4.3. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

Капіталізація чистого прибутку дозволяє розширювати діяльність підприємства за рахунок власних, більш дешевих дже­рел фінансування. При цьому знижуються фінансові витрати підприємства на залучення додаткових джерел. Розміри капіта­лізації чистого прибутку дозволяють оцінити темпи зростання власного капіталу підприємства, розкрити факторну структуру цього зростання і оцінити запас фінансової міцності таких важ­ливих показників, як рентабельність реалізованої, випущеної продукції і окремих її видів, оборотність всіх активів.

В основі аналізу лежать факторні моделі рентабельності, що розкривають найважливіші причинно-наслідкові зв'язки показ­ників фінансового стану і фінансових результатів підприємства. Вони служать інструментом оцінки ситуації, що склалася. У ціло­му для всіх показників існує єдиний факторний простір, що за­дається набором з 11 взаємопов'язаних блоків найважливіших показників формування фінансових результатів.

Блок 1. Техніко-організаційний рівень і інші умови вироб­ництва.

Блок 2. Засоби праці (Б — основні виробничі фонди і інші необоротні активи; Л1 — фондовіддача; А — амортизація).

Блок 3. Предмети праці (М — матеріальні витрати; Л2 — мате-ріаловіддача).

Блок 4. Праця (Я — виробничий персонал; Л3 — продук­тивність праці; и — оплата праці персоналу).

Блок 5. Продукція (А = ¥ ■ Л1 = М ■ Л2 = Я ■ Я3).

Блок 6. Собівартість продукції (Б = А + М + Ц).

Блок 7. Капітал (фонди) (К = ¥ + Е, де Е — оборотні акти­ви).

Р <$ р

Блок 8. Прибутковість продукції (Р = N — Б; N).

N К

Блок 9. Оборотність капіталу (к;N ), де К — авансований (власний і позиковий) капітал; N — продукція.

Р    Р N

Блок 10. Рентабельність капіталу підприємства (к = N К).

Блок 11. Фінансовий стан (Е > С), де С — джерела форму­вання оборотних активів.

Факторні моделі рентабельності — це керовані моделі прог­нозування фінансової стійкості підприємства. Оскільки актуаль­ним завданням для підприємства є необхідність передбачення перспектив розвитку, то формалізоване представлення цієї проб­леми є найважливішим елементом фінансового аналізу.

Найбільш важливими обмеженнями планованих темпів зро­стання обсягів реалізованої продукції є темпи збільшення влас­ного капіталу підприємства, які залежать від багатьох факторів, таких як:

рентабельність продажів — фактор Хг;

оборотність всього капіталу (валюта балансу) — фактор

фінансова активність підприємства щодо залучення по­зикових коштів — фактор Х3;

норма розподілу прибутку на фонд розвитку і фонд спо­живання — фактор Х4.

Взаємозв'язок перелічених факторів може бути представле­ний моделлю, що характеризує потенційні можливості підприєм­ства щодо розширеного відтворення:

 

де У — коефіцієнт зростання власного капіталу (дорівнює відно­шенню прибутку на накопичення до власного капіталу);

Х1 — відношення величини чистого прибутку до чистої ви­ручки;

Х2 — відношення чистої виручки до середньої величини ва­люти балансу;

Х3 — відношення середньої величини валюти балансу до се­редньої величини власного капіталу;

Х4 — відношення величини прибутку на накопичення до ве­личини чистого прибутку.

Розширена модель для розрахунку стійкого темпу зростан­ня може бути представлена такою залежністю:

у = а ■ Ь ■ c ■ d ■ є ■ f (4.5)

де у — коефіцієнт зростання власного капіталу;

а — структура капіталу (розраховується як відношення валю­ти балансу до величини власного капіталу):

Ь — частка термінових зобов'язань в капіталі підприємства (розраховується як відношення суми термінових зобов'язань (по­точних пасивів) до валюти балансу);

c — коефіцієнт поточної ліквідності (розраховується як відно­шення величини поточних активів до поточних пасивів):

d — оборотність поточних активів (розраховується як відно­шення чистої виручки від реалізації продукції до величини по­точних активів);

є — фінансовий результат від реалізації продукції на одини­цю реалізації (рентабельність продажів) — розглядається як відно­шення величини чистого прибутку до чистої виручки від реалі­зації продукції;

f — норма розподілу чистого прибутку на накопичення (роз­раховується як відношення прибутку на накопичення (інвестиції) до величини чистого прибутку).

Моделі стійкого зростання знаходять практичне застосування в плануванні розвитку підприємства з урахуванням ризику бан­крутства, одним з критеріїв якого є незадовільна структура ба­лансу. При цьому необхідно враховувати коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості поточних активів власни­ми коштами і сумою боргових зобов'язань до ному капіталу.

Якщо прийняти значення цих коефіцієнтів на нормативно­му рівні, а норму розподілу прибутку на накопичення такою, що дорівнює 1,0, то оптимальна величина стійкого темпу зростання складе 2,0 рентабельності поточних активів або 0,2 рентабель­ності власного оборотного капіталу. Це свідчить про те, що тем­пи стійкого зростання на перспективу залежать від досить неста­більних параметрів-факторів поточної діяльності. Сюди включа­ються такі елементи: масштаби бізнесу; галузева приналежність підприємства; темпи зростання обсягів виробництва; структура оборотних коштів; інфляція; система розрахунків і т. д.

У табл. 3.3 розраховано рентабельність реалізованої продукції. Вона склала за минулий рік 12,96%, за планом на звітний рік — 12,96 і фактично за звітний рік — 14,59%. Рівень рентабельності реалізованої продукції порівняно з минулим роком підвищився на 1,63 пункту (14,59 — 12,96) і порівняно з планом — на 1,63 пункту (14,59 — 12,96). Зростання цього показника свідчить про ефективність господарської діяльності і може служити орієнти­ром в оцінці конкурентоспроможності підприємства.

Проте зміни в рівні показників рентабельності можуть відбу­ватися під впливом різних факторів: зміна структури реалізованій продукції; індивідуальна рентабельність окремих видів продукції.

На підставі даних, наведених в табл. 4.3, проводиться аналіз рентабельності товарного випуску окремих видів продукції. У ре­зультаті різної матеріаломісткості і трудомісткості виготовлення виробів змінюється рентабельність окремих видів продукції. У пропонованому прикладі за всіма виробами рентабельність за звітний період зросла:

за виробом А — на 1,85 пункту (12,08 — 10,23);

за виробом Б — на 0,89 пункту (6,43 — 5,54);

за виробом В — на 3,09 пункту (28,83 — 25,74);

за виробом Г — на 1,11 пункту (8,1 — 6,6).

Підвищення рівня рентабельності товарного випуску окре­мих виробів при незмінній оптовій ціні обумовлене зниженням собівартості. Дані для аналізу рентабельності окремих видів про­дукції можна отримати із звітних калькуляцій за ряд років.


Важливе значення при оцінці діяльності підприємства має аналіз показників рентабельності виробничих активів. Рента­


бельність виробничих фондів розраховується за такою форму­лою:

 

р°   р\ р+е р\ N+N

копф —;т^Т7 ■—— -Т7~ ■"

(4.6)

N + N

N

Р + Е    N     N      N 1 ( \ 1 1

• І - *ґ" ■ І ■ .

р ^2

У Р Е

де ¥ — основні виробничі фонди; Е — матеріальні оборотні кошти; А1 — фондовіддача; А2 — матеріаловіддача;

^ — рентабельність реалізованої продукції. У табл. 4.4 наведено початкові дані для розрахунку показ-ників-факторів рентабельності виробничих фондів. З табл. 4.4 випливає, що величина загальної рентабельності виробничих фондів знизилася за аналізований період на 1,14 пункту. Ці зміни відбулися за рахунок дії таких показників-факторів:

1. Збільшення прибутку на 1 грн реалізованої продукції при­звело до зростання рівня рентабельності виробничих фондів на 0,33 пункту:

 

Дії ■ І — +     І - £0 ■ І — + -

-14,59 ■ І —!— + -1— І -12,96 ■ І —!— + —!— І - 2,95 - 2,62 - +0,33.
У 0,43   0,38)  у 0,43   0,38)

дір - ^ ■ (А.-^ ■ (А-+-0 =

2. Зниження фондовіддачі основних виробничих фондів викликало зниження рівня рентабельності на 1,24 пункту:

А -^ ■І_І_+А_)-^■ Ц.+_1

 

-14,59 ■ І — + —!— І -14,59 ■ І -1— +       І -1,71 - 2,95 - -1,24.
У 0,17   0,38)  У 0,43   0,38)

3. Зменшення коефіцієнта оборотності матеріальних обо­ротних коштів призвело до зниження рівня рентабельності на 0,23 пункту:


Подпись:


\. к\    ^21 )      \ к\    ^20 )

= 14,59: (— + А— І -14,59: \— + _!_ ) = 1,48 -1,71 = -0,23.
^ 0,17   0,25)   ^ 0,17   0,38)

У результаті проведених розрахунків загальне зниження рен­табельності з урахуванням впливу окремих показників-факторів складає 1,14 пункту (0,33 — 1,24 — 0,23). Це відповідає загальній зміні рентабельності за аналізований період (1,47—2,61).

Таким чином, за наслідками аналізу (див. табл. 4.4) можна судити про вплив окремих показників-факторів на рентабельність виробничих фондів.

Для характеристики ефективності використання фінансо­вих ресурсів підприємства на практиці використовуються показ­ники рентабельності таких видів вкладень: всіх коштів у функ­ціонуючі засоби, власних вкладень в акції інших підприємств.

Рентабельність вкладень в підприємство в загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, що є у розпорядженні підприємства, і розраховується за такими формулами:

к   = валовий (балансовий) прибуток         (4 7)

Р1    середньорічний підсумок балансу'

.    = чистий прибуток підприємства          (4 о)

кР2 =   ;           :—:—г:           т          ; (4.о)

середньорічний підсумок балансу

.    = прибуток від реалізації продукції       (4 9)

кРз =   ї           :           :—г:    7          . (4.9)

середньорічний підсумок балансу

Найбільш важливе значення для оцінки діяльності підприєм­ства має показник рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність). З його допомогою визначається ефективність використання інвестованих власниками коштів в розвиток під­приємства, і виникає можливість порівнювати її з доходами від інших вкладень.

валовий (балансовий) прибуток ,

кР4 =   :           :           ; (4.10)

середня величина власного капіталу

чистий прибуток підприємства ,.„„..

кр5 =—т         —        ; (4.11)

середня величина власного капиталу

к    =   прибуток від реалізації продукції .

кР6 =   ;           . (4.12)

середня величина власного капиталу


Рентабельність функціонуючих засобів — показник, що ха­рактеризує виробничу діяльність підприємства, розраховується за такою формулою:

прибуток від реалізації продукції

кР7 =   ї           Т          :           7~. (4.13)

середня сума функціонуючих засобів

Функціонуючі засоби підприємства визначаються таким чином:

Функціонуючі засоби = середньорічна сума всіх коштів — середньорічна сума фінансових вкладень — середньорічна сума незавершеного

будівництва.

Рентабельність фінансових вкладень показує, який розмір доходів (дивідендів, відсотків) отриманий на кожну гривню, вкла­дену в акції, облігації інших підприємств, від пайової участі в діяльності інших організацій, і розраховується за такою форму­лою:

доходи від цінних паперів і вкладень

=          . (4.14)

середньорічна сума фінансовихвкладень

Необхідні дані для обчислення і аналізу показників рента­бельності вкладень в підприємство можна отримати з форм № 1, 2, 5 (табл. 4.5).

Як видно з табл. 4.5, показник рентабельності всіх засобів підприємства знизився на 1,105 пункту. Показник рентабельності функціонуючих засобів збільшився за аналізований період на 0,31 пункту. Це пов'язано з тим, що темпи приросту всіх засобів підприємства (136,28%), і зокрема функціонуючих (138,93%), вище за темпи приросту загальної суми прибутку (25,06%) і дещо нижче прибутку від реалізації продукції (169,11%). Причому темпи зро­стання всіх засобів підприємства вище на 29,68 пункту (136,28 — 106,60) приросту власних коштів. Все це свідчить про збільшен­ня частки позикових коштів.

Рентабельність власних коштів підприємства зросла за ана­лізований період. Найбільший відсоток зростання відбувся з рентабельності, обчисленій за чистим прибутком, що залишаєть­ся у розпорядженні адміністрації сумі (на 5,23 пункту). Це пов'я­зано з випереджаючими темпами приросту чистого прибутку (+1689,0%) порівняно з іншими видами прибутку (25,06 і 169,11%).

Рентабельність засобів, що функціонують у виробництві, збільшилася за аналогічний період на 0,47 пункту. Це пов'язано із зниженням рентабельності всіх засобів підприємства і свідчить про неефективне використання позикових коштів, оскільки за

Показники-фактори рентабельності вкладень

' 5'/2


/ 55/

6^ §27 52523 29" З

 

 

и

о и

показником рентабельності власних коштів є позитивні відхи­лення.

Оцінюючи всі види показників рентабельності, слід зазна­чити, що найбільш низький рівень рентабельності спостерігається за фінансовими вкладеннями підприємства (4,46%). Це свідчить про невдале інвестування коштів в акції і цінні папери інших підприємств.

Таким чином, проаналізовано дію зовнішніх факторів на рівень рентабельності вкладень. Проте важливе значення має визначення ступеня впливу внутрішніх факторів.

Чистий прибуток, отриманий з 1 грн всіх вкладень, на ана­лізованому підприємстві склав за попередній рік 0,0049 грн, або 0,49%, а за звітний рік — 0,0371 грн, або 3,71%. Зростання рентабельності вкладень підприємства склало 0,03 грн, або 3,22 пункту.

Зміна рівня рентабельності вкладень може відбуватися за рахунок зміни рентабельності реалізованої продукції і оборот­ності активів і виражається такою формулою:

kP2 = £ = P-•N, (4.15)

ANA

де І* — чистий прибуток,

А — середня величина активів підприємства, N — продукція.

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, можна визначити ступінь впливу показників-факторів на рентабельність вкладень. У табл. 4.5 наведено початкові дані для розрахунку рентабельності.

З табл. 4.6 видно, що рентабельність вкладень за аналізова­ний період підвищилася на 3,21 пункту. Це відбулося за рахунок впливу таких показників-факторів:

Зростання рентабельності підприємства на 7,385 пункту відбувся за рахунок збільшення чистого прибутку на 1 грн реа­лізованої продукції:

kp21 = (kN - kN) • O0 = 40,801 • 0,181 = 7,385.

Зниження рівня рентабельності підприємства на 4,176 пункту відбулося за рахунок уповільнення оборотності всіх за­собів підприємства:

AkP22 = (O - O0) • k1N = -0,096 x 43,502 = -4,176. Загальна сума впливу двох факторів складає — 3,21.


Певний інтерес являє собою факторний аналіз рентабель­ності власних коштів підприємства (кр5). На її рівень впливають прибутковість реалізованої продукції, ресурсовіддача (фондовід­дача) і структура авансованого капіталу. Цей взаємозв'язок може бути виражений за допомогою формули Дюпона і має такий виг­ляд:

 

=          — — —Ь (4.16)

 

де ИС — середня величина власних коштів підприємства, або

кр5 = ^    • кФЗ, (4.17)

де км — рентабельність реалізованої продукції, Л1 — коефіцієнт фондовіддачі,

кФЗ — коефіцієнт фінансової залежності, що характеризує структуру капіталу підприємства.

Визначення впливу показників-факторів на рівень рента­бельності власного капіталу проводиться з використанням мето­ду різниць. Дані для розрахунку наведено в табл. 4.7.

Як видно з табл. 4.6, рентабельність власного капіталу підприємства підвищилася за аналізований період на 5,2 пункту і склала 5,91% під впливом таких факторів:


Зростання рентабельності власних коштів підприємства на 10,337 пункту відбувся за рахунок збільшення чистого при­бутку на 1 грн реалізованої продукції:

МР51 = АкмЛ10кффЗ = 40,801 • 0,182 • 1,392 = +10,337.

Зниження ресурсовіддачі (фондовіддачі) призвело до зни­ження рентабельності власних коштів підприємства на 5,874 пункту:

МР52 = АІ1к1Л?кфЗ = -0,097 • 43,502 • 1,392 = -5,874.

Зростання рентабельності власних коштів підприємства на 0,739 пункту відбувся за рахунок підвищення коефіцієнта фінансової залежності:

МР53 = АкФЗк1Лі11 = +0,2 • 43,502 • 0,085 = 0,739.

Загальна сума впливу всіх факторів складає +5,2.

При проведенні комплексного фінансового аналізу діяль­ності підприємства слід зважати на галузеву специфіку і віддава­ти перевагу тому або іншому фактору підвищення рентабель­ності власного капіталу.

Рентабельність фінансових вкладень в цінні папери інших підприємств і організацій залежить від успішної діяльності підприємства.

У деяких зарубіжних країнах знайшов застосування метод аналізу рентабельності, названий «кеш флоу» — метод аналізу «грошового потоку», заснований на включенні при розрахунку рентабельності в чисельник амортизаційних відрахувань. У країні з розвиненою ринковою економікою, де йде швидке оновлення основних виробничих фондів, дозволені і використовуються ме­тоди прискореної амортизації.

Показник рентабельності, розрахований за методом «кеш флоу», дозволяє досить точно охарактеризувати тенденції при­бутку і рентабельності в динаміці, відображає істотні і навіть малопомітні зрушення в цих показниках.

Таким чином, проведення факторного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє передбачати мож­ливість банкрутства. На підставі його результатів необхідно роз­робити заходи, спрямовані на підвищення прибутковості і зміцнення фінансового стану підприємства.

Питання для самоконтролю

Що є факторними моделями рентабельності?

Наведіть розширену модель для розрахунку стійкого темпу зростання.

За якою формулою розраховується рентабельність виробни­чих фондів?

За якими показниками розраховується рентабельність вкла­день у підприємство?

На підставі яких показників розраховується рентабельність власного капіталу (фінансоварентабельність)?

Як розраховується рентабельність функціонуючих коштів?

Як розраховується рентабельність фінансових вкладень?