ТЕМА 11 ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ 11.1. ВИДИ ПЛАНІВ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ЇХ РОЗРОБКИ

Найважливішим елементом підприємницької діяльності є планування, зокрема фінансове. Ефективне управління фінан­сами підприємства можливе лише при плануванні всіх фінансо­вих потоків, процесів і відносин підприємства.

На підприємстві фінансове планування слід розглядати як цілеспрямовану дію на господарську діяльність в цілому, на ок­ремі ланки і суб'єкти господарювання щодо обґрунтування ефек­тивності ухвалюваних економічних і соціальних рішень з ураху­ванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації витрат і позитивних кінцевих результатів.

Фінансове планування як суб'єктивна діяльність людей тільки тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об' єктивних закономірностей суспільного розвитку, тенденціях руху фінансових ресурсів, вивченні початкової бази, результа­тивності заходів, що раніше проводилися, і фінансових операцій.

Першорядне значення в цьому процесі має використання сучасних методів планування, оцінки рішень, багатоваріантність розрахунків на основі новітньої обчислювальної техніки, що за­безпечується розвитком науки, техніки, високою кваліфікацією фахівців.

Обґрунтування фінансових показників, планованих фінан­сових операцій, як і результат багатьох господарських рішень, досягається в процесі фінансового планування і прогнозування. Ці два вельми близьких поняття в економічній літературі і на практиці часто ототожнюються. Фактично фінансове прогнозу­вання має передувати плануванню і здійснювати оцінку безлічі варіантів (відповідно визначати можливості управління рухом фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях). За допомогою фінансового планування конкретизуються накреслювані прогно­


зи, визначаються конкретні шляхи, показники, взаємопов'язані завдання, послідовність їх реалізації, а також методи, що сприя­ють досягненню обраної мети.

Фінансове планування — це науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відпо­відних фінансових відносин. При цьому об'єктом планування є фінансова діяльність підприємства. Для формування і викорис­тання різних фондів грошових коштів визначається рух ресурсів, що опосередковує їх фінансові відносини і виникаючі вартісні пропорції.

В умовах адміністративно-командної економіки на підприєм­ствах також здійснювалося планування. Проте воно було пов'я­зане з визначенням завдань галузевих міністерств, було громіздким і важко застосовуваним на практиці. У ринковій економіці пла­нування на підприємстві має внутрішньофірмовий характер, тобто відсутні елементи директивності.

Основна мета внутрішньофірмового планування — забезпе­чення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, отримання необхідних для цього коштів і, зрештою, досягнення прибутковості підприємства.

В умовах ринку зростає значущість фінансового плануван­ня на мікрорівні, оскільки кожен крок підприємств пов'язаний з ризиком, приносить доходи або втрати і повинен бути зазда­легідь розрахований, обґрунтований в різних варіантах, перш ніж буде прийнято рішення. Фінансовий стан господарюючого суб'єк­та, його нормальне функціонування, кінцеві результати, а отже, і уникнення банкрутства залежать від наявності грошових коштів.

Головним призначенням внутрішньофірмового фінансово­го планування є розрахунок потреби в грошових коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської і фінансової операції і підсумків всієї роботи суб'єкта. За допо­могою фінансового планування прогнозуються доходи, їх раціо­нальний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника відтворювального процесу і кінцевих результатів. Для цього об­ґрунтовуються фінансові завдання, показники, що характеризу­ють рух фінансових ресурсів на різних стадіях їх кругообігу, роз­робляються фінансові баланси.

Планування пов'язане, з одного боку, із запобіганням по­милковим діям в галузі фінансів, з іншого — із зменшенням чис­ла невикористаних можливостей. Таким чином, фінансове пла­нування є процесом розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників із забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в перспективі.

Основними завданнями фінансового планування діяльності підприємства в умовах ринку є:

забезпечення необхідними фінансовими ресурсами ви­робничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;

встановлення раціональних фінансових відносин з бюд­жетом, банками та іншими підприємствами;

дотримання інтересів акціонерів і інших інвесторів;

контроль за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

На всіх етапах історичного розвитку і рівнях управління фінансове планування мало загальні ознаки, які дозволяють ви­ділити його з єдиної системи планування. До них можна віднес­ти особливі об'єкти, сфери планування, мету і характер плану­вання, форму основних показників:

об'єктом фінансового планування завжди є фінансова діяльність підприємства, на яку робить істотний вплив розвиток фінансових відносин і виникаючі вартісні пропорції;

сфера його діяльності охоплює в основному перероз-подільчі процеси, здійснювані за допомогою фінансів при утво­ренні, розподілі і використанні фондів грошових коштів;

фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основною метою є обґрунтування фінансових можливостей забезпечення запланованих проектів і їх ефектив­ності;

фінансові показники, завдання, плани завжди розрахову­ються у вартісній формі, мають синтетичний характер, базують­ся на виробничих показниках, але не є їх пасивним вираженням. У процесі обґрунтування фінансових завдань проводиться не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначаєть­ся ефективність окреслюваних витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з доцільності і кінце­вих результатів.

Ринкова економіка вимагає від підприємницьких структур якісно іншого планування, оскільки за всі негативні наслідки і розрахунки планів, що розробляються, відповідальність несуть самі підприємства.

Держава є центральним суспільним інститутом, що здійснює управління суспільством і охорону його економічної і соціальної структури. Однією з основних функцій держави є створення пра­вової основи для регулювання його економічної системи. Дер­жавними регуляторами є нормативні і законодавчі акти, що прий­маються державними органами влади. Таким чином, ринкова економіка регульована. Регулювання ринкових відносин може здійснюватися різними способами:

шляхом встановлення регламентуючих правил;

через детальну організацію функціонування ринку (то­варні, фондові, валютні і ф'ючерсні біржі, інвестиційні інститу­ти, банки тощо);

шляхом встановлення жорсткого державного контролю (регулювання і контроль за діяльністю валютного ринку, ринку капіталів, за діяльністю монополістів і ін.).

Місце фінансового планування в ринковій економіці виз­начається тим, що планування є однією з функцій управління, тому фінансове планування — функція управління фінансами. Функція планування охоплює важливий комплекс заходів щодо вироблення планових завдань і їх планомірного і цілеспрямова­ного втілення в життя.

Проте разом з факторами, що потребують широкого засто­сування фінансового планування в сучасних економічних умо­вах, діють і фактори, що обмежують його використання підприє­мствами України. До них відносять:

високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя;

відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньовиробничого фінансового планування;

обмежені фінансові можливості підприємств для здійснен­ня серйозних фінансових розробок у сфері планування.

Для здійснення ефективного фінансового планування значні можливості мають великі підприємства, оскільки у них достат­ньо фінансових коштів для залучення висококваліфікованих фахівців, що забезпечують проведення широкомасштабної пла­нової роботи у сфері фінансів.

На малих підприємствах, як правило, для цього не вистачає коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме в таких структурах гостріша, ніж у великих підприємств. Вони частіше потребують залучення позикових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності. Окрім цього, зовнішнє середовище робить значний вплив на їх діяльність і важче піддається контро­лю.

Організація фінансового планування, що відповідає об'єктив­ним вимогам, передбачає більш ретельне врахування його ос­новних принципів.

В умовах переходу до ринкових відносин змінюється ме­ханізм і методи їх реалізації залежно від рівня розвитку продук­тивних сил, науки і багатьох інших факторів.

Методологія фінансового планування базується на таких найважливіших принципах:

принцип об' єктивної необхідності використання фінан­сового планування як первинної стадії управління фінансами підприємства. Це означає, що цей процес необхідний, стає обо-в' язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціональ­них вартісних пропорцій, відносин, відповідно і руху грошових ресурсів для виконання накреслених програм, завдань;

принцип ефективності, що відображає якісний бік цього процесу і орієнтує його на отримання позитивних фінансових результатів з окремих операцій від діяльності кожного підрозді­лу підприємства, на досягнення належного економічного і со­ціального ефекту;

принцип комплексності і єдності мети, що передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством. При цьому потрібне поєднання загальнодержавних, колективних і особистих економічних інте­ресів учасників відтворення. Тільки при дотриманні цього прин­ципу у поєднанні з іншими можливе визначення ефективної, розумної фінансової політики підприємства;

принцип науковості, який підсумовує основні риси плану­вання, забезпечує реальність, ефективність запланованих завдань.

Поняття науковості широке і включає обґрунтованість пла­нових завдань з урахуванням суспільних і особистих потреб, за­кономірностей розвитку суспільства, тенденцій в русі грошових коштів підприємства, об'єктивної оцінки економічної і соціаль­ної ситуації, що склалася, а також наявності ресурсів, коорди­нації фінансових завдань в часі і просторі. Наукова обґрунто­ваність фінансових планів підприємств означає не тільки їх ре­альність, але і передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це, у свою чергу, залежить від прогресив­них методів обґрунтування джерел і способів фінансування пла­нованих заходів, раціонального розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінансових відносин, що стимулюють про­гресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки за всіма завданнями, що забезпечують вибір якнайк­ращого рішення з погляду впливу фінансових стимулів, оптимі-зації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.

Значення фінансового планування для підприємства поля­гає в тому, що воно:

втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

надає можливості визначення життєздатності фінансових проектів;

слугує інструментом отримання зовнішнього фінансування.

 

Питання для самоконтролю

У чому полягає суть фінансового планування?

Наведіть основні завдання фінансового планування.

Перелічте основні ознаки фінансового планування.

Якими способами може здійснюватися регулювання ринко­вих відносин ?

Наведіть обмежуючі фактори широкого застосування фінан­сового планування.