ТЕМА 13 РОЗВИТОК УВАГИ ДИТИНИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО 7 РОКІВ

ПЛАН

1. Види уваги у дошкільному дитинстві

2. Особливості уваги дитини немовлячого віку

3. Розвиток уваги у ранньому дитинстві

4. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)

5. Психолого-педагогічні умови розвитку уваги дошкільника

Література

1. Бауэр Т. Психическое развитие младенца. – М.: Прогресс, 1979.

– 320 с.

2. Венгер Л., Мухина В. Развитие внимания, памяти и воображе- ния  в  дошкольном возрасте // Дошкольное воспитание. –  1974. –

№12. – С. 24–30.

3.  Волкова Н.  Внимание детей  во время занятий // Дошкольное воспитание. – 1971. – №12. – С. 6–9.

4.  Выготский Л. С. Развитие высших форм  внимания в детском возрасте / Хрестоматия по  вниманию / Под  ред.  А.  Н.  Леонтьева, А. А. Пузырея, В. Я. Романова. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – С. 184–219.


 

5.   Дубровинская  Н.   В.  Некоторые характеристики  внимания в онтогенезе // Психологический журнал. – 1982. – Т.  3.  – № 5.  – С. 54–65.

6. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение стар- ших дошкольников. – К.: Радянська школа, 1986. – 152 с.

7. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.:  Вища школа, 1974.

– С. 153–167.

8. Морфофункциональное созревание основных физиологических систем организма детей дошкольного возраста / Под ред М. В. Антро- повой, М. М. Кольцовой. – М.: Педагогика, 1983. – 160 с.

9. Проскура Е. В., Шибицкая Л. А. Как учить самых маленьких. – К.: Рад школа, 1987. – 112 с.

10.  Рутман Э. М. Исследование развития внимания в онтогенезе

// Вопросы психологии. – 1990. – № 4. – С. 161–167.

11.  Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.:  Изд. Центр

«Академия», 1997. – С. 115–124.

1. Види уваги у дошкільному дитинстві

За  допомогою пізнавальних  психічних процесів людина отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пізнавальній діяльності і сприймання, і пам’ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в окремих ситуаціях переважає певний пізнавальний процес. Оточуюча людину дійсність безмежна, тому людина пізнає її крок за кроком, а її пізнавальна діяльність носить організований та спрямований характер. Людина сприймає зовсім не всю інформацію, що надходить з оточуючо- го, а лише найбільш значущу для її життєдіяльності. Отже, інформація на шляху до людської свідомості дозується і фільтрується. Цю функцію виконує увага, яка й організовує наше пізнання.

Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості, які перед- бачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової ак- тивності індивіда.

Дитина з’являється на світ із вродженими передумовами уваги, а протягом дошкільного дитинства вони  зумовлюють послідовний роз- виток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого.

Розвиток видів  уваги в дошкільному дитинстві відбувається у та- ких напрямах:


 

•           Від природної до соціально зумовленої;

•           Від безпосередньої до опосередкованої;

•           Від мимовільної до довільної;

•           Від чуттєвої до інтелектуальної.

За походженням вирізняється природна й соціальна увага. Природна увага – це вроджена здатність реагувати на подразники

з певними властивостями. Зокрема, на  ті,  що  відзначаються новиз- ною, досить великою силою, раптовістю появи тощо.

Соціальна увага зумовлюється впливами соціального середовища (насамперед, виховання і навчання), тому виробляється за життя ди- тини.

За  характером стимулів, що  викликають увагу, її поділяють на безпосередню та опосередковану.

Безпосередня увага виникає, коли подразником виступає певний об’єкт, на який вона спрямована і який відповідає актуальним інтер- есам і потребам людини.

Опосередковану увагу викликають  не самі  по собі об’єкти, а по- дразники, які сигналізують про  ці  об’єкти (жести, слова, дорожні знаки тощо).

За участю волі увага буває мимовільна і довільна.

Мимовільна увага не пов’язана з участю волі, а довільна передба- чає вольову регуляцію. Мимовільна увага не вимагає зусиль для того, щоб  утримувати і протягом певного часу  зосереджувати на  чомусь увагу, а довільна – навпаки.

За зв’язком  з психічними процесами вирізняють чуттєву й інте- лектуальну увагу. Перша переважно пов’язана з емоціями і вибірко- вою роботою  органів чуття, а друга — із зосередженістю і спрямова- ністю  думки, мислення.

2. Особливості уваги дитини немовлячого віку

З перших днів  життя у дитини спостерігаються реакції на певні подразники. Серед  них, насамперед, ті,  які мають значення для  її життя, які можуть становити загрозу чи негативно впливають на ди- тячий організм. Так, дитина здригається від різких звуків, заплющує очі від різкого світла. Якщо ці подразники продовжують на неї впли-


 

вати, то у дитини виникає руховий неспокій, вона  починає плакати. Перші прояви уваги спрямовані на уникнення шкідливих та загроз- ливих для життя подразників.

На першому місяці життя у дитини виявляється орієнтувальний рефлекс, як основа для подальшого розвитку пізнавальної діяльності. Її увага тепер  спрямовується на незвичні, особливо яскраві об’єкти, які вже  не викликають у неї занепокоєння. Така увага пов’язується з  першими  проявами  інтересу до  навколишніх  предметів. Вини- кає  реакція зосередження у ті моменти, коли дитина спрямовує по- гляд, завмирає, тягнеться до об’єкту, що викликав інтерес. Першим об’єктом, що викликає зосередження, є обличчя дорослого. Така ре- акція пізніше стає  складовою комплексу пожвавлення, коли дитина тривало зосереджується на обличчі матері. Ознайомлення із оточую- чим  для  немовляти опосередковане спілкуванням з дорослим. Увагу викликають, насамперед, ті об’єкти, якими діє дорослий, про які він говорить дитині. В кінці першого місяця дитина затримує погляд на незвичайному предметі.

Поява реакції зосередження на різних аналізаторах припадає на різні вікові моменти:

2–3-й тиждень – поява слухового зосередження;

3–4-й тиждень – поява зорового зосередження на обличчі дорос- лого і слухового під час його розмови з малюком.

Увага дитини спочатку спрямовується на статичні зовнішні озна- ки  предметів (колір, блискучість, яскравість, розмір, здатність ви- робляти звук). З  розвитком моторної активності дитини, з  появою хапання у дитини виникає інтерес до дії  з предметами. Увага після

6 міс.  стає  умовою маніпулювання дитини предметами та його пере- ходу до предметних дій.  Дитина подовгу випробовує предмети, обсте- жує  їх, що є неможливим без участі уваги. Це веде до бурхливого роз- витку орієнтувально-дослідницької діяльності, у якій проявляється здатність і прагнення пізнавати оточуюче.

У  немовлячому віці   розвиваються перші властивості уваги, пов’язані із успіхами дитини в освоєнні предметів. До кінця 1-го року життя у дитини виникає здатність одночасно діяти з двома  предмета- ми,  розподіляючи свою увагу: м’ячик дитина штовхає лівою  ручкою, а правою у цей час трясе коробочку. Дістаючи мілкі предмети (куби- ки  різної форми) з коробочки дитина переключає увагу з того  пред- мету, що дістала, на той,  який ще у коробочці.

ВИСНОВКИ щодо розвитку уваги у немовляти:


 

–          основою  розвитку уваги є вроджена здатність дитини реагува- ти  на подразники, від  яких залежить збереження її життя й здоров’я;

–          у кінці 1-го  місяця життя виникає реакція зосередження та орієнтувальний рефлекс;

–          перші об’єкти, що викликають увагу дитини, включені у спіл- кування із дорослим;

–          на основі реакції зосередження, що супроводжує предметні дії дитини, у 2-му  півріччі життя виникає орієнтувально-дослід- ницька діяльність дитини, що є фундаментом розвитку пізна- вальної діяльності;

–          розвиток предметних дій дитини в кінці 1-го року  спричиняє появу властивостей уваги – розподілу та переключення.

3. Розвиток уваги у ранньому дитинстві

Оволодіння ходінням та  мовленням значно розширює самостій- ність дитини в освоєнні дійсності. Зростає кількість об’єктів, які до- ступні для  пізнання й дії дитини. Ці обставини стають стимулом для подальшого розвитку уваги малюка.

Зростає об’єм  уваги (дитина спрямовує її  на  різні властивості в об’єктах), вдосконалюється розподіл та переключення. Закладають- ся передумови для  довільної уваги, оскільки дитина самостійно вста- новлює, на які предмети спрямувати свою увагу. Дитина може зосе- реджено виконувати цікаву діяльність протягом 8–10 хвилин.

Водночас, спостерігається певна обмеженість у можливостях ува- ги дитини, що виявляється у недосконалості властивостей уваги. На- звемо  головні з них.

•           У дитини з’являється ситуативна здатність до глибокої кон- центрації уваги, яка ще слабо керована. Глибоке зосередження на певній ділянці свого  оточення супроводжується у малюка таким ж сильним відволіканням від усього  іншого. Розгляда- ючи та перебираючи в руках квіти в букеті, дитина не помічає нахилу вази, яка перекидається, з неї виливається вода, але й тепер  дитина не реагує.

•           В інших ситуаціях увага дитини нестійка, легко відволікаєть- ся. Тому дитина не здатна довго і послідовно виконувати якусь


 

роботу. У поведінці дитини спостерігається певна непослідов- ність: вона  довго просить маму  купити хутряного котика, але грається ним  одну-дві хвилини і відволікається, тому  що по- бачила в однолітка морозиво.

•           Своєрідною є і вибірковість уваги, пов’язана із перевагою чут- тєвої  уваги над інтелектуальною. Так, увагу дитини виклика- ють  незначущі, але  найбільш помітні, емоційно насичені зо- внішні ознаки об’єктів.

В організації уваги починаю брати  участь мовлення, як самої дитини, так  і дорослого. Спочатку дитина навчається діяти за  ко- роткою та  зрозумілою інструкцією дорослого. Для  виконання дій за інструкцією дорослого дитині необхідно зосередити увагу, яка в цьому випадку характеризується як довільна. З’являються перші самоінструкції, коли дитина про  себе  говорить у 3-й  особі:  «Петя зараз буде мити ручки».

Дорослий, як  і  раніше,  залишається  серед   найважливіших об’єктів пізнання та уваги, виступає найсильнішим стимулом в роз- витку уваги дитини. Прагнення до розуміння мовлення дорослого призводить до подовження тривалості зосередження дитини на сло- вах  дорослого, зрозуміти які можна, коли дослухаєш до кінця. Ди- тина  із задоволенням та інтересом слухає виразне читання дорослим художніх творів дитячої літератури (лічилки, скоромовки, віршики, казки, оповідання), навіть без відповідних наочних опор.  Це сприяє розвиткові соціальної, опосередкованої, довільної уваги.

ВИСНОВКИ щодо особливостей уваги малюка в ранньому  дитин- стві:

–          розвиток уваги стосується як її окремих видів, так і властивос- тей;

–          зростання самостійності дитини зумовлює розширення мож- ливостей її пізнавальної та предметної діяльності, що спричи- няє  зростання об’єму  уваги, вдосконалення її розподілу й пе- реключення;

–          властивості уваги слабо регульовані, тому проявляються ситу- ативно: переважно увага малюка нестійка й поверхнева, але у деяких випадках глибока концентрація уваги поєднується із глибоким відволіканням;

–          успіхи малюка в оволодінні мовленням спричиняє розвиток елементів опосередкованої, соціальної, інтелектуальної,  до- вільної уваги.


 

4. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)

У дошкільному віці  самостійність дитини ще більше зростає, по- ведінка має пізнавальну спрямованість, предметні дії набувають пев- ної автоматизованості. Відбувається розквіт сюжетно-рольової та ін- ших видів  ігор дітей. Серед найбільш привабливих об’єктів пізнання життя дорослих, їх  взаємини, виконання ними професійних ролей. Значного розвитку зазнають всі  пізнавальні процеси дитини, вони стають більш диференційованими та  водночас інтегрованими.  Роз- ширення об’єму  сприймання у дошкільника, інтенсивне оволодіння ним  сенсорними еталонами сприяє зростанню об’єму  уваги, що  дає можливість дитині охоплювати увагою всі  ділянки досить складної діяльності, зокрема ігрової (врахувати розподіл ролей, якість їх ви- конання кожним, реагувати на впливи партнерів по грі відповідно до своєї виконуваної ролі).

При виконанні побутових процесів дошкільник користується зна- чною  кількістю автоматизованих дій,  навичками, що  звільняє його увагу. Наприклад, під час миття рук, він помічає, що товариш не роз- правив свій рушничок, робить йому зауваження.

Розгортання складних і тривалих ігрових сюжетів зміцнює стій- кість уваги дитини, сприяє зростанню її довільності. Стійкість уваги проявляється не тільки у грі,  а і тоді,  коли дитина виконує під керів- ництвом дорослого певну  роботу, навіть нецікаву.

Значний вплив на розвиток уваги спричиняють досягнення у роз- витку пізнавальної активності дитини. Намагаючись знайти відповідь на  хвилюючі їх  запитання дошкільники подовгу зосереджують свою увагу: хлопчик 5-ти  років сидить біля  кошика з курячими яєчками, очікуючи появи курчатка; дівчинка (5 р. 6 міс.)  не відходить від рос- лини з бутоном, бажаючи побачити, як розкриється квітка; Микола Р. (5 р. 8 міс) кожен день дивиться на лялечку, очікуючи появи метелика.

Відволікання уваги порівняно із раннім віком зменшуються (осо- бливо між 5,5 і 6,5 роками), що надає поведінці дошкільника більшої послідовності. Водночас дитина не може зосередитись, якщо їй зава- жає шум, інші сторонні звуки. У віці  4–7  років найдовші відволікан- ня від гри викликає дзвінок.

Значні досягнення спостерігаються в розвитку довільної уваги, яка виступає одним  з компонентів довільності особистості як ново-


 

утворення дошкільного віку. Вдосконалюється здатність дитини діяти за  словесною інструкцією дорослого. Серед  цих  інструкцій з’являються прямо орієнтовані на  організацію уваги: «Будь уваж- ним». Дорослий підтримує увагу дитини, якщо виникли відволікан- ня чи їх загроза, за допомогою жестів, слів, показу зразків. Ті спосо- би,  які дорослий використовує для  підтримки уваги дитини, засво- юються нею.  У старшому дошкільному віці  вона  починає користува- тись ними сама, даючи собі настанови та самоінструкції. Значну роль при  цьому відіграє плануюча функція мовлення самої  дитини: «спо- чатку обведу листочок олівцем, а потім виріжу»; «спочатку приберу іграшки, а тоді розпочну іншу гру». Дитина привчається планувати, виконувати роботу  послідовно, крок за кроком, що сприяє кращому розподілу та переключенню уваги, звільняє її об’єм.

Розвиток  довільної уваги  пов’язаний  з  появою  у  дошкільни- ка гальмівної функції волі. Дитина докладає зусиль до того,  щоб втримати свою  увагу на  потрібному, а не на  цікавому, намагається зменшити залежність своєї  уваги від  зовнішніх подразників. Цьо- му сприяє розвиток здатності діяти за вимогами взятої на себе ролі. Ось Оленка В. виконує у грі  роль  продавця, на поличці «магазину» лежать справжні цукерки, але  дитина втримується від  спокуси по- куштувати їх,  тому  що «продавці не їдять», і зосереджується на об- слуговуванні «покупця».

У дошкільному віці на основі розвитку довільної уваги з’являються випадки післядовільної, коли дитина зосереджується і захоплюється потрібною роботою.

ВИСНОВКИ щодо  особливостей розвитку  уваги в  дошкільному віці:

–          розвиток видів та властивостей уваги дошкільників пов’язаний із становленням предметної, ігрової, пізнавальної діяльності дитини;

–          увага дошкільника більше диференціюється та інтегрується із іншими психічними процесами (сприйманням, пам’яттю, во- лею);

–          складність і тривалість сюжетно-рольової гри  та  постановка пізнавальних задач вимагає від  дошкільника досить стійкої, значної за об’ємом, керованої уваги;

–          розвиток довільної уваги відбувається у тісному взаємозв’язку зі становленням довільності як риси  особистості;

–          розпочинається  формування  нового   виду   уваги –  післядо- вільної.


 

5. Психолого-педагогічні умови розвитку уваги дошкільника

Найважливіша задача дошкільного виховання –  розвиток  до- вільної уваги. Надалі вона  забезпечить успішність навчання дитини в школі, допоможе їй виконувати вказівки вчителя і контролювати себе.

Психолого-педагогічні умови розвитку уваги:

1. Розвиток уваги прямо залежить від якості спілкування дорос- лого з малюком. Організація спілкування дитини з дорослим має від- повідати віковим особливостям форм  спілкування і  змінюватись з розвитком дитини.

2. Організація діяльності дитини, надання їй простору для  ініці- ативи та самостійності. В. О. Сухомлинський писав: «Увага малень- кої  дитини – ця  вередлива «істота». Вона  здається мені  полохливою пташкою, яка відлітає подалі від гнізда, щойно хочеш наблизитися до нього. Коли  ж  вдалося, нарешті, зловити пташку, то втримати її можна тільки в руках або в клітці. Не чекай від пташки пісень, якщо вона  відчуває себе в’язнем. Так  і увага маленької дитини: якщо ти тримаєш її як пташку, то вона поганий твій  помічник» [142, с. 119].

3. Найбільший вплив на розвиток уваги дитини мають її ігрова та пізнавальна діяльність, які нерозривно пов’язані.

Протягом всього розвитку від народження до 7-ми років увагу ди- тини приваблюють об’єкти, включені у спілкування з дорослим. Ста- новлення спілкування між дорослим і дитиною – вирішальна умова розвитку уваги дитини. На першому році  життя дорослий відкриває перед  дитиною світ  оточуючих предметів, організовує предметне се- редовище, в якому живе дитина. Її оточують певні  іграшки, звуки, побутові предмети. Дорослий підносить їх ближче до дитини, дає  їх потримати, показує цікаві властивості: брязкальце торохтить, коли його потрясти; тарілочка починає бриніти, якщо вдарити по ній лож- кою.   Всі  предмети, які  опосередковують спілкування  дорослого з дитиною, викликають у неї мимовільну увагу, у межах якої форму- ються стійкість, розподіл, переключення. Водночас дорослий обері- гає дитину від надмірно сильних подразників: гучних звуків, занадто яскравого світла.

З розвитком предметної діяльності дитини вона самостійно та ра- зом з дорослим діє з різноманітними предметами, спрямовуючи свою


 

увагу на них. Завдання дорослого – забезпечити простір для дій дити- ни, збагатити оточуюче предметне середовище, дбаючи при цьому про безпеку життя дитини.

Значну роль у підтримці уваги в ранньому дитинстві має показ ди- тині  предметів і нових способів  дії з ними у контексті розвитку ігро- вої діяльності. Дорослий може підвищити стійкість уваги, підказую- чи дитині новий поворот у грі,  допомагаючи розгорнути сюжет. Ось дитина грається машинкою: неодноразово проїжджає  «доріжкою» вперед і назад. Це їй швидко набридає. В цей момент звертається до- рослий: твоя машинка потрібна, щоб підвезти цеглу для будівництва. Дитина підхоплює пропозицію дорослого – увага до машинки збері- гається.

Переключення уваги дитини при переході від однієї діяльності до іншої полегшується, якщо дорослий організовує ці моменти в ігровій формі. Наприклад, діти  граються у пасажирів поїзда. Наближається час обіду. Вихователь пропонує: «Пасажири зголодніли. Потрібно по- обідати. А поїзд  повезе вас далі.»

У пізнавальній діяльності інтерес дитини переходить від спряму- вання на зовнішні ознаки – до глибинних, суттєвих, що змінює зміст уваги та  її  вибірковість. Протягом дошкільного дитинства малюка приваблює емоційно насичений матеріал. Дорослий, пам’ятаючи про це,  створює зону  позитивних переживань, тим  самим викликаючи і підтримуючи мимовільну увагу дитини. Увага підтримується, коли дошкільник активний відносно предмету, обстежує його,  відкриваю- чи в ньому  щось нове.  В той же час дорослий повинен вимагати довес- ти почату справу до кінця, створювати у дітей  установку на отриман- ня якісного результату.

Використовуються спеціальні ігри і вправи на розвиток уваги, що включають розумову і рухову активність дітей. Наприклад, викорис- товуються рухливі ігри  «День і ніч», «Кіт і миші»; корисними є та- кож дидактичні ігри, ігри-драматизації, в яких потрібно діяти згідно правил. Рекомендуються також вправи: порівняй картинки; чого не вистачає?; лабіринт; продовжи візерунок; розкласти у правильній по- слідовності серію картинок, які відображають процес одягання.

Важливе значення для  розвитку уваги дитини має  режим  дня, який служить зовнішнім засобом її організації, полегшує переклю- чення, розподіл, концентрацію уваги. Організацію режиму дня  у ді- тей  до раннього віку здійснює дорослий. Доцільно наперед нагаду- вати  дітям про черговий режимний момент, змальовувати його  при- вабливим, щоб сформувати готовність до нього: «Скоро прогулянка.


 

Будемо одягати наших ляльок, садити їх на візочки й везти на прогу- лянку». Поступово дитина переходить до самоорганізації у виконанні режиму і в управлінні увагою.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку уваги до- шкільника:

–          найважливішими  психолого-педагогічними умовами розви- тку  уваги дошкільника є забезпечення дорослим відповідного вікові та повноцінного спілкування між дорослим і дитиною, надання ініціативи і самостійності дошкільнику у виконанні різноманітних видів  діяльності;

–          найбільший вплив на  розвиток уваги дошкільника справля- ють його пізнавальна та ігрова діяльність;

–          впливи дорослого, спрямовані на розвиток уваги, повинні по- даватись у ігровій та емоційно насиченій формі.