1.4.   Формування і розподіл прибутку

Основні питання:

Економічна сутність прибутку та його види.

Фактори, що формують прибуток підприємства.

Собівартість продукції.

Розподіл прибутку підприємства.

 

Основні поняття і терміни:

Прибуток, обліковий прибуток, оподаткований прибуток, валовий прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток, нерозподілений при­буток, собівартість продукції, рентабельність, прибуток від звичайної діяльності, прибуток від іншої звичайної діяльності, прибуток від над­звичайних подій.

 

1.4.1.  Економічна сутність прибутку та його види

 

Прибуток — частина додаткової вартості реалізованої продукції, що залишається після покриття витрат виробництва


Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує частину його винагороди за ризик у підприємницькій діяльності

 

Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід,створе-ний у сфері матеріального виробництва. Прибуток виступає як форма прояву вартості додаткового продукту, що є об'єктивною основою її іс­нування. Одночасно, прибуток є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємств. На формування при­бутку підприємства впливають результати його роботи, сфера діяльнос­ті, галузь господарства, установлені законодавством умови обліку фі­нансових результатів. Згідно з чинним законодавством розрізняють об­ліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства.

 

Податковий прибуток — це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством (згідно зі ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»), який є об'єктом оподаткування за звітний період

 

Податковий прибуток (об' єкт оподаткування податку на прибуток) розраховується за формулою:

 

Оо = Дв - (Вв+А),     (1.4.1 )

 

де Оо — об'єкт оподаткування податку на прибуток; Дв — скориговані валові доходи підприємства за звітний період; Вв — скориговані валові витрати підприємства за звітний період; А — сума нарахованої за звіт­ний період амортизації основних засобів, нематеріальних активів та ін­ших оборотних активів.

 

Обліковий прибуток — це сума прибутку, до оподаткування, що визначається в бухгалтерському ( фінансовому ) обліку, і який відображається в звіті про фінансові результати підприємства за звітний період

Обліковий прибуток

Подпись: Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування47

Прибуток від операційної діяльності

іі          іі-


"47"

Прибуток від іншої звичайної(фінансової та інвестиційної )діяльності

41    V П

Прибуток від надзвичайних подій у діяльності підприємства до оподаткування

 

Подпись:

 

ці

к у д о р п


т

ої ос

шн

іншль

ід ія

віїд

окної утоійн

бц иа рр Пе Пп о


в

ті

с а ч у ід ві к о т у б и р П лі

а іт пі

а к


ті

шоїос

шн інь

ід іял віді

токової бутнсо

ин

риа Прін

ф


ої

ш

ін

ід ві к о т у б и р П ті

с о н ь л ія ді

Рис. 1.5

Складові облікового прибутку підприємства

 

Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового при­бутку в зв'язку з різними методиками їхнього розрахунку, рис. 1.5.

Можна виділити такі види облікового прибутку підприємства:

валовий прибуток від реалізації продукції;

прибуток від операційної діяльності;

прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

прибуток від надзвичайних подій.

У процесі розподілу облікового прибутку виділяють прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток і нерозподілений прибуток під­приємства.

1.4.2.   Фактори, що формують прибуток підприємства

Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) —

це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації над їх

собівартістю

 

Прибуток від операційної діяльності — визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу та операційних витрат за звітний період

 

До інших операційних доходів належать доходи від операційної оренди активів, від операційних курсових різниць, відшкодування рані­ше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій).

До операційних витрат належать адміністративні витрати, витра­ти на збут продукції, виробничих запасів, суми сумнівних, безнадійних боргів, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані підприємством економічні санкції, відрахування для за­безпечення наступних операційних витрат, крім витрат що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт.

Різниця між іншими операційними доходами й операційними ви­тратами характеризує прибуток підприємства від іншої операційної ді­яльності.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування розрахо­вують як сума прибутку від операційної діяльності підприємства, його доходу від участі в капіталі, суми інших фінансових доходів, суми ін­ших доходів підприємств і суми втрат підприємства від участі в капіталі. Доход від участі в капіталі включає доход підприємства, отриманий від його інвестицій у дочірні, спільні підприємства, облік яких ведеться ме­тодом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів підприємства відносять доходи, отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінан­сових інвестицій.

До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фі­нансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів,дохо-ди від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності та не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

До інших витрат підприємства належать: собівартість реаліза­ції фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, утрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.

 

Прибуток від надзвичайних подій — це прибуток від подій, що підлягають визначенню непередбачених в операційній, інвестиційній та

фінансовій діяльності

 

Прибуток від надзвичайних подій — розраховують як різниця між надзвичайними доходами (відшкодування збитків від надзвичайних по­дій тощо) та надзвичайними витратами (витрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на здійснення заходів, зв' язаних з попередженням та ліквідацією наслідків таких подій.

Чистий прибуток підприємства це сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку під­приємства, що залишається після його розподілу і використання на ін­вестиційні потреби, формування внутрішніх цільових грошових фондів, або безпосередньо на фінансування поточних витрат.

 

Прибуток від реалізації продукції

Одержання прибутку від реалізації продукції залежить від здій­снення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є скла­довою частиною виторгу від реалізації. Реальне формування прибутку на підприємстві відбувається за рахунок реалізації продукції.

На розмір прибутку від реалізації впливають два основних по­казники:

обсяг реалізації продукції;

собівартість продукції.

У свою чергу обсяг реалізації продукції залежить від зміни обся­гів виробництва, залишків нереалізованої продукції, частини прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції). Зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції роблять також вплив на собівартість, тому що змінюються умовно-постійні витрати.

 

1.4.3.  Собівартість продукції

 

Собівартість продукції, робіт, послуг — виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво. Витрати на виробництво продукції складають виробничу собівартість

 

Підприємство може істотно впливати на формування собівартості. Однак, варто брати до уваги існуючу нормативно-законодавчу базу, що регламентує склад витрат і порядок визначення собівартості (положен­ня, інструкції, установлені нормативи відрахувань: Положення — стан­дарт бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» та Методичні рекомендації з формування собівартості продукції, затверджені наказом № 47 Держ-комітетом промислової політики України від 02.02.2001 р.

Розрахунок собівартості продукції дозволяє визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Зниження собівартості є важливим чинником збільшення виручки від реалізації. При розрахунку собівартості необхідно чітко знати повний перелік за­значених витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери і галузі діяльності підприємства.

Виробнича собівартість продукції включає:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загально-виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості про­дукції встановлюється підприємством самостійно.

Витрати, зв' язані з операційною діяльністю, не включені у вироб­ничу собівартість реалізованої продукції, поділяють на:

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати.

 

Розрахунок прибутку від реалізації продукції

Розрахунок прибутку від реалізації продукції є важливою складо­вою частиною в процесі роботи підприємства. Даний розрахунок має специфічні особливості в залежності від сфери діяльності підприємства (виробнича сфера, сфера торгівлі, сфера послуг) і виду самої діяльності (промисловість і сільське господарство, транспорт, будівництво).

У виробничій сфері можуть бути використані чотири методи роз­рахунку прибутку від реалізації продукції:

1.    Метод прямого розрахунку

Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку об­числюють за окремими видами продукції, яку виробляють і реалізують на підприємстві. Розрахунок здійснюють на основі таких показників:

плановий обсяг реалізації продукції відповідної номенклатури (асортименту);

планова собівартість одиниці продукції;

планова ціна (виробника) одиниці реалізованої продукції (ціна ви­робника) за її асортиментом.

Приклад 1.

Собівартість виробу 10 грн., ціна виробу 12 грн. Підприємство пла­нує зробити і реалізувати 500 виробів. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову).

варіант розрахунку: Прибуток від реалізації одного виробу — 2 грн. (12 - 10 = 2). Прибуток від реалізації запланованої кількості ви­робів — 1000 грн. (500 х 2 = 1000).

варіант розрахунку: Обсяг реалізації всієї кількості виробів — 6000 грн. (12 х 500 = 6000), а собівартість — 5000 грн. (10 х 500 = 5000). Прибуток від реалізації запланованої кількості виробів—1000 грн. (6000 - 5000 = 1000).

Варто пам'ятати, що цей метод розрахунку застосовується при виробництві щодо невеликого асортименту продукції, та не дає мож­ливості аналізувати вплив різних факторів на розмір прибутку від реа­лізації продукції.

2.         Метод розрахунку на основі показника витрат на 1 грн. продук-
ції — який використовується для розрахунку прибутку від випуску і
реалізації продукції всього по підприємству.

Приклад 2.

Витрати на 1 грн. продукції в звітному періоді — 90 коп. Заплано­вано: обсяг реалізації продукції — 10 000 грн.; зниження витрат на 1 грн. продукції на 5 коп. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову).

варіант розрахунку: Планові витрати на 1 грн. реалізованої продукції — 85 коп. (90 - 5 = 85). Планова собівартість продукції — 8500 грн. (10000 х 0,85 = 8500). Прибуток від реалізації продукції (пла­нова) — 1500 грн. (10000 - 8500 = 1500).

варіант розрахунку: Витрати на 1 грн. у майбутньому пе­ріоді — 85 коп. (90 - 5 = 85). Плановий прибуток на 1 грн. — 15 коп. (100 - 85 = 15). Плановий прибуток від реалізації продукції — 1500 грн. (10000 х 0,15 = 1500).

Метод досить точний, однак, не дозволяє виявити вплив окремих факторів на обсяг прибутку від реалізації продукції та їх зміну.

3.         Економічний (аналітичний) метод застосовується для визначення
прибутку за порівнянною і непорівнянною продукцією.

У першому випадку розрахунок прибутку від реалізації продук­ції припускає: визначення очікуваного базового прибутку і базової рен­табельності.

 

Базовий прибуток — це прибуток від реалізації продукції в попередньому (базовому) періоді

 

При її розрахунку здійснюється корегування базового й очікува­ного прибутку з урахуванням факторів, що роблять вплив на прибуток

винятково в базовому періоді (наприклад, зміна гуртових цін, рентабель­ності, собівартості по окремих видах продукції; припинення випуску окремих видів продукції).

Базова рентабельність — це рентабельність продукції в попере­дньому (базовому) періоді, розраховується по формулі:

 

Базова рентабельність продукції = Базовий прибуток від реалізації продукції : Собівартість продукції в базовому періоді

планова собівартість визначається на основі попереднього періоду;

плановий прибуток розраховується на основі рівня базової рен­табельності;

визначається вплив окремих факторів на зміни прибутку в планово­му періоді (наприклад, за рахунок зниження собівартості продукції, збільшення обсягу випуску продукції).

В другому випадку прибуток від реалізації продукції розрахову­ється по методу прямого розрахунку, а у випадку відсутності розрахун­кових даних використовують показник середньої рентабельності по під­приємству.

Застосування розглянутих методів на основі показника — загаль­ний випуск продукції припускає облік зміни прибутку в залишках нереа­лізованої продукції, що, можливо, розрахувати по методу прямого роз­рахунку або на основі показника — рентабельність продукції.

Четвертий метод припускає визначення точки беззбитковості, тобто значення обсягу і вартості продажу, при яких підприємство здатне покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Цей метод планування прибутку базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ЦДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається мар-жинальний прибуток. Далі з маржинального прибутку віднімаються по­стійні витрати і визначається фінансовий результат (прибуток чи зби­ток). Точка беззбитковості — це такий розмір виручки, при якому під­приємство не одержує ні прибутку, ні збитку.

Після визначення точки беззбитковості — планування прибутку бу­дується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової стійкості, при якому підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не приходячи до збитковості. Ефект операційно­го важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації при­водить до ще більш сильної зміни прибутку. Дія даного ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий ре­зультат при зміні обсягу виробництва і реалізації. Чим вище частка по­стійних витрат у собівартості продукції, тим сильніше вплив операційного важеля, і навпаки, при зростанні обсягу продажу частка постійних витрат у собівартості знижується і вплив операційного важеля зменшується:

Сила операційного (фінансового) важеля = Маржинальний прибуток: Прибуток; (1.4.1)

 

Маржинальний прибуток = Виручка від

реалізації - Змінні витрати. (1.4.2)

 

Припущення при використанні аналізу беззбитковості

Для прийняття рішень на підставі аналізу беззбитковості слід па­м'ятати про деякі важливі припущення. Незнання цих припущень при­зведе до помилкових висновків і рішень. Такими припущеннями є:

Аналізується лише прийнятний діапазон обсягів виробництва, тоб­то той рівень виробництва, якого фірма дотримувалась у ми­нулому і для якого є інформація про витрати, і рівень виробництва, який фірма передбачає досягти в майбутньому.

Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва.

Црипускається, що середні витрати і ціна реалізації одиниці про­дукції залишаються незмінними. Це припущення дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

Витрати можна точно поділити на постійні і змінні.

Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, на­скільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже,

важливим припущенням є припущення про можливість коректного роз­поділу витрат на постійні і змінні.

Всі інші показники, окрім того, що аналізується, залишаються по­стійними.

Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Всі інші показники (наприклад, продуктив­ність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін) за­лишаються незмінними. Це означає, якщо ці показники суттєво змі­няться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неправильними.

Реалізується лише один виріб або номенклатура залишається по­стійною.

Аналіз беззбитковості передбачає, що або продають одне наймену­вання товару, або, у випадку продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури.

Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва.

Припускають, що фірма продає стільки продукції скільки виробляє, тобто припускається, що постійні витрати, що мали місце за певний пері­од, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку вра­ховані постійні витрати не будуть співпадати із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Прибуток від реалізації продукції = Прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду + Прибуток від випуску продукції - Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду;

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду = Собівартість залишків продукції х Середня рентабельність продукції на підприємстві в базовому періоді;

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду = Собівартість залишків продукції х Середня рентабельність продукції на підприємстві в плановому періоді.

Розрахунок рентабельності

 

Рентабельність — відносний показник, що характеризує ефективність

роботи підприємства

 

Рентабельність означає прибутковість або прибутковість виробниц­тва і реалізації продукції (або її окремих видів), підприємства, галузей економіки.

Рентабельність = Прибуток : Поточні витрати або авансована вартість

Існує значна кількість показників рентабельності. Рентабельність окремих видів продукції може бути розрахована:

Прибуток від реалізації: Собівартість продукції (виробнича)

Прибуток від реалізації : Собівартість за винятком матеріальних витрат (знову створена вартість)

Прибуток від реалізації : Вартість за цінами виробника

Рентабельність підприємства може бути розрахована:

Загальний прибуток : Авансована вартість (як капітал підприємства; як власний капітал; як позиковий капітал; як основний капітал; як оборотний капітал)

Прибуток від основної операційної діяльності : Поточні витрати (собівартість)

Прибуток від основної операційної діяльності: Обсяг реалізації за цінами виробника

 

1.4.4.  Розподіл прибутку підприємства

Прибуток підприємства використовується, насамперед, на форму­вання фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних витрат, і як джерело формування власних фінансових ресурсів підприємства.

При формуванні системи розподілу прибутку головна вимога зво­диться до того, щоб органічно поєднувались інтереси підприємства, сус­пільства в цілому і конкретних працівників. Реалізація цієї вимоги обу­мовлює основні принципи розподілу прибутку:

першочергове виконання фінансових зобов'язань перед суспіль­ством в цілому в особі держави;

максимальне забезпечення за рахунок прибутку потреб розширено­го відтворення;

використання прибутку на матеріальне стимулювання працівників;

використання прибутку на задоволення соціально-культурних потреб.

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підпри­ємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бю­джету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишаєть­ся у розпорядженні підприємства.

Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій — стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути вико­ристаним на фінансування підприємства, прибуток розподіляється між сторонами, що забезпечують його створення.

Кількість сторін, між якими він розподіляється, в першу чергу, за­лежить від організаційно-правової форми підприємства.

Валовий прибуток

 

Прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності


 

ЬІ


Майнові податки, рентні платежі

 

Податок з прибутку


га


т е

ж

д

2 ш


Рис. 1.6

Розподіл прибутку підприємства між суб'єктами володіння і розпорядження

Як правило, держава присвоює частину прибутків, застосовуючи два канали його вилучення, рис. 1.6. Етапи розподілу прибутку:

Розподіл загального прибутку. Учасниками такого розподілу є держава і підприємство, а пропорції розподілу визначаються фі­нансовою політикою держави.

Розподіл і використання прибутку, що залишилася в роз­порядженні підприємства (після здійснення платежів у бюджет). На цьому етапі за рахунок прибутку можуть формуватися цільові фонди на підприємстві.

Чистий прибуток — це частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків

Чистий прибуток підприємства може бути використано, наприклад, на утворення резервного (страхового) фонду, виробничий розвиток, по­повнення статутного фонду, соціальний розвиток, виплату дивідендів. Підприємство самостійне приймає рішення по використанню чистого прибутку. Державне регулювання використання чистого прибутку здій­снюється зменшенням оподатковуваного прибутку на суму витрат з чи­стого прибутку: на зміст і експлуатацію об'єктів соціальної інфраструк­тури і благодійну діяльність.

 

Практичний блок

Відповісти на питання, проставляючи у рядках відповідно (гра­фічно) відповіді:

Так — «+» Ні — «-»

 

Чи вірно, що:

1. Маса прибутку визначає результат і вказує на масштаби комерційної діяльності, порівняння прибутку з витратами, характеризує ефективність роботи підприємства.

Обліковий прибуток це сума прибутку до оподаткування, що визначається в бухгалтерському обліку, і який відображаєть­ся в звіті про фінансовий результат.

Потенційний прибуток (частина прибутку) формується за ра­хунок доходів від активів, вартість яких змінюється у часі (до­ходів від цінних паперів, доходів від здачі майна в оренду тощо).

Прибуток це частина вартості реалізованої продукції, що за­лишається після покриття витрат виробництва.

На розмір прибутку від реалізації впливають два основних по­казника:

 

обсяг реалізації продукції;

собівартість продукції.

Рентабельність — це абсолютний показник, що характеризує ефективність роботи підприємства.

Чистий прибуток — це частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та виплати дивідендів.

Аналіз беззбитковості використовується для визначення об­сягу і вартості продажів, за яких фірма здатна покрити всі свої витрати без одержання прибутку, але й без збитку.

Аналіз беззбитковості базується на методі розрахунку ва­лової маржі.

Поріг рентабельності — це виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, а отримує прибуток.

 

1

2

3

4

5

6

7 і

3 9

10

 

 

Список рекомендованої літератури:

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997р. (№ 283/97 — ВР).

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг): Затверджено наказом № 47 Державного комі­тету промислової політики України від 2 лютого 2001 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс»: Затверджено наказом № 87 Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № З «Звіт про фінансові результати»: Затверджено наказом № 87 Міністер­ства фінансів України від 31 березня 1999 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку.№ 9 «Запаси»: Затверджено наказом № 246 Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витра­ти»: Затверджено наказом № 318 Міністерства фінансів Укра­їни від 31 грудня.