6.2. АНАЛІЗ СТАНУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Матеріально-технічною основою процесу виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. В умовах переходу до ринкової економіки первинне формування основ­них фондів, їх функціонування і розширене відтворення здійсню­ються при безпосередній участі фінансів, за допомогою яких ут­ворюються і використовуються грошові фонди цільового при­значення, що опосередковують придбання, експлуатацію і віднов­лення засобів праці.

У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних засобів кількісно збіга­ється з вартістю основних фондів. Надалі, у міру участі основ­них фондів у виробничому процесі, їх вартість роздвоюється: одна частина, що дорівнює зносу, переноситься на готову про­дукцію, інша — виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

Частина вартості зношених основних фондів, перенесена на готову продукцію, у міру її реалізації поступово накопичується в грошовій формі у спеціальному амортизаційному фонді. Цей фонд формується за допомогою щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого і частково — для розширеного відтворення основних фондів.

Таким чином, до першого розділу «Необоротні активи» можна віднести всі види активів, які досить довго зберігають свою пер­вісну якість (тобто не змінюють своєї форми):

            Необоротні активи  

Нематеріальні активи          

Незавершене будівництво  

Основні засоби         

Довгострокові фінансові інвестиції           

Довгострокова дебіторська заборгованість

Відстрочені податкові активи        

Інші необоротні активи      

На підприємстві з метою вивчення стану основних засобів за даними обліку і звітності розраховуються коефіцієнти зносу (кЗ) і придатності (кГ), що характеризують, відповідно, частку зношеної частини основних засобів:

 

кз = Оз '100%, (6.3)

де З — знос основних засобів;

ОЗ — первинна (відновна) вартість основних засобів.

кГ = 1 - кв. (6.4)

Ці показники обчислюються на початок і на кінець року (періоду). Збільшення коефіцієнта зносу означає погіршення стану основних засобів.

Важливе значення для оцінки стану засобів праці мають показники руху основних засобів: коефіцієнти оновлення (код) і вибуття {кВИБ)\

+оз


•100%,


(6.5)

 

-оз

квив = —        Ю0%.

ОЗНГ


(6.6)

У табл. 6.4 наведено дані, що характеризують стан основних засобів на підприємстві.

Таблиця 6.4

Дані табл. 6.4 показують, що технічний стан основних фондів є досить сприятливим для забезпечення основної діяльності, коефіцієнт придатності на кінець року складає близько 60%. Оновлення основних фондів здійснюється високими темпами.

Конкретніший аналіз структури необоротних активів і її зміни наведено в табл. 6.5. У ході аналізу виявляються статті активів, за якими здійснено найбільший внесок у приріст за­гальної величини укрупненого виду активу.

На підставі аналізу даних табл. 6.5 визначається тип стра­тегії підприємства відносно довгострокових вкладень. Висока питома вага основних засобів у складі необоротних активів і ви­сокий ступінь їх приросту за аналізований період свідчать про інноваційний характер стратегії підприємства (тобто має місце


Подпись:

орієнтація на вкладення в технічне переозброєння і оновлення основних фондів).

Наявність нематеріальних активів свідчить про вкладення капіталу в патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, що характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну. Така стратегія сприяє зміцненню економіки підприємства і його фінансового стану.

Термін корисного використання нематеріальних активів ран-жується за роками: протягом 10 років і понад 10 років. Чим вище частка нематеріальних активів з тривалішим терміном викорис­тання, тим більший економічний ефект можна отримати.

Рис. 6.2. Структура необоротних активів підприємства

 

 


Аналогічні високі показники за довгостроковими фінансо­вими вкладеннями відображають інвестиційну стратегію розвит­ку підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити обсяг і склад портфеля цінних паперів, їх динаміку і ступінь ліквідності. На рис. 6.2 подано структуру необоротних активів підприємства.

В аналізованому прикладі (рис. 6.2) відображено ситуацію, коли найбільша частина необоротних активів припадає на ос­новні засоби (77,10% на кінець року) і нематеріальні активи (13,12% на кінець року). Усе це характеризує орієнтацію на ство­рення матеріальних умов розширення основної діяльності під­приємства.

Питання для самоконтролю

Які види активів відносять до необоротних активів?

Якими показниками характеризується стан основних засобів?

Які види активів включаються в поняття «нематеріальні активи»?