ТЕМА 10 ПСИХОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ ПОБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

ПЛАН

1. Особливості побутової діяльності у дитини немовлячого віку

2. Характеристика побутової діяльності дитини раннього віку

3. Побутова  діяльність у дошкільному віці

Література

1. Воспитание детей  дошкольного возраста / Под ред.  Л.  Н. Про- колиенко. – К.: Рад школа, 1991. – 368 с.

2. Индивидуальный подход к детям в воспитательно-образователь- ном процессе детского сада.: Метод. реком. / Под ред. В. К. Котырло, С. Е. Кулачковской. – К.: Рад. Школа,1989. – 88 с.

3.  Кононко Е.  Л.  Чтобы личность состоялась. –  К.:  Рад  школа,

1991. – 221 с.

4.  Котирло В. К. Виховання слухняності дітей  у сім’ї. – К.:  Рад школа, 1967. – 104 с.

5. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.:  Вища школа, 1974. – С. 110–112.

6. Люблинская А. А. Воспитателю о развитии ребенка. – М., 1972. – С. 113-123, 170-174.

7. Нискапен Л. Г. Гигиеническое воспитание детей  дошкольного возраста. – М., 1975.

8. Островская Л. Ф. Педагогические ситуации в семейном воспи- тании дошкольников. –М.: Просвещение, 1990. – 160 с.

9.  Петерина С. В.  Воспитание культуры поведения у детей  до- школьного возраста. – М., 1986.

10.  Печора К. Л., Пантюхина Г. В., Голубева Л. Г. Дети  раннего возраста в дошкольных учреждениях. – М., 1986.

11.  Развитие и воспитание ребенка от рождения до трех  лет / Под ред. Н. М. Щелованова. – М., 1965.

12.  Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет.  – М.: Школа-Пресс,1997. – С. 146-159.

13.  Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.:  Изд. Центр

«Академия», 1997. – С. 41-64.


 

1. Особливості побутової діяльності у дитини немовлячого віку

Для  життєдіяльності людини важливу роль відіграє забезпечення її  побуту, як основи  для  ускладнення активності особистості. Кож- на людина повинна володіти навичками самообслуговування, вміти стежити за своїм  тілом, одягом, приводити свою зовнішність у поря- док.  Виникаючи як засіб  задоволення біологічних потреб  людини в їжі, теплі, чистоті, побутова діяльність соціальна за своєю природою, оскільки її  виконання  передбачає засвоєння людиною принципів організації свого  побуту, прийнятого у суспільстві, оволодіння нею соціально виробленими культурно-гігієнічними навичками.  Періо- дичність побутових процесів відображається  та  організовується за допомогою режиму дня. З перших днів свого життя немовля включа- ється у побутові процеси, організовувані дорослим для  задоволення вроджених потреб малюка.

Досвід  участі дитини у побутових процесах купання, одягання, го- дування насичується спілкуванням з дорослим, його  уважним й лас- кавим ставленням, коментуванням виконуваного. За  1  рік  життя в дитини формується емоційний етап  в освоєнні побутової діяльності, головною ознакою якого є позитивне ставлення до побутових процесів.

Дитина отримує певне уявлення про послідовність побутових про- цесів, засвоюючи режим  дня – обгрунтований розподіл у часі  і пра- вильну послідовність задоволення основних фізіологічних потреб дитини уві сні,  годуванні й активності (за Н. М. Щеловановим). Пер- шим  компонентом режиму дня, якого починає дотримуватись дити- на,  є виділення періоду нічного сну та денної активності. Новонаро- джений малюк спить і просинається періодично, незалежно від часу доби.  Поступово дорослі так  організовують життя дитини, що  вона звикає вночі спати, а вдень бути активною. Від успішності задоволен- ня фізіологічних потреб новонародженого значною мірою залежить її самопочуття, рівень активності. Дитина, яка задовольнила потребу в їжі, уві сні,  яка відчуває тепло  й спокій, поводиться бадьоро, із за- цікавленням ставиться до оточуючого.

Під  час  включення дитини в  побутові процеси встановлюється контакт з  дорослими, виникають  перші уподобання дитини.  Вона емоційно реагує на  різні побутові моменти: наприклад,  із  задово- ленням сприймає купання,  але   не  любить переодягатись.  Період


 

активності дитини наповнюється різними гігієнічними процедурами, годуванням, в ході яких дитина знайомиться з першими предметами по догляду: милом, рушником, гребінцем, пляшечкою тощо. Розви- ваються сенсомоторні властивості внаслідок того,  що змінюється без- посереднє оточення, в якому перебуває дитина: в одязі, коли спить, роздягнута, коли її купають. В момент прийому їжі  виникає психо- моторне зосередження, рухи дитини зводяться до мінімуму. Форму- ється тривалий період виявлення дитиною активності, під час якого відбуваються побутові процеси по догляду за нею та створюються най- сприятливіші умови для  розвитку її психічних функцій. Після цього дитині потрібен відпочинок, який вона отримує в період сну.

Привчання дорослим дитини до фіксованого режиму дня  стано- вить  головний зміст виховання у немовлячому віці. При  цьому фі- зіологічні потреби дитини набувають соціальної опосередкованості, соціалізуються. Соціалізованість фізіологічних потреб  виявляється у соціальному способі задоволення цих  потреб  та у використанні при цьому спеціальних предметів.

Важливою умовою розвитку немовляти є виявлення ним  направ- леної  активності під  час  побутових процесів. Наприклад, з кожним днем зростає доля участі дитини у годуванні. До кінця 1-го місяця ма- люк  може підтримувати пляшечку під час їжі. До кінця 2-го місяця дитина впізнає пляшку для  годування, підтягає до неї голівку, захо- плює  соску  ротом. З 4 місяців малюк сам утримує руками пляшечку для  годування. Відбувається поступовий перехід від годування дити- ни за допомогою пляшечки й соски  до використання при прийомі їжі ложки, чашки. У 4,5–6 міс. малюк починає їсти з ложки, яку тримає дорослий, рідку їжу. З 5–6  міс.  дитина п’є з чашки, яку тримає до- рослий. Виникають позитивні емоційні реакції на предмети, що ви- користовуються при годуванні. Побачивши ложку, малюк відкриває рота, захоплює їжу  губами.

Розширення направленої активності немовляти при  здійсненні побутових процесів досліджували Н. М. Аксаріна, К. Л.  Пантюхіна, Н. М. Щелованов, які вирізнили наступні етапи.

Спочатку активність немовляти проявляється переважно у проце- сі годування. У 6–7,5 міс.  малюк під час годування сидить, спираю- чись на руку дорослого, який його годує, а з 7,5 міс. привчається їсти за високим столом. У 7 міс.  дитина втримує хліб, сухарик, печиво в руці  та їсть  їх.  У 9–10 міс.  утримує чашку за допомогою дорослого. Якщо привчати дитину до  акуратності, наприклад пов’язувати їй серветку, прагнути годувати так, щоб не забруднити обличчя і одяг


 

малюка, підтримувати чистоту на столі, то і малюк прагнутиме аку- ратності.

З ІІ півріччя дорослий залучає дитину до участі в одяганні й роз- дяганні, називаючи предмети і дії. У 8–9  міс. малюк виконує елемен- тарні вказівки дорослого, які полегшують процес одягання: лягти, сісти, підняти руку тощо.

Тенденція до розширення власної активності дитини під  час  ви- конання побутових процедур стає  чимдалі помітнішою, приводячи у майбутньому до оволодіння дитиною діяльністю самообслуговування.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку побутової діяльності в не- мовлячому віці:

–          найважливішим  змістом виховання немовляти виступає за- своєння ним соціально зумовленого режиму дня;

–          включення дитини у соціальні способи  задоволення біологіч- них потреб людини починається із засвоєння специфічно люд- ського біоритму «сон-активність»;

–          організація дорослим побутових процесів по догляду за малю- ком виступає першою формою співпраці дорослого й дитини, у ході якого відбувається психічний розвиток малюка;

–          формується позитивне емоційне ставлення до побутових про- цесів  та до дорослого, що їх забезпечує;

–          у виконанні побутових процесів відбувається перехід від  ке- рівної ролі дорослого до зростання самостійності дитини;

–          закладаються основи  формування психогігієнічних навичок дитини та відповідних особистісних якостей.

2. Характеристика побутової діяльності дитини раннього віку

Ранній вік  становить важливий етап  у розвитку побутової діяль- ності, зокрема навичок  самообслуговування. Побутова діяльність, яка передбачає володіння виконавцем складними й різноманітними предметними діями, розвивається особливо інтенсивно у дитини цьо- го віку на основі успіхів дитини у предметній діяльності, що виступає для  цього  віку провідною. Мотивація освоєння побутової діяльності грунтується на прагненні малюка до самостійності та на його інтересі


 

до функціонування оточуючих предметів. Таким чином у ранньому віці складаються сприятливі умови для розвитку, як операційної, так і мотиваційної сторони побутової діяльності. Цей вік вважається сен- зитивним  особливо щодо  вироблення навичок самообслуговування. Водночас операційна сторона побутової діяльності випереджує у сво- єму  розвитку мотиваційну. Дитина фактично набуває самостійності у виконанні основних побутових процесів: вмивання, одягання, до- гляду за власними речами тощо. Закладається фундамент культурно- гігієнічних навичок дорослої людини.

Процес формування навичок побутової діяльності  включає  на- ступні етапи:

Спостереження за діями дорослих при  виконанні побутових про- цесів. Дитина помічає, що дорослий використовує предмети у різних своїх  призначеннях: у чашку наливає молоко, ложкою їсть, ножем ріже хліб  тощо. Коли  дорослий купає дитину, то бере  мило, а коли причісує – гребінець. У малюка виникає прагнення самому діяти з цими предметами.

Виконання побутових дій разом із дорослим. На основі  інтересу до побутової діяльності дорослих у малюка виникає готовність до оволо- діння цією діяльністю. Він намагається виконати дії разом з дорослим: тримає чашку, коли дорослий наливає у неї  води, витирається руш- ничком, коли дорослий розпочав це робити. Дорослий повинен підтри- мати ініціативу дитини. Він показує, як виконувати побутові процеси, коментує свої дії,  наголошує на їх правильній послідовності, називає, які предмети при  цьому потрібні; підтримує участь дитини у побуто- вих процесах. У результаті у дитини складається певний руховий сте- реотип та відповідний образ побутового процесу, які разом утворюють сенсомоторний образ побутової діяльності, її окремих різновидів.

Засвоєння побутової діяльності справляє позитивний вплив на розвиток психіки й особистості дитини. Розмежування цілісного про- цесу  побутової діяльності на окремі етапи, операції, виділення необ- хідних при  цьому предметів сприяє зростанню диференційованості сприймання, розширенню активного словника дитини. На  основі зростання диференційованості сприймання в неї зміцнюється та уточ- нюється пам’ять, формується образне мислення. Виявляючи само- стійність у доступних для  себе видах діяльності, малюк усвідомлює себе  її  суб’єктом (виконавцем), при  цьому реалізується його  мотив

«Я  сам». Виконання побутової діяльності сприяє розвиткові довіль- ності, організованості, охайності. Формується потреба у дотриманні гігієнічних норм.


 

Дитина чимдалі глибше усвідомлює смисл побутових процесів: для чого необхідно прибрати у кімнаті, вимити руки, одягатись, їсти. У зв’язку з цим формуються перші уявлення про взаємозв’язки явищ: якщо не прибирати бруд,  можна захворіти; якщо не мити посуд, не буде  куди накласти їжу  тощо. Користуючись різними предметами, дитина розкриває їх властивості та навчається дбайливо ставитись до них: розправляти рушник, кладе мило  у мильницю, а не у воду,  де воно розмокає; розправляє одяг, щоб він не зім’явся тощо.

Дитина виконує побутові процеси у дитячому садку разом з ро- весниками, навчається при  цьому не заважати іншим, бажати один одному  «смачного», чекати своєї  черги тощо. Дорослий прищеплює дитині перші навички культури поведінки: сидіти спокійно, не ви- ходити з-за столу  під час їжі, говорити «дякую», чемно  звертатись із проханнями по допомогу. За  умови систематичного й послідовного контролю дорослого за самостійним виконанням дитиною побутових процесів, її культурно-гігієнічні навички перетворюються на звички, стають стійкими надбаннями особистості.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку побутової діяльності в ран- ньому  віці:

–          мотиваційну основу побутової діяльності становить інтерес ди- тини до світу  оточуючих предметів та до процесів їх викорис- тання дорослим, а також прагнення дитини до самостійності;

–          операційну основу  для  розвитку побутової діяльності станов- лять успіхи малюка у предметній діяльності, її зв’язок із пред- метно-маніпулятивною грою;

–          переважає розвиток операційної сторони побутової діяльнос- ті:  у малюка формуються культурно-гігієнічні навички, які становлять основу  самообслуговування особистості;

–          побутова діяльність справляє різнобічний вплив на розвиток психіки й особистості дитини;

–          у  дитини розвивається спостережливість, міцність та  обсяг пам’яті, дійове та образне мислення;

–          у сфері  особистості малюка завдяки побутовій діяльності ви- никає усвідомлення себе  виконавцем, здатність діяти відпо- відно  до  встановлених норм, враховувати дії  товаришів; за- кладаються основи  акуратності.


 

3. Побутова діяльність у дошкільному віці

Правила поведінки та  норми ввічливості продовжують активно засвоюватись дитиною у дошкільному віці (С. В. Пєтєріна). У побуто- вій діяльності більш відчутним стає орієнтація на вимоги оточуючих, прагнення за допомогою правильної поведінки заслужити схвалення дорослих, сподобатись іншим. Тому для дошкільника важливим стає не просто  наслідування дій дорослих, а якісне виконання побутових процесів. Діти  звертають увагу на критерії оцінювання дорослим якості виконання дій по самообслуговуванню: погано вимив руки, бо не користувався милом; неправильно розклав іграшки, коли приби- рав  у кімнаті. Поступово ці критерії, які спочатку використовує до- рослий, дитина починає вживати при оцінюванні товаришів. Сама ж робити аналогічні помилки, не  помічаючи їх.  Виникають ситуації, коли дошкільник намагається пояснити одноліткові, як слід викону- вати  той чи інший побутовий процес, але при  цьому вихоплює лише окремі фрагменти, не розкриваючи цілісної послідовності операцій. Наприклад, дає настанову: «поскладай одяг  на стільчик. Ось так, на спинку». Але не пояснює, які речі  слід  скласти спочатку, які зверху на них, як розправити складки, щоб одяг не зім’явся.

Дитина із  захопленням ставиться до виконання побутових про- цесів, прагне допомогти дорослому у прибиранні кімнати, у пранні, у догляді за квітами та тваринами тощо. Якщо раніше дитину при- ваблювало само  виконання процесу, то тепер  основний інтерес пере- міщується на отримання схвалення, подяки дорослого.

Спостерігається розширення у розумінні смислу побутових проце- сів,  вихід у цьому розумінні на рівень соціальних відносин: потрібно вимити руки перед  тим, як розкладати хліб  до обіду іншим дітям, бо від  бруду  на  руках вони  можуть захворіти. Відзначається здатність передбачити наслідки своїх дій.

Протягом дошкільного віку вдосконалюється здатність коменту- вати  побутові процеси, описувати їх  у мовленні, пояснюючи іншим дітям; зростає соціальна зорієнтованість мотивації виконання побу- тових процесів (прагнення уникнути сорому, зауважень, негативних оцінок ровесників та дорослих).

Дорослий може сприяти засвоєнню дитиною як мотиваційною, так  і операційною стороною побутової діяльності.  Для  дошкільника засвоєння нових культурно-гігієнічних навичок відбувається легше й швидше за умови чітких пояснень з боку  дорослого значення цих


 

навичок і послідовності операцій, з яких вони  складаються. Участь дорослого у першому практичному виконанні дії зменшується по- рівняно із раннім віком, коли у побутовому процесі дії  дорослого й дитини тісно  переплітались. Тепер  дошкільник діє  за словесною ін- струкцією. Для  закріплення культурно-гігієнічних навичок важливо систематично й уважно контролювати дитину, звертати її  увагу на ознаки якісного виконання побутового процесу, пояснювати недолі- ки та орієнтувати на їх подальше подолання.

Навички, якими дитина оволоділа у ранньому віці  ще більше ав- томатизуються, поєднуються у ланцюжки, створюючи певну  систе- му.  Зростає кількість стійких навичок – звичок, які зумовлюються внутрішніми потребами дитини, а не зовнішніми вимогами дорослих. До кінця дошкільного віку побутові процеси здійснюються без нага- дувань дорослих, за ініціативою самих дітей.

Режим дня  продовжує відігравати важливу роль  в організації по- ведінки дитини. Протягом всього  дня  дитина використовує засвоєні навички, вдосконалює їх та оволодіває новими. Прокидаючись, вона застеляє свою  постіль, вмивається, одягається. Вміє  поводитись за столом під час прийому їжі, використовуючи при  цьому столові при- лади.  Допомагає батькам або  вихователю прибрати зі  столу,  бере участь у митті посуду. Стежить за своєю зовнішністю: причісується, коли помічає якісь негаразди у зачісці; доглядає за своїм  одягом, по- мічає, коли він забруднився чи розірваний тощо.

Включення дитини у працю дорослих призводить до зближення культурно-гігієнічних навичок із трудовими. Навички самообслуго- вування поширюються на допомогу оточуючим: зав’язати шарфик не тільки собі, але й товаришеві, принести ганчірку та допомогти витер- ти  розлиту кимось воду,  рознести на  столики тарілки до обіду  всім дітям.

ВИСНОВКИ про  особливості розвитку побутової діяльності в до- шкільному віці:

–          переважає соціальна мотивація виконання побутових проце- сів дошкільником, який орієнтується на вимоги та схвалення оточуючих;

–          відбувається усвідомлення зв’язку між налагодженням нор- мальних взаємин з оточуючими та дотриманням правил пове- дінки в побутовій діяльності;

–          операційна сторона побутової діяльності розвивається як вдо- сконалення якості виконання засвоєних культурно-гігієніч- них навичок та засвоєння нових;


 

–          зростає внутрішня складова у мотивації побутової діяльності, у дитини формується потреба дотримуватись культурно-гігіє- нічних норм та на цій основі  навички переходять у звички;

–          роль  дорослого у розвитку побутової діяльності дошкільни- ка полягає у поясненні значення навичок та у розкритті опе- раційного їх складу; для  закріплення навичок у поведінці дитини дорослий повинен систематично контролювати їх ви- конання;

–          навички самообслуговування набувають ознак трудових дій, коли дитина використовує їх на допомогу оточуючим.