13.3. АНАЛІЗ І ОЦІНКА РЕАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможності, не спричиняє настання цивіль­но-правової відповідальності власника. Це лише зафіксований відповідним органом стан фінансової нестійкості, що спрямова­но на забезпечення оперативного контролю за фінансовим ста­ном підприємства і завчасного здійснення заходів щодо попе­редження неспроможності, а також для стимулювання підприєм­ства до самостійного виходу з кризового стану.

При незадовільній структурі балансу основним показником, що характеризує наявність реальної можливості у підприємства відновити (або втратити) платоспроможність протягом певного періоду, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Якщо хоч би один з коефіцієнтів менше нормативного (кп < 2, к0СС < 0,1), то коефіцієнт відновлення платоспроможності стро­ком на 6 місяців розраховується таким чином:

квщ - кПл+6ІТ(кпл - кПл) (13Л)

де кВІД — коефіцієнт відновлення платоспроможності;

кпл, кпл — фактичне значення поточної ліквідності на поча­ток і кінець звітного періоду;

6 — період відновлення платоспроможності у місяцях;

Т — звітний період у місяцях;

2 — нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності що набуває зна­чень більше 1, свідчить про реальну можливість відновити пла­тоспроможність підприємства. Коефіцієнт відновлення платосп­роможності, що набуває значення менше 1, свідчить про те, що у підприємства в найближчі шість місяців не має реальної мож­ливості відновити платоспроможність.

Якщо структура балансу задовільна, коефіцієнт поточної ліквідності (кп) більший або дорівнює 2, а коефіцієнт забезпече­ності власними коштами (кЗВК) більший або дорівнює 1, то для перевірки стійкості фінансового стану розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності строком на 3 місяці так:

,      кПл+3ІТ(кПл - к"іш) (13.8)

КВТР- 2 '

де 3 — звітний період у місяцях.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значен­ня більше 1, свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Коефіцієнт втрати платоспромож­ності, що приймає значення менше 1, свідчить про те, що підприєм­ство в найближчі три місяці може втратити платоспроможність.

Розраховані коефіцієнти заносяться у таблицю (табл. 13.2).

За даними табл. 13.2 видно, що коефіцієнт поточної лік­відності на кінець звітного періоду менший 2, тому необхідно

розраховувати коефіцієнт відновлення платоспроможності. Його значення дорівнює 0,94, що свідчить про неможливість віднов­лення платоспроможності підприємства в найближчі шість місяців.

За наявності підстав для визнання структури балансу підприєм­ства незадовільною, але виявленні реальної можливості у під­приємства відновити платоспроможність в установлені строки, приймається рішення про відкладання визнання структури ба­лансу незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним на строк до 6 місяців.

Фундаментальну діагностику банкрутства здійснюють за до­помогою загальноприйнятих коефіцієнтів фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності, розрахованих у фінансовому плані підприємства за балансовим листом (прогноз балансу ак­тивів і пасивів).

Крім розглянутих коефіцієнтів, які дозволяють встановити неплатоспроможність підприємства, існують й інші критерії, за якими можна прогнозувати потенційне банкрутство.

До таких критеріїв належать1:

1Бочаров В.В. Комплексный финансовый анализ. — СПб: Питер, 2005. — С. 255.

незадовільна структура активів (майна) підприємства, яка виражається у зростанні частки важкореалізованих активів (сум­нівній дебіторській заборгованості; запасів з тривалими терміна­ми зберігання; готовій продукції, яка не має попиту у покупців);

уповільнення обіговості оборотних активів і погіршення стану розрахунків з постачальниками, підрядчиками, покупцями та іншими партнерами;

скорочення періоду погашення кредиторської заборгова­ності під час уповільнення обіговості оборотних активів;

тенденція до витіснення серед зобов'язань «дешевих» по­зикових коштів «дорожчими» та їх неефективне розміщення в активі балансу;

наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її частки у складі короткострокових зобов'язань;

значні суми непогашеної дебіторської заборгованості, що зараховується на збитки;

тенденція випереджаючого зростання термінових зобов'я­зань порівняно зі зміною високоліквідних активів;

різке падіння коефіцієнтів абсолютної, поточної та за­гальної ліквідності нижче рекомендованих значень;

нераціональне розміщення грошових коштів підприєм­ства, тобто фінансування довгострокових активів за рахунок ко­роткострокових зобов'язань;

наявність на балансі значних збитків, що збільшують фінансові ризики підприємства (коефіцієнт фінансового ризику більший 10% від загального обсягу капіталу підприємства);

падіння вартості чистих активів нижче за статутний капі­тал, що спричиняє зниження обсягу останнього, а згодом і ліквіда­цію акціонерного товариства;

систематичне невиконання зобов'язань перед інвестора­ми, кредиторами і акціонерами (несвоєчасне повернення кре­дитів, виплати відсотків і дивідендів).

Результати експрес-діагностики і фундаментального фінан­сового аналізу повинні допомогти підприємству:

усунути ознаки фінансової неспроможності;

відновити платоспроможність у встановлені законодав­ством строки;

забезпечити фінансову стійкість на тривалу перспективу;

досягти необхідного рівня рентабельності активів, влас­ного капіталу і продажів;

забезпечити оптимальне співвідношення між позиковим і власним капіталом підприємства;

проводити зважену дивідендну та інвестиційну політику.

Для нормалізації фінансово-економічного стану підприєм­ства велике значення мають розробка системи фінансових планів з капіталу, доходи і видатки, а також внутрішній фінансовий контроль, що дозволяє оптимізувати надходження і використан­ня фінансових ресурсів.

Питання для самоконтролю

Наведіть формулу коефіцієнта відновлення платоспромож­ності при незадовільній структурі балансу.

Опишіть формулу коефіцієнта втрати платоспроможності при задовільній структурі балансу.