3.6.   Фінансова санація підприємств

Основні питання:

Фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві.

Економічний зміст і порядок проведення фінансової санації підприємства.

3.6.3.   Джерела проведення фінансової санації на підприємствах.
Основні поняття і терміни:

Санація, санатор, санаційний аудит, мирова угода, реструк­туризація.

 

3.6.1.  Фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві

Фінансова криза — фаза незбалансованої діяльності підприємства при обмежених можливостях впливу його керівництва на фінансові відносини

 

На практиці кризу ідентифікують з погрозою неплатоспроможності і банкрутства підприємства, збитковою діяльністю або дефіцитом потен­ціалу для успішного функціонування.

Фінансова криза підприємства характеризують по трьох основ­них параметрах:

причини виникнення;

вид кризи;

стадія розвитку кризи. Причини фінансової кризи

Фактори, що обумовлюють фінансову кризу підприємства, розділя­ють на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні).

Основні екзогенні фактори фінансової кризи, тобто не залежні від діяльності підприємства:

спад кон'юнктури в економіці в цілому;

зниження купівельної спроможності населення;

значний рівень інфляції;

нестабільність господарського і податкового законодавства;

нестабільність фінансового і валютного ринків;

посилення конкуренції в галузі;

криза окремої галузі;

сезонні коливання;

посилення монополізму на ринку;

дискримінація підприємства органами влади і керування;

політична нестабільність;

конфлікти між засновниками (власниками).

Основні ендогенні фактори фінансової кризи, тобто залежні від підприємства:

низька якість менеджменту;

дефіцити в організаційній структурі;

недоліки у виробничій сфері;

низький рівень кваліфікації персоналу;

низький рівень маркетингу і втрата ринков збуту;

прорахунки в інвестиційній політиці;

дефіцит інновацій;

дефіцит фінансування;

недостатній контроль;

незадовільна робота служб, підрозділів підприємства. Види і фази криз

Стратегічна криза виникає в умовах зруйнованого виробничого потенціалу і відсутності довгострокових факторів успіху.

Криза прибутковості виникає в умовах наявності перманентних збитків, що «з'їдають» власний капітал підприємства і приводять до не­задовільної структури балансу.

Криза ліквідності виникає у випадку неплатоспроможності під­приємства або наявності реальної погрози втрати платоспроможності.

Між різними видами криз існують тісні зв'язки — стратегічна кри­за породжує кризу прибутковості, що у свою чергу приводить до кри­зи платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів

фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспро­можність і банкрутство підприємства.

Ідентифікація глибини фінансової кризи дозволяє вибирати ефек­тивні шляхи по її подоланню.

Виділяють три фази кризи:

фаза, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови його переходу на режим антикризового управління;

фаза, що загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає термінового проведення фінансової санації;

кризовий стан підприємства, що веде до його ліквідації.

 

3.6.2.  Економічний зміст та порядок проведення фінансової санації

Санація — система заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, реалізованих за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації

 

Санація — система фінансово-економічних, виробничо-технічних,

організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення або поновлення платоспроможності, прибутковості і конкурентноздатності підприємства-боржника в довгостроковому періоді

 

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунен­ня причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності, платоспроможності, зменшення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресур­сів, необхідних для проведення санації.

Санація проводиться в трьох основних випадках:

• до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підпри­ємство в спробі виходу з кризи вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;

якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;

якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги кре­диторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом.

 

Розробка плану санації підприємства

Розробка плану санації може здійснюватися фінансовими і контро­люючими службами підприємства, представниками потенційного сана-тора, незалежними аудиторськими і консалтинговими фірмами.

План санації включає:

Вступ

В вступі дається характеристика підприємства: зведення про право­ву форму організації бізнесу, формі власності, організаційній структурі, сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток підприємства.

розділ

Перший розділ включає підрозділи:

оцінка зовнішніх умов (політична, економічна, демографічна ситуа­ція, що дозволяє оцінити можливість адаптації стратегії розвитку підприємства до зовнішнього середовища);

аналіз майнового та фінансово-господарського стану;

аналіз причин фінансової кризи і слабких місць (систематизація й оцінка причин кризи і його впливу на діяльність підприємства на основі виявлення слабких місць);

наявний потенціал (визначаються сильні сторони діяльності під­приємства, можливі шанси і наявний потенціал у всіх сферах).

розділ

Розділ містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробку стратегії санації.

розділ

Складові частини:

план маркетингу й оцінка ринку збуту продукції (визначаються фактори, що впливають на збут і місткість ринку, мотивація спо­живачів, галузеві ризики, кількісно оцінюється частка ринка);

план виробництва і капіталовкладень (містить дані про використан­ня устаткування, його знос, витрати на придбання нового обладнан­ня, ремонт і реконструкцію, можливості оренди і лізингу);

організаційний план (відображає організаційну структуру підпри­ємства, можливість його реструктуризації, аналіз складу і якість менеджменту);

фінансовий план (включає прогноз обсягів випуску і реалізації про­дукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс ак­тивів і пасивів; форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності і повернення фінансових ресурсів).

4 розділ

У розділі розраховується ефективність санації, організаційні заходи щодо її проведення і контроль за ходом реалізації.

Мета санації вважається досягнутої, якщо вдалося за рахунок зо­внішньої фінансової допомоги або реорганізаційних заходів нормалі­зувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.

Санаційний аудит — це аудит підприємства, що знаходиться в ста­ні фінансової кризи.

Головна мета санаційного аудита — оцінка санаційної спромож­ності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяль­ності і наявного плану фінансового оздоровлення.

Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісному співробітництві з внутрішніми службами підприємства.

Етапи проведення санаційного аудита:

Збір і систематизація інформації про підприємство.

Розрахунок і аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку (оцінка стану фінансової кризи).

Аналіз причин і симптомів фінансової кризи і виявлення слабких сторін діяльності.

Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію підприємства.

Акт про результати проведення фінансового аудита повинний відо­бражати реальне положення підприємства і його санаційні шанси.

Аналіз причин і симптомів кризи

Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правиль­ності в санаційній концепції причин і факторів кризи. На цьому етапі ви­значають вид і фазу фінансової кризи, систематизуються сильні і слабкі сторони діяльності підприємства.

У практиці санаційного аудита часто використовують SWOFT- an­alysis: аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, шансів (Op­portunité) і ризиків (Threat) (в економічній літературі зустрічається назва СВОТ — аналіз).

Цей вид аналізу може використовуватися для всього підприємства, по окремих підрозділах і в розрізі окремих видів продукції.

У результаті розробляються рекомендації з ефективного викорис­тання наявного потенціалу, по усуненню слабких позицій, по нейтралі­зації ризиків і використанню додаткових шансів.

На практиці в ході виконання SWOFT-analysis з метою контролю використовують анкетування й АВС-аналіз (об'єкт контролю розділяють на три групи і кожну контролюють у визначений термін).

 

3.6.3.   Джерела проведення фінансової санації

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямова­на на відновлення платоспроможності і ліквідності підприємства.

1.    Реструктуризація активів включає санаційні заходи:

мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих об'єктів основних і оборотних коштів, що не зв'язані з про­цесами виробництва і реалізації або в результаті індексації ба­лансової вартості основних фондів (збільшується стаття «Ста­тутний капітал» або «Додатковий капітал»).

Приховані резерви:

використання поворотного лізингу шляхом продажу основних фондів і одночасне їхнє залучення через оперативний або фі­нансовий лізинг;

здача в оренду основних фондів;

оптимізація структури розміщення оборотного капіталу, наприклад, шляхом зменшення запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва;

продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій);

використання давальницької сировини — спосіб завантажен­ня виробничих потужностей підприємства при якому сировина і матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак, ви­готовлена продукція є власністю постачальника сировини (під­приємство одержує частину готової продукції або грошові кошти відповідно до договору);

рефінансування дебіторської заборгованості шляхом пере­ведення її в ліквідні форми оборотних активів: гроші, коротко­строкові фінансові вкладення.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості:

факторинг — продаж дебіторської заборгованості факторин­говій компанії або банку;

облік або дисконт векселів;

форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних опе­рацій у формі викупу у експортера векселів і інших боргових вимог, акцептованих імпортером.

 

Зменшення витрат включає санаційні заходи:

заморожування інвестиційних вкладень;

зниження валових витрат.

Збільшення виручки від реалізації шляхом активізації збутової маркетингової політики.

 

Форми санації

Форма санації характеризує той механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі. Умовно розрізняють два види санації, що можуть бути представлені в різних формах.

Види і форми санації:

Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів:

 

зменшення номінального капіталу підприємства;

конверсія власності в борг;

конверсія боргу у власність;

пролонгація термінів сплати заборгованості;

добровільне зменшення заборгованості;

самофінансування;

Санація з залученням нового фінансового капіталу:

альтернативна санація;

зменшення номінального капіталу з майбутнім його збільшенням;

безповоротна фінансова допомога власників;

безповоротна фінансова допомога персоналові;

емісія облігацій конверсійної позики;

залучення додаткових позичок.

У залежності від джерел мобілізації фінансових ресурсів розріз­няють автономну санацію (власні засоби підприємства і капітал його власників) і зовнішню санацію (засобу кредиторів і держави). Окремо виділяють вид санації — за допомогою державної фінансової підтрим­ки, здійснюваної як на поворотній, так і на безповоротній основі.

 

Сутність банкрутства

Банкрутство — це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 01.01.2000 р.)

 

Суб'єктом банкрутства вважається боржник, нездатність якого виконати свої грошові зобов'язання, визнано господарським судом.

Основні причини банкрутства: •     серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що пере­шкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності;

істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду часу обсягів його грошових потоків;

тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.

 

Види банкрутства

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У за­конодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

Навмисне банкрутство — навмисне приховання факту стійкої фінансової нездатності, шляхом надання недостовірних даних. Ознаки навмисного банкрутства:

надання недостовірних даних про фінансовий стан боржника;

причинний зв'язок між такими даними і збитками, що несе кредитор;

•           якщо сховане банкрутство є наслідком дії форс-мажорних обставин. Максимальні стягнення за навмисне банкрутство застосовують­ся у випадках, коли сформована ситуація є наслідком різного роду зло­вживань і некомпетентного ведення фінансово-господарської діяльності.

Фіктивне банкрутство — свідомо помилкове оголошення підпри­ємством про свою неспроможність з метою введення в оману креди­торів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання сво­їх кредитних зобов'язань або знижки сум кредитної заборгованості. Виявлені факти фіктивного банкрутства переслідуються в карному

порядку.

Навмисне банкрутство — навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможнос­ті; нанесення ними економічного збитку в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове керування.

Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються згідно з законом.

Реальне банкрутство — повна нездатність підприємства відно­вити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспро­можність у силу реальних втрат використання капіталу.

Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє підприємству здійснювати ефективну діяльність, і воно стає банкрутом.

5. Технічне банкрутство — неплатоспроможність підприємства, викли­кана істотним простроченням його дебіторської заборгованості. Дебі­торська заборгованість перевищує розмір кредиторської заборгованос­ті, а сума активів значно перевершує обсяг фінансових зобов'язань.

 

Порядок оголошення підприємства банкрутом

Ведення справи про банкрутство включає наступні складові:

Процедура встановлення факту неплатоспроможності боржника і незаперечність вимог кредитора (якщо він є ініціатором відкриття справи).

Виявлення всіх кредиторів і потенційних санаторів.

Санація (якщо можливо),або складання мирової угоди.

Визнання боржника банкрутом.

Процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника.

 

Практичний блок

Відповісти на питання, проставляючи у рядках відповідно (гра­фічно) відповіді:

Так — «+» Ні — «-»

 

Чи вірно, що:

Банкрутство характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі до бюджету і позабюджетні фонди.

До зовнішніх факторів передумови банкрутства належать: економічні, політичні, демографічні, відсутність договірної дисципліни.

Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією, за допомогою випуску акцій або облігацій для мобілізації грошо­вого капіталу, збільшення банківських кредитів і надання уря­дових субсидій, перетворення короткострокової заборгова­ності у довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залу­чені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Рентабельність — це абсолютний показник ефективності ро­боти підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).

До засобів детермінованого факторного аналізу відносять: спосіб ланцюгових підставок, абсолютних різниць, відновних різниць, інтегральний метод і спосіб порівняння та матема­тичного прогнозування.

Визнання боржника банкрутом регламентується Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 р. (у повній редакції з до­повненням) набув чинності з 01.09.2001р.

Першою ознакою банкрутства є спад прибутковості підпри­ємства нижче за вартість його капіталу.

Передумови банкрутства — це взаємодія ряду зовнішніх і вну­трішніх факторів.

Методика розрахунку резервів не залежить від характеру ре­зервів (інтенсивні чи екстенсивні), способів їх виявлення (явні чи скриті) і способів визначення їх розміру ( формальний підхід чи неформальний).

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

Закон України «Про відновлення платоспроможності підпри­ємства або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р. (№ 784-ХІ).

Беликов Ю. А. Диагностика ризику банкрутства підприєм­ства (на прикладі підприємств): дис. к. е. н. /Іркутська держ. економ. акад., 1998. — 133 с.

Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприєм-ства:навчально-методичний посібник. — К: КНЕУ, 2000. — 412 с.