3.2.   Кредитування підприємств

Основні питання:

Необхідність і сутність кредитування підприємств.

Банківське кредитування підприємств.

Види небанківського кредитування підприємств.

 

Основні поняття і терміни:

Кредит, банківський кредит, комерційний кредит, бланковий кре­дит, дисконт, акцептний кредит, авальний кредит, факторинг.

3.2.1.  Необхідність і сутність кредитування підприємств

Фірма може одержати «короткі» гроші шляхом одержання комер­ційного кредиту від продавця товару. Однак постійне отримання комер­ційного кредиту і збільшення терміну його надання ускладнюються че­рез його неефективність для продавця, або через ненадійність оплати по­стачання покупцем з низькою кредитоспроможністю. Якщо цей спосіб одержання коштів для фірми недоступний, то вона може отримати бан­ківський кредит.

 

Кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує

 

Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику поверненням її разом

із певним відсотком

 

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єк­тами виступають дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи то­варно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані по­слуги, щодо яких укладається кредитний договір, є суб' єктом кредиту. Існування кредитних відносин обумовлене рядом факторів, рис. 3.2.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в обі­гові кошти є:

виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, за­пасні частини, паливо, інструмент);

незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;


витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо); готова продукція і товари.

 

3.2.2.  Банківське кредитування підприємств

Банківський кредит — це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного, або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента

 

Банківський кредит класифікують за різними ознаками, рис. 3.3.

Строковий кредит — незабезпечений кредит на термін не більш 90 днів, звичайно оформлений у виді простого векселя, підписано­го позичальником. У країнах з недостатньо розвитими ринковими

Види банківського обслуговування підприємства

3Z

Кредити


Кредитно-гарантійні послуги

Послуги кредитного характеру

3Z


3Z

х о

Он

и

X

эе S т О


к 'ї

т и д е р К

е

и

е

m

Ю О

с

т и д е р К


й

ит

тнит

птд

епе


т и д е р

х

й и н

л а

m < г

н и р о т к а

-в-

 

Рис. 3.3

Банківське обслуговування підприємства

 

відносинами і законодавством замість простого векселя оформляється звичайна спеціальна кредитна угода між банком і фірмою. Грошові кош­ти по терміновій позиці надаються одноразово в повній сумі і поверта­ються з відсотками в повній сумі позики одразу. Запозичення коштів та­ким способом фірма здійснює у виняткових ситуаціях, коли виникають несподівані потреби в коштах. Тому строкові позики мають високу вар­тість, зв'язану з високими адміністративними витратами по оформлен­ню і виконанню договорів такого типу.

Контокорентний кредит (від італ. conto corrent — поточний ра­хунок) передбачає ведення банком поточного рахунку клієнта з оплатою розрахункових документів, що надійшли, і зарахуванням виторгу. Якщо коштів клієнта виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, банк кредитує його в межах встановленої в кредитному договорі суми, тобто контокорент може мати і дебетове, і кредитове сальдо.

Існують спеціальні овердрафтні рахунки, коли банк кредитує клієнта понад установлений кредитним договором суми. Розрахунки по контоко­ренту проводяться з установленої договором періодичністю шляхом саль­до платежів і надходжень і визначення реальної суми наданого кредиту.


Овердрафт — це допущення дебетового залишку на рахунку клієнта. У багатьох країнах клієнтські овердрафта заборонені законодавчо (однак вони активно використовуються у Великобританії). Овердрафт розгляда­ється як своєрідна позичка клієнтові, що повинна бути погашена в корот­кий термін і з процентною ставкою, що перевищує середньо-ринкову.

Онкольний кредит (від англ. on call — за вимогою) є різновидом контокоренту і видається, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк опла­чує всі рахунки клієнта, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу за рахунок коштів, що надійшли на рахунок клієнта, а при їхній недостатності — шляхом реалізації застави. Процентна ставка по цьому кредиту нижче, ніж по термінових позичках.

Обліковий (вексельний) кредит надається банком пред'явникові векселів, обліковуючи їх до настання терміну платежу. Векселедержатель одержує від банку зазначену у векселі суму за винятком облікового від­сотка, комісійних платежів і інших накладних витрат. Закриття кредиту здійснюється на підставі повідомлення банку про оплату векселя.

Відомі й інші форми кредитування за допомогою банківського век­селя. Наприклад, підприємство може придбати банківський вексель за ці­ною нижче номіналу і використовувати його як платіжний засіб. Останнє в ланцюжку підприємство в потрібний момент пред'явить вексель бан­кові для погашення й одержить зазначену в ньому суму. Підприємство, що купило банківський вексель, одержує додаткове джерело коротко­строкового фінансування (різниця між номіналом векселя і сплаченої за нього сумою), крім того, не відбувається зриву платежів у ланцюжку).

Акцептний кредит використовується в основному в зовнішній торгівлі і надається постачальником імпортерові шляхом акцепту бан­ком виставлених на нього експортером трат.

Аваль — поручительство за особу, зобов'язання за векселем, зви­чайно на лицьовій стороні векселя або алонжі. Банк, що видав таку га­рантію (аваліст), відповідає за платіж за векселем у тім же обсязі, що й особа якому він виданий, тобто, несе солідарну відповідальність. Ава-ліст, що оплатив вексель має право вимагати відшкодування платежу, за яке він дав аваль, а також з осіб, відповідальних перед останнім.

Ломбардний кредит здійснюється у формі банківського кредиту під заставу депонованих у банку цінних паперів. У заставу звичайно приймаються цінні папери, що котируються на біржі.

Сума кредиту складає від 50 до 90 % їхньої курсової вартості. Тер­мін кредиту звичайно не перевищує трьох місяців.

Контракт на одержання ломбардного кредиту може передбачати різні умови виплати боргу. У випадку, якщо позичальник не погасить кредит вчасно, він зобов'язаний розрахуватися з кредитором по збільше­ній (штрафній) процентній ставці за весь період прострочення платежу. Якщо кредит усе-таки не буде погашений, право власності переходить до кредитора, що реалізує майно й утримує з продажу суму боргу разом з нарахованими відсотками.

Кредит на фінансовому ринку. Великі добре відомі компанії іноді роблять короткострокові позики за допомогою продажу короткострокових комерційних векселів і інших інструментів фінансового ринку. Коротко­строковий комерційний вексель являє собою незабезпечене короткостро­кове перекладне боргове зобов'язання, що обертається на фінансовому ринку. Оскільки такі векселі незабезпечені і є інструментами цього рин­ку, тільки самі кредитоспроможні компанії можуть використовувати ко­мерційний вексель як джерело короткострокового фінансування.

Принципова перевага позики під комерційний вексель як джерела короткострокового фінансування в тім, що він звичайно дешевше, ніж короткострокова комерційна позичка в комерційному банку. У залежнос­ті від зміни процентної ставки ставка за комерційним векселем на 1-6 % нижче, ніж першокласна ставка по банківських кредитах для позичаль­ників. Для більшої частини компаній позики під комерційні векселі до­повнюють банківські кредити.

Однак звичайний розвиток ринку комерційних векселів і інших фі­нансових ринків відбувається за рахунок банківських кредитів. Частка на ринку загального корпоративного фінансування, що задовольняється бан­ками, постійно знижується. Замість випуску соло-векселя, деякі корпора­ції випускають так названі банківські комерційні векселі. У цьому випадку банк надає акредитив, що гарантує інвесторові оплату зобов'язань компа­нії. Якість інвестицій у цьому випадку залежить від кредитоспроможності

банку, а вексель бере участь у котируваннях рейтингових агентств. За на­дання акредитива банк стягує комісійну винагороду в залежності від мак­симальної суми кредиту, що він гарантує. Звичайно комісійний збір скла­дає 1/8 або 1/4 %. Крім того, банк часто дає кредит для використання на ринку векселів і стягує за це плату 1/8 або 1/4 %.

Банківські акцепти. Для компаній, що займаються міжнародною торгівлею або збереженням і доставкою визначених, що користуються по­питом товарів, прийнятним джерелом фінансування можуть бути банків­ські акцепти. Американська компанія бажає імпортувати на 100 000 дол. електронних комплектуючих з Японії, дві компанії домовляються про ви­користання 90-денного термінового векселя при оплаті. Американська компанія відкриває у своєму банку акредитив. Це означає, що банк по­годжується акцептувати трату, переведену на адресу компанії через япон­ський банк. Японська фірма відвантажує товари й у той же час виписує трату, що є вказівкою американській фірмі оплатити суму постачання в 90-денний термін. Потім трата передається японському банкові. Відпо­відно до попередньої домовленості трата посилається в американський банк і акцептується цим банком. У цей момент вона стає банківським ак­цептом. По суті, банк приймає на себе відповідальність за оплату, таким чином, змінюючи трасата — американську компанію — собою.

Кредитна лінія (line of credit) — договір між банком і його клі­єнтом, що представляє собою обіцянку банка надати клієнтові визначену суму грошей до де-якого ліміту протягом визначеного терміну.

Звичайно договір укладається на 1 рік і через рік підлягає віднов­ленню. Часто кредитна лінія відновляється після того, як банк одержує завірений аудитором річний звіт про діяльність компанії і можливість ви­вчити результати цієї діяльності. Якщо закінчення періоду, за який зві­тує позичальник, приходиться на 31 грудня, банк може встановити ін­ший період дії кредитної лінії — наприклад до березня. У березні банк і компанія зустрічаються для обговорення кредитних потреб фірми в май­бутньому році у світлі результатів її діяльності за минулий рік. Обсяг кредиту базується на оцінці банком кредитоспроможності позичальника і його потреб у коштах. У залежності від зміни цих умов кредитна лінія може бути відновлена, починаючи з терміну припинення дії попередньої угоди або навіть раніше, якщо виникла необхідність змінити умови.

Кредитна лінія може оформлятися у виді письмової кредитної уго­ди клієнта з банком або бути результатом усної домовленості (звичай­но в країнах з розвиненою кредитною системою). Кредитна лінія від­кривається під регулярне використання. Розрізняють обумовлену (зв'я­зану) і необумовлену кредитні лінії. При відкритті зв 'язаної кредитної лінії банк надає можливість фірмі використовувати кошти тільки під ви­значені цілі. У випадку необумовленої кредитної лінії фірма може ви­користовувати отриманий кредит на будь-які цілі.

Незважаючи на переваги для позичальника — кредитна лінія не яв­ляє собою формального зобов 'язання банку надавати кредит. Позичаль­ника часто інформують про висновок угоди за допомогою повідомлення про те, що банк хотів би дати кредит на визначену суму.

Револьверний кредит (revolving credit) — автоматично поновлю­ваний кредит (або акредитив), кредитна лінія. Юридично формалізова­ний контракт про надання кредиту на якусь максимальну суму в плині визначеного періоду.

Якщо фінансове становище фірми не змінюється, то раніше нада­на їй кредитна лінія пролонгується на фіксований термін (звичайно на рік). При перегляді кредиту уточнюються наступні умови кредиту: роз­мір кредитної лінії, процентна ставка по кредиту й інші умови. Розмір процентної ставки — особливо важлива категорія для банку, тому що зміна процентних ставок у часі різко зростає.

Револьверний кредит на відміну від кредитної лінії являє собою юридичне зобов'язання давати кредит у межах встановленого обсягу протягом установленого періоду. Поки зобов' язання зберігає силу, банк повинен давати кредит, коли б позичальник не побажав, за умови, що за­гальна його сума не перевищить визначеного максимального розміру.

 

3.2.3.  Небанківське кредитування підприємств

Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за ра­хунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.


Комерційний кредит — це короткостроковий кредит, що надається продавцем (виробником) продукції покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи

чи надані послуги

 

Призначенням комерційного кредиту є прискорення реалізації това­рів та одержання прибутку. Процент за комерційний кредит, як правило, є нижчим, аніж за банківський кредит. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися через оплату боржником векселя, передаванням векселя іншій особі, переоформленням комерційного кредиту на банків­ський. Комерційний кредит надають у товарній формі.

На практиці застосовують три види комерційного кредиту, рис. 3.4:

кредит із фіксованим терміном погашення;

консигнація — форма комерційного кредитування, за якої по­гашення кредиту здійснюють після фактичної реалізації товарів, отриманих позичальником від їх власника. Якщо товари не про­даються, позичальник (консигнатор) має право повернути його власникові;

кредитування за відкритим рахунком через простий запис вартості проданих у кредит товарів. За цієї форми комерційного кредитування постачання наступної партії товарів можливе до моменту погашен­ня попередньої заборгованості.

Комерційний кредит дешевший від банківського, однак така фор­ма кредитування підприємства обмежена в обсягах і термінах надання.

 

Види комерційного кредитування підприємств

Кредит з фіксованим терміном погашення


Консигнація


Кредит за відкритим рахунком

 

Рис. 3.4

Види комерційного кредитування підприємств


Лізинговий кредит — це кредит, який надається в товарній фор­мі лізингодавцем (кредитором) лізингоотримувачеві (позичальнику).

Лізинг — це довготермінова оренда машин, обладнання, спо­руд виробничого призначення. Згідно з чинним законодавством лі­зинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестуван­ня власних чи фінансових ресурсів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачеві майна, що є його власністю (або набувається ним у власність за до­рученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного про­давця) за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує ма­шини, обладнання, транспортні засоби, виробничі споруди, ЕОМ, інші основні засоби і передає їх за угодою орендареві для викорис­тання з виробничою метою, і зберігаючи при цьому право власності на них до кінця угоди. Лізинг є специфічною формою фінансування капітальних інвестицій, альтернативною традиційному банківсько­му кредитуванню чи використанню для придбання основних засобів власних фінансових ресурсів. Він дає змогу підприємствам та орга­нізаціям отримати необхідні виробничі засоби без значних однора­зових витрат, а також умикнути втрат, пов'язаних із моральним ста­рінням засобів виробництва.

У лізингових операціях звичайно беруть участь три сторони: ви­робник (постачальник) машин і обладнання, організація, що фінансує лі­зингову угоду (орендодавець), і організація, яка використовує орендо­ване майно у своїх інтересах (орендар). Організаціями, що фінансують лізингові операції, виступають спеціальні лізингові компанії або банки.

 

Практичний блок

Відповісти на питання, проставляючи у рядках відповідно (гра­фічно) відповіді:

Так — «+» Ні — «-»