Розділ 1. Основи теорії економічного аналізу 1.1 Предмет, об'єкт і завдання економічного аналізу
1.1.1 Зміст, предмет, завдання економічного аналізу
Аналіз (від грецького analisis) означає розчленовування, поділ досліджуваного об'єкта на частини, окремі елементи. Проведення аналізу явища або предмета означає його роз= поділ на складові частини. Метою такого розподілу є дослідження сутності предмета (явища) і виявлення ролі складових частин у досліджуваному предметі (явищі).
Наприклад, при вивченні динаміки випуску продукції розглядаються темпи його зросту не тільки в цілому по підприємству, але й по його виробничих підрозділах, а також у різні відрізки часу (квартал, півріччя, рік), тобто показники динаміки співвідносяться за місцем й часом. Це дозволяє одержати більш повне уявлення про діяльність підприємства.
Аналіз, як правило, передбачає використання ще й такого підходу до досліджуваних предметів й явищ, як синтез.
Синтез (від грецького sinthesis) — з'єднання раніше розділених частин досліджуваного об'єкта в єдине ціле. Так, після виявлення факторів, що впливають на обсяг випуску продукції, дають комплексну оцінку виконання плану й визна= чають резерви збільшення випуску продукції.
Таким чином, під аналізом прийнято розуміти засоби вив= чення предметів й явищ навколишнього світу, засновані на розподілі цілого на складові частини, і дослідження їх у взаємозв'язку й взаємозалежності шляхом синтезу.
Економічний аналіз — це наука, що вивчає економічні явища й процеси, що відбуваються на підприємстві, дає їм об'єктивну оцінку й виявляє резерви для поліпшення вироб= ничої й фінансово=економічної діяльності підприємства.
Зміст економічного аналізу діяльності підприємства виз= начається функціями, які він виконує в системі прикладних економічних наук.
Центральна функція економічного аналізу на підприємстві — це пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду й досяг= нень науки й практики.
Наступна важлива функція економічного аналізу — це на= укове обґрунтування планів підприємства, як поточних, так і перспективних.
Оцінка (порівняння) результатів діяльності підприємства з виконання планів, рівня економіки, використання наявних можливостей також належить до функцій економічного аналізу.
Ще однією функцією аналізу є контроль за виконанням планів й управлінських рішень, за ощадливою витратою ре= сурсів.
Завершальною функцією економічного аналізу є розробка заходів щодо використання резервів, виявлених у ході аналізу.
Перераховані функції економічного аналізу дозволяють визначити його як науку, що являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій розвитку госпо= дарюючого суб'єкта, з науковим обґрунтуванням плану й уп= равлінських рішень, контролем за їхнім виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком резервів росту ефективності виробництва й розробкою заходів щодо їхнього використання.
Економічний аналіз, за своїм визначенням, має справу з господарськими процесами, які містять у собі виробництво й реалізацію продукції, використання основних й оборотних коштів, формування й розподіл прибутку.
Під предметом економічного аналізу розуміють госпо= дарські процеси підприємства, соціально=економічну ефек= тивність і його фінансові результати, обумовлені дією суб'єктивних й об'єктивних факторів, відбитих у системі еко= номічної інформації.
В умовах промислових підприємств до об'єктів аналізу відносять:
— виробництво й реалізацію продукції;
— собівартість продукції;
— використання всіх видів ресурсів підприємства;
— фінансові результати діяльності підприємства;
— фінансовий стан підприємства й ін.
Суб'єктами економічного аналізу виступають користувачі еко= номічної інформації підприємства як безпосередньо, так й опосе= редковано зацікавлені в його діяльності: власники, менеджери, працівники, ділові партнери, державні податкові органи, кредитори.
Ціль економічного аналізу — сприяти виконанню планів підприємства та його підрозділів, подальшому розвитку й поліпшенню господарської діяльності через пошук резервів і завдяки оптимальності управлінських рішень.
Головне завдання економічного аналізу полягає в прогно=
зуванні очікуваних результатів господарської діяльності.
Основні завдання економічного аналізу:
— оцінка динаміки основних економічних показників підприємства — обсягу виробництва й реалізації про= дукції, чисельності персоналу й продуктивності праці, матеріалоємності продукції, витрат на гривню товарної продукції, прибутку й рентабельності;
— виявлення впливу аналізованих факторів на результу=
ючі показники;
— пошук і визначення величини виробничих резервів підвищення ефективності виробництва;
— відпрацьовування конкретних заходів щодо викорис= тання виявлених резервів і здійснення контролю за їхнім виконанням;
— узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень;
— оцінка реальності, напруженості й оптимальності планів й обґрунтування норм використовуваних ресурсів;
— виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами;
— оцінка дієздатності поточного контролю на всіх вироб=
ничих ділянках;
— вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;
— дослідження конкурентноздатності підприємства й кон’юктури ринку.
Таким чином, економічний аналіз у цілому можна пред= ставити як спосіб системного й комплексного вивчення, виміру й узагальнення впливу окремих факторів на стан і ди= наміку розвитку економічного суб'єкта, здійснюваних шляхом спеціального вивчення облікових і планових показників, звітності й інших джерел інформації.
1.1.2 Основні категорії економічного аналізу
Понятійний апарат економічного аналізу включає спе=
цифічні категорії: фактори, причини, резерви виробництва.
Фактори — це рушійні сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються на підприємстві.
Причини — це умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів й їхнього складу, а також показників роботи, деталізуючи вплив факторів.
Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення викорис= тання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.
Фактори в економічному аналізі класифікуються в такий спосіб:
1. За економічним змістом — виробничо=економічні й соціально=економічні.
2. За ступенем впливу на результати роботи — основні й другорядні. До основних належать фактори, які найбільш помітно впливають на результат. Інші називаються другоряд= ними. Залежно від обставин той самий фактор може бути й ос= новним, і другорядним.
3. За рівнем залучення резервів — інтенсивні й екстен= сивні. Екстенсивні фактори пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результуючого показника. Передбачають досягнення результату за рахунок часу роботи. Інтенсивні — за рахунок зросту продуктивності.
4. За внутрішнім змістом — кількісні і якісні. Кількісні фактори, по визначенню, можна виміряти (кількість робітників, устаткування, сировини). Але часто процес виміру або пошуку інформації буває ускладений, і тоді вплив окремих факторів характеризують якісно (більше — менше, краще — гірше). Крім того, до якісних належать комплексні фактори, що полягають в зіставленні одних економічних показників з іншими, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача.
5. За часом дії — постійні й тимчасові. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно протягом усьго досліджуваного періоду (звітного періоду, виробничого циклу, строку життя товару) Вплив же тимчасового фактору
— разовий, нерегулярний.
6. За рівнем деталізації — прості й складні. Фактори, які не розкладаються на складені елементи називають простими (од= ноелементними). Фактори, що складаються з декількох еле= ментів, називають складними (комплексними). Прикладом складного фактору є продуктивність праці, а простого — кількість робочих днів у звітному періоді.
7. За рівнем охоплення — узагальнюючі (загальні) і спе= цифічні. Загальні фактори характерні для всіх галузей еко= номіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі або підприємства. Такий розподіл факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств і зробити більш точну оцінку їхньої діяльності.
8. За черговості дії — першого, другого, третього й наступ= ного рівнів підпорядкування. Так фактори прямої дії — це фактори першого рівня. Фактори, які визначають результую= чий показник побічно, за допомогою факторів першого рівня, називаються факторами другого рівня. Наприклад, зв'язок продуктивності праці й фондовіддачі.
9. За характером дії — об'єктивні й суб'єктивні. Об'єктивні фактори не залежать від волі й бажань людей. Наприклад, стихійні лиха, несподівана зміна політичного режиму, зрос= тання цін на сировину у зв'язку з інфляційними процесами. Суб'єктивні фактори — залежать від рішень і дій окремих лю= дей й організацій. Наприклад, закупівля сировини в постачальників за більш високою ціною.
10. За способом визначення впливу — прямі й розрахун= кові. Прикладом прямих факторів можуть бути чисельність працівників підрозділу, середньорічна вартість основних коштів. Прикладом розрахункових факторів виступають: про= дуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.
11. За об'єктами маркетингового середовища — демо=
графічні, економічні, природні, науково=технічні, політичні.
12. В залежності від середовища функціонування підприємства — зовнішні й внутрішні. Внутрішніми назива= ють фактори, на які підприємство може впливати. Їм повинна приділятися найбільша увага. Однак зовнішні фактори (кон’юктура ринку, інфляційні процеси, умови постачань си= ровини, матеріалів, їхня якість, вартість), безумовно, відобра= жаються на результатах роботи підприємства. Їхнє досліджен= ня дозволяє точно визначити ступінь впливу внутрішніх фак= торів і забезпечити більш достовірний прогноз розвитку ви= робництва.
Резерви виробництва можна класифікувати в такий спосіб:
1. За місцем утворення — внутрівиробничі, галузеві, регіональні, національні. Місцями зосередження внутрівироб=
ничих резервів є підприємство, цех, виробнича ділянка, брига=
да, робоче місце.
2. За простими моментами процесу праці — поліпшення використання трудових ресурсів, основних й оборотних коштів підприємства. Головним показником раціонального використання ресурсів виробництва є зменшення їхньої част= ки, що припадає на кожну гривню готової продукції, тобто зниження ресурсоємності продукції й відповідно зростання ресурсовіддачі.
3. За способом впливу — явні й приховані. Явні — це нега=
тивні відхилення й втрати, відображені у звітності. Приховані
— виявлені через порівняння з іншими об'єктами.
4. За строками використання — поточні й перспективні. Поточні — це резерви, які можуть бути реалізовані під час ро= ку (місяця, кварталу, півріччя). Перспективні — реалізуються в строк, що перевищує один рік.
5. За характером впливу на результати діяльності розрізняють: резерви екстенсивного типу — це резерви, пов'язані з використанням у виробництві додаткових ре= сурсів (матеріальних, трудових); резерви інтенсивного ти= пу пов'язані з максимальним використанням наявного ви= робничого потенціалу. При цьому темпи зростання резуль= татів виробництва перевищують темпи зростання витрат на нього.
6. За напрямками мобілізації резервів, що відбуваються на базі вдосконалення: якості продукції на стадії проектування й виготовлення, підготовки виробництва; технології вироб= ництва; техніки виробництва; організації виробництва й праці; організації управління.
1.1.3 Зв'язок економічного аналізу із суміжними науками
Найбільш тісний зв'язок існує між бухгалтерським обліком й економічним аналізом. Бухгалтерський облік є ос=
новним постачальником економічної інформації про діяльність підприємства.
Тісно пов'язаний економічний аналіз і зі статистикою, що також забезпечує його інформаційними даними й озброює аналітичними засобами й підходами.
Економічний аналіз досить тісно пов'язаний із плануван= ням, оскільки будь=який розподіл бізнес=плану й поточні пла= ни підприємства неможливо обґрунтувати без використання аналітичних засобів і прийомів.
Широке поширення в економічному аналізі має математи= ка. Так, за допомогою економіко=математичних моделей моде= люють відповідний економічний процес.
Зв'язок економічного аналізу й управління виробництвом простежується через наукове обґрунтування управлінських рішень й їхню оптимізацію.
Пов'язаний економічний аналіз і з фінансуванням і креди= туванням підприємств. Політекономія й економічна кіберне= тика озброює аналітичні дослідження загальними законами розвитку виробничих чинників, виробничих відносин і зако= номірностями протікання економічних процесів.
Контрольні питання
1. Поняття аналізу і його завдання.
2. Предмет й об'єкт економічного аналізу.
3. Поняття «фактору» в економічному аналізі й види резервів господарювання.
4. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками.