ТЕМА 16 РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ ДИТИНИ ДО 7 РОКІВ

ПЛАН

1. Початковий етап у розвитку пам’яті

2. Особливості пам’яті дитини раннього віку

3. Розвиток видів пам’яті дитини з 3 до 7 років

4. Виникнення елементів довільності пам’яті

5. Керівництво розвитком пам’яті

Література

1. Бадалян Л., Миронов А. Память и нервно-психическое развитие

// Дошкольное воспитание. – 1976. – № 4. – С. 23–31.

2. Житникова Л. М. Учим детей запоминать. – Изд. 3-е, доп. – М.,

1985.

3. Лебедева С. О. О возможностях развития образной памяти // До- школьное воспитание. –1985. – № 8. – С. 52–54.

4. Рошка Г. Что и почему запоминает ребенок // Дошкольное вос- питание. – 1986. – № 3. – С. 30–33.

5. Трошихина Ю. Г., Гизатулина Д. Х. Развитие кратковременной памяти у детей  раннего возраста // Вопросы психологии. – 1979. –

№ 4. – С. 127–130.

6. Бауэр Т. Психическое развитие младенца. – М.: Прогресс, 1979.

– 320 с.

7. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение стар- ших дошкольников. – К.: Рад школа, 1986. – 152 с.

8. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.:  Вища школа, 1974.

– С. 167–198.

9. Проскура Е. В., Шибицкая Л. А. Как учить самых маленьких. – К.: Рад школа, 1987. – 112 с.

10.  Развитие  познавательных  способностей в процессе дошколь- ного  воспитания / Под  ред.  Л.  А.  Венгера. – М.:  Педагогика, 1986.

– 223 с.

11.  Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. –  М.:  Изд. центр

«Академия», 1997. – С. 157–168.


 

1. Початковий етап у розвитку пам’яті

Запам’ятовування, збереження і відтворення індивідом його  до- свіду називають пам’яттю.

Жодна дія  не можлива поза  процесом пам’яті, без неї людина за- лишалася б, за  словами Сєченова, «завжди у стані  новонароджено- го».  Єдність і цілісність особистості забезпечується пам’яттю. Люди- на усвідомлює наступність кожного моменту її життя, його зв’язок з попередніми і наступними.

У процесі розвитку психіки людини вроджені, біологічні форми пам’яті перетворюються на мнемічну діяльність, основу  якої станов- лять складні за структурою процеси, керовані мнемічною метою.

Пам’ять на  початковому етапі свого  онтогенетичного розвитку відзначається синкретизмом (злиттям) із іншими психічними явища- ми,  насамперед із  відчуттями, сприйняттями, емоціями. Внаслідок цього  зміст пам’яті дитини визначається картинами оточуючого її життя, способом  його організації дорослим. Правильний режим дня привчає дитину до повторюваних моментів її життя, закладає най- більш стійкі елементи культури особистості, походження яких пояс- нюють  «всмоктуванням з молоком матері».

Одразу після народження розпочинається накопичення особисто- го досвіду дитини. Перші прояви пам’яті свідчать про її образний ха- рактер, тісний зв’язок з відчуттями. Поведінка дитини набуває ознак повторюваності при  систематичній дії  на  неї  певного подразника. Так, вже  на першому місяці малюк розпочинає плакати при  вигляді рушника, бо з цим  предметом у нього  пов’язані неприємні відчуття під час купання.

Приблизно у 3 місяця у малюка виникають мнемічні образи пред- мету і формується дія впізнавання – перший акт пам’яті в онтогенезі. Впізнавання одночасно представляє такі види образної пам’яті, як зо- рова, слухова, рухова. Найкраще дитина запам’ятовує подразники, включені у спілкування з дорослим та догляд за нею: впізнає обличчя і голос  матері; потрапляючи у звичну для  свого годування позу  «під грудьми» у матері, дитина робить смоктальні рухи. Особливо активно розвивається рухова пам’ять, коли дитина краще оволодіває своїми рухами – з 6-ти  місяців. На  основі  рухової пам’яті вона  навчається повзати, захоплювати та втримувати предмети, ходити.

Поступово розширюється коло об’єктів, які дитина впізнає. У 3–4 місяці дитина впізнає предмети, пов’язані з годуванням, у 5 місяців


 

розрізняє людей за  голосом, у 6 місяців виділяє улюблену іграшку [153, с.  158]. З  розумінням дитиною перших слів  дорослого, з роз- витком сприймання  пов’язані  перші прояви  керування  пам’яттю за допомогою слова  у другому півріччі життя. Виявляється пам’ять на  слова   (зародження  словесно-логічної пам’яті):  малюк  починає пов’язувати предмет із його  назвою, подає  предмети за словесною вимогою дорослого. Так, дитина шукає поглядом, повертаючи свій корпус та голівку, предмет, про  який дорослий запитує «Де...?». Із єдністю пам’яті та мовлення пов’язана здатність дитини виконувати перші прохання, нескладні інструкції дорослого наприкінці першого року  життя. При  виконання певного прохання дитина виконує зна- йомі  їй  за  попереднім досвідом дії,  назви та спосіб  виконання яких закріпились в її пам’яті: дає м’ячик, встає, сідає, стоїть, йде.

Зростає тривалість збереження образів пам’яті. У третій чверті першого року  життя немовля здатне впізнати знайому людину після

2-3 тижнів її відсутності.

Емоційна пам’ять яскравіше виявляється з 6 місяців, при  нако- пиченні особистого емоційного досвіду. Предмети, які  у минулому викликали в дитини емоції певної модальності, викликають в дити- ни аналогічні переживання. Так, малюк впізнає приємну мелодію, з першими її звуками радіє, сміється, «танцює».

Водночас впізнавання предметів ще дуже  недосконале, спираєть- ся  на найбільш виразні зовнішні ознаки, що,  як правило, відзнача- ються варіативністю: чашка може бути білою і синьою, великою й ма- ленькою; няня у халаті або у сукні, з різною зачіскою, у різних голо- вних уборах. Так, хлопчик не впізнав папу  у міліцейській фуражці, яку бачив  уперше.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку пам’яті в немовлячому віці:

–          пам’ять на початковому етапі свого онтогенетичного розвитку відзначається синкретизмом;

–          низька  узагальненість запам’ятовування і  нетривале збере- ження;

–          панує мимовільне запам’ятовування та  відтворення на  рівні впізнавання;

–          розвиток пам’яті починається з різних видів  образної (зорова, слухова, рухова, емоційна пам’ять);

–          на основі  розвитку мовлення до кінця року  складаються пере- думови для розвитку словесної пам’яті.


 

2. Розвиток пам’яті в ранньому дитинстві

Пам’ять у ранньому віці  відзначається стрімким розширенням досвіду. Не випадково письменник Лєв Толстой зауважував, що весь досвід  людини складається з двох  однакових частин: той,  який вона накопичила до трьох років, та той, що поповнювався протягом решти життя.

Пам’ять дитини раннього віку все ще залежить від можливостей її сприймання.  Оволодіння предметною діяльністю у ранньому віці призводить до стрімкого стрибка у розвитку сприймання, а саме  у можливостях дитини до виділення ознак в об’єктах. Зростає і рухо- ва самостійність дитини, до дозволяє значно розширити її контакти з оточуючим. Дитина розрізняє низку властивостей предметів, особли- во добре ті з них, які часто  виступають умовами виконання предмет- них  дій:  форму, розмір, просторові співвідношення. Гірше – колір. Успіхи у  розвитку сприймання позитивно позначаються на  розви- ткові пам’яті. У впізнаванні він орієнтується, насамперед, на знайо- мі йому властивості предметів, а не на їх оточення, тому впізнавання стає позаситуативним, більш узагальненим. Зміна деяких зовнішніх ознак об’єктів не вводить більше дитину в оману: вона впізнає маму  і у сукні, і у шубі.

Важливим етапом у розвитку пам’яті є її диференціація та інте- грація серед  психічних процесів. Одразу після року  пам’ять дитини поступово відокремлюється від процесу сприйняття. Замість впізна- вання (тобто відтворення при повторному сприйманні) виникає влас- не відтворення з опорою на образ об’єкту за його відсутності. Чимдалі більше зростає тривалість збереження образів пам’яті: у 2 роки ди- тина  впізнає знайоме обличчя після перерви у 1,5–2 місяців, а з 2-х років –  об’єкти, сприйняті рік  тому. Запам’ятовування за  змістом включає не тільки образи об’єктів, осіб, але й елементарні способи по- ведінки та дій.  Дитина засвоює, що можна, а що заборонено, як слід збиратись на  прогулянку, вітатись з іншими дітьми, звертатись до старших тощо.

На  основі  розвитку мовлення стає  можливою тісніша інтеграція цього процесу із пам’яттю. У результаті інтенсивно розвивається сло- весна пам’ять. Починає діяти принцип смислової організації пам’яті, коли краще запам’ятовується те,  що добре  зрозуміле людині. Дити- на  не тільки краще розуміє слова  дорослого, але  й прагне до цього. На  основі   словесної пам’яті  та  процесу розуміння мовлення різко


 

зростає її лексичний запас. Перехід до активного мовлення зумовле- ний  запам’ятовуванням слів, які дитина може доречно відтворювати для побудови висловлень.

ВИСНОВКИ про особливості пам’яті в ранньому дитинстві:

–          розвиток пам’яті зумовлений зростанням можливостей сприй- мання і рухової самостійності дитини, що виникають у пред- метній діяльності;

–          пам’ять відокремлюється від сприймання; з’являється власне відтворення;

–          зростає об’єм і тривалість збереження змісту пам’яті;

–          змістом пам’яті виступають об’єкти, особи, способи  поведінки та дій;

–          відбувається інтеграція пам’яті із мовленням дитини, що зу- мовлює бурхливий розвиток словесної пам’яті.

3. Види пам’яті у дошкільному віці

Стрімке накопичення досвіду дитини до 3-х  років ставить перед наступним етапом розвитку пам’яті головну задачу – впорядкування, систематизація запам’ятованого матеріалу.

Протягом дошкільного віку образна пам’ять  залишається про- відною та  досягає свого  розквіту. Дитина активно знайомиться з оточуючим світом, отримує значний обсяг  вражень, інформації, які вимагають свого узагальнення, групування. Тут на допомогу прихо- дить  мислення, яке чимдалі більше включається у мнемічні проце- си.  Про  співвідношення пам’яті і мислення Л.  С. Виготський заува- жив наступне: якщо для  дошкільника подумати означає пригадати, то для  молодшого школяра пригадати означає подумати. Таким чи- ном,  у дошкільному віці  пам’ять за своїми показниками випереджує мислення. Недоліки сприйняття дошкільника також виявляються в результаті його  недостатнього осмислення: дитина, передовсім, ви- різняє ті ознаки предмету, які «впадають в очі», тобто привертають мимовільну увагу, не помічаючи інших, не так  зовні  виразних, але суттєвих, виділення яких пов’язане із мисленням, а не увагою. Від- сутність єдиної смислової основи  досвіду дошкільника призводить до фрагментарності, неузгодженості, розірваності окремих образів. Він прагне пізнати весь світ, а узагальненою схемою для цього не володіє.


 

Запам’ятовування відбувається швидко, але  хаотично, без  певного порядку в нагромадженні образів. Так  і відтворення – відбувається швидко, але  безсистемно. Якщо дошкільника  просять описати за пам’яттю собаку, то він безсистемно згадує: у собаки хвіст, він бігає, їсть хліб, у нього чотири лапи...

Розвиток мислення призводить до того,  що з’являються найпро- стіші форми узагальнення, а це у свою чергу  забезпечує систематиза- цію уявлень.

Протягом дошкільного віку спостерігається посилення зв’язків між  пам’яттю  і   мисленням,  які  зумовлюють інтелектуалізацію пам’яті, що полягає у наступному:

•           Збільшується обсяг   уявлень пам’яті,  посилюються зв’язки між окремими образами;

•           Завдяки  опануванню способами спостереження схематичні, злиті та розпливчасті уявлення предмету стають більш чітки- ми,  диференційованими, осмисленими, набуваючи більш уза- гальненого характеру;

•           Збільшується  динамічність  уявлень,  що   використовується старшими дошкільниками в різній діяльності;

•           Уявлення стають зв’язними й системними, об’єднуються у ці- лісні картини певної ситуації;

•           Стаючи осмисленими, уявлення дедалі більше підлягають ке- руванню та внутрішній переробці, відтворюються дошкільни- ком відповідно до конкретного завдання [79,  с. 183].

Засвоєння широкого спектру моторних та сенсомоторних навичок

дошкільником не тільки стає  можливим на  основі  рухової  пам’яті, але  водночас і сприяє її розвиткові. В результаті рухова пам’ять ін- тенсивно розвивається, зростає її обсяг, що  включає ланцюжок пов’язаних і послідовних дій.  Стає  можливим розпочати навчання дитини грі на музичних інструментах, танцям, видам спорту. Завдя- ки засвоєнню сенсомоторних стереотипів дитина стає фактично само- стійною у побутових процесах, дотримується культурно-гігієнічних вимог. Здатність виконувати рухи за  зразком  дорослого вдоскона- люється: дитина може повторити досить складні поєднання рухів, контролює себе при  відсутності зразка на  основі  уявлень про  схему руху. Свого  розквіту досягають рухливі ігри, що  передбачають не тільки запам’ятовування рухів, але й правил гри.

Виникають сприятливі умови для  засвоєння трудових навичок, навичок володіння знаряддями праці (лопаткою, відерцем, голкою, ножицями). Дитина навчається виконувати досить складні трудові


 

операції, що розвивають мілку моторику руки та готують її до оволо- діння письмом (ліплення, шиття, вишивання, в’язання).

Словесна  пам’ять  дошкільника досягає значних успіхів, знахо- дить  свою реалізацію в описовому та пояснювальному мовленні. Ди- тина  напам’ять проговорює доступні для  її розуміння вірші, скоро- мовки, приказки, загадки. На розвиток словесної пам’яті позитивно впливає процес слухання та  переказу творів художньої літератури, спілкування з дорослими та однолітками.

Виникає ще один вид пам’яті – особистісна, яка виявляється у но- вому виді відтворення – спогадах про події з життя дитини, її успіхи в діяльності, взаємостосунки з дорослими й однолітками. Дошкільник найдовше запам’ятовує ті події та моменти свого життя, що виклика- ли глибокий емоційний відгук: подарунок улюбленої іграшки, появу меншої дитини в сім’ї, хвороба бабусі.

ВИСНОВКИ про розвиток видів  пам’яті у дошкільному віці:

–          серед видів  пам’яті провідною залишається образна;

–          зміцнюється зв’язок образної пам’яті із мисленням, що дозво- ляє  систематизувати та узагальнити зміст пам’яті;

–          значний розвиток рухової пам’яті стає основою  для  засвоєння складних сенсомоторних навичок трудової, ігрової, музичних, спортивної діяльності;

–          розвиток словесної пам’яті відбувається у процесі слухання творів художньої літератури та різного виду  відтворення її змісту;

–          виникає особистісна пам’ять – спогади.

4. Виникнення елементів довільності пам’яті

Розвиток пам’яті дошкільника відбувається у напрямку зростан- ня  її довільності, керованості. Наприкінці дошкільного віку в дити- ни все ще переважає мимовільна пам’ять. Умовою  її покращення ви- ступають характеристики запам’ятовуваного матеріалу. Найкраще запам’ятовується дитиною емоційно насичений, ритмічно побудова- ний, незвичний, контрастний, динамічний матеріал, при сприйманні якого активізується мимовільна увага. Дитина може запам’ятати на все життя свою улюблену іграшку, ляльку, капелюшок.


 

Поряд з  пануванням мимовільної пам’яті у  її  розвитку настає принциповий момент – в кінці молодшого дошкільного віку в дитини виникають  елементи довільності.  Довільна пам’ять, по-перше, під- порядкована спеціальній мнемічній меті  – запам’ятати, а по-друге, є регульованою. Виникнення довільної пам’яті відбувається у грі,  а психологічними умовами її є формування самосвідомості дитини, її цілеспрямованості, самостійності, організованості, засвоєння нави- чок саморегуляції на основі  словесних самоінструкцій.

Розвиток  здатності до постановки мнемічної мети. У мимовільній пам’яті запам’ятовування матеріалу відбувається як незапланований результат виконання якої-небудь діяльності: запам’ятав напам’ять віршик, бо дорослий часто читав його.

Перші мнемічні задачі ставить дорослий, коли просить дитину пригадати назву певного предмета, скоромовку, віршик; переказати почуту казку. Отримуючи схвалення, дитина радіє, поступово сама ставить перед  собою задачу запам’ятати щось, щоб потім пригадати і викликати схвалення дорослого.

Виконуючи такі  задачі,  дитина засвоює найпростіші мнемічні прийоми та засоби  (повторення, переказ). Під  впливом вказівок до- рослого дитина виправляє помилки у тому, що  пригадала, в неї  ви- никає прагнення пригадати правильно.

Вперше здатність виправляти помилки при відтворенні матеріалу проявляється у чотири роки. Згодом виникає прагнення цих помилок не  припускатись, а  для  цього  дитина налаштовується запам’ятати правильно і точно, тобто вона  починає розуміти зв’язок між момен- тами запам’ятовування та  відтворення. Завдяки  поширенню ме- ханізмів регуляції пам’яті на  всі  її  процеси,  особливо на  момент запам’ятовування та  відтворення, відбувається різке зниження не- точностей при  пригадуванні. Зростає глибина контролю за пригаду- ванням: у чотири роки дитина відстежує правильність послідовнос- ті основних складових частин матеріалу, а у старшого дошкільника контроль поширюється і на зміст у межах цих  частин.

Інтелектуалізація пам’яті, зростання її осмисленості робить мож- ливим за  умови відповідної педагогічної роботи  засвоєння дитиною смислових прийомів запам’ятовування:  порівняння  нового   з  відо- мим, різних частин матеріалу між собою; групування, класифікація.

ВИСНОВКИ про  розвиток елементів довільності пам’яті в до- шкільному віці:

–          поряд з  переважанням мимовільної пам’яті з  4  років з’яв- ляються елементи довільної пам’яті;


 

–          елементи довільності пам’яті проявляються як здатність ди- тини до постановки мнемічних задач та до самоконтролю під час запам’ятовування і пригадування;

–          за умови відповідної педагогічної роботи  дитина до кінця до- шкільного віку оволодіває смисловими прийомами запам’я- товування.

5. Психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті

Мимовільне запам’ятовування забезпечується включенням мате- ріалу в предметну і пізнавальну діяльність.

Немовлячий вік. Вроджену здатність дитини до запам’ятовування необхідно розвивати у процесі безпосередньо-емоційного спілкування дорослого і малюка. Приблизно з 6-ти  місяців спілкування повинно будуватись на основі  маніпулювання дитини з предметами, яке ство- рює сприятливі умови для  збагачення чуттєвого досвіду дитини. Спи- раючись на  зацікавленість малюка оточуючими предметами, діями дорослого із ними у ході  побутових процесів по догляду за дитиною, необхідно знайомити малюка зі всіма  використовуваними предмета- ми шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу  їх засто- сування. Дорослий коментує свої дії з предметами, їх послідовність:

«Що  нам  потрібно для  купання? Візьмемо наш  рушничок. Він такий пухнастий! А де наше мило? Перевіримо температуру води.  Ось гра- дусник». При  цьому дорослий висловлює виражає своє  позитивне ставлення до виконуваних дій, до предметів. Мовлення його чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Дорослий демон- струє  відкритість, готовність прийняти допомогу дитини, підтримати її прагнення до співдії. Діючи з предметами, дорослий кожен раз нази- ває їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною сво- го оточення сприяє запам’ятовуванню дитиною вигляду предмету, а згодом  і його назви. Так, дитина ще не вміє називати предмет словом, а вже показує його дорослому, коли той запитує «Де ...?»

Таким чином, важливою умовою, що  забезпечує мимовільне за- пам’ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, виступає режим  дня.


 

Ранній  вік. Дорослий уважно стежить за процесом наслідування дитиною його  дій та слів. Виправляє неправильне їх виконання, по- казує, як слід, досягаючи правильного повтору. Слово,  яке не даєть- ся дитині у вимові, слід кілька разів повторити, спонукати дитину до правильної його вимови.

Значні резерви для  розвитку пам’яті містить робота  з  дитячою літературою. Супровід дорослим різних моментів життя дитини чи- танням напам’ять віршиків,  проговорюванням скоромовок призво- дить до того, що дитина також запам’ятовує та відтворює їх. Читання казок, оповідань, супроводжуване показом ілюстрацій сприяє розви- ткові не тільки словесної, але  й образної та емоційної пам’яті. Слід враховувати потребу дитини у предметній діяльності та супроводжу- вати  прочитане зображенням відповідних дій,  показуючи, як у героя літературного твору  покотився м’ячик, або як він будував місток чи їхав  на машині тощо.

Поступово дитину привчають до опрацювання запам’ятовуваного матеріалу за допомогою спостереження. Дорослий звертає увагу малю- ка:  сьогодні пішов дощик, тому ми підемо до дитячого садка під пара- солькою; на галявинку прилетіло багато пташок, бо туди  мама розси- пала хлібні крихти. Варто  подбати про те, щоб у процесі спостережен- ня  дитина навчалась встановлювати причинно-наслідкові зв’язки: на годівничку пташки прилітають тоді,  коли туди  покладеш корм. Про- водити спостереження потрібно і організовуючи продуктивну діяль- ність дітей. Наприклад, щоб намалювати яблучко, подивимось, з яких частин воно складається, яку форму та забарвлення має. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об’єктів, організовуючи діяльність дітей по їх обстеженню, коментуючи дії свої та дитини, вихователь забезпе- чує формування повного і точного образу пам’яті.

Таким чином, активізація сенсорно-перцептивної, а згодом і розу- мової активності дитини виступає найважливішою умовою мимовіль- ного запам’ятовування.

Запам’ятовуваний матеріал повинен викликами  інтерес, емоції, особливо інтелектуальні  почуття (здивування,  задоволення від  від- криття, захоплення, сумнів). Водночас, діє психологічна закономір- ність щодо впливу емоцій на продуктивність діяльності: підвищують її тільки переживання середньої сили. Тому надмірно емоційний ма- теріал залишає в пам’яті дитини невиразні, аморфні образи. Вклю- чення дитини у чимдалі різноманітніші види діяльності, надання про- стору для її активності сприяє збереженню та використанню того, що вона запам’ятала. Засвоювані дитиною навички побутової діяльності


 

та самообслуговування легко руйнуються при  порушеннях звичного режиму організації дитячої життєдіяльності, тому дорослий повинен забезпечити їх стабільність.

Особливу увагу у віці  3–7 років  слід  приділяти розвиткові еле- ментів довільної пам’яті. Перші з них  з’являються при  постановці мнемічних задач дорослим. Спочатку це задача «пригадай», а потім

«запам’ятай». Найлегше дитина пригадує події, назви слів, осіб, яких нещодавно сприймала: кого бачили вчора у зоопарку? хто прилітав до нас на підвіконня сьогодні вранці? Навчаючи дитину довільному від- творенню, дорослий пояснює зв’язок із моментом запам’ятовування. Так, під час сприймання матеріалу, дорослий ставить задачу «поди- вись  (послухай) уважно, бо потрібно буде згадати». Наприклад, під час прогулянки у парк вихователь спрямовує увагу дітей  на роздив- ляння дубового  листочка, ставить задачу запам’ятати, якого він  ко- льору  і форми, тому що діти будуть  потім його малювати.

Високі можливості довільної пам’яті дошкільника виявляються у сюжетно-рольовій грі,  тому  дорослий повинен створювати всі умови для  її розвитку. Під час відвідування пошти також показує і розпові- дає, що слід запам’ятати, щоб потім діти організували гру «У пошту». Дидактичні впливи повинні подаватись в ігровій формі, або впліта- тись  у гру.  Поява ігор  з правилами ставить перед  дітьми вимогу ці правила запам’ятати та керуватись ними протягом гри.

Для  старших дошкільників постановка мнемічних задач усклад- нюється, вона  стає  більш конкретною та варіативною: віршик треба запам’ятати напам’ять, оповідання своїми словами, щоб переказати. Дітям можна доступно пояснити, як потрібно вчити віршик напам’ять. Найбільш ефективний спосіб  запам’ятовування, коли сприймання чергується із відтворенням. Дітей слід  привчати до принципу «зро- зумів, тоді  запам’ятай», розкривати порядок запам’ятовування зна- чного за обсягом матеріалу, поділяючи його на частини. Доцільно по- рівнювати результати відтворення із зразком, спонукаючи до оцінки ровесників і самооцінки.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті:

–          для  дітей   до  чотирьохрічного віку актуальним є  створення умов для розвитку мимовільної пам’яті;

–          у розвитку мимовільної пам’яті найважливішою умовою є акти- візація сенсорно-перцептивної та розумової активності дитини;

–          для дітей 3–7 років на перший план виходить задача формуван- ня  елементів довільної пам’яті шляхом постановки перед  ді- тьми  різноманітних та чимдалі складніших мнемічних задач.