Розділ 1. Основи теорії економічного аналізу          1.1 Предмет, об'єкт і завдання економічного аналізу

Економічний  аналіз —  це наука, що вивчає економічні явища й процеси, що відбуваються на підприємстві, дає їм об'єктивну оцінку й виявляє резерви для поліпшення вироб= ничої й фінансово=економічної діяльності підприємства.

Зміст економічного аналізу діяльності підприємства виз= начається функціями, які він виконує в системі прикладних економічних наук.

Центральна функція  економічного аналізу на підприємстві — це пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду й досяг= нень науки й практики.

Наступна важлива функція економічного аналізу  — це на= укове обґрунтування планів підприємства, як поточних, так і перспективних.

Оцінка (порівняння) результатів діяльності підприємства з виконання планів, рівня економіки, використання наявних можливостей також належить до функцій  економічного аналізу.

Ще однією функцією аналізу є контроль за виконанням планів й управлінських рішень, за ощадливою витратою ре= сурсів.

Завершальною функцією економічного аналізу є розробка заходів щодо використання  резервів, виявлених у ході аналізу.

Перераховані функції  економічного аналізу дозволяють визначити його як науку, що являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій розвитку госпо= дарюючого суб'єкта, з науковим обґрунтуванням плану й уп= равлінських рішень, контролем за їхнім виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком резервів росту ефективності виробництва й розробкою заходів щодо їхнього використання.

Економічний  аналіз, за своїм визначенням, має справу з господарськими процесами, які містять у собі виробництво й реалізацію продукції,  використання основних й  оборотних коштів, формування й розподіл прибутку.

Під  предметом економічного аналізу розуміють госпо= дарські процеси підприємства, соціально=економічну   ефек= тивність  і  його  фінансові  результати, обумовлені дією суб'єктивних й об'єктивних факторів, відбитих у системі еко= номічної інформації.

В умовах промислових підприємств до об'єктів аналізу відносять:

— виробництво й реалізацію продукції;

— собівартість продукції;

— використання всіх видів ресурсів підприємства;

— фінансові результати діяльності підприємства;

— фінансовий стан підприємства й ін.

Суб'єктами економічного аналізу виступають користувачі еко= номічної інформації підприємства як безпосередньо, так й опосе= редковано зацікавлені в його діяльності: власники, менеджери, працівники, ділові партнери, державні податкові органи, кредитори.

Ціль економічного аналізу — сприяти виконанню планів підприємства та його  підрозділів, подальшому розвитку  й поліпшенню господарської діяльності через пошук резервів і завдяки оптимальності управлінських рішень.

Головне завдання економічного аналізу полягає в прогно=

зуванні очікуваних результатів господарської діяльності.

Основні завдання економічного аналізу:

— оцінка  динаміки  основних економічних  показників підприємства — обсягу виробництва й реалізації про= дукції, чисельності персоналу й продуктивності праці, матеріалоємності продукції, витрат на гривню товарної продукції, прибутку й рентабельності;

— виявлення впливу аналізованих факторів на результу=

ючі показники;

— пошук  і визначення величини виробничих резервів підвищення ефективності виробництва;

— відпрацьовування конкретних  заходів щодо викорис= тання виявлених резервів і здійснення контролю  за їхнім виконанням;

— узагальнення  результатів  аналізу  для  прийняття раціональних управлінських рішень;

— оцінка реальності, напруженості й оптимальності планів й обґрунтування норм використовуваних ресурсів;

— виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами;

— оцінка дієздатності поточного контролю на всіх вироб=

ничих ділянках;

— вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;

— дослідження конкурентноздатності  підприємства й кон’юктури ринку.

Таким чином, економічний аналіз у цілому можна пред= ставити як  спосіб системного й  комплексного вивчення, виміру й узагальнення впливу окремих факторів на стан і ди= наміку розвитку економічного суб'єкта, здійснюваних шляхом спеціального вивчення облікових  і планових показників, звітності й інших джерел інформації.

1.1.2 Основні категорії економічного аналізу

Понятійний  апарат економічного аналізу включає спе=

цифічні категорії: фактори, причини, резерви виробництва.

Фактори — це рушійні сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються на підприємстві.

Причини — це умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж  фактори, розкривають зміни рівня ресурсів й їхнього складу, а також показників роботи, деталізуючи вплив факторів.

Резерви —  це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення викорис= тання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.

Фактори в економічному аналізі класифікуються в такий спосіб:

1. За економічним  змістом —  виробничо=економічні й соціально=економічні.

2. За ступенем впливу на результати роботи — основні й другорядні. До  основних належать фактори, які  найбільш помітно впливають на результат. Інші називаються другоряд= ними. Залежно від обставин той самий фактор може бути й ос= новним, і другорядним.

3. За рівнем залучення резервів —  інтенсивні й екстен= сивні. Екстенсивні фактори пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результуючого показника. Передбачають досягнення результату за рахунок часу роботи. Інтенсивні — за рахунок зросту продуктивності.

4. За внутрішнім  змістом —  кількісні  і якісні.  Кількісні фактори, по визначенню, можна виміряти (кількість робітників, устаткування, сировини). Але часто процес виміру або пошуку інформації буває ускладений, і тоді вплив окремих факторів характеризують якісно (більше — менше,  краще — гірше). Крім  того, до якісних належать комплексні фактори, що полягають в зіставленні одних економічних показників з іншими, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача.

5. За часом дії — постійні й тимчасові. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно протягом усьго досліджуваного періоду (звітного періоду, виробничого циклу, строку життя товару) Вплив же тимчасового фактору

— разовий,  нерегулярний.

6. За рівнем деталізації — прості й складні. Фактори, які не розкладаються на складені елементи називають простими (од= ноелементними). Фактори, що складаються з декількох еле= ментів, називають складними (комплексними).  Прикладом складного фактору є продуктивність праці, а простого — кількість робочих днів у звітному періоді.

7. За рівнем охоплення — узагальнюючі (загальні) і спе= цифічні. Загальні фактори характерні для всіх галузей еко= номіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі або підприємства.  Такий розподіл факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств і зробити більш точну оцінку їхньої діяльності.

8. За черговості дії — першого,  другого, третього й наступ= ного рівнів підпорядкування. Так фактори прямої дії —  це фактори першого рівня. Фактори, які визначають результую= чий показник побічно, за допомогою факторів першого рівня, називаються факторами другого рівня. Наприклад, зв'язок продуктивності праці й фондовіддачі.

9. За характером дії — об'єктивні й суб'єктивні. Об'єктивні фактори не залежать від волі й бажань людей. Наприклад, стихійні  лиха, несподівана зміна політичного режиму, зрос= тання цін на сировину у зв'язку з інфляційними процесами. Суб'єктивні фактори  — залежать від рішень і дій окремих лю= дей й організацій. Наприклад, закупівля сировини в постачальників  за більш високою ціною.

10. За способом визначення впливу — прямі й розрахун= кові. Прикладом прямих факторів можуть бути чисельність працівників  підрозділу, середньорічна вартість основних коштів. Прикладом розрахункових факторів виступають: про= дуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

11. За об'єктами маркетингового середовища   —  демо=

графічні, економічні, природні, науково=технічні, політичні.

12. В   залежності   від   середовища  функціонування підприємства — зовнішні й внутрішні. Внутрішніми  назива= ють фактори, на які підприємство може впливати. Їм повинна приділятися найбільша увага. Однак зовнішні фактори (кон’юктура ринку, інфляційні процеси, умови постачань си= ровини, матеріалів, їхня якість, вартість), безумовно, відобра= жаються на результатах роботи підприємства. Їхнє досліджен= ня дозволяє точно визначити ступінь впливу внутрішніх фак= торів і забезпечити більш достовірний прогноз розвитку ви= робництва.

Резерви виробництва можна класифікувати в такий спосіб:

1. За  місцем утворення —  внутрівиробничі,  галузеві, регіональні, національні. Місцями зосередження внутрівироб=

ничих резервів є підприємство, цех, виробнича ділянка, брига=

да, робоче місце.

2. За простими моментами процесу праці — поліпшення використання трудових ресурсів, основних й оборотних коштів  підприємства. Головним показником  раціонального використання ресурсів виробництва є зменшення їхньої част= ки, що припадає на кожну  гривню готової продукції, тобто зниження ресурсоємності продукції  й відповідно зростання ресурсовіддачі.

3. За способом впливу — явні й приховані. Явні — це нега=

тивні відхилення й втрати, відображені у звітності. Приховані

— виявлені через порівняння з іншими об'єктами.

4. За строками використання — поточні й перспективні. Поточні — це резерви, які можуть бути реалізовані під час ро= ку (місяця, кварталу, півріччя). Перспективні — реалізуються в строк, що перевищує один рік.

5. За  характером впливу  на  результати діяльності розрізняють: резерви екстенсивного типу  —  це резерви, пов'язані з використанням у виробництві додаткових ре= сурсів (матеріальних, трудових); резерви інтенсивного ти= пу пов'язані з максимальним використанням наявного ви= робничого потенціалу. При цьому темпи зростання резуль= татів виробництва перевищують темпи зростання витрат на нього.

6. За напрямками мобілізації резервів, що відбуваються на базі вдосконалення: якості продукції на стадії проектування й виготовлення, підготовки  виробництва; технології вироб= ництва; техніки виробництва; організації виробництва й праці; організації управління.

1.1.3 Зв'язок економічного аналізу із суміжними науками

Найбільш тісний зв'язок існує між бухгалтерським обліком й економічним аналізом. Бухгалтерський облік є ос=

новним           постачальником        економічної   інформації      про діяльність підприємства.

Тісно пов'язаний економічний аналіз і зі статистикою, що також  забезпечує  його інформаційними даними й озброює аналітичними засобами й підходами.

Економічний аналіз досить тісно пов'язаний із плануван= ням, оскільки будь=який розподіл бізнес=плану й поточні пла= ни підприємства неможливо обґрунтувати без використання аналітичних засобів і прийомів.

Широке поширення в економічному аналізі має математи= ка. Так, за допомогою економіко=математичних моделей моде= люють відповідний економічний процес.

Зв'язок економічного аналізу й управління виробництвом простежується через наукове обґрунтування управлінських рішень й їхню оптимізацію.

Пов'язаний економічний аналіз і з фінансуванням і креди= туванням підприємств. Політекономія й економічна кіберне= тика озброює аналітичні дослідження загальними законами розвитку виробничих чинників, виробничих відносин і зако= номірностями протікання економічних процесів.

Контрольні питання

1. Поняття аналізу і його завдання.

2. Предмет й об'єкт економічного аналізу.

3. Поняття «фактору» в економічному аналізі й види резервів господарювання.

4. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками.