ГЛАВА 9 ОБЛІК СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 9.1. Поняття страхової діяльності

Згідно із Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р.

№  85/96-ВР страхування — це  вид  цивільно-правових відносин щодо  захисту  майнових інтересів громадян та юридичних осіб  у разі настання певних подій  (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів  від розміщення коштів цих  фондів.

Страхування — це спосіб компенсації окремим громадянам і

підприємствам можливих збитків (втрат) внаслідок дії неперед- бачуваних факторів, надзвичайних подій, стихійного лиха  тощо (пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, посухи, паводку і т. ін.). Така  компенсація здійснюється спеціальними організаціями — страховими компаніями (страховиками) із фондів, створених за рахунок страхових внесків страхувальників. Страхову діяльність в Україні можуть здійснювати виключно страховики — резиден- ти України.

Страховик — це фінансова установа, створена у формі акці- онерного, повного, командитного товариства або  товариства з додатковою відповідальністю згідно із законодавством, яка  от- римала в установленому порядку ліцензію на здійснення страхо-

вої діяльності.

Страхувальники — це юридичні особи та дієздатні громадя- ни, які уклали із страховиками договори страхування або є стра- хувальниками відповідно до законодавства України.

Об’єктами страхування можуть бути  майнові інтереси, по-

в’язані:

— з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пен- сією  страхувальника або  застрахованої особи (особисте страху- вання);


—  володінням, користуванням і  розпорядженням майном

(майнове страхування);

— відшкодуванням страхувальником заподіяної ним  шкоди особі  або  її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Особливим видом особистого страхування є страхування життя, яке  передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі  смерті застрахо- ваної особи, а також, якщо це передбачено договором страху- вання, в разі  дожиття застрахованої особи до  закінчення тер- міну  дії договору страхування та/або досягнення застрахованою особою визначеного  договором віку.  Ліцензії на  проведення

страхування життя видають без зазначення терміну дії, що  по-

яснюється особливостями цього виду страхування, яке  виконує важливу соціальну функцію, спрямовану на захист  майнових інтересів громадян.

Страхування може  бути добровільним або обов’язковим. Добровільне страхування — це страхування, яке  здійснюється на основі угоди  між страхувальником і страховиком. Обов’язкові види  страхування запроваджуються законами України (страху-

вання цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, страхування пасажирів при  міжміських та міжнародних автобусних перевезеннях тощо).

Факт страхування оформляється  спеціальним договором,

який укладається між  страховиком і страхувальником.

Договір страхування — це письмова угода, згідно з якою стра- ховик бере  на себе  зобов’язання у разі  настання страхового ви- падку  здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої  укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші  умови договору. Окремі умови договору встановлюються за згодою сторін: страхова сума, розмір тарифу, терміни сплати стра- хових платежів, терміни набрання чинності договору страхуван- ня  та закінчення його  дії.

Страховики можуть здійснювати свою  діяльність за участю страхових посередників: страхових агентів, страхових або  пере-

страхових брокерів. Функції останніх не обмежуються тільки ук- ладанням договорів страхування. Через них  можуть здійснюва- тися  страхові платежі, страхові виплати, інші  операції.

Страхові агенти діють від імені  та за дорученням страховика і виконують частину його  страхової діяльності, за що отримують


комісійну винагороду. Страховими агентами можуть бути окремі громадяни (наймані працівники страхової організації) або будь- які  суб’єкти  підприємницької  діяльності (фізичні та  юридичні особи), які діють на підставі договору зі страховиком (транспортні каси  з продажу квитків, туристичні фірми, готелі  тощо).

Страхові брокери здійснюють посередницьку діяльність на

страховому ринку від  свого  імені  на  підставі доручень страху- вальника або страховика. Страховий брокер має  право отримува- ти страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності до- говору  страхування не пізніше одного дня  після отримання ним страхових платежів.

З метою підвищення ефективності страхової діяльності за-

конодавство  дозволяє  страховикам  різні   форми  співпраці:

співстрахування та перестрахування.

Співстрахування — це страхування одного й того самого ри- зику  кількома страховиками за одним договором страхування та за  згодою страхувальника. У цьому  випадку у договорі страху- вання повинні міститись умови, що визначають права і обов’яз- ки  кожного співстраховика. За  наявності відповідної угоди  між спістраховиками і страхувальником, один  із співстраховиків може представляти всіх  інших у взаєминах із страхувальником, зали- шаючись відповідальним перед  ним  лише  в розмірі своєї  частки.

Перестрахування — це страхування одним страховиком (пе-

рестрахувальником, цедентом) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед  страхувальни- ком  у іншого страховика (перестраховика) — резидента або нере- зидента, який має  відповідний статус  згідно із законодавством країни, в якій  він зареєстрований.

Важливість страхування для  стабільного розвитку суспіль-

ного  виробництва, відповідальність страховика за соціально-еко- номічні наслідки своєї  діяльності зумовлюють необхідність здійснення відповідного контролю (нагляду) з боку  державних органів. В  Україні державний нагляд за  страховою діяльністю здійснює спеціальний Уповноважений орган, який є централь- ним  органом виконавчої влади.

Страховики, як і інші  суб’єкти підприємницької діяльності,

ведуть бухгалтерський облік  і складають фінансову та статистич- ну звітність згідно з законодавством України. Особливості відоб- раження в обліку  господарських операцій страховика зі страху- вання та перестрахування є предметом розгляду у наступних роз- ділах даної  теми.