9.2. ГРУПУВАННЯ БАЛАНСОВИХ СТАТЕЙ ДЛЯ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ

Робота підприємства в умовах ринку передбачає здійснен­ня нормальної фінансової діяльності. При цьому враховується здатність підприємства здійснювати розрахунки за всіма вида­ми зобов' язань: внутрішніми і зовнішніми, короткостроковими і довгостроковими. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові і коротко­строкові зобов'язання. Підприємство ліквідне, якщо його по­точні активи більші, ніж короткострокові зобов'язання. Усі ак­тиви підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, умовно поділяють на такі групи.

Найбільш ліквідні активи (А\) — грошові кошти підприєм­ства і поточні фінансові інвестиції (цінні папери), суми яких за всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно (статті розділу ІІ акти­ву балансу).

Активи (А2), що швидко реалізуються, — дебіторська за­боргованість і інші активи, перетворення яких на готівкові кош­ти потребують певного часу.

Ліквідність цих активів залежить від суб'єктивних і об'єктив­них факторів: кваліфікації фінансових працівників підприємства, відносин з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обороту (статті роз­ділу ІІ активу балансу).

Активи (А3), що повільно реалізовуються, — це запаси си­ровини, матеріалів і інших аналогічних цінностей, витрати на незавершене виробництво, готова продукція, товари відвантажені, витрати майбутніх періодів, інші запаси і витрати. До цієї групи активів відносять також дебіторську заборгованість, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати (статті розділу ІІ активу балансу).

Важкореалізовані активи (А4) — активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно три­валого часу. У цю групу включаються нематеріальні активи, ос­новні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення та інші необоротні активи (статті розділу I активу ба­лансу).

Перші три групи належать до поточних активів підприєм­ства. Вони більш ліквідні, ніж інше його майно.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оп­лати таким чином.

Найбільш термінові зобов    (ПІ) — кредиторська за-
боргованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання
за розрахунками, інші поточні зобов'язання (статті розділу IV
пасиву балансу).

Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язан­нями, векселі видані (статті розділу IV пасиву балансу).

Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові зобов'язання, що включають довгострокові кредити банків і інші довгостро­кові зобов'язання (статті розділу ІІІ пасиву балансу).

Постійні пасиви (П4) — статті першого розділу пасиву ба­лансу, доходи майбутніх періодів, забезпечення майбутніх вит­рат і платежів (статті розділу І і ІІ пасиву балансу).

Короткострокові і довгострокові зобов'язання є зовнішніми зобов'язаннями підприємства.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства не­обхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобо­в' язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність.

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсум­ки за групами активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови:

А1 > 771, тобто найбільш ліквідні активи дорівнюють найбільш терміновим зобов'язанням або перекривають їх;

А2 > 772, тобто активи швидкореалізовані, що дорівнюють короткостроковим пасивам або перекривають їх;

А3 > 73, тобто активи, що повільно реалізовуються і дорів­нюють довгостроковим пасивам або перекривають їх;

А4 > 774, тобто постійні пасиви, що дорівнюють важкореалі-зованим активам або перекривають їх.

У табл. 9.1 наведено дані для аналізу ліквідності балансу.

Виконання перших трьох рівностей свідчить про те, що по­точні активи перевищують зовнішні зобов'язання. У цьому ви­падку обов'язково виконується остання нерівність, яка свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, дотри­мання мінімальних умов фінансової стійкості.


Результати аналізу використовують для визначення поточ­ної ліквідності (ТЛ) і перспективної ліквідності (ПЛ). Дані роз­рахунків необхідні для оцінки фінансового стану підприємства з позиції забезпечення своєчасних розрахунків.

Формули для розрахунку поточної і перспективної ліквід­ності:

ТЛ = (А1 + А2) — (П1 + П2); (9.1) ПЛ = А3 — П3. (9.2)

Зіставляючи ліквідні активи із зобов'язаннями, визначають абсолютні величини платіжних надлишків або нестач.

З табл. 9.1 видно, що баланс аналізованого підприємства не є абсолютно ліквідним як на початок, так і на кінець аналізова­ного періоду. Порівняння підсумків груп за активом і пасивом має такий вигляд:

на початок періоду:

А1 > П1, А2 > П2, А3 < П3, А4 < П4; на кінець періоду:

А1 > П1, А2 > П2, А3 < П3, А4 > П4. Показник, що характеризує поточну ліквідність

на початок періоду:

ТЛнп = (19450 + 36849) — (10198 + 0) = 46101 тис. грн;

на кінець періоду: ТЛкп = (36885 + 57700) — (21853 + 6926) = 65806 тис. грн.

Показник, що характеризує перспективну ліквідність:

на початок періоду: ПЛпл = 6307 — 23854 = —17547 тис. грн;

на кінець періоду: ПЛ = 3167 — 77477 = — 74310 тис. грн;

Аналіз матеріалів свідчить про те, що у звітному періоді підприємство не мало абсолютну ліквідність, хоча сума найбільш ліквідних активів значно більше суми кредиторської заборгова­ності. Платіжний надлишок склав на початок періоду 9252 тис. грн або 90,72%, а на кінець періоду — 15032 тис. грн, або 23,03%. Ці цифри свідчать про те, що 76,97% термінових зобов'язань підприємства на кінець періоду покривалися найбільш ліквідни­ми активами.

Таким чином, перевищення суми швидкореалізовуваних активів над короткостроковими зобов'язаннями вказує на те, що короткострокові пасиви як на початок, так і на кінець звітного періоду можуть бути повністю погашені коштами в розрахунках.

Очікувані надходження від дебіторів до кінця періоду більше короткострокових кредитів банків і позикових коштів на 36849 тис. грн, або у 8,33 раза. Але виконання зобов'язань перед кредиторами повністю залежить від своєчасного проведення розрахунків з де­біторами.

Надлишок коштів у першій групі активів частково допов­нюється надлишком в другій групі активів. Загальна сума цих коштів більше величини короткострокових зобов'язань на 46101 тис. грн, або на 452,06% на початок періоду і на 65776 тис. грн, або на 20,07% до кінця періоду. Причому надлишок ліквідних засобів до кінця звітного періоду збільшився на 19675 тис. грн (65776 — 46101). Короткострокові зобов'язання покривалися найбільш ліквідними і швидкореалізовуваними активами на 328,66%. Таким чином, у звітному періоді підприємство мало поточну ліквідність і платоспроможність.

Довгострокові пасиви значно перевищували повільнореалі-зовувані активи (запаси і витрати). Виконання третьої нерівності свідчить про те, що підприємство має високу ліквідність, а чет­вертої — про те, що недостатньою мірою володіє власними обо­ротними коштами.

У випадку якщо ліквідність балансу висока, підприємство має можливість після погашення найбільш термінових зобов'я­зань використовувати зміну коштів на прискорення термінів роз­рахунків з банком, постачальниками і іншими структурами.

Баланси ліквідності за декілька періодів дають уявлення про тенденції до зміни фінансового стану підприємства. Баланс ліквідності є одним з джерел інформації для складання фінансо­вого плану.

 

Питання для самоконтролю

За якими принципами формуються активи підприємства?

Надайте характеристику основних груп активів підприєм­ства.

За якими принципами формуються пасиви підприємства?

Наведіть характеристику основних видів пасивів підприєм­ства.

Наведіть поняття ліквідності балансу.

Які умови характеризують абсолютно ліквідний баланс?

Наведіть формулу для розрахунку поточної і перспективної ліквідності.

З якою метою складаються баланси прогнозної ліквідності?