ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Актив — будь-який об’єкт бухгалтерського обліку (право контролювання якого закріплене за банком), що відповідає хоча б одній із таких ви- мог: 1) дає дохід банківській установі або 2) його можна обміняти на інший об’єкт, який даватиме дохід банківській установі. Загальна сума активів — це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контра- ктивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної дія- льності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Активи  високоліквідні — кошти, що розміщені в касі, на рахунках, відкри- тих у НБУ та в інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Активи  робочі — кошти на кореспондентських рахунках, у касі, вкладені в

майно, цінні папери, розміщені в інших банках, надані кредити та інші

активи, що дають дохід банку.

Активні  операції банків — фінансові операції з розміщення коштів із метою

одержання доходу. До активних операцій банку належать: видача кре-

дитів і позичок, операції з гарантій, поручництва, обліку векселів, інвес-

тиційні операції та ін.

Акція — вид цінного папера без установленого строку обігу, що засвідчує

внесення коштів до статутного фонду акціонерного товариства, підтве-

рджує членство в цьому товаристві, дає право на одержання частини

прибутку у вигляді дивідендів, участь в управлінні, участь у розподілі

майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Балансовий звіт — складова частина пакета фінансової звітності, що характе- ризує фінансовий стан банку та відображає його активи, зобов’язання і капітал банківської установи в грошовій формі за станом на певну дату.

Банк  державний — банк, 100 % статутного капіталу якого належить державі.

Банк  з іноземним  капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить

хоча б одному нерезиденту, становить 10 % і більше.

Банк  ощадний — банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в

разі, якщо понад 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банк  розрахунковий — уповноважений платіжною організацією відпові-

дної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіж-

ної  системи  та  бере  участь  у  проведенні  взаєморозрахунків  між

ними.

Банк  розрахунковий (кліринговий) — банк, включений у міжбанківську

систему розрахунків; банк, з яким депозитарій уклав договір про гро-

шові розрахунки за угодами щодо цінних паперів; який є учасником


 

ринку цінних паперів. Розрахунковий (кліринговий) банк спеціалізу- ється на виконанні таких функцій: здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку, за угодами купівлі-продажу цінних паперів; проведення перевірки наявності на рахунках учасників грошових кош- тів і цінних паперів; видача виписок з грошових рахунків клієнтів; на- дання інформації інституціям, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів; самостійне проведення (в разі, коли депозитарій вико- нує і клірингові, і розрахункові функції) поставки цінних паперів з ра- хунка продавця на рахунок покупця тощо.

Банк  спеціалізований — банк, що спеціалізується на здійсненні однієї чи кі- лькох банківських операцій. За спеціалізацією банки можуть бути оща- дними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого в разі, якщо понад 50 % його ак- тивів є активами одного типу.

Банки інвестиційні — вид спеціалізованих банків, що зосереджують (акуму- люють) грошові кошти приватних інвесторів через емісію і розміщення цінних паперів (зокрема інвестиційних сертифікатів і зобов’язань).

Банки іпотечні — спеціалізовані банки для фінансування будівництва житла (надання іпотечних позичок під фіксований відсоток), які залучають кошти, випускаючи довгострокові боргові зобов’язання (заставні папе-

ри) під фіксований відсоток. Іпотечні позички можуть надавати універ-

сальні банки, ощадні та кооперативні банки.

Банки кооперативні — добровільні об’єднання учасників, що створюються

за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний

кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах

області) кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб. Учасни-

ками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку належать централізація

та  перерозподіл ресурсів,  акумульованих  місцевими  кооперативними

банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних ба-

нків регіонального рівня.

Банки розвитку — є державними або змішаними (створені та функціонують

за підтримки держави) та мають виконувати передбачені законом або

статутом завдання щодо підтримки та розвитку сільськогосподарського

виробництва, промисловості, розвитку інфраструктури, підтримки жит-

лового будівництва, створення нових підприємств тощо, під які нада-

ються фінансові кошти (бюджетні кошти або бюджетні кредити безвід-

соткові або під пільгові відсоткові ставки, або за рахунок залучення

коштів через випуск позик, або за рахунок коштів міждержавних фон-

дів).

Банківська корпорація — юридична особа (банк), засновниками та акціоне-

рами якої можуть бути виключно банки та яка створюється з метою

концентрації капіталів банків —  учасників корпорації, підвищення їх

загальної ліквідності та платоспроможності, забезпечення координації

та нагляду за їхньою діяльністю, а також виконує функції розрахунко-

вого центру для банків — членів корпорації і не веде безпосереднього

обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та

інших фінансових установ). Усі банки — члени корпорації виконують

свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валю-


тах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Націона-

льному банку України або безпосередньо у банківській корпорації.

Банківська  холдингова   група —  банківське  об’єднання,  до  складу  якого

входять виключно банки. Материнському банку банківської холдинго-

вої групи має належати не менше ніж 50 % акціонерного (пайового) ка-

піталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірні-

ми    банками.    Дочірній    банк    не    має    права    володіти    акціями

материнського банку.

Банківський кредит — будь-яке зобов’язання банку надати певну суму гро-

шей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги

боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, що надається в

обмін на зобов’язання боржника повернути заборговану суму, а також

сплатити відсотки та інші збори з такої суми.

Банківські об’єднання  — банківські об’єднання створюються за попере-

дньою згодою НБУ. Вони можуть бути таких типів: банківська кор-

порація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група;

банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп. Банк

може бути учасником лише одного банківського об’єднання.

Безвідкличні гарантії  — гарантії, що можуть бути скасовані лише за згодою

особи, котра отримує гарантію.

Безвідкличні зобов’язання — зобов’язання, які можуть бути скасовані лише

за згодою кредитора.

Боргові  цінні папери — форма довгострокової позички. Як правило, ця пози-

чка підлягає погашенню в установлений строк, хоча деякі боргові зо-

бов’язання є безстроковими цінними паперами.

Валютна  позиція банку — співвідношення (різниця) між сумою активів і по- забалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій валюті.

Валютна  позиція відкрита — сума активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті, що не збігається із сумою балансових і позабалансо- вих зобов’язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція збільшує

ризик у разі зміни валютного курсу.

Валютна  позиція  відкрита довга — сума активів та позабалансових вимог

перевищує суму балансових і позабалансових зобов’язань у кожній іно-

земній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат

у разі підвищення курсу національної валюти щодо іноземної.

Валютна  позиція відкрита коротка — сума балансових та позабалансових зо-

бов’язань, що перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній

іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат

у разі підвищення курсу іноземної валюти щодо національної валюти.

Валютна  позиція закрита — сума активів та позабалансових вимог збігається

із сумою балансових та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній

валюті.

Витрати  банку — зменшення економічної вигоди за сукупністю господарсь-

ких операцій банку, крім операцій із розподілу капіталу, що призводять

або до зменшення суми активів банківської установи без відповідного

зменшення суми її зобов’язань, або до збільшення суми зобов’язань ба-

нківської установи без відповідного збільшення суми її активів.


Відсоткові  доходи і витрати — доходи і витрати, які обчислюються пропор-

ційно часу і сумі активу або зобов’язання.

Вклад  (депозит) —  кошти  в  готівковій або  безготівковій  формі,  у  валюті

України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх імен-

них рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк збері-

гання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику

відповідно до законодавства України та умов договору.

Внутрішні  торговельні операції — торговельні операції між суб’єктами гос-

подарської діяльності, що розміщені на території України, її континен-

тальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні.

Гарантія банківська — зобов’язання банку-гаранта перед кредитором іншої особи за виконання нею зобов’язання кредитора в повному обсязі або частково.

Гудвіл — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання ліпших управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника по-

датку. (ЗАКОН УКРАЇНИ Про  оподаткування прибутку підприємств (ст. 1).) Гудвіл — це перевага, яку отримує банк-покупець за купівлі вже діючого банку (підприємства), як порівняти зі створенням нового. Ця перевага може бути пов’язана з наявністю постійних клієнтів, вигідним географічним розміщенням, наявністю висококваліфікованого персона- лу тощо. Гудвіл відображається в обліку покупця і не може бути пере-

даний, проданий тощо. Гудвіл — перевищення вартості придбання над частку покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих ак- тивів та зобов’язань на дату придбання.

(ПОСТАНОВА ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України (Інструкція, розд.

VII, пп. 1.1, 1.2) № 475 від 11.12.2000 р.)

Дебіторська заборгованість — сума боргів, яку належить одержати підпри-

ємству, організації, установі від юридичних або фізичних осіб.

Дисконт — різниця між номінальною вартістю цінних паперів і ціною їх при-

дбання, якщо ціна придбання без нарахованих до дати придбання дохо-

дів за цінним папером нижча за його номінальну вартість.

Довгострокове кредитування — надання банками та іншими кредитними

інститутами на тривалий строк (понад рік) позичок підприємствам,

об’єднанням,  організаціям  та  приватним  особам  на  відновлення,

розширення та створення основних фондів (основного капіталу).

Довірчі  операції — операції банків з управління майном і виконання інших

послуг в інтересах та з доручення клієнтів.

Доходи —  це збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських

операцій, крім операцій із реалізації додаткової кількості акцій, які при-

водять до: 1) збільшення суми активів банківської установи без відпові-


 

дного збільшення її зобов’язань або 2) зменшення суми зобов’язань без відповідного зменшення суми її активів.

Експортно-імпортні операції — міжнародні розрахунки, у процесі яких регу- люються платежі за грошовими вимогами та зобов’язаннями, котрі ви- никають у підприємств у зв’язку з експортом чи імпортом товарів і по- слуг.

Емісійні  різниці  (емісійний  дохід) — сума перевищення доходів, отриманих

підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших

корпоративних прав, понад номінал таких акцій.

Застава  — актив, що його позичальник (клієнт банку) пропонує як забезпе-

чення виплати своїх боргів.

Інвестиції — грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку, забезпечення зростання капіталу або досягнення соціального ефекту (суспільного впливу); капітальні вкладення в розвиток виробни- цтва чи невиробничу сферу.

Інвестиції  капітальні — вкладення коштів у придбання будинків, споруд, ін-

ших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріа-

льних активів, що підлягають амортизації.

Інвестиції  прямі — внесення власних коштів або майна до статутного фонду

юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцт-

ва), емітовані такою юридичною особою.

Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юридичних

осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційний ризик — 1) сукупність конкретних видів ризиків, пов’язаних

зі здійсненням інвестиційної діяльності підприємства; оскільки окремі

види інвестиційного ризику пов’язано з можливою втратою капіталу ін-

вестора, його слід віднести до групи найнебезпечніших ризиків; 2) імо-

вірність виникнення непередбачених фінансових втрат  (наприклад, у

вигляді зниження або цілковитої втрати доходів, втрати капіталу тощо)

в разі невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Інвестиційні операції — розміщення залучених коштів у цінні папери або в

нерухомість від власного імені та за рахунок інвесторів за принципом

поділу (диверсифікації) ризику (андеррайтинг).

Інвестування в цінні папери — вкладення протягом тривалого часу тимчасо-

во вільних грошей та інших засобів в акції, облігації та інші цінні папе-

ри з метою одержання прибутку (у вигляді регулярно отримуваних ди-

відендів або у вигляді прибутку від збільшення ринкової ціни згаданих

цінних паперів, або поєднання одного і другого). Основні цілі: 1) збере-

ження тимчасово вільних коштів від знецінення; 2) одержання прибут-

ку; 3) особливі (спеціальні) цілі: а) встановлення контролю над об’єктом

інвестування; б) зміцнення підприємницьких стосунків; в) участь у реа-

лізації певних інвестиційних проектів.

Інсайдер — особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної

інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, уча-

сті в капіталі банку, родинним зв’язкам і має можливість використовувати


своє становище у власних інтересах або брати участь у визначенні політи-

ки та ключових напрямів діяльності банку.

Істотна  участь — пряме або опосередковане, самостійно або спільно з інши-

ми особами володіння 10 % і більше статутного капіталу або вирішаль-

них голосів за придбаними акціями (паями) юридичної особи або неза-

лежна від формального володіння можливість вирішального впливу на

керівництво чи діяльність юридичної особи.

Казначейські операції — це операції, пов’язані з інструментами, які викорис- товуються комерційним банком для розміщення надлишків своїх гро- шових коштів та власного рефінансування. До казначейських інструме- нтів належать готівкові кошти, монетарні дорогоцінні метали, цінні папери, які рефінансуються Національним банком України, кошти ін- ших банків у Національному банку України, кошти Національного бан- ку України в іншому банку.

Капітал банку — залишкова вартість активів банку після відрахування всіх його зобов’язань.

Капітал передплатний — величина капіталу, на яку отримано письмові зо- бов’язання акціонерів (пайовиків) банку щодо внесення коштів за пе- редплатою на акції (паї).

Капітал регулятивний (власні  кошти) — складається з основного та додат- кового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно- правовими актами Національного банку України.

Капітал статутний — сплачений та зареєстрований передплатний капітал.

Капітальні вкладення — витрати на будівництво нових, розширення, реконс-

трукцію і технічне переобладнання наявних основних фондів виробни-

чого і невиробничого призначення.

Касова  готівка — готівкові гроші в касах, банкоматах та обмінних пунктах

банків, філій, безбалансових установ.

Клієнт  банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується по-

слугами банку.

Кліринговий рахунок — рахунок, на якому облікoвуються безготівкові розра-

хунки, що ґрунтуються на врахуванні банками за певний період взаємних

платіжних вимог сторін, котрі беруть участь у розрахунках.

Контрагент — будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відно-

сини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових

чи строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емі-

сії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та

банками, у тому числі за нарахованими та простроченими доходами).

При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого

характеру (зокрема трудові чи адміністративні).

Контрактивні рахунки  — контрарні рахунки, які використовуються для ре-

гулювання  показників активних рахунків.  Відображення операцій  на

цих рахунках здійснюється так само, як і відображення операцій на па-

сивних рахунках.

Контрарні рахунки  — рахунки бухгалтерського обліку, показники яких ви-

користовуються для регулювання оцінки об’єктів, що їх відображено в

інших рахунках. Це регулювання здійснюється для визначення справж-

ньої вартості об’єкта.


 

Контрпасивні рахунки  — контрарні рахунки, які використовуються для ре- гулювання показників пасивних рахунків.  Відображення операцій на цих рахунках здійснюється так само, як і відображення операцій на ак- тивних рахунках.

Короткостроковий кредит — кредит з початковим строком погашення до одного року.

Кредити  в поточну діяльність — кредити, надані позичальникам для задово-

лення тимчасової потреби в коштах на придбання поточних активів у

разі розриву між моментами надходження коштів та здійснення витрат.

Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю

сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі.

Кредитний  портфель — сукупна заборгованість за всіма кредитними опера-

ціями банку, що здійснюються з метою одержання доходу. Банк може

видавати кредити, безпосередньо уклавши угоду з позичальником. Кре-

дитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів,

у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних щодо повер-

нення. Кредитний портфель не включає нарахованих, але не сплачених

відсотків за кредитними операціями.

Кредитні  операції — активні операції банку, які пов’язані з наданням клієн-

там залучених коштів у тимчасове користування (надання позичок у го-

тівковій або безготівковій формі, надання кредитів у формі обліку век-

селів,    розміщення    депозитів,    операцій    репо,    на    фінансування

будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового

лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимча-

сове користування (надання гарантій, поручництв, авалів тощо), а також

операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученнях клієнтів і від

свого імені (включаючи андерайтинг), будь-яке продовження строку по-

гашення боргу, що надане в обмін на зобов’язання боржника повернути

заборговану суму.

Кредиторська  заборгованість — кошти підприємства, організації або уста-

нови, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним осо-

бам.

Кредитоспроможність — наявність передумов для одержання кредиту і здат-

ність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається

показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховува-

тися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове стано-

вище, спроможність в разі потреби мобілізовувати кошти з різних дже-

рел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Ліквідаційна вартість — оціночна сума коштів, що буде отримана в разі лік-

відації активу.

Міжбанківські операції  (розрахунки) — система здійснення та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами у процесі їхньої діяльності. До міжбанківських інструментів належать кореспондентські рахунки, депозити до запитання та строкові депозити, кредити, операції репо, фінансовий лізинг тощо.

Мультивалютність — принцип, за яким операції в іноземній валюті відобра-

жаються на тих самих рахунках, що й операції в національній валюті.


Накопичений дохід за цінним папером — це частина вартості цінного папера,

що відображає суму нарахованого доходу на час купівлі цінного папера.

Облігація  — боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, за яким передбачаються періодичні платежі (відсоткова облігація) або початко- вий продаж за зниженою ціною (дисконтна облігація) та виплата номі- налу за настання строку її погашення.

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком надійному клі-

єнтові понад залишок коштів на його поточному рахунка в цьому банку

в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетування його рахунка.

При цьому утворюється дебетове сальдо.

Овернайт — надані та отримані кредити і депозити строком не більше ніж на

один операційний день без урахування неробочих днів банку.

Оперативний лізинг — будь-який договір лізингу, крім фінансового.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для викорис-

тання у своїй діяльності та отриманням коштів від реалізації послуг.

Операція репо — операція з цінними паперами, яка складається з двох частин

і за якої укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про

продаж (купівлю)  державних цінних  паперів  на  певний  строк  із  зо-

бов’язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений строк або на

вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Опціон — контракт, що дає його власникові право (але не зобов’язання) купи-

ти або продати цінні папери, товари або кошти за домовленою ціною

протягом певного періоду.

Основні засоби — матеріальні активи, які банк утримує з метою використання

їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду)

іншим   особам   або   для   здійснення  адміністративних  і   соціально-

культурних функцій. Очікуваний строк корисного використання (екс-

плуатації) основних засобів перевищує один рік (або операційний цикл,

якщо він триваліший за один рік).

Первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Платоспроможність — здатність своєчасно та в повному обсязі відповідати за

власними зобов’язаннями.

Поточний  рахунок — вид рахунків у банках, які використовують для збері-

гання грошових коштів до запитання і здійснення розрахунків.

Премія  (за операціями з цінними  паперами) — перевищення ринкової ціни

(ціни придбання) цінних паперів над номінальну без урахування нара-

хованих на час придбання відсотків.

Прибуток  банку — перевищення доходів над витрати, в тому числі:

— прибуток  до оподаткування — різниця між сумами доходів та ви-

трат банківської установи до сплати нею обов’язкових та інших плате-

жів до бюджету;

— прибуток  після оподаткування — сума прибутку до оподаткування

за мінусом суми обов’язкових та інших платежів до бюджету.

Пролонгація — продовження строку чинності договору, угоди, векселя тощо.

Прострочена заборгованість — позичка, не повернута банку в установлений

строк.


 

Ризик  банківський — випливає зі специфіки банківських операцій, що здійс- нюються за ринкових відносин; означає ймовірність одержування дохо- дів, менших від очікуваних. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових втрат і як наслідок — до банкрутства банків.

Ризик  валютний — ризик за операціями банку, за якими має відбуватися пе- рехід від одного виду валюти до іншого. Він пов’язаний зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти.

Ризик відсоткової  ставки  — ризик зменшення суми чистого відсоткового до-

ходу внаслідок зміни відсоткових ставок на ринку.

Ризик  кредитний — ризик непогашення позичальником/контрагентом банку

у визначені строки, повністю або частково боргу за кредитними опера-

ціями і несплати відсотків за ними.

Ризик  ліквідності  — ризик, пов’язаний із неможливістю за певних умов про-

вести швидку конверсію фінансових активів у платіжні засоби без сут-

тєвих втрат.

Ризик  трансфертний — ризик, пов’язаний із можливістю обмеження перека-

зу коштів з однієї країни в іншу.

Свопові  контракти — контракти на обмін певної кількості цінних паперів, товарів, коштів або фінансових інструментів на певну дату в майбут- ньому.

Споріднена  особа — юридична особа, яка має спільних з банком власників іс-

тотної участі.

Спот — вид угоди, що передбачає оплату протягом часу, який потрібен для

здійснення розрахунків (як правило, 48 годин).

Субординований борг — позика (забезпечена або незабезпечена), стосовно

якої є погодження, в договірному порядку, що в разі ліквідації або банк-

рутства боржника сплату буде здійснено після задоволення вимог усіх

інших кредиторів.

Сумнівна  заборгованість — депозити та кредити, повернення яких, з погляду

керівництва банку, малоймовірне.

Тверді контракти — форвaрдні, ф’ючерсні та аналогічні контракти.

Транзитні рахунки  — рахунки, що використовуються для обліку платежів на

час до переказу їх за призначенням згідно з нормативними документами

або угодами.

Умовні контракти — опціони та аналогічні контракти.

Факторинг —  різновид торговельно-комісійної операції, яка  поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основу операцій з факто- рингу покладається купівля факторською компанією (банком) рахунків- фактур клієнта на певних умовах.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізин- гоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лі- зингу на строк, не менший за 60 % строку його корисної служби, або

право власності на який переходить до лізингоодержувача.

Форвард-контракт — контракт, який засвідчує зобов’язання особи придбати

(продати) цінні папери, кошти або інші активи у визначений час та на

визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під

час укладення форвардного контракту.


 

 

 

515

 

Ф’ючерсний контракт — стандартний контракт на товарних і фондових бір- жах, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папе- ри, кошти або інші активи у визначений час та на визначених біржею умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладен- ня контракту.

Хеджування  — термін, що використовується в банківській, біржовій та коме- рційній практиці для позначення різних методів страхування ризику: наприклад, страхування валютного ризику створенням зустрічних вимог і зобов’язань в іноземній валюті. Найпоширенішим видом хеджування є укладення строкових валютних угод.

Цільові  кошти — кошти, цілі використання яких обумовлено окремими зако- нодавчими актами або нормативними актами Національного банку України.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння та ви- значають стосунки їх емітента і їхнього власника і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів, або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих до- кументів, іншим особам.