3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ

Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку ви- ступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльнос- ті банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цін- ними паперами, позичкові операції, операції з касового обслугову- вання бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку. Сама по собі банківська операція є досить склад- ним фактом господарської діяльності банку. Це зумовлює необхід- ність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об’єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб’єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.

Бухгалтерський облік банку можна визначити, як систему ре- єстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банків- ському бізнесі, і з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів.

Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає фі-

нансову інформацію про банк як суб’єкт господарської діяльності;

є  процесом визначення, вимірювання та  передавання інформації

економічного змісту.

Система обліку являє собою сукупність процедур, що мають на

меті фіксувати всі операції банку, а саме:

— визначати зміст здійснених операцій і записувати їх;

— описувати операції в часовому вираженні;

— підбивати підсумки виконаних операцій згідно з принципами

міжнародних стандартів обліку;

— належним чином подавати операції з відповідними деталями.

Бухгалтерський облік є важливим елементом структури внутрі-

шнього контролю. Зокрема, на управлінські рішення істотно впли-

ває  бухгалтерська  інформація  щодо  готівки,  стану  розрахунків,

цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валют-

них коштів, кредитних ресурсів та його кредитного портфеля.

Бухгалтерська інформація ґрунтується на документах, які дають

змогу простежити рух активів від моменту отримання дозволу на

них та придбання до списання чи реалізації. Те саме стосується й

пасивів — ідеться про часовий період від виникнення зобов’язань

до їх погашення. Адже банк не може успішно функціонувати в

конкурентному середовищі без відповідної системи щоденного об-


 

ліку всіх своїх операцій і зобов’язань. Лише за такої умови керів- ництво цієї установи постійно відстежує всі аспекти її діяльності, а отже, і ризики, яким вона піддається.

З огляду на сказане, система бухгалтерського обліку має задо-

вольняти такі вимоги:

1) актуальність;

2) надійність;

3) ефективність.

Система бухгалтерського обліку поряд з об’єктивними вимога-

ми має відповідати й таким, що зафіксовані законодавчо та норма-

тивними документами НБУ.

Метод бухгалтерського обліку включає такі елементи:

— документацію та інвентаризацію;

— оцінку й калькуляцію;

— рахунки та подвійний запис;

— бухгалтерський баланс і звітність.

Бухгалтерські системи  банківських  установ  України  комп’ю-

теризовані, завдяки чому система бухгалтерських проведень (зане-

сення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-

сальдових відомостей) виконується в автоматичному режимі. Про-

те навіть за цих умов перелічені елементи методу бухгалтерського

обліку є похідними щодо концепції такого обліку.

Для поточного обліку банківських операцій у бухгалтерському

обліку банку використовується система рахунків фінансового облі-

ку. Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути розподілена

на дві групи: балансові та позабалансові.

Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.

Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного

періоду. На їхній основі складається баланс банку. Серед них виді-

ляють такі групи рахунків:

— рахунки активів;

— рахунки зобов’язань;

— рахунки власного капіталу.

Рахунки активів — це активні рахунки, які відображають наяв-

ність та зміни різних активів банку.

Рахунки зобов’язань — це пасивні рахунки, які відображають

наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткостро-

кову  та  довгострокову заборгованість. Рахунки власного  капіта-

лу — це також пасивні рахунки, які відображають зміну власного

капіталу банку за звітний період.

У складі балансових рахунків виділяють:

— контрпасивні рахунки (активні);

— контрактивні рахунки (пасивні).


 

За своїм характером контрпасивні рахунки активні. До них на- лежать, наприклад, рахунки № 5041 «Збитки минулого року, що очікують затвердження», № 2511 «Технічний рахунок для перера- хування коштів Державного бюджету України».

Контрактивні рахунки — пасивні. До них належать, наприклад, рахунки № 2400 «Резерви під заборгованість за кредитами, які на- дані клієнтам» та № 4409 «Знос операційних основних засобів». Особливість цих рахунків полягає в тому, що в балансі контракти- вні рахунки відображаються в складі активів, а контрпасивні — в складі пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів та пасивів. Так, у балансі рахунок

«Знос операційних засобів» відображається в складі активів після рахунка «Операційні основні засоби».