6.3. АНАЛІЗ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, що включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара та ін.), залишки незавершеного вироб­ництва і витрати майбутніх періодів. Використані в процесі ви­робництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже в то­варній формі (у вигляді готової продукції на складі і при відван­таженні), яка потім у міру реалізації готової продукції перехо­дить в грошову (грошові кошти при розрахунку, грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках в банці).

Об'єднання оборотних фондів і фондів обороту в одному понятті «оборотні засоби підприємства» засновано на економічній суті оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність всього відтворювального процесу, в ході якого фонди обов'язко­во проходять як стадію виробництва, так і стадію обороту.

Таким чином, до другого розділу «Оборотні активи» відносять:

            Оборотні активи      

Запаси           

Векселі отримані      

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

Дебіторська заборгованість за розрахунками       

Інша поточна дебіторська заборгованість 

Поточні фінансові інвестиції          

Грошові кошти та їх еквіваленти   

Інші оборотні активи          

Особлива увага при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяється аналізу стану запасів і вит­рат, аналізу розрахунків з дебіторами і аналізу руху грошових коштів.

За даними, наведеними в табл. 6.6, проводиться аналіз струк­тури і динаміки оборотних активів. При різній ефективності ви­користання оборотних коштів зростання запасів в одному ви­падку може бути оцінене як свідчення розширення обсягів діяль­ності, а в іншому — як факт зниження ділової активності і відпо­відного збільшення періоду обороту засобів.

Як випливає з табл. 6.6, найбільша питома вага в структурі оборотних активів підприємства має дебіторська заборгованість (59,61% на кінець року). На поточні фінансові інвестиції припа­дає 33,25% і на грошові кошти, і їх еквіваленти — 4,86%. Загаль­не збільшення підсумку оборотних активів склало за аналізова­ний період 68,19%. Причому найбільша зміна в загальному відхи­ленні припадає на дебіторську заборгованість (53,13%) і на по­точні фінансові інвестиції (34,88%).


Таблиця 6.6

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структу­ри активів з кожного укрупненого елемента оборотних коштів необхідно зробити відповідний аналіз динаміки структури обо­ротних активів підприємства (рис. 6.3).

 

 


Рис. 6.3. Динаміка структури оборотних активів підприємства

Питання для самоконтролю

Які види фондів включаються в поняття «оборотні засоби підприємства»?

Які види активів включаються в поняття «оборотні акти­ви»?

6.3.1. АНАЛІЗ СТАНУ ЗАПАСІВ

При вивченні величини і структури запасів основну увагу слід приділити виявленню тенденцій зміни таких елементів: виробничі запаси, незавершене будівництво, готова продукція і товари.

У процесі аналізу стану запасів і витрат необхідно: по-пер­ше, встановити забезпеченість підприємства нормальними пе­рехідними запасами сировини і матеріалів; по-друге, виявити зміни і непотрібні запаси.

Для характеристики стану запасів необхідно порівняти фак­тичні залишки за аналізований період з нормативом, розрахова­ним на підприємстві.

Аналіз даних оцінки стану запасів (табл. 6.7) свідчить про те, що величина товарно-матеріальних цінностей за звітний пе­ріод зросла на 126 тис. грн (18,61%). Збільшення залишків за­пасів відбулося за всіма видами матеріальних оборотних коштів. Найбільше зростання було у виробничих запасів — на 126 тис. грн, або на 51,85%.

Порівнюючи дані аналізу з нормативними показниками, слід констатувати, що залишки запасів за аналізований період зросли на 23 тис. грн (2,95%). При цьому виробничі запаси збільшилися на 10,06 тис. грн (2,79%), незавершене виробництво і залишки готової продукції були відсутні.

Для дослідження динаміки запасів у взаємозв'язку із зміною обсягу виробництва, цін і масштабів споживання окремих видів товарно-матеріальних цінностей доцільно визначити відносний рівень запасів в днях, який розраховується за такою формулою:

З =      , (6.7)

де З — запаси, дн;

О — залишок на дату балансу за відповідною статтею матері­альних оборотних засобів;

Б — число днів у звітному періоді (рік — 360, квартал — 90);

ОВ — оборот за витратою окремого виду засобів за звітний період.

Розрахований запас в днях за відповідним видом матеріаль­них оборотних засобів зіставляється з нормативом і даними за попередній період. Потім виявляються відхилення і їх причини.

Для оцінки структури запасів товарно-матеріальних цінно­стей розраховується коефіцієнт накопичення:

 

кн =     , (6.8)

н          ГП + Т

де кН — коефіцієнт накопичення; ВЗ — виробничі запаси;

МШП — малоцінні і швидкозношувані предмети; НВ — незавершене виробництво; ГП — готова продукція; Т — товари.

Коефіцієнт накопичення характеризує мобільність запасів, і при оптимальному варіанті він має бути менше 1. Це співвідно­шення справедливе у тому випадку, коли продукція підприєм­ства конкурентоспроможна і має попит.


Аналіз стану запасів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

36

)      '            :      5,': "?,(-,

 

 

 

 

У ," /3-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

'00

1         '00          8 '00

0

 

0


На підприємстві, що вивчається, коефіцієнти накопичення запасів склали:

056   243 + о. на початок року — 0,56 = 70+7434->

•           085 = 369 + 0

на кінець року — 0,85 = о + .

Розрахункові дані підтверджують оптимальне значення кое­фіцієнта накопичення, що свідчить про наявність сприятливої структури запасів підприємства.

У разі коли значення коефіцієнта накопичення запасів більше 1, необхідно вивчити причини збільшення залишків товарно-матеріальних цінностей. За виробничими запасами це може бути зниження випуску окремих видів продукції і відхилення фак­тичної витрати матеріалів від нормативу, змінені і невикорис­тані матеріальні цінності, нерівномірне надходження матеріаль­них ресурсів і ін. З незавершеного виробництва — анулювання виробничих замовлень (договорів), дорожчання собівартості про­дукції, недоліки в плануванні і організації виробництва, недопо­ставки купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів та ін. З готової продукції — падіння попиту на окремі види виробів, низьку якість продукції, неритмічний її випуск і затримки відван­таження та ін.

На підставі проведеного аналізу визначається вартість зай­вих і непотрібних матеріальних цінностей і накреслюються шля­хи їх використання.

 

Питання для самоконтролю

Для яких цілей проводиться аналіз стану запасів?

Який показник розраховується для оцінки структури за­пасів товарно-матеріальних цінностей?

Яким елементам слід приділити увагу при вивченні величини і структури запасів?

 

6.3.2. АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ

Наявність дебіторської заборгованості характеризує стан розрахункової дисципліни і робить серйозний вплив на стійкість фінансового стану підприємства.

До нестабільності фінансового стану підприємства, зростання дебіторської заборгованості призводить недотримання договір­ної і фінансової дисципліни. У зв'язку з цим до завдання аналізу

включається виявлення розмірів і динаміки невиправданої за­боргованості і причин її виникнення або зростання.

Для проведення аналізу використовуються форми №№ 1 і 5. Аналіз дебіторської заборгованості проводиться на основі загаль­ної оцінки динаміки її обсягу в цілому і в розрізі статей (табл. 6.8).

Таблиця 6.8

 

З табл. 6.8 випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося за статтею «Інша поточна дебіторська заборгованість». Її сума збільшилася на 23224 тис. грн (218,09%). Тенденція, що склалася, ставить підприємство в складне стано­вище. Потрібне ретельне вивчення складових і причин виник­нення цього виду дебіторської заборгованості.

На рис. 6.4 подано динаміку структури дебіторської забор­гованості.

Найбільша питома вага на початок року припадає на забор­гованість за товарами, роботами і послугами (48,42%), а на кінець року — на статтю «Інша поточна дебіторська заборгованість» (58,7%). Значно зросла на кінець року заборгованість за внутріш­німи розрахунками (21,58%). За рахунок цих статей відбулося серйозне збільшення загальної суми дебіторської заборгованості. Все це свідчить про погіршення фінансового стану у сфері про­ведення політики управління дебіторською заборгованістю.

В умовах ринку підприємства зацікавлені працювати з по­купцями і замовниками, які здатні своєчасно оплачувати рахун­ки. Проте в сучасній економічній ситуації різко знизилася купі­вельна спроможність клієнтів. Враховуючи цю обставину, доціль-

40000 35000 30000 25000 20000 15000

10000 5000


 

17841

 

2628


 

 

33873

 

10649


 

 

І На початок року

І На кінець року

 

12452

4031

8783

4328

0

 

 

 

Подпись:


 

В^о со

Рис. 6.4. Динаміка структури дебіторської заборгованості

но вести в бухгалтерії відповідний журнал-ордер або відомість обліку розрахунків з покупцями і замовниками. Таким чином можна оцінити якісні параметри дебіторської заборгованості. Необхідно рознести заборгованості за такими градаціями: термін оплати не настав; прострочення від 1 до 30 дн; від 31 до 90 дн; від 91 до 180 дн; від 181 до 360 дн і більше.

До невиправданої заборгованості належить заборгованість більше одного місяця. Із збільшенням терміну прострочення зро­стає вірогідність несплати за рахунками, що створює реальну загрозу неплатоспроможності самого підприємства-кредитора.

Борги підприємства поділяються на реальні до стягнення і сумнівні. За боргами, не реальними до стягнення, формується резерв за сумнівними боргами. Безнадійні борги погашаються шляхом списання їх на збитки підприємства як дебіторська за­боргованість, з якої закінчився термін позовної давності. При­клад аналізу стану дебіторської заборгованості за термінами її утворення подано в табл. 6.9.


Аналіз даних табл. 6.9 свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. Загальна сума неоплачених покупцями ра­хунків збільшилася на 20851 тис. грн (4,82%), при цьому сума простроченої заборгованості зросла на 105,3 тис. грн (9,22%), а сума не реальної до стягнення (сумнівної) заборгованості зросла на 65 тис. грн (14,7%).

Тенденція зростання сумнівної заборгованості, що склала­ся, свідчить про зниження ліквідності балансу і погіршення фінан­сового стану підприємства.

Розрахунок дебіторської заборгованості в днях можна про­водити за такою формулою:

= ДЗП/к • 360 (6.9)

N '

де ДЗ — дебіторська заборгованість (дн.),

ДЗщк — дебіторська заборгованість (тис. грн) на початок і кінець звітного періоду,

N — обсяг реалізації продукції (тис. грн) на початок і кінець звітного періоду.

У нашому прикладі дебіторська заборгованість склала:

36849•360 . на початок року дзп -—26Т89— -

.           57700•360

на кінець року ДЗк -—28891— - 719,0

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості вико­ристовуються такі показники:

Оборотність дебіторської заборгованості:

N

кдз --і— > (6.10)

ДЗСР

де к — коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обо­роти);

N — виручка від реалізації продукції, тис. грн; ДЗср — середня величина дебіторської заборгованості, тис. грн. На аналізованому підприємстві величина цього показника

(           36849 + 57700

дорівнює 0,61 обороту І 28891: 2

Період погашення дебіторської заборгованості:

ТПДЗ -        , (6.11)

де Тпзд — тривалість погашення дебіторської заборгованості, дн; Т — звітний період, дн.

На аналізованому підприємстві величина цього показника дорівнює 590,16 дн. (360 / 0,61).

Чим триваліший період погашення, тим вище ризик непо-гашення заборгованості. Цей показник слід розглядати для юри­дичних і фізичних осіб, видів продукції і умов розрахунків.

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі обо­ротних коштів:

ПдЗ-^ (6Л2)

де Пдз — питома вага дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів %;

•100

ОКСв — середня величина оборотного капіталу, тис. грн. На аналізованому підприємстві величина цього показника

"(36849+57700):2

61,26%

дорівнює    >     у (5у549 + дбудо). 2

Чим вище цей показник, тим менше мобільна структура майна підприємства.

4. Частка сумнівної заборгованості у складі дебіторської за­боргованості:

Псз =   100, (6.13)

де Псз — питома вага сумнівної дебіторської заборгованості, %; ДЗ — сумнівна дебіторська заборгованість, тис. грн.

Цей показник характеризує «якість» дебіторської заборгова­ності. Зростання цього показника свідчить про зниження ліквідності підприємства.

Для управління дебіторською заборгованістю необхідно ви­конувати такі рекомендації:

здійснювати контроль за станом розрахунків з покупця­ми;

по можливості мати широке коло споживачів з метою зменшення ризику несплати одним або декількома значними по­купцями;

стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки значне перевищення дебіторської за­боргованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і додаткового залучення дорогих джерел фінансування;

використовувати спосіб надання знижок при довгостро­ковій оплаті;

для активізації оплати за поставлену продукцію підприєм­ство може використовувати надання знижок з договірної ціни при довгостроковій оплаті і різні форми довгострокового пога­шення дебіторської заборгованості: продаж боргів банку (факто­ринг); отримання позики в банку на оплату зобов'язань, що пе­ревищують залишок коштів на його розрахунковому рахунку (овердрафт), облік векселів (дисконт).

Питання для самоконтролю

Які фактори призводять до нестабільності фінансового стану підприємства ?

За якими параметрами проводиться оцінка якісних пара­метрів дебіторської заборгованості?

Що належить до невиправданої заборгованості?

Які показники використовуються для оцінки оборотності дебіторської заборгованості?

Назвіть основні рекомендації для управління дебіторською заборгованістю.

6.3.3. АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

У деяких країнах в даний час віддається перевага звіту про рух грошових коштів як інструменту аналізу фінансового стану фірми. Це дозволяє об'єктивніше оцінити ліквідність фірми і спрогнозувати рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів — це звіт про зміни фінансо­вого стану підприємства, складений на основі вивчення потоків грошових коштів. Напрями їх руху слід згрупувати за такими ви­дами: господарська (операційна), інвестиційна і фінансова сфе­ра діяльності.

Поточна господарська діяльність підприємства пов'язана з отриманням виручки від реалізації продукції, авансовими плате­жами покупців і замовників. Відтік грошових коштів обумовле­ний такими операціями: сплатою за рахунками постачальників; виплатою заробітної плати; виплатою відсотків за позиками; оплатою продукції і послуг; витратами з виплати податків та ін.

Інвестиційна діяльність включає в основному операції, що належать до змін необоротних активів: придбання (реалізація) основних засобів і іншого майна; надходження дивідендів, відсотків і т. д.

Фінансова діяльність пов'язана із змінами в довгострокових зобов'язаннях підприємства і власному капіталі: отримання дов­гострокових і короткострокових кредитів і позик; бюджетні асиг­нування; продаж і купівля власних акцій; виплата дивідендів і відсотків і інші зобов'язання.

Грошові кошти — це найменш прибуткові активи підприєм­ства. Самі по собі вони не тільки не приносять жодного доходу, але і з часом втрачають свою цінність внаслідок інфляції і упу­щених доходів від їх можливого інвестування. Проте підприєм­ства завжди тримають на рахунках фінансової звітності залишки грошових коштів з таких причин:

страхування — підтримка маржі безпеки на випадок не­сподіваних потреб в грошових коштах. Чим менш надійні про­гнози надходжень і використання грошових коштів, тим вище повинна бути маржа безпеки. Наявність ринку високоліквідних цінних паперів і банківські кредити знижують потребу тримати гроші в запобіжних цілях;

спекулятивна можливість прибуткового використання тим­часово вільних грошових коштів;

підтримка компенсаційного залишку — підтримка певного мінімального залишку на рахунках на вимогу банку. Такий без­строковий внесок за своєю суттю є додатковою компенсацією банку за надання ним послуг, кредитів і т. д.

У табл. 6.10 наведено операції, які призводять до руху гро­шових коштів.

Рух грошових коштів відображає в спеціальній формі фінан­сової звітності (табл. 6.11).

Оскільки фінансово-господарська діяльність підрозділяєть­ся на три групи: операційна (поточна), інвестиційна і фінансова,


 

 


Приплив грошових коштів Продаж продукції за готівку Одержання грошових коштів від дебіторів

Одержання кредитів Використання запасів Продаж необоротних активів Емісія облігацій

Продаж акцій           

            Відтік грошових коштів

Оплата поточних витрат Оплата кредиторам за сировину і матеріали

Повернення кредитів Збільшення запасів Купівля необоротних активів Виплата дивідендів

то відповідно до цих видів діяльності відображається рух грошо­вих коштів на підприємстві (табл. 6.12).

Для аналізу руху грошових коштів використовуються фор­ми №№ 1, 4, 5 і дані Головної книги. Існує два методи аналізу: прямий і непрямий.

При використанні прямого методу аналізу руху грошових коштів розглядається їх рух на рахунках бухгалтерського обліку.

Таблиця 6.11

Звіт про рух грошових коштів за 200_ р.

 

Показник


За звітний період


За

попередній період

Залишок грошових коштів на початок звітного

періоду          

            Рух грошових коштів з поточної діяльності

Кошти, отримані від покупців, замовників: виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),

аванси, отримані від покупців, цільове фінансування, інші доходи

Грошові кошти, направлені на: оплату придбаних товарів, робіт, послуг, сировини і інших оборотних активів, оплату праці,

виплату дивідендів, відсотків, розрахунки за податками і зборами; інші витрати

Чисті грошові кошти від поточної діяльності


Це дає можливість зробити висновок про відносну достатність коштів для сплати за рахунками поточних зобов'язань і можли­вості здійснення інвестиційної діяльності.

Непрямий метод розрахунку операційного грошового пото­ку передбачає проведення коректування абсолютної величини

прибутку підприємства до оподаткування на величину впливу негрошових (немонетарних) операцій в рамках операційної діяль­ності суб'єкта господарювання. Відповідно до П(С)БО №4 ви­користання непрямого методу є обов' язковим при складанні публічної фінансової звітності українськими підприємствами (форма №3 «Звіт про рух грошових коштів»). У табл. 6.13 наве­дено розрахунки операційного грошового потоку непрямим ме­тодом.

Для розрахунку чистого грошового потоку (табл. 6.14) про­водиться коригування операційного грошового потоку підприєм­ства, розрахованого прямим або непрямим методом (табл. 6.13), на величину грошових потоків суб'єкта господарювання від інве­стиційної і фінансової діяльності.

Різні операції щодо руху грошових коштів за видами діяль­ності наведено на рис. 6.5.

На підставі наведеної блок-схеми проводиться аналіз руху грошових коштів, при цьому рекомендується починати його з

оцінки змін у стані активів підприємства і їх джерел (форма №№ 1). У табл. 6.15 подано зміну вартості та її утворення.

При аналізі взаємозв'язку отриманого фінансового резуль­тату і зміни грошових коштів слід враховувати відображення в доходах врахованих раніше грошових коштів, що реально надій­шли. Наприклад, облік реалізованої продукції у момент її відван­таження. У цьому випадку надходження грошових коштів на підприємство визначатиметься сумою виручки від реалізації про­дукції і зміною дебіторській заборгованості.


На аналізованому підприємстві виручка від реалізації про­дукції склала 28891 тис. грн. (табл. 6.2), а сума дебіторської за­боргованості (табл. 6.1) збільшилася на 20851 тис. грн. Реальний приріст грошових коштів складає: 28891 — 20851 = 8040 тис. грн. Це означає, що величина чистого прибутку, відображена у формі № 2, була завищена на 20851 тис. грн, ця сума має бути виклю­чена з неї.

Аналогічний механізм коректування чистого прибутку за авансовими платежами постачальників.

Операції, відображені на пасивних рахунках, справляють зворотну дію на рух грошових коштів. У разі збільшення залишків за статтями зобов'язань у звітному періоді сума їх зростання по-


І. Рух коштів у результаті операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування + Коригування на амортизацію необоротних активів +/- Збільшення (зменшення) необоротних активів* +/- Збільшення (зменшення) поточних зобов'язань*

 

= Чистий рух коштів від операційної діяльності (1)

ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

Надходження від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів

- Залучення фінансових інвестицій, активів; інші платежі

ІІІ. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Надходження власного капіталу, позик - Виплата дивідендів, погашення позик

= Чистий рух коштів від фінансової діяльності (3)

Чистий рух коштів = (1) + (2) +(3)

Залишок коштів на початок періоду + Чистий рух коштів = Залишок коштів на кінець періоду

*Збільшення величини оборотних активів означає відтік грошових коштів.

Рис. 6.5. Схема звіту про рух грошових коштів

винна бути додана до чистого прибутку. Зменшення залишків за рахунками зобов'язань свідчить про зростання платежів за бор­гами підприємства, і, відповідно, сума їх зменшення повинна виключатися з величини чистого прибутку.

Для розкриття взаємозв'язку фінансового результату (при­бутку) і зміни величини грошових коштів підприємства викори­стовується непрямий метод. Суть його полягає в перетворенні величини чистого прибутку на величину грошових коштів. У

 

= Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності (2)




цьому випадку блок-схема роботи із звітом про рух грошових коштів виглядає таким чином (рис. 6.6).

Отже, реальний приплив готівкових коштів можна розраху­вати за такою формулою:

ГК = Р + АР, (6.14)

де ГК — зміна грошових коштів за балансом; Р — прибуток, звітний за формою № 2; АР — сума коректування прибутку. Причиною розбіжності між величинами Р і ГК є, як наголо­шувалося вище, метод обліку доходів.

На рис. 6.7 подано взаємозв'язок між фінансовими звітами підприємства.

Спосіб оцінки достатності грошових коштів полягає у виз­наченні числа їх оборотів і тривалості періоду оборотів в днях. З цією метою розраховуються:

коефіцієнт оборотності грошових коштів (число оборотів протягом аналізованого періоду), коб гр к :

.           =          Виручка від реалізації          (6 15)

^об.гр.к. = "7^      7  '.            '.   '       ^   ' '

Середні залишки + грошових коштів

тривалість обороту, дн (Д):

д = Середні залишки грошових + коштів ■ Т        (6 16)

Виручка від реалізації

де Т — тривалість аналізованого періоду, дн (рік, квартал).



 

и

о и

 

3 5!!її   1А X,    ' Т

зе, е (і; '           '  іос"/ ;•; о-   і:,           . ос"       (957,97)        :.зе, е в

... *      'УХ' /   .'X       'й~ 'йа;--   >        ^^-о;            'ї/ '5'/а

ііЗУ О»           /,і / Зі   .и. л     »,.. Оі, а' з,о    атаЬг.х»ж 33/'&Ль.

г. с о ,. 'зо су   9")''


 

19 = І £

1 - и

<< 2 ■О 0)

а> зі

-" а в о

0          °
■<       о
а          н
щ         щ

1          X

І •< 5'

■о

т

о н

73'/ 53 37' б7 '

 

Рис. 6.7. Взаємозв'язок між фінансовими звітами підприємства


Своєрідним барометром погіршення фінансового стану під­приємства є скорочення частки грошових коштів у складі обо­ротних активів підприємства при зростаючому обсязі його по­точних зобов'язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань (термін яких закінчується в поточному місяці) може дати достатню наочну картину надлишку (браку) грошових коштів на підприємстві.

 

Питання для самоконтролю

1.         Дайте характеристику поточної господарської діяльності
підприємства.

2.         Охарактеризуйте інвестиційну і фінансову діяльність
підприємства.

Для яких цілей тримають підприємства на рахунках фінан­сової звітності залишки грошових коштів?

Для яких цілей використовується «прямий метод» аналізу грошових коштів?

У чому полягає «непрямий метод» розрахунку операційного грошового потоку?

Дайте характеристику непрямого методу оцінки взаємо­зв'язку прибутку і зміни величини грошових коштів підприємства.

За якою формулою можна розрахувати реальний приплив грошових коштів?

Які показники розраховуються для оцінки достатності гро­шових коштів. Наведіть їх характеристику.