більше 3,0 - дуже низька.       

П'ятифакторна модель Е. Альтмана (1983 р.)

1 = 0,717 • X1 + 0,847 • X 2 + 3,107 • X3 + 0,420 • X4 + 0,995 • X 5.

Ті самі показники, що і в попередній моделі.

Якщо розраховане значення 1 < 1,23, то підприємству у найближчі
два-три роки загрожує банкрутство. Якщо розраховане значення 1 >
1,23, то підприємство має стійкий фінансовий стан.      

Модель Романа Ліса

1 = 0,63 • X1 + 0,092 • X2 + 0,057 • X 3 + 0,001- X 4,

де Х1 - відношення оборотного капіталу до суми активів (оборотність
активів);        

Продовження табл. 13.6

Х2 - відношення операційного прибутку до суми активів (поточна рентабельність активів);

Х3 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів (рентабельність активів);

Х4 - відношення власного капіталу до позикового капіталу (структура капіталу).

Граничне значення 1 = 0,037. Нижчий показник свідчить про високу
загрозу банкрутства підприємства.           

Модель Таффлера і Тішоу

1 = 0,53 • X1 + 0,13 • X 2 + 0,18 • X 3 + 0,16 • X 4,

де Х1 - відношення операційного прибутку до короткострокових зобов'язань (поточна рентабельність короткострокових зобов'язань);

Х2 - відношення оборотних актив до суми всіх зобов'язань (покриття оборотними коштами всіх зобов' язань);

Х3 - відношення короткострокових зобов'язань до суми активів (частка короткострокової заборгованості у валюті балансу);

Х4 - відношення виручки від реалізації до суми активів (оборотність активів).

Якщо величина 1 > 0,3, то у підприємства непогані довгострокові
перспективи, якщо у межах 0,2-0,3 - банкрутство можливе, а якщо
менша 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірне.  

Модель Спрінгейта

1 = 1,03 • А + 3,07 • В + 0,66 • С + 0,4 • Б, де А - відношення робочого капіталу до загальної вартості активів (коефіцієнт мобільності активів);

В - відношення прибутку до сплати податків і процентів до загальної вартості активів (рентабельність активів);

С - відношення прибутку до сплати податків до короткострокової заборгованості (рентабельність короткострокового позикового капіталу);

Б - відношення обсягу продажів до загальної вартості активів (оборотність активів).

Якщо 1 < 0,862, то підприємство є потенційним банкротом.    

Універсальна функція дискримінанта

1 = 1,5 • X1 + 0,08 • X 2 +10 • X;, + 5 • X 4 + 0,3 • X 5 + 0,1 • X6,

де Х1 - відношення чистого грошового потоку до зобов' язань;

Х2 - відношення валюти балансу до зобов'язань (структура капіталу);

Х3 - відношення прибутку до валюти балансу (рентабельність
активів);        

Продовження табл. 13.6

Х4 - відношення прибутку до виручки від реалізації (рентабельність виручки);

Х5 - відношення виробничих запасів до виручки від реалізації (коефіцієнт закріплення виробничих запасів);

Х6 - відношення виручки від реалізації до валюти балансу (оборотність сукупного капіталу).

Якщо 1 > 2, то підприємство є фінансово стійким. Якщо 1 < 1 < 2, то у підприємства порушена фінансова рівновага. Якщо 0 < 1 < 1, то підприємству загрожує банкрутство. Якщо 1 < 0, підприємство є напівбанкротом.

Факторна модель діагностики банкрутства (Г.В. Савицька)

1 = 0,111 • X1 +13,239 • X2 +1,676 • X 3 + 0,515 • X 4 + 3,80 • X 5,

де Х1 - питома вага власного оборотного капіталу у формуванні оборотних активів;

Х2 - співвідношення оборотного і основного капіталу;

Х3 - коефіцієнт оборотності сукупного капіталу;

Х4 - ;

Х5 - відношення виручки від реалізації до суми активів (оборотність активів).

Якщо величина 1 > 8, то ймовірність банкрутства дуже низька. При
значенні 1 < 8 ймовірність банкрутства: від 8 до 5 - невелика; від 5 до
3 - середня; нижче 1 - стовідсоткова.         

Рейтингове число Р.С. Сайфуліна і Г.Г. Кадикова для експрес-оцінки фінансового стану підприємства

1 = 2 • КЗ + 0,1 • КПЛ + 0,88 • КІ + 0,45 • КМ + КПР,

де КЗ - коефіцієнт забезпеченості власними коштами (КЗЬ0,1);

КПЛ - коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛс2);

КІ - інтенсивність обороту авансованого капіталу, що характеризує обсяг реалізованої продукції на 1 грн коштів, вкладених у діяльність підприємства (КІ<і2,5);

КМ - коефіцієнт менеджменту, що характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації (КМв(п-І)І г), де г - облікова ставка НБУ;

КПР - рентабельність власного капіталу (КПР §0,2).
При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів
мінімальним нормативним рівням рейтингове число дорівнює 1.
Фінансовий стан підприємства з рейтинговим числом меншим 1
характеризується як незадовільне. 

Продовження табл. 13.6

Показники діагностики платоспроможності Конона і Гольдера

1 =-0,16 • К1 - 0,22 • К2 + 0,87 • К3 + 0,10 • К4 - 0,24 • К5,

де К1 - відношення суми дебіторської заборгованості і грошових коштів до валюти балансу;

К2 - відношення постійного капіталу до валюти балансу; К3 - відношення фінансових витрат до виручки від реалізації; К4 - відношення витрат на персонал до доданої вартості; К5 - відношення валового прибутку до позикового капіталу. Шкала оцінювання Значення 1 Ймовірність

отримання платежів +0,210 100 +0,180 90

+0,002 80

-0,026  70

-0,068  50

-0,087  40

-0,107  30

-0,131  20

            -0,164  10       

Комплексний коефіцієнт банкрутства О.П. Зайцевої

1 компл = 0,25 • Кзб + 0,1 • Кк і д + 0,2 • Кс + 0,25 • К^бр + 0,1 • Кр + 0,1 • Кз ,

де КЗБ - відношення чистого прибутку (збитку) до власного капіталу (коефіцієнт рентабельності (збитковості) підприємства;

Кк/д - коефіцієнт відношення кредиторської і дебіторської заборгованості;

КС - коефіцієнт відношення поточних зобов'язань і найбільш ліквідних активів;

КЗБР - відношення чистого прибутку (збитку) до обсягу реалізації продукції;

КР - відношення позикового капіталу до власного капіталу;

Кз - коефіцієнт завантаження активів. Фактичний комплексний коефіцієнт банкрутства треба порівняти з нормативним розрахованим на мінімальних значеннях показників рекомендовано автором:

КЗБ = 0; К^д = 1; КС = 7; КЗБР = 0; КР = 0,7 КЗ = значенню КЗ у
попередньому періоді. Якщо фактичний КЗ більший за нормативний,
то ймовірність банкрутства велика, а якщо менший - низька.   

Закінчення табл. 13.6

Модель Фулмера

1 = 5,528 • К1 + 0,212 • К2 + 0,073 • К3 +1,270 • К4 - 0,120 • К5 + 2,335 • К6 + + 0,5575 • К7 +1,083 • К8 + 0,894 • К9 - 6,095,

де К1 - відношення суми нерозподіленого прибутку попередніх років до суми активів;

К2 - відношення обсягу реалізації до суми активів;

К3 - відношення прибутку до оподаткування до суми активів;

К4 - відношення грошового потоку до суми зобов'язань;

К5 - відношення суми зобов'язань до суми активів;

К6 - відношення поточних зобов'язань до суми активів;

К7 - логарифм із суми матеріальних активів;

К8 - відношення оборотних коштів до суми зобов'язань;

К9 - логарифм з відношення прибутку до сплати відсотків і оподаткування до суми %.

Якщо 1 > 0, то банкрутство можливе.       

Модель прогнозу ризику банкрутства, розроблена вченими Державної економічної академії (м. Іркутськ)

Я = 8,38^ К1 + К2 + 0,054^ К3 + 0,63^ К4,

де К1 - відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 - відношення чистого прибутку до власного капіталу;

К3 - відношення виручки від реалізації до суми активів;

К4 - відношення чистого прибутку до інтегральних витрат. Якщо Я < 0 - ймовірність банкрутства максимальна (90-100%); якщо Я у межах від 0 до 0,18 - висока (60-80%); якщо Я у межах від 0,18 до 0,32 - середня (35-50%); якщо Я у межах 0,32 до 0,42 - низька (15-20%); якщо Я > 0,42 - мінімальна (до 10%).

В аналітичному дослідженні та прогнозуванні використову­ються й інші критерії ймовірності фінансової кризи на під­приємстві. До них належать:

істотні втрати в основній виробничій діяльності;

підвищення собівартості продукції;

зниження продуктивності праці;

збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів і на­явність наднормативних запасів;

неповне завантаження потужності, неритмічність вироб­ництва;

втрата клієнтів і покупців готової продукції, тобто неспри­ятливі зміни у портфелі замовлень;

перевищення критичного рівня простроченої кредиторсь­кої заборгованості;

надмірне використання короткострокових позикових коштів в ролі джерел фінансування довгострокових вкладень;

частка позикових коштів, що стрімко збільшується до не­безпечних меж у загальній сумі джерел коштів;

хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами, акціонерами;

неправильна реінвестиційна політика і т. д.

До негативних тенденцій в діяльності підприємства можуть призвести фактори макроекономічного характеру, наприклад: політична нестабільність у країні, де знаходиться підприємство, і в країнах постачальників сировини (споживачів продукції); не­стабільність господарського і податкового законодавства, фінан­сового й валютного ринків; високий рівень інфляції; спад кон'юн­ктури в економіці в цілому.

Перевагами цих рекомендацій можна вважати системність, комплексний підхід до розуміння фінансового стану підприєм­ства з точки зору можливого банкрутства, застосування підприєм­ством будь-якої галузі без істотного коригування.

Труднощі використання цих рекомендацій полягають в тако­му: більш високий ступінь складності прийняття рішень в умовах багатокритеріальної задачі; суб' єктивність прогнозного рішення незалежно від числа критеріїв; інформативний характер розрахо­ваних значень критеріїв; необхідність додаткової інформації тощо.

У разі надходження сигналів про ймовірність настання бан­крутства підприємству слід розробити заходи для виходу з не­сприятливої ситуації. До них належать:

впровадження нових, ефективних, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

експорт конкурентоспроможної продукції;

розробка нових видів продукції, які користуються попи­том у покупців;

проведення маркетингової кампанії;

цінова конкуренція;

ефективна організація збуту, висока якість обслуговування;

зниження виробничих витрат;

удосконалення управління на підприємстві.

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть недоліки чинної методики оцінки банкрутства підприємства.

Охарактеризуйте двофакторну модель Е. Альтмана.

Наведіть формулу п 'ятифакторноїмоделі Е. Альтмана.

Назвіть основні критерії ймовірності фінансової кризи на підприємстві.

Які фактори макроекономічного характеру можуть спри­чинити негативні тенденції у діяльності підприємства?

Назвіть основні заходи щодо виходу підприємства із стану банкрутства.