2. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЙОГО ПОБУДОВИ

Одним з ключових елементів національної системи бухгалтер- ського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається система- тизація  бухгалтерських  рахунків.  Іншими  словами,  план  рахун- ків —   це   систематизований  перелік   рахунків   бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.

Новий план рахунків, розроблений Національним банком Украї-

ни, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узго-

джений із загальноприйнятими в міжнародній практиці принципа-

ми  та  міжнародними  стандартами  бухгалтерського  обліку  і  є

обов’язковим для використання всіма установами комерційних ба-

нків.  План  рахунків,  розроблений  окремо  для  установ  НБУ,  за

структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комер-

ційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з

тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному бан-

ку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу,

регулювання діяльності комерційних банків та ін. Він ґрунтується

на двох основних принципах:

1) відповідності обліку і звітності;

2) простоті викладення.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами

контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і

зобов’язань. План рахунків забезпечує мультивалютний облік опе-

рацій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за

тими самими рахунками, що й операцій у гривні.

Управлінський облік здійснюється за рахунками класу 8. Банки

самостійно встановлюють внутрішні правила управлінського обліку.

Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського облі-

ку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та ко-


 

жну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за до- помогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком само- стійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку до Інструкції.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетич- них рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов’язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Пер- шою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев’яти класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’я-

зання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

рахунки II порядку (двозначні — розділ);

рахунки III порядку (тризначні — група);

рахунки IV порядку (чотиризначні — балансовий рахунок).

Особливості цього Плану рахунків такі: мультивалютність, на-

явність управлінського обліку, подвійний запис за позабалансови-

ми рахунками.

Банківський фінансовий облік не обмежується цифровою інфо-

рмацією відносин з клієнтами, а є складною та чітко визначеною

інформаційною системою, що задовольняє потреби багатьох груп

споживачів, які мають безпосередні прямі або непрямі стосунки з

банком. З огляду на це передбачено нові вимоги до аналітичних ра-

хунків. Отже, важливою особливістю Плану рахунків є те, що він

ефективно працюватиме на створення бази економічних показників

лише разом з аналітичним обліком. По суті аналітичні рахунки не-

віддільні від рахунків Плану рахунків (балансових, доходів і ви-

трат). Рахунки класів 6 і 7 при формуванні доходів і витрат корес-

пондують із рахунками класів 1—4. Залишки за рахунками класів 6

та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці


 

звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за вирахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 — капітал банку.

Основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків:

— детальний та повний облік усіх банківських операцій;

— своєчасне оброблення і накопичення детальної інформації;

— відображення правдивої та змістовної інформації для всіх ка-

тегорій користувачів.

У структурі плану рахунків виділяють три частини, які логічно

пов’язані між собою:

— балансову частину;

— частину доходів і витрат;

— позабалансову частину.

Бухгалтерські рахунки в  плані  рахунків згруповані в  дев’ять

класів. Балансова частина об’єднує перші п’ять класів. На підставі

цих класів складається балансовий звіт комерційного банку. Друга

частина включає класи доходів і витрат. На підставі рахунків цих

класів складається звіт про прибутки та збитки. Третя частина міс-

тить клас позабалансових рахунків (клас 9). Особливість побудови

плану рахунків полягає в чіткій методологічній організації та ефек-

тивності рішень.

Так, у класі 1 План рахунків призначений для відображення в

обліку взаємовідносин між Національним банком України та бан-

ками України, між банками України та іноземними банками, у тому

числі операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, де-

позитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним

банком України. У цьому класі обліковуються казначейські та між-

банківські операції банків:

— готівкові кошти — 10;

— банківські метали — 11;

— кошти комерційного банку у НБУ — 12;

— кошти НБУ в комерційному банку — 13;

— казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Наці-

ональним банком України 14.

Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділами

балансових рахунків:

— кошти в інших банках — 15;

— кошти інших банків — 16;

— дебіторська заборгованість за операціями з банками — 18;

— кредиторська заборгованість за операціями з банками — 19.

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами,

зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залуче-

ними вкладами (депозитами). Рахунки цього  класу використову-


 

ються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім бан- ків) — суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб’єктів гос- подарювання обліковуються кошти юридичних осіб та  фізичних осіб — підприємців.

За рахунками класу 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що рефінансуються Наці- ональним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарно-матеріальних цінностей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами:

— цінні папери в портфелі банку на продаж — 31;

— цінні папери в портфелі банку на інвестиції — 32;

— цінні папери власного боргу — 33;

— господарські матеріали — 34;

— інші активи банку — 35;

— інші пасиви банку — 36;

— суми до з’ясування та транзитні рахунки — 37;

— позиція банку щодо іноземної валюти та банківських мета-

лів — 38;

— розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами

банку, які розташовані в Україні — 39.

За кожною групою класу 3 облік цінних паперів ведеться у роз-

різі контрагентів — емітентів: банків, фінансових (небанківських)

установ, нефінансових підприємств і організацій. Враховуючи ос-

новоположні принципи методу нарахування, в класі 3 передбачено

окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані витрати

за цінними паперами в портфелі банку на продаж, на інвестиції

власного боргу, емітовані банком. Також виділяються окремі рахун-

ки для обліку резервів, створюваних під знецінення цінних паперів.

У класі 3 передбачені рахунки за обліком внутрішньобанківсь-

ких операцій. Так, за рахунками розділу 34 обліковуються госпо-

дарські матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети. За роз-

ділом 35 передбачено рахунки для обліку дебіторської заборговано-

сті  при  розрахунках  за  податками  та  обов’язковими  платежами

(3520, 3521, 3522), за розрахунками з працівниками банку (3550,

3551, 3552, 3559). Нараховані доходи, які за їх видами не підпада-

ють під назви конкретних рахунків класів 1-3, обліковуються за ра-

хунками 357 групи «Інші нараховані доходи». Структура синтетич-

них балансових рахунків, що входять до розділу 36 «Інші пасиви

банку», аналогічна структурі рахунків розділу 35. Це рахунки кре-

диторської заборгованості за господарською діяльністю банків, за


податками та обов’язковими платежами, за розрахунками з акціо-

нерами, з працівниками банку.

Рахунки розділу 39 «Розрахунки між філіями та іншими підві-

домчими установами банку» призначені для здійснення розрахун-

ків між філіями та підвідомчими установами банку. У консолідова-

ному балансі банку (юридичної особи) на звітну дату залишки за

активними рахунками розділу мають дорівнювати залишкам за па-

сивними рахунками розділу.

Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкла-

день, основних засобів та нематеріальних активів.

За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який вклю-

чає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші

фонди, результати минулих років, результати переоцінки. Рахунки

цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та

рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу ак-

цій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капі-

талу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7

під час формування фінансового результату діяльності банку за зві-

тний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки

між собою.

Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту

про прибутки (збитки) банку. Усі доходи і витрати поділяються на

банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосе-

редньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом

України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи

та витрати не відносяться до основної діяльності банку, але сприя-

ють її здійсненню. Окремо за групою 620 рахунків обліковуються

результати від торговельних операцій. Усі балансові синтетичні ра-

хунки групи є активно-пасивними (результати бувають позитивни-

ми і негативними). Отже, в економічному плані вони збільшують,

або доходи (позитивний результат), або видатки (результат негати-

вний). Водночас торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибут-

ки  (збитки) від  операцій  купівлі-продажу різних  фінансових  ін-

струментів.

Адміністративні витрати пов’язані із забезпеченням діяльності

банківської установи. Облік здійснюється за такими групами:

— витрати на утримання персоналу — 740;

— сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім подат-

ку на прибуток — 741;

— витрати на утримання основних засобів та нематеріальних

активів — 742;

— інші експлуатаційні та господарські витрати — 743;

— витрати на телекомунікації — 744.


Результат від торговельних операцій обліковується за активно-

пасивними рахунками групи 620 (6203, 6204, 6209).

Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу ос-

новних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційова-

ні та дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковується за

рахунками класу 6 «Доходи» (відповідно 6490 та 6394), а негатив-

ний — за рахунками класу 7 «Витрати» (7490, 7394). Отже, рахунки

для врахування позитивного результату пасивні, а негативного —

активні.

Ще одна особливість класу 7 Плану рахунків. Виходячи з осно-

воположних моментів фінансового обліку, суми податку на прибу-

ток обліковуються за рахунком 7900 А «Податок на прибуток». Ін-

шими  словами,  за  змістом  операції  податок  на  прибуток  має

характер видатків, отже, облік здійснюється у класі 7 «Витрати».

Рахунки у класі 8 відкриваються банками для ведення управлін-

ського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за ра-

хунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової зві-

тності банку.

Досить об’ємною за обсягом є структура класу 9, де облікову-

ються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за по-

забалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису.

Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою.

Для відображення операцій за системою подвійного запису ви-

користовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспонду-

вати між собою без використання контррахунків.

Позабалансовий рахунок є активним, якщо під час переведення

його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, раху-

нок 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» активний, тому що в разі

сплати коштів за наданою гарантією банк дебетуватиме рахунок

балансу «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями», або

«Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками». Поза-

балансовий рахунок є пасивним, якщо під час переведення його на

баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9110

«Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків» пасивний,

тому що в разі отримання коштів за кредитною лінією банк креди-

туватиме балансовий рахунок групи 162 «Кредити, що отримані від

інших банків».

Рахунки  розділів  90—95  використовуються  для  обліку  зо-

бов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними догово-

рами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті

безвідкличні  акредитиви,  різні  гарантійні  зобов’язання,  зобов’я-

зання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та дого-

вори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових ін-


 

струментів. Рахунки розділів 90—95 можуть бути активними або пасивними.

Рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з прива-

тизації і довірчого управління.

Рахунки розділу 99 — це контррахунки, які використовуються для

подвійного запису операцій за рахунками 90—98. Контррахунки від-

криваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку.

План рахунків несе дуже велику за обсягом інформацію щодо

господарських операцій банку, але для створення бази даних (репо-

зитарію) необхідно її значно розширити, що можливо в системі

аналітичного обліку.

Параметри контрагентів (клієнтів) банку — це обов’язкові па-

раметри, які деталізують інформацію про контрагентів. Вони запо-

внюються в разі відкриття: аналітичного рахунка для обліку опера-

цій з клієнтами, рахунка новому клієнтові в даному банку.

До параметрів контрагента належать:

— код контрагента — перший параметр; він є кодом власника

рахунка і, як правило, має значення порядкового номера клієнта

відповідно до реєстру контрагентів, який ведеться банком;

— ідентифікаційний код є другим параметром; він визначає пе-

рсональний номер суб’єкта господарської діяльності (ЄДРПОУ);

— резидентність —  третій  параметр;  він  може  набирати  такі

значення: резидент (1), нерезидент (2);

— код  держави —  це  четвертий  параметр,  який  містить  код

країни-контрагента (клієнта) відповідно до «Класифікатора країн

світу» (ДК 007-96). Цей параметр дуже важливий за умови мульти-

валютності плану рахунків. Саме код держави як обов’язковий па-

раметр контрагента вказує на країну — учасника розрахунків. Па-

раметр «код держави» має формат 3 цифри. Усього в класифікаторі

наведено коди 231 держави світу;

— ознака інсайдера — п’ятий обов’язковий параметр контраге-

нта. Він містить інформацію про належність клієнта до інсайдерів

(пов’язаних з банком осіб);

— інституційний сектор економіки (шостий параметр) — це па-

раметр, що вказує на статус контрагента в економіці;

— форма власності (сьомий параметр) указує на їхній розподіл

за формами власності;

— галузь  економіки  (восьмий  параметр) визначає  належність

суб’єктів господарської діяльності до конкретних галузей народно-

го господарства;

— вид економічної діяльності (дев’ятий параметр) вказує на

розподіл суб’єктів за видами економічної діяльності. Визначе-


 

ний формат параметра — п’ять цифр. Для клієнтів — фізичних осіб цей параметр, а також параметр «Галузь економіки» не за- повнюється.