1. 2.   Організація грошових розрахунків підприємств

Основні питання:

Поняття грошового обороту та сфери застосування го­тівкових та безготівкових розрахунків.

Рахунки підприємств.

Характеристика форм безготівкових розрахунків.

Економічна відповідальність за несвоєчасність здійснення розрахунків.

 

Основні терміни і поняття:

Грошові кошти, грошові потоки, платіжне доручення, акредитив, акцепт, бенефіціар, інкасо, вексель, тратта, аваль

 

1.2.1.   Поняття грошового обороту та сфери застосування готівкових та безготівкових розрахунків

Діяльність підприємства зв'язана з різного роду розрахунками і платежами. Загальна грошова маса на підприємстві може бути роз­ділена на активні гроші, тобто ті, котрі в кожний момент часу беруть участь в обороті, і пасивні, що є потенційним платіжним засобом.

Активний грошовий обіг на підприємстві має дві основні форми: наявну і безготівкову, що дозволяє ефективно регулювати грошову масу під­приємства. Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. Грошовий обіг підприємства по­кликаний забезпечувати процеси виробництва і реалізації продукції, ви­конання фінансових зобов 'язань, спільну діяльність підприємств.

Виконання більшості господарських операцій суб'єктів господарю­вання зв'язано з грошовими розрахунками. Дані про обсяги грошових розрахунків підприємства за звітний період містить «Звіт про рух грошо­вих коштів». Його зміст, форму і загальні вимоги визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку «Звіт про рух грошових коштів» від 31.03.1999 р. Указ № 87 Міністерства Фінансів України. Підставою для здійснення грошових розрахунків є наданням спеціальних облікових доку­ментів: рахунків, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів та ін.

Грошовий обіг підприємства зв'язаний з такими напрямками:

забезпечення процесу виробництва;

реалізація продукції;

сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

забезпечення спільної діяльності підприємств;

одержання кредитів, їхнє погашення і сплата відсотків.

Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійсню­ються шляхом списання коштів з банківського рахунка платника на бан­ківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках учасників розрахунків. Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахунко­вих документів (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, ре­єстру документів за акредитивом, реєстру чеків тощо) на паперових но­сіях, або в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк».

Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі та­ких основних ознак:

За видами господарських операцій:

грошові розрахунки за товарними операціями;

грошові розрахунки за нетоварними операціями.

За місцерозташуванням банківських установ, що обслуговують розрахунки:

місцеві;

міжміські;

міжнародні.

За фактом здійснення оплати:

попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт, послуг;

оплата після реалізації продукції. За умовою оплати договорів:

акцептна форма оплати;

безакцептна форма розрахунків. За джерелами фінансування:

грошові розрахунки власними засобами підприємства;

грошові розрахунки за рахунок кредитів і інших позикових засобів;

грошові розрахунки за кошти клієнта.

 

1.2.2.  Рахунки підприємств Банківські рахунки та порядок їх відкриття

Суб'єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в бан­ках з метою заощадження коштів і здійснення банківських операцій за власним вибором. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у націо­нальній та іноземній валютах, яку затверджено постановою Правління НБУ. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній і інших валютах (додаток Г).

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають уста­новам банків такі документи:

заяву встановленого зразка на відкриття рахунку, підписану керів­ником і гол. бухгалтером підприємства (додаток В);

копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

документ про створення підприємства (наказ, рішення, постанова) у формі копії, засвідченої нотаріально;

копію статуту підприємства (положення), засвідчену нотаріально;

довідки про реєстрацію підприємства у Пенсійному фонді, ДПА, ор­ганах статистики, органах соціального страхування (додаток А, Б);

картку із взірцями підписів посадових осіб, що мають право роз­поряджатися рахунком і підписувати платіжні та розрахункові до­кументи, засвідчену нотаріусом.

Відкриваючи рахунок підприємству, банк протягом трьох днів пові­домляє про це податковий орган за місцем реєстрації підприємства. Опе­рації на рахунку здійснюються після того, як отримано повідомлення з податкового органа про взяття рахунку на облік.

Про відкриття 2-го, 3-го і наступних поточних рахунків у національ­ній валюті власник рахунку протягом трьох днів з дня його відкриття по­відомляє ДПА.

Види банківських рахунків у національній валюті:

поточні рахунки — відкриваються для зберігання грошових ко­штів та здійснення всіх видів банківських операцій;

бюджетні рахунки — відкриваються підприємствам, яким виді­ляються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

кредитні рахунки — відкриваються в установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кре­дитів, наданих способом оплати розрахункових документів, чи пе­реказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно умов кредитної умови);

депозитні рахунки — відкриваються власником рахунка й уста­новою банку на визначений строк.

Види банківських рахунків в іноземній валюті:

поточний рахунок — відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій формі при здійсненні поточних опе­рацій;

розподільний рахунок — відкривається для попереднього зараху­вання коштів та подальшого їх розподілу за призначенням;

кредитний рахунок — відкривається уповноваженим банком на до­говірній основі юридичним особам (резидентам і нерезидентам);

депозитні рахунки (вкладні).

Сутність готівкової форми розрахунків

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення (наприклад — виплата заробітної плати, премій, грошової до­помоги, дивідендів, пенсій). Отримуючи грошові доходи, населення ви­трачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. Між готівковими і безготівковими розрахунками існує тісний зв'язок.

Усі розрахунки готівкою між підприємствами можуть здійснюватися як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виторгу від реа­лізації й інших касових надходжень. Причому готівка, отримана як виторг від реалізації продукції й інші касові надходження, може бути використана підприємствами для забезпечення господарських потреб, а готівка, отрима­на з каси банку, як виторг від реалізації продукції і касові надходження на оплату праці і виплату дивідендів. Підприємства повинні забезпечувати сис­тематичне і повне виконання своїх фінансових зобов'язань (сплата податків, обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди).

 

Касові операції підприємства

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з ви­дачею готівки. Усі підприємства, що мають поточні рахунки в банку, по­винні зберігати свої гроші на цих рахунках. Одержання готівки з рахун­ка здійснюється за допомогою грошового чека, що є розпорядженням банкові видати зазначену в ньому суму коштів. Порядок ведення касо­вих операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а також Постанови Правління НБУ «Про затвер­дження Змін до Положення про ведення касових операцій у національ­ній валюті України» від 10.08.2005 р. № 277, яка встановила граничний строк перегляду ліміту до 31.12.2005 р.

Готівкову форму розрахунків застосовують:

для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платні, грошових компенсацій, премій, дивідендів, пенсій тощо);

забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання кан­целярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);

розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;

розрахунків між підприємствами — діловими партнерами (за матері­али, паливо тощо, але не більше ніж 10 000 грн. на день), за умови відсутності у них податкової заборгованості.

Розрахунки в готівковій формі для підприємств усіх видів діяльності і форм власності проводяться з оформленням таких документів:

податкова накладна;

прибуткові і видатковий касові ордери;

касовий або товарний чек;

квитанції;

договір закупівлі-продажу;

акт про закупівлю товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

 

Основні вимоги до організації і проведення готівкових роз рахунків

Прибуткові, видаткові касові ордери й видаткові відомості запов­нюють чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп 'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну (3-х років). Усю го­тівку, що надходить до кас, потрібно своєчасно (тобто в день одержання коштів) та в повній сумі оприбутковувати: відображати у касовій кни­зі за прибутковими касовими ордерами, у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК. Над­ходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відобра­жають у касовій книзі за касовими ордерами і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства; кількість аркушів своїми під­писами засвідчують керівник і головний бухгалтер; записи в касовій книзі здійснюються удвох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги, залишаються в касовій

книзі, другі, що є відривною частиною, — є документом, за яким касири зві­тують щодо руху грошей у касі; за відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня — записи в касовій книзі в цей день можуть не проводитися.

Виправлення у касових ордерах та видаткових відомостях заборо­няються; у касовій книзі виправлення також, як правило, не допускають, однак якщо вони зроблені, то повинні бути засвідчені підписами касира та головного бухгалтера (або особи, що його заміщує). Ліміт каси під­приємства визначають собі самостійно на підставі розрахунку, засвідче­ного підписом головного (старшого) бухгалтера та керівника.

Якщо на підприємстві ліміт каси не встановлено, то він вважається нульовим. Новостворені підприємства на перші три місяці роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків, потім його переглядають за фактичними показниками діяльності. Не встановлюють ліміт каси для банків та підприємців.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (під­приємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповід­ною постановою Правління Національного банку України. Станом на 01.09.2005 р. вона становить 10 тис. грн.

Ці обмеження не поширюються на:

а)         розрахунки з фізичними особами, бюджетами та державними ці-
льовими фондами;

б)         добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в)         розрахунки за спожиту електроенергію;

г)         використання коштів, виданих на відрядження;

д)         розрахунки під час закупівлі сільськогосподарської продукції

В касі забороняється зберігати готівку та інші цінності, що не на­лежать даному підприємству. Спеціальних вимог до обладнання примі­щення каси немає — керівник підприємства вирішує самостійно, як об-лаштувати касу та забезпечити надійне зберігання готівкових коштів.

Строки витрачання готівки: •     кошти, отримані на оплату праці, для виплати пенсій, стипендій, ди­відендів (доходу), можна зберігати в касі понад установлений ліміт протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки;

кошти, отримані на інші виплати, потрібно видати працівникам у той самий день або повернути в банк не пізніше наступного ро­бочого дня, також їх дозволено залишати в касі у межах ліміту. Якщо на підприємстві працює кілька касирів, то перед початком ро­бочого дня старший касир видає іншим касирам авансом потрібну для ви­даткових операцій суму готівки під підпис у книзі обліку прийнятих та ви­даних касиром грошей; а в кінці робочого дня вони зобов'язані скласти звіт про одержання авансу і готівки, прийнятих (виданих) за відповідними касовими документами, і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру. При зарахуванні на роботу ка­сира керівник підприємства укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність. На підприємствах, штатний розпис яких не передбачає посади касира, виконувати його обов'язки може бухгалтер чи інший пра­цівник згідно з письмовим розпорядженням керівника; з цим працівником також укладають договір про повну матеріальну відповідальність.

 

1.2.3.   Характеристика форм безготівкових розрахунків

Усі безготівкові форми розрахунків здійснюються за допомогою та­ких основних принципів:

збереження підприємствами грошових коштів в установах банків.

самостійність вибору підприємством установи банку.

самостійність вибору підприємством виду і форми розрахунків.

 

самостійність розпорядження підприємства своїми коштами в ме­жах чинного законодавства.

максимальне наближення моменту грошових розрахунків до мо­менту реалізації продукції.

здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках під­приємства.

Підприємства можуть здійснювати безготівкові розрахунки за до­помогою таких розрахункових документів, рис. 1.4.

 

Меморіальний ордер


Розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі достовірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача

 

Платіжне доручення


 

га


Розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій, відповідно до норм НБУ

 

 

Платіжна вимога-доручення


 

га1


Розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо

до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її' на рахунок отримувача

 

Платіжна вимога


га1


Розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та перерахування на рахунок отримувача

 

 

Розрахунковий чек


 

га


Розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чеко держателю зазначеної в чеку суми коштів

 

 

Вексель


га1


Це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові

векселя

 

 

Акредитив


Договір, що містить зобов'язання банка-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж

 

Рис. 1.4

Види платіжних документів

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають вищенаведені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів. Усі текстові елементи блан­ків мають бути виконані українською мовою.

 

Пластикова картка — це пластина з нанесеною на ній магнітною смугою або вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціально­го карткового розрахунку в банку

 

За економічним змістом можна виділити кредитні та дебетні картки. Кредитні картки пов'язані з відкриттям кредитної лінії у банку, що дає можливість власникам користуватися кредитом при купівлі то­варів і отриманні касових позик. Дебетні картки призначені для одер­жання готівкових коштів у банківських автоматах або покупки товарів з розрахунком через електронні термінали. Кошти при цьому списуються з рахунка власника банку.

 

1.2.4. Економічна відповідальність за несвоєчасність здійснення розрахунків

Розрахункова дисципліна передбачає дотримання суб'єктами гос­подарювання визначених правил проведення розрахунків. Платіжна дисципліна передбачає забезпечення оплати підприємством своїх фі­нансових зобов'язань у повному обсязі та у встановлені строки. Стан платіжної дисципліни залежить від фінансового стану підприємства.

Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поді­ляються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумов­ного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у ви­гляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невикона­ного зобов'язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків введення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуа­тацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Перед застосуванням кредитних санкцій банк може виставити ви­могу підприємству ліквідувати недоліки і порушення, які були виявлені в процесі аналізу діяльності підприємства, а також проведення поточних кредитних і розрахункових операцій.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами гос­подарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.

 

Практичний блок

Відповісти на питання, проставляючи у рядках відповідно (гра­фічно) відповіді:

Так — «+» Ні — «-»

 

Чи вірно, що:

Платіжне доручення — це письмове розпорядження власника рахунку перевести відповідну суму із свого рахунку на рахунок одержувача коштів.

Акредитиви бувають покриті, непокриті, відкличні, безвід­кличні.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевне­ність, що товар буде відвантажений після виставлення суми акредитива.

Депозитні рахунки відкриваються на основі депозитного дого­вору між власником рахунку й установою банку на визначений у договорі строк.

Операції на рахунок можуть бути припинені рішенням по­даткової адміністрації, судовими, правоохоронними й іншими органами у випадку, якщо це передбачено законодавчими ак­тами України.

Готівкові чеки застосовуються для одержання підприємства­ми із рахунків банку готівки для виплати заробітної плати, премій, сум на відрядження.

В залежності від характеру угоди векселі класифікуються на: прості і переказні.

В залежності від суб'єкту, який здійснює плату векселі класи­фікуються на: товарні, фінансові.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємства­ми платежів по фінансовим зобов'язанням в повному обсязі і в установлені терміни.

Грошові кошти, які знаходяться в обороті, мають дві форми: готівкову і безготівкову.

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список рекомендованої літератури:

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.09.2001 р. № 2740-ІІІ.

Положення про ведення касових операцій у національній ва­люті: Затверджено постановою 637 Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національ­ній валюті: Затверджено постановою № 22 Правління Націо­нального банку України від 21.01.2004 р.

Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземних валютах: Затверджено постано­вою № 492 Правління НБУ України від 12.11.2003 р.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (№ 2374-ІІІ).