ГЛАВА 3 АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ  3.1. Галузеві особливості автотранспорту та їх вплив на організацію обліку

Транспорт — одна  із найважливіших галузей економіки: пе- ревезення людей  і вантажів — життєва потреба суспільства. Транс- порт  обслуговує всі сфери діяльності: виробництво (переміщен- ня  сировини, матеріалів, напівфабрикатів безпосередньо у про- цесі  виробництва), обіг  (просування, перевезення готової про- дукції  від виробника до споживача), споживання (перевезення пасажирів у невиробничих цілях  тощо).

Автомобільний транспорт — важлива складова транспортної

системи України. Виконуючи майже 80% обсягу  вантажних і більше 90% пасажирських перевезень, автотранспорт є також співучасником діяльності інших видів  транспорту (залізничного, морського, річкового, повітряного), обслуговуючи доставку па- сажирів і вантажів до  пунктів відправлення (станцій, вокзалів, портів) та їх вивезення із пунктів призначення.

Основою виробничої бази  автомобільного транспорту є ру- хомий склад  автотранспортних засобів, до якого відносять: авто- мобілі  (вантажні, легкові, спеціальні), автобуси, причепи та на- півпричепи тощо.  Вантажопасажирські автомобілі повинні бути відповідним чином обладнані та  відповідати певним  вимогам.

Зокрема в них має  бути внутрішнє обладнання салону, характер-

не  для  транспортних засобів, призначених для  перевезення па-

сажирів (сидіння для пасажирів і пристрій для їх кріплення, відпо-

відна  оббивка, бокове скло  тощо).

За належністю автомобільний транспорт поділяється на відомчий і загального користування. Відповідно до «Правил дер- жавної реєстрації та обліку  автомобілів, автобусів, а також само- хідних  машин, сконструйованих на шасі  автомобілів, мотоциклів


усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколя- сок»,  затвердженими постановою КМУ від  07.09.98 р. №  1388, підприємство, яке  має  більше 15 одиниць транспортних засобів, розміщених в одному населеному пункті, повинно створити ав- тогосподарство. А це, у свою  чергу,  зумовлює необхідність мати огороджену територію з місцями для стояння, зберігання, техн- ічного обслуговування і ремонту автомобілів, а також передба- чити  у штатному розкладі посади спеціаліста з безпеки дорожнь- ого руху та відповідального за зберігання, технічне обслугову- вання і експлуатацію транспортних засобів.

Автотранспортні підприємства (АТП) за формою власності поділяють на  державні, комунальні, колективні, приватні та  зі змішаною формою власності.

Виробнича діяльність підприємств автомобільного транспор- ту загального користування дуже різноманітна: перевезення ван- тажів  і пасажирів, транспортно-експедиційне обслуговування (підготовка вантажів до перевезень, навантажувально-розванта- жувальні роботи, короткострокове зберігання вантажів на скла- дах, експедирування вантажів, їх охорона під час перевезень, приймання замовлень на  квитки та  їх доставка замовникам  і т. ін.), технічне обслуговування і ремонт рухомого складу  та інших основних засобів, придбання, зберігання та використання авто- мобільних шин, ремонтних, паливно-мастильних та інших мате- ріалів  і т. ін. Все  це зумовлює необхідність належної організації обліку  як  виробничих ресурсів автопідприємств, так  і самого виробничого процесу, його  результатів та розрахунків з клієнта- ми.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про  автомобільний транспорт» перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування підлягає обов’язковому ліцензуванню, завданнями якого є:

— сприяння становленню сучасного ринку автотранспорт- них послуг, розвитку автотранспорту та стимулювання впровад- ження нових видів  послуг;

— підвищення ефективності використання транспортних засобів, створення конкурентного середовища;

— захист  прав  споживачів на ринку послуг  від небезпечних

перевезень, забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування;

— забезпечення допуску автомобільних перевізників до пе- ревезення пасажирів транспортними засобами на комерційній основі і т. ін.


Ліцензія видається на надання послуг  з внутрішніх та міжна- родних перевезень пасажирів (автобусами, таксі,  легковими ав- томобілями на замовлення) і вантажів (вантажними автомобіля- ми, причепами та напівпричепами). Термін дії ліцензії — 3 роки. Плата за ліцензію відображається в обліку  як придбання немате- ріальних активів. Вартість ліцензії протягом терміну її дії амор- тизують з використанням прямолінійного методу.

Виробничий автотранспортний процес складається з трьох основних елементів:

1) навантаження вантажу або посадка пасажирів на рухомий склад  у пунктах відправлення з відповідним оформленням пере- візних документів;

2) переміщення вантажів і пасажирів від пункту відправлен-

ня до пункту призначення з їх супроводженням та охороною (при необхідності);

3) розвантаження вантажів та висадка пасажирів у пунктах призначення з відповідним оформленням передачі вантажу от- римувачу.

Виробничий процес у автотранспортних підприємствах сут-

тєво відрізняється від виробничого процесу у підприємствах інших галузей виробничої діяльності за такими ознаками:

— автотранспорт не має  справи з сировиною та її перероб- кою:  предмет його  праці (вантаж) надходить на  підприємство зовні  у готовому вигляді;

—  готова продукція  автотранспортних  підприємств  являє

собою послугу, тому  вона  не може  бути оприбуткована у вигляді матеріальних цінностей і зберігатися на  складі (тут  процес ви- робництва збігається у часі  з процесом одержання готової про- дукції). Внаслідок цього в автотранспортних підприємствах каль- кулюють собівартість не готової продукції, а виконаних робіт (наданих послуг), витрати на  виконані  роботи списують з  ра- хунків  обліку  виробництва безпосередньо на собівартість реалі- зації, не визначають і не враховують залишки незавершеного ви- робництва;

— автомобільні перевезення виконуються різними типами і видами автотранспортних засобів (рухомого складу), вони мо-

жуть здійснюватися в межах  одного населеного пункту, між  на-

селеними  пунктами однієї області, між  населеними пунктами різних областей, у міжнародному сполученні. Згідно з таким по- ділом  перевезень облік  витрат і доходів  та визначення ефектив- ності  діяльності доцільно вести  окремо як за видами транспорт- них  засобів, так і за видами перевезень;


— робота автомобільного транспорту є соціально дуже важ- ливою, відповідальною і до певної міри  небезпечною, тому у цій галузі  діє значна кількість законодавчо-регулюючих, норматив- них актів,  а виробничий процес ретельно оформляється відповід- ними документами і контролюється як  відомчими, так  і поза- відомчими органами державного контролю (ДАІ  та ін.);

— транспортний процес здійснюється не під єдиним дахом, а розосереджено у часі  та просторі: пункти навантаження і роз- вантаження можуть знаходитися не лише в різних населених пун- ктах, а й у різних країнах, перевезення вантажів можуть здійсню- ватися на  далекі  відстані і бути  досить довготривалими. Це  зу- мовлює застосування специфічних методів контролю за станом транспортних засобів, їх технічного обслуговування, роботи водіїв тощо.

Усі ці особливості транспортного процесу зумовлюють певні особливості організації та методики ведення обліку  в автотранс- портних підприємствах.