3.2 Прикладна діагностика економіко-фінансового стану підприємства

3.2.1 Попередня оцінка динаміки фінансового стану підприємства

Попередня оцінка  динаміки  фінансового стану госпо= дарського суб'єкта проводиться шляхом аналізу збалансова= ності темпів зміни чистого прибутку, виторгу від реалізації продукції, власного капіталу й сукупних активів (валюти ба= лансу). Оптимальним є наступне співвідношення

Тз. П > Т3. В > Т3. ВК > Т3. А,        (3.9)

де        Тз. П — темпи зростання чистого прибутку;

Тз.  В  —  темпи зростання виторгу від реалізації про=

дукції;


 

Тз. ВК — темпи зростання власного капіталу; Тз. А — темпи зростання сукупних активів.

Зіставлення темпів зростання прибутку з темпами зростання інших  показників  дозволяє охарактеризувати  динаміку рента= бельності продажів, власного капіталу й активів. Аналіз співвідно= шення темпів росту виторгу, власного капіталу й сукупних ак= тивів дозволяє судити про зміну оборотності активів і капіталу підприємства. Порівняння темпів зростання власного капіталу й сукупних активів дає можливість зробити висновок про збільшен= ня або скорочення  його питомої ваги у валюті балансу, тобто про зміцнення або ослаблення фінансової стабільності  підприємства.

Виконання наведеного вище співвідношення означає, що у звітному періоді використання фінансових ресурсів було більш ефективним у порівнянні з попереднім періодом: спос= терігався ріст рентабельності активів і продажів, прискорення оборотності активів і капіталу, а також зростання фінансової незалежності підприємства.

Приклад такої оцінки виконаємо на базі фінансової звітності окремо взятого промислового підприємства (додаток А). Тут і далі всі прикладні ілюстрації діагностики будуть ви= конані на наскрізному прикладі з використанням єдиної інформаційної бази (додаток А).

Таким чином, представимо оцінку  темпів зростання ви= торгу, прибутку, власного капіталу й сукупних активів у ви= гляді таблиці 3.3.

Умовимося, що інформація з базисного періоду — дані на початок року, відповідно, з звітного періоду  — на кінець року.

Таблиця 3.3 — Оцінка темпів росту виторгу, прибутку, власного капіталу й сукупних активів

 

Показник,  тис. грн.

Базисний період

 

Звітний період

Темп зростання, %

1

2

3

4

Чистий прибуток

 

3753,3

 

3629,4

 

96,7


 

1

2

3

4

Виторг від реалізації продукції

80444,9

77182,1

95,94

Власний капітал

 

102607,3

 

103508,4

 

100,88

Сукупні активи

108434,6

113154,6

104,35

 

У звітному періоді спостерігається погіршення фінансово= го стану підприємства, що, насамперед, виражається в скоро= ченні чистого прибутку й виторгу від реалізації продукції на фоні росту вартості сукупних активів. Це говорить про зни= ження рентабельності  й  уповільнення оборотності активів. Зростання рентабельності продажів, про яке свідчать більш високі темпи скорочення виторгу в порівнянні із чистим при= бутком, у сформованих умовах також не може бути оцінений позитивно, тому що він супроводжується скороченням обсягу реалізації й фінансових результатів.

Необхідно відзначити й більш високі темпи зростання вартості сукупних активів у порівнянні з темпами росту влас= ного капіталу, що призвело до погіршення фінансової стабільності (росте питома вага позикових коштів).

Таким чином, у ході попередньої оцінки зроблений висно= вок про несприятливі зміни, що відбулися у звітному періоді, фінансового стану підприємства. Якість фінансового стану в аналізованих періодах, ступінь і причини його зміни з'ясову= ються в ході подальшого деталізованого аналізу.

Контрольні питання

1. Про динаміку яких показників фінансово=економічного стану підприємства можна зробити висновок на підставі співвідношень темпів зростання прибутку, виторгу, власного капіталу й сукупних активів?


 

2. Чи завжди недотримання оптимального співвідношення темпів зростання основних показників підприємства виклика= но негативними причинами?

Тести

1. Яке співвідношення темпів зростання прибутку Тз. п, виторгу Тз. в, власного капіталу Тз. в. к. до й активів Тз. а вважається оптимальним:

а) Тз.в >Тз.п>Тз.а>Тз.в.к.; б) Тз.п >Тз.в>Тз.в.к.>Тз.а; в) Тз.п >Тз.а>Тз.в.к.>Тз.в; г) всі відповіді помилкові?

2. Темпи росту виторгу від реалізації склали 115 %, темпи зростання активів — 124 %, темпи зростання прибутку — 127

%. Як змінилася за звітний період рентабельність активів, рен=

табельність продажів й оборотність активів:

а) всі показники виросли;

б) всі показники скоротилися;

в) рентабельність активів і продажів виросла, відбулося уповільнення оборотності;

г) рентабельність активів і продажів скоротилася, відбуло=

ся прискорення оборотності;

д) рентабельність продажів виросла, рентабельність ак=

тивів скоротилася, відбулося прискорення оборотності;

е) всі відповіді помилкові?

3. Яке співвідношення темпів зміни показників відповідає ситуації, при якій відбувається прискорення оборотності ак= тивів і власного капіталу при одночасному зниженні рента= бельності продажів, активів і власного капіталу:

а) Тз.п > Тз..а> Тз.в.к.> Тз.в; б) Тз.в > Тз.п> Тз.а> Тз.в.к.; в) Тз.в > Тз.а> Тз.в.к. > Тз.п;


 

г) всі відповіді помилкові?

3.2.2 Аналіз динаміки балансу підприємства і оцінка його структурних змін

Деталізована оцінка фінансового стану підприємства по= чинається з аналізу балансу, що дає можливість оцінити на= явність, розміщення й джерела формування активів. Безпосе= редньо з балансу можна одержати ряд найважливіших харак= теристик фінансового стану підприємства. До них належать:

1) загальна вартість майна підприємства;

2) вартість іммобілізованих активів, тобто основних коштів й інших необоротних активів;

3) вартість оборотних (мобільних) коштів;

4) вартість матеріальних оборотних коштів;

5)  величина дебіторської заборгованості у  широкому понятті (включаючи аванси, видані постачальникам і підряд= никам);

6) сума коштів у широкому понятті(включаючи цінні па=

пери й короткострокові фінансові вкладення);

7) сума власного капіталу;

8) величина позикового капіталу;

9) величина довгострокових кредитів і позик, призначе= них, як правило, для формування основних коштів й інших не= оборотних активів;

10) величина короткострокових кредитів і позик, призна=

чених, як правило, для формування оборотних активів;

11) величина кредиторської заборгованості. Горизонтальний, або динамічний, аналіз цих показників

дозволяє встановити їхні абсолютні збільшення й темпи росту, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства. Не менше значення для оцінки фінансового ста= ну має й вертикальний, структурний, аналіз активу й пасиву балансу, що дає найбільш загальне уявлення про якісні зміни в структурі коштів й їхніх джерел, а також про динаміку цих


 

змін. Необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу пояснюються наступними причинами:

— перехід до відносних показників  дозволяє здійснювати міжгосподарські порівняння економічного потенціалу й результатів діяльності підприємств, які відрізняються ве= личиною використання ресурсів та іншими об'ємними показниками;

— відносні показники в певній мірі згладжують негатив= ний вплив інфляційних  процесів, які  істотно можуть викривити абсолютні показники фінансової звітності й тим самим ускладнити їх зіставлення в динаміці.

У ході аналізу балансу підприємства необхідно відбити аб= солютні зміни в майні підприємства й джерелах його форму= вання, зробити висновки  про поліпшення  або погіршення структури  активів  і пасивів. Для  проведення аналізу необхідно скласти стислий порівняльний аналітичний баланс шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей. Можливі форми аналітичного угрупован= ня активів і пасивів наведені в таблицях 3.4 й 3.5. Необхідно відзначити, що спосіб угруповання  балансових статей в аналітичному балансі вибирається індивідуально, залежно від значимості конкретної статті для підприємства.

При аналізі коштів підприємства (активів)  необхідно звернути увагу на наступні моменти:

1)  Як змінилася вартість сукупних активів підприємства? При цьому скорочення майна може свідчити про скорочення господарського обороту, що може викликати  неплатоспро= можність підприємства. Зростання майна підприємства може бути розцінене як  позитивне явище, однак необхідно про= аналізувати стан й ефективність використання окремих скла= дових активів.

2) Яке  співвідношення необоротних й  оборотних ак= тивів? Перевищення питомої ваги оборотних активів вказує про досить мобільну структуру активів, що сприяє прискорен= ню оборотності коштів підприємства.


 

3) Які зміни відбулися у вартості окремих складових нео= боротних активів? У ході аналізу необхідно виявити фактори, які вплинули на зміни, що відбулися. Так, зростання основних засобів може свідчити  про  розширення виробничого по= тенціалу підприємства й бути результатом введення в експлуа= тацію нових об'єктів з метою розширення виробництва. Вартість основних засобів також може зрости в результаті пе= реоцінки. Збільшення нематеріальних активів може свідчити про інноваційну спрямованість діяльності підприємства й інве= стування коштів  в  об'єкти  інтелектуальної власності. На= явність довгострокових фінансових інвестицій указує на інвес= тиційну спрямованість вкладень підприємства. У ході аналізу довгострокових фінансових вкладень необхідно оцінити їхню ефективність і порівняти  із  прибутковістю  альтернативних варіантів інвестицій, а також дати оцінку  їхньої ліквідності. При  оцінці  динаміки  незавершеного  будівництва необхідно оцінити доцільність введення об'єктів в експлуатацію з погля= ду їхнього подальшого використання, а також  можливість їхньої реалізації або передачі місцевим органам влади.

4) Яка частка основних засобів у сукупних активах? Якщо частка основних засобів висока (перевищує 40 %), підприємство має “важку” структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати й високу чутливість прибутку до змін виторгу.

5) Які  зміни відбулися в структурі оборотних активів? Структура  з  високою  часткою заборгованості й  низьким рівнем грошових коштів може свідчити про проблеми, які пов'язані з оплатою послуг підприємства, а також про пере= важно не грошовий характер розрахунків, і навпаки, структу= ра з  низкою  часткою заборгованості й  високим  рівнем грошових коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства зі споживачами.

6) Яка динаміка окремих статей оборотних активів?  У ході аналізу оборотних активів особливу увагу необхідно звер= нути на зміну товарно=матеріальних запасів (виробничих за= пасів,  незавершеного виробництва, готової  продукції)   і


 

дебіторської заборгованості по товарних операціях (розрахун=

ки за товари, роботи, послуги й отримані векселі).

Причинами зростання товарно=матеріальних запасів мо=

жуть бути:

l Збільшення обсягу виробництва й, відповідно, зростання потреби в основних матеріалах, збільшення незавершено= го виробництва й запасів готової продукції

l Придбання великої партії матеріалів із знижкою

l Прагнення захистити кошти від інфляції шляхом їхнього вкладення у виробничі запаси

l Неефективна організація матеріально=технічного  поста= чання, а також незадовільний контроль за станом запасів і своєчасністю їхнього залучення в господарський оборот, що приводить до іммобілізації значної частини поточних активів у виробничих запасах

l Зміна методу обліку вартості запасів (наприклад, в умо= вах росту цін на матеріали використання методу FIFO замість методу LIFO  приведе до зростання вартості за= пасів, тому що відпуск  матеріалів у виробництво буде здійснюватися за більш низькими цінами, а залишки ма= теріалів на кінець періоду будуть оцінюватися за більш високими цінами)

l Збільшення тривалості виробничого циклу,  що приво=

дить до росту обсягу незавершеного виробництва

l Затоварення готовою продукцією через погіршення рин=

кової кон'юнктури

Можливі причини зростання дебіторської заборгованості за товарними операціями:

l Збільшення обсягу реалізації

l Розширення продажів у кредит

l Погіршення платоспроможності покупців

Для  остаточної оцінки  змін,  що відбулися, необхідно зпівставити темпи росту оборотних активів з темпами росту виторгу від реалізації й зробити висновок про зміну їхньої оборотності. Також  необхідно проаналізувати стан запасів,


 

визначити їхню відповідність нормативу, а також виявити на=

явність сумнівної дебіторської заборгованості.

У  ході аналізу джерел формування майна підприємства

(пасивів) потрібно визначити:

1) Які кошти (власні або позикові) є основним джерелом формування сукупних активів підприємства? Як змінюється частка власного капіталу за аналізований період? При цьому збільшення частки власного капіталу розглядається як пози= тивне явище, що сприяє зміцненню фінансової стабільності підприємства.

2) Як за аналізований період змінилася структура власно= го капіталу (оголошеного), на які складові доводилася найбільша питома вага?

3) Які зобов'язання переважають у структурі позикового капіталу?  Як  змінилися  довгострокові зобов'язання за аналізований період? Аналіз  структури  фінансових зо= бов'язань дозволяє оцінити  ризик  втрати фінансової стабільності підприємства. Перевага короткострокових дже= рел у структурі позикових коштів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу й підвищення ризику втрати фінансової стабільності. Перевага довгостро= кових джерел у структурі позикових коштів є позитивним фактом, що  характеризує формування більш  стабільної структури балансу й зменшення ризику втрати фінансової стабільності.

4) Як змінилася сума кредиторської заборгованості? Зро= стання суми  кредиторської заборгованості при  збільшенні строку її погашення може свідчити про погіршення платос= проможності підприємства  або про розширення комерційного кредиту з боку постачальників. Щоб зробити остаточний вис= новок,  необхідно з'ясувати наявність простроченої креди= торської заборгованості.

Аналіз динаміки й структури активів виконаний у таб= лиці 3.4, динаміка й структура пасивів проаналізовані в таб= лиці 3.5.


 

Таблиця 3.4 — Аналіз динаміки й структури активів підприємства, тис. грн.

 

 

Показник

На початок року

На кінець року

Зміни

 

сума

 

питома вага, %

 

сума

 

Питома вага, %

в абсолют' них величи' нах

 

темпи росту,

%

 

у струк' турі, %

1 Необоротні активи

67276,8

62,04

68333,6

60,39

1056,8

101,57

=1,65

У т.ч. основні засоби

 

66166,7

 

61,02

 

66401,7

 

58,68

 

235

 

100,36

 

=2,34

2 Оборотні активи

 

41157,8

 

37,96

 

44821

 

39,61

 

3663,2

 

108,9

 

1,65

2.1 Запаси

25011

23,07

26766,4

23,65

1755,4

107,02

0,58

У т.ч.: = виробничі запаси

 

15615,8

 

14,4

 

14190,2

 

12,54

 

=1425,6

 

90,87

 

=1,86

= незавершене виробництво

 

1464,9

 

1,35

 

1693,9

 

1,5

 

229

 

115,63

 

0,15

= готова продукція

 

7688

 

7,09

 

10678,5

 

9,44

 

2990,5

 

138,9

 

2,35

2.2

Дебіторська заборгованіс ть

 

8526,9

 

7,86

 

11129,3

 

9,84

 

2602,4

 

130,52

 

1,98

У т.ч.: = отримані векселя

 

84,7

 

0,08

 

119,7

 

0,11

 

35

 

141,32

 

0,03

= за товари, роботи, послуги

 

7362

 

6,79

 

7941

 

7,02

 

579

 

107,86

 

0,23

2.3 Грошові активи

7619,9

7,03

6620,6

5,85

=999,3

86,89

=1,18

2.4 Інші оборотні активи

 

=

 

=

 

304,7

 

0,27

 

304,7

 

=

 

0,27

Баланс

108434,6

100

113155

100

4720

104,35

 


 

Вартість сукупних активів підприємства виросла на 4720 тис. грн. у  зв'язку  зі  збільшенням необоротних активів  на

1056,8 тис. грн. й оборотних — на 3663,2  тис. грн. Відмічене зро= стання необоротних активів,  особливо, основних засобів, потрібно оцінювати позитивно, тому що воно призведе до підвищення виробничого потенціалу підприємства. З іншого боку, збільшення суми оборотних активів й їхньої питомої ва= ги у валюті балансу в умовах скорочення виторгу від реалізації продукції  варто оцінювати як негативне явище, що означає уповільнення оборотності коштів підприємства. Для форму= вання остаточної оцінки виконаємо подальші дослідження.

Співвідношення необоротних й оборотних активів прак= тично не змінилося: як і раніше переважають необоротні акти= ви, а найбільшу питому вагу в їхній структурі займають основні засоби. Тобто, підприємство має «важку» структуру активів і відносно високу силу впливу операційного важеля, а виходить, високу чутливість прибутку до зміни виторгу від ре= алізації продукції.

У складі оборотних активів спостерігається зростання су= ми й питомої ваги товароматеріальних запасів і дебіторської заборгованості,  а також скорочення грошових активів. Загаль= на вартість товароматеріальних запасів виросла на 1755,4 тис. грн., при цьому відбулося збільшення залишків готової про= дукції на 2990,5 тис. грн., незавершеного виробництва — на 229 тис. грн. і скорочення вартості виробничих запасів на 1425,6 тис. грн.  Тобто, спостерігається затоварення готовою про= дукцією, збільшення незавершеного виробництва, що свідчить про погіршення структури активів. Сформована ситуація мо= же  бути  пояснена рядом причин,  зокрема, погіршенням кон'юнктури ринку, недостатнім рівнем конкурентноздатності продукції, неефективною маркетинговою політикою й т.п., що й обумовило відмічуване зниження обсягу продажів.

З таблиці бачимо, що підприємство  для попереждення пе= ренагромадження виробничих запасів під кінець року знизило їхню величину на 9,13% (90,87 — 100).


 

Збільшення суми  дебіторської заборгованості також  у значній мірі обумовлено зниженням попиту на реалізовану продукцію, у результаті чого підприємство змушене з метою стимулювання збуту надавати своїм клієнтам більш тривалий період відстрочки платежу.

Відзначені зміни в складі оборотних активів викличуть де= яке зниження ліквідності  підприємства, тому що спос= терігається скорочення суми й питомої ваги абсолютно ліквідних активів (кошти та їх еквіваленти) і збільшення най= менш ліквідного елемента оборотних активів (товарома= теріальних запасів). У той же час, досить висока питома вага грошових коштів дозволяє зробити висновок про нормальну поточну платоспроможність аналізованого підприємства.

Таблиця 3.5 — Аналіз динаміки й структури джерел фінансових ресурсів підприємства, тис.грн.

 

 

Показник

На початок року

На кінець року

Зміни

 

сума

 

питома вага, %

 

сума

 

питома вага, %

в абсолю' тних величи' нах

 

темпи росту,

%

 

у структурі,

%

1

2

3

4

5

6

7

8

1 Власний капітал

102607,3

94,63

103508

91,48

901,1

100,88

=3,15

У т.ч.: статутний капітал

 

458

 

0,42

 

458

 

0,4

 

=

 

100

 

=0,02

 

= додат= ковий вкладений капітал

 

 

 

 

 

 

 

 

= інший додаткови й капітал

 

82195,2

 

75,8

 

80763,2

 

71,37

 

=1432

 

98,26

 

=4,43


 

1

2

3

4

5

6

7

8

 

= резервний капітал

 

515

 

0,47

 

515

 

0,46

 

=

 

100

 

=0,01

 

= нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

 

19439,1

 

17,93

 

21772,2

 

19,24

 

2333,1

 

112

 

1,31

 

2 Забезпечення майбутніх витрат і платежів

 

272,3

 

0,25

 

316,2

 

0,28

 

43,9

 

116,12

 

0,03

3Довгострокові зобов'язання

 

150

 

0,14

 

150

 

0,13

 

=

 

100

 

=0,01

4 Поточні зобов'язання

5405

4,98

9180

8,11

3775

169,84

3,13

4.1 Короткострокові кредити банків

 

 

 

 

 

 

 

4.2 Кредиторська заборгованість

2994

2,76

4956

4,38

1962

165,53

1,62

У т.ч.:

 

 

 

 

 

 

 

= векселя видані

287,5

0,27

518,5

0,46

231

180,35

0,19

= за  товари, роботи, послуги

 

206

 

0,19

 

124,5

 

0,11

 

=81,5

 

60,44

 

=0,08

Баланс

108434,6

100

113155

100

4720

104,35

 

 

У структурі пасивів відбулися деякі зміни: незважаючи на зростання суми власного капіталу на 901,1 тис. грн., його пито= ма вага скоротилася на 3,15%, відповідно, на це ж значення зросла питома вага позикових джерел коштів. Однак фінансо= ва незалежність підприємства залишається на високому рівні, тому що власний капітал істотно перевищує позиковий (на кінець року його частка становить 91,5%). Позитивний вплив на ріст суми власного капіталу зробило збільшення нероз= поділеного прибутку на 2333,1, негативно вплинуло скорочен= ня іншого додаткового капіталу (можлива причина — уцінка основних коштів і незавершеного будівництва).


 

Позиковий капітал представлений в основному поточними зобов'язаннями, що пов'язаний із труднощами залучення довго= строкових кредитів у сучасних умовах господарювання. У звітно= му році сума поточних зобов'язань зросла на 3775 тис. грн.: за ра= хунок  зростання загальної суми кредиторської заборгованості збільшення склало 1962 тис. грн.; за рахунок росту інших поточ= них зобов'язань — 1813 тис. грн. Аналізуючи склад кредиторської заборгованості, відзначаємо, що сума кредиторської заборгова= ності по товарних операціях (векселя видані й розрахунки за то= вари, роботи, послуги) значно нижче в порівнянні з величиною дебіторської заборгованості. Це означає, що підприємство прак= тично не користується товарним кредитом постачальників, у той час як досить активно кредитує покупців. Найбільш імовірним поясненням сформованої ситуації  є  те, що  аналізоване підприємство, маючи значні суми грошових активів, віддає перевагу знижками за прискорення строків розрахунків з поста= чальниками, що дозволяє компенсувати упущену вигоду від не= використання безкоштовного кредиту. Збільшення загальної су= ми кредиторської заборгованості на кінець звітного року викли= кано переважно ростом заборгованості по розрахунках з бюдже= том. Однак зростання кредиторської заборгованості й інших по= точних зобов'язань не говорить про погіршення платоспромож= ності підприємства й  наявності простроченої заборгованості (підтвердженням тому є досить значна сума грошових активів й їх висока питома вага.

Таким чином, проведений аналіз балансу дозволяє зроби= ти висновок про досить стійкий  фінансовий стан підприємства, хоча у звітному році внаслідок погіршення об= сягу реалізації відбулися деякі негативні зміни в структурі ак= тивів, а саме, збільшення запасів готової продукції й зростан= ня дебіторської заборгованості.

Контрольні питання

1. Аналітичні можливості горизонтального аналізу балансу


 

2. Чим  викликана  необхідність проведення вертикального аналізу балансу і які його аналітичні можливості?

3. Якими причинами може бути викликаний ріст валюти балансу?

4.  Як відіб'ється на сумі дебіторської заборгованості зм'як=

шення умов розрахунків з дебіторами?

5. Про що може свідчити збільшення суми кредиторської за=

боргованості?

6. Якими причинами може бути обумовлене збільшення суми власного капіталу?

Тести

1. Причинами зростання валюти балансу можуть бути: а) зростання обсягу виробництва й реалізації продукції; б) погіршення попиту на продукцію підприємства;

в) зм'якшення умов розрахунків з дебіторами; г) збільшення тривалості виробничого циклу; д) всі відповіді вірні;

е) всі відповіді помилкові.

2. Як вплине на валюту балансу збільшення тривалості ви=

робничого циклу:

а) валюта балансу не зміниться;

б) валюта балансу виросте;

в) валюта балансу скоротиться.

3. Що відбудеться із сумою кредиторської заборгованості, як= що постачальники збільшать період відстрочки платежу, а обсяг придбаних виробничих запасів, залишиться на колишньому рівні:

а) сума кредиторської заборгованості не зміниться; б) сума кредиторської заборгованості скоротиться; в) сума кредиторської заборгованості виросте.

4.  До  яких  із  перерахованих галузей може  належати підприємство, що має наступну структуру активів: необоротні ак=


 

тиви — 60% (у т.ч. основні засоби 57%), запаси — 20%, дебіторсь=

ка заборгованість — 17%, грошові кошти та їх еквіваленти — 3%:

а) оптова торгівля;

б) машинобудування;

в) роздрібна торгівля.

5.  Як  вплине  на  обсяг  незавершеного виробництва збільшення тривалості виробничого циклу, якщо обсяг випус= ку продукції залишиться незмінним:

а) не вплине;

б) обсяг незавершеного виробництва виросте;

в) обсяг незавершеного виробництва скоротиться?

6. Два підприємства на початок року мають однакову вартість основних засобів. Підприємство А використовує пря= молінійний метод нарахування амортизації, а підприємство Б — метод зменшення залишкової вартості. Залишкова вартість ос= новних фондів якого з підприємств на кінець року буде нижче:

а) підприємства А;

б) підприємства Б?

7. Як  вплине на суму дебіторської заборгованості збільшення тривалості кредитного періоду, якщо обсяг ре= алізованої продукції залишиться незмінним:

а) не вплине;

б) сума дебіторської заборгованості скоротиться;

в) сума дебіторської заборгованості виросте?

8. До причин збільшення суми дебіторської заборгова=

ності належать:

а) збільшення обсягу реалізації продукції;

б) збільшення тривалості кредитного періоду; в) погіршення платоспроможності покупців; г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді помилкові.


 

9. Протягом звітного року відбувається зростання цін на основні матеріали. Як відіб'ється на вартості виробничих за= пасів перехід підприємства з методу обліку запасів FIFO  на метод LIFO:

а) вартість запасів не зміниться;

б) вартість запасів виросте;

в) вартість запасів скоротиться?

10. Як вплине на вартість запасів, собівартість продукції й прибуток підприємства використання методу FIFO  замість LIFO в умовах зростання цін на основні матеріали:

а) всі показники зростуть;

б) всі показники скоротяться;

в) зростуть прибуток і вартість запасів, собівартість про=

дукції скоротиться;

г)  скоротяться прибуток і вартість запасів, собівартість продукції зросте;

д) зростуть прибуток і собівартість продукції, вартість  за=

пасів скоротиться?

3.2.3 Діагностика фінансової стабільності

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь=якого підприємства,  як   бізнесу=процесу, є   його   фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно у стані “витримати” несподівані зміни ринкової кон'юнкту= ри, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим ви= ще його  стабільність, тим  більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержанні кре= дитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов'язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, кон= трагентами. Це сприяє зміцненню його іміджу (“good will”), головної складової нематеріальних активів господарюючо= го суб'єкта.


 

Фінансова стабільність підприємства — це його надійно= гарантована платоспроможність у звичайних умовах господа= рювання й випадкових змін на ринку.

У ході економічної діагностики фінансової стабільності да= ють якісну й кількісну її оцінку. Якісна оцінка — це фіксуван= ня фінансової стабільності або фінансової нестійкості аналізо= ваного підприємства. Кількісна — це більш широке поняття.

Економічна література містить широкий спектр визначень поняття “фінансова стабільність”. Зовсім очевидно, що в ході економічної діагностики необхідно не тільки розраховувати й оцінювати точку  беззбитковості для аналізованого підприємства, але й точку фінансової рівноваги. Це дозволить діагностувати, по=перше,  перевищення припустимого  рівня позикових  коштів,  по=друге, нераціональне використання власних оборотних коштів.

До основних факторів, що визначають фінансову стабільність підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних, а також довго= строкових і короткострокових  джерел коштів)  і політика фінансування окремих складових активів (насамперед  — нео= боротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стабільності необхідно проаналізувати не тільки  структуру фінансових  ресурсів, але й напрямки їх вкладень.

Не існує єдиних принципів фінансування окремих видів активів, що однозначно забезпечують високу  ефективність діяльності підприємства. Кожній  політиці фінансування ак= тивів відповідає свій рівень ефективності використання капіталу й фінансової стабільності.

Можна виділити чотири види загальних політик фінансу=

вання активів:

1) консервативна політика, при якій всі необоротні активи й частина оборотних коштів фінансуються із власних джерел;

2) помірна політика, при якій необоротні активи й части= на оборотних коштів  фінансуються за рахунок  власного капіталу й довгострокових позикових коштів;


 

3) агресивна політика, при якій необоротні активи фінан= суються за рахунок власного капіталу й довгострокових пози= кових коштів, а оборотні кошти — за рахунок короткостроко= вих позикових коштів;

4) надагресивна політика, при якій частина необоротних активів фінансується за рахунок короткострокових позикових коштів.

Одним з напрямків діагностики фінансової стабільності підприємства є зіставлення строків залучення джерел фінан= сових ресурсів і строків  їхнього вкладення в  реальні або фінансові активи. При цьому строки залучення капіталу по= винні бути не менше строків його вкладення в активи (цей принцип називається принципом конгруентності). Згідно так названому “золотому правилу фінансування” стан підприємства вважається стійким, якщо всі необоротні активи й частина оборотних активів забезпечені власним капіталом. Існує також «модифіковане золоте фінансове правило», що допускає використання довгострокових зобов'язань для фінансування необоротних активів, при цьому загальна сума власного капіталу й довгострокових зобов'язань повинна пе= ревищувати вартість необоротних активів.

Таким чином, для забезпечення фінансової стабільності підприємства його необоротні активи й частина оборотних ак= тивів  повинні  бути сформовані за рахунок довгострокових джерел фінансових ресурсів, що з одного боку, дозволить  зве= сти до мінімуму  ризик  втратити життєво важливе для підприємства майно, а з іншого боку — забезпечити  гнучкість у  використанні  довгострокових джерел коштів.  Необхідно відзначити, що в сучасних умовах українські  підприємства довгострокових зобов'язань, як правило, не мають, або ж їхня частка вкрай незначна, тому єдиною політикою фінансування, що дозволяє забезпечити високий  рівень фінансової стабільності, є консервативна.

Для оцінки рівня фінансової стабільності з погляду забез=

печеності необоротних активів економічно обґрунтованими


 

джерелами фінансування використовується система абсолют=

них і відносних показників.

До абсолютних показників  належить сума власних обо=

ротних коштів і робочого (оборотного) капіталу.

Величина власних оборотних коштів (ВОК) розрахо= вується як різниця між сумою власного капіталу й вартістю необоротних активів і показує частину власного капіталу, що спрямована на формування оборотних активів.

Сума робочого (оборотного)  капіталу розраховується як різниця між сумою власного капіталу й довгострокових зо= бов'язань і вартістю необоротних активів (інший спосіб — як сума ВОК і довгострокових зобов'язань) і показує суму довго= строкових джерел, спрямованих на фінансування оборотних активів.

Забезпеченість підприємства власними оборотними кош=

тами оцінюється за допомогою ряду відносних показників.

Cтупінь мобільності використання власного капіталу ха= рактеризує коефіцієнт маневреності власних коштів, що виз= начається за формулою:


Ê   =    ÂÎÊ


 

(3.10)


ì           Âëàñíèé


êàï³òàë


 

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення по= винне бути не менше 0.2, що дозволить забезпечити достатню гнучкість  у використанні власного капіталу. Для оцінки ко= ефіцієнта маневреності необхідно порівняти його значення з рівнем минулих періодів, середньогалузевим значенням або рівнем у найближчих конкурентів.

Замість коефіцієнта маневреності може бути використа= ний показник «індекс постійного активу», що визначається як відношення необоротних активів до суми власного капіта= лу й показує, яка частка власних джерел фінансування вкладе=


 

на в необоротні активи. Сума коефіцієнта маневреності й індексу постійного активу дорівнює одиниці.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними кошта' ми дозволяє оцінити частку поточних активів, сформованих із власних джерел, і розраховується за формулою

ÂÎÊ


Ê ç. âîê  =


 

Ïîòî÷í³ àêòèâè


(3.11)


 

Мінімально припустимий рівень цього показника вва= жається 0.1, тобто не менше 10 % поточних активів повинно бути профінансовано із власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотни' ми коштами розраховується за формулою


 

Ê î =


ÂÎÊ

Âèòîðã â³ä ðåàë³çàö³¿ïðîäóêö³¿


 

(3.12)


 

Економічний  зміст цього показника в наступному: зрос= тання обсягу реалізації приводить до збільшення поточних фінансових потреб підприємства (росте потреба в товарома= теріальних запасах, збільшується  сума дебіторської заборгова= ності), які в значній мірі забезпечуються позиковими коштами (насамперед  — кредиторською заборгованістю й короткостро= ковими кредитами). У результаті, якщо темпи зростання ви= торгу, а відповідно, і темпи збільшення активів, істотно пере= вищують темпи росту власного капіталу, відбувається зни= ження фінансової стабільності підприємства, тому що частка позикового капіталу збільшується. Уважається, що для підтримки достатнього рівня фінансової стабільності не мен= ше ніж 10% обсягу реалізації повинно бути забезпечено  вла= сними оборотними коштами, у той же час, занадто високе зна= чення цього коефіцієнта говорить про недостатнє використан= ня позикових коштів. Коефіцієнт забезпеченості обороту вла= сними оборотними коштами дає найбільш достовірну оцінку


 

забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, тому що синтезує показники балансу й звіту про фінансові  ре= зультати підприємства за аналізований період.

Важливою характеристикою фінансової стабільності є політика фінансування матеріальних оборотних коштів (за= пасів).

До «нормальних джерел формування запасів» (ДФЗ) на= лежать: власні оборотні кошти, банківські кредити й позики (довгострокова й  короткострокові),  кредиторська заборго= ваність за товарних операціях. Залежно від співвідношення вартості запасів, суми власних оборотних коштів й ДФЗ, мож= на виділити наступні типи поточної фінансової стабільності підприємства:

1) абсолютна фінансова стабільність:

З < ВОК         (3.13) Ситуація абсолютної фінансової стабільності не є опти=

мальною, оскільки в цьому випадку керівництво підприємства не вміє, не бажає або не має можливості використати зовнішні джерела коштів для фінансування основної діяльності.

2) нормальна фінансова стабільність:

ВОК < З < ДФЗ         (3.14) Наведене співвідношення відповідає положенню, коли

підприємство використовує для покриття запасів різні  «нор= мальні» джерела коштів — власні й притягнуті. Нормальний тип фінансової стабільності є найбільш бажаним для підприємства.

3) нестійке фінансове становище:

З > ДФЗ                      (3.15) Дане     співвідношення         відповідає      положенню,               коли

підприємство для покриття частини своїх запасів змушено за=


 

лучати додаткові джерела коштів, що не є у відомому змісті

«нормальними», тобто обґрунтованими. За такими джерелами можна розглядати внутрішню  кредиторську заборгованість (розрахунки з бюджетом, по оплаті праці, по страхуванню й ін.) та інші пасиви.

4) критичне фінансове становище характеризується ситу= ацією, коли  на  додаток до попередньої нерівності підприємство має кредити й позики, не погашені в строк, а та= кож прострочену кредиторську й дебіторську заборгованість. Дана ситуація означає, що підприємство не може вчасно роз= платитися зі своїми кредиторами, а виходить, існує висока ймовірність банкрутства.

В економічній літературі розглядається й інший підхід до оцінки джерел фінансування запасів, відповідно до яко= го до складу нормальних джерел формування запасів не включається кредиторська заборгованість за товарних операціях. Однак такий підхід представляється невірним, оскільки товарний кредит постачальників по визначенню є економічно обґрунтованим джерелом фінансування за= пасів.

Аналіз, проведений за розглянутою вище схемою, є набли= женим. Це пояснюється тим, що навіть у рамках одного типу фінансової ситуації може спостерігатися різна структура дже= рел формування запасів і різний ступінь забезпеченості  за= пасів ними. У зв'язку із цим, для більш точної оцінки джерел фінансування запасів можна використати систему відносних показників:

1) коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотни=

ми коштами


 

Ê ç.ç.âîê  =


ÂÎÊ Ç


(3.16)


 

2) коефіцієнт забезпеченості запасів «нормальними» дже=

релами фінансування


 


 

Ê ç.ç.äôç


= ÄÔÇ Ç


 

(3.17)


 

Інтерес представляє також аналіз структури ДФЗ,  зокре=

ма, динаміка питомої ваги власних оборотних коштів.

Ефективність діяльності підприємства залежить не тільки від обсягу й складу його активів, але й від фінансової структу= ри інвестованого в них капіталу. Фінансова структура капіта= лу впливає на рівень рентабельності активів і власного капіта= лу, рівень фінансової стабільності й фінансових ризиків.

При формуванні структури капіталу виникає протиріччя між  фінансовою стабільністю й фінансовою рентабельністю підприємства. Підприємство, що використовує тільки власні кошти,  має найвищу фінансову стабільність, але обмежує можливості свого розвитку. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий потенціал свого розвит= ку, однак у міру зростання частки позикового капіталу його фінансова стабільність знижується.

До основних факторів, що впливають на політику форму=

вання фінансової структури капіталу належать:

1) стан національної економіки;

2) стабільність позицій підприємства на ринку;

3) структура активів підприємства;

4) рівень рентабельності активів;

5) відношення позикодавців до підприємства й кон'юнк=

тура фінансового ринку.

В  умовах  економічної  не=стабільності підприємства віддають перевагу фінансуванню своєї діяльності переважно за рахунок власних коштів. З іншого боку, в умовах стабільної економіки  провідні підприємства віддають перевагу здійснюванню більш агресивної фінансової політики,  тобто інтенсивніше залучають позиковий капітал.

Стабільність ринкових позицій підприємства впливає на обсяг і регулярність грошових надходжень від реалізації про=


 

дукції, а відповідно, на рівень платоспроможності й кредитос=

проможності підприємства.

Вплив структури активів полягає в необхідності дотри= мання принципу конгруентності. Так, висока частка необоротних активів  вимагає від  підприємства підтримки значної питомої ваги власного капіталу й довгострокових дже= рел фінансування в цілому. При цьому наявність довгостроко= вих кредитів дозволяє знизити частку власного капіталу.

Вплив рівня рентабельності активів обумовлений існуван= ням ефекту фінансового важеля. Якщо  рівень економічної рентабельності вище витрат на залучення позикового капіталу (середньої розрахункової ставки  відсотка  по  кредитах), підприємству вигідна більш висока частка позикового капіта= лу, що дозволить одержати приріст рентабельності власного капіталу.

Відношення позикодавців до підприємства й кон'юнктура фінансового ринку  визначає можливість залучення й  до= ступність кредитних ресурсів для підприємства.

Оцінка  структури  капіталу  зводиться, насамперед,  до аналізу співвідношення позикового й власного капіталу. Не= обхідно відзначити, що єдиної думки про оптимальне співвідношення позикових  і власних коштів  немає. Ува= жається, що чим вище питома вага власного капіталу, тим підприємство стійкіше й більш незалежно від зовнішніх кре= диторів. У зв'язку із цим, загальна сума заборгованості не по= винна перевищувати суму власного капіталу, тобто питома ва= га власного капіталу повинна бути не нижче 50%, однак цей рівень носить орієнтовний і рекомендаційний характер.

В умовах українських  промислових підприємств частка власного капіталу повинна бути досить високою, що характе= ризується рядом причин. По=перше, вони практично не мають довгострокових кредитів, що пояснюється нестабільністю національної економіки, а також низьким рівнем кредитоспро= можності господарюючих суб'єктів. Тому єдиним економічно обґрунтованим джерелом фінансування необоротних активів,


 

які мають значну питому вагу в структурі балансу, є власний капітал. Крім зазначених причин, низька питома вага кредитів пояснюється низьким рівнем економічної рентабельності підприємств: використання кредитів у таких умовах призведе до негативного ефекту фінансового важеля, тому що фінансо= вий результат від використання позикового капіталу (кре= дитів), не покриває видатки з їхнього обслуговування (відсот= ки за кредит).

У результаті, основним джерелом позикових коштів висту= пає кредиторська заборгованість (зовнішня й внутрішня). Тоб= то структура зобов'язань є нестабільною й необхідно виконува= ти постійну оперативну роботу, спрямовану на контроль за ста= ном кредиторської заборгованості, своєчасністю її погашення й залучення в оборот інших короткострокових позикових джерел.

Для  кількісної  оцінки  структури  капіталу  використо=

вується система відносних показників:

1) коефіцієнт автономії;

2) коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

3) коефіцієнт фінансової залежності;

4) коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів;

5) коефіцієнт  довгострокового  залучення  позикових коштів;

6) коефіцієнт  фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Їх можна розділити на дві групи: коефіцієнти, що характери= зують загальну структуру капіталу й коефіцієнти, що характери= зують структуру довгострокових джерел фінансових ресурсів.

Коефіцієнт  автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:


Âëàñíèé

Ê   =


êàï³òàë


 

.           (3.18)


À         Âàëþòà áàëàíñà


 

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовно оцінюється на рівні  0,5, що припускає забезпе= ченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши май= но, сформоване із власних джерел, підприємство зможе пога= сити зобов'язання. Однак, у ході оцінки цього коефіцієнта,  не= обхідно приймати до уваги галузеву приналежність підприємства (наприклад, машинобудівні підприємства по= винні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, чим підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою пито= мою вагою необоротних активів  у  структурі  балансу), на= явність довгострокових позикових коштів й інші  розглянуті вище фактори.

Взаємодоповнюючим показником є коефіцієнт концент' рації позикового капіталу, що являє собою частку позикових коштів у валюті балансу.

Показником,  зворотним коефіцієнту  автономії, є  ко' ефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника означає збільшення частки  позикового  капіталу  й  втрату фінансової незалежності.

Коефіцієнт  співвідношення позикових і власних коштів також  характеризує структуру  фінансових ресурсів підприємства. Розраховується як частка від розподілу суми позикових коштів на суму власного капіталу. Максимально припустиме значення цього показника становить 1 (що припу= скає рівність позикових і власних коштів).

Для оцінки структури довгострокових джерел фінансових ресурсів можна використати два взаємодоповнюючих показ= ники: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів  і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізова' них джерел, які розраховуються  за формулами:


 

Ê ä.ç


=          Äîâãîñòðîêîâ³ çîáîâ’ÿçàííÿ

Âëàñíèé êàï³òàë + Äîâãîñòðîêîâ³ çîáîâ’ÿçàííÿ


 

(3.19)


 


Ê          =          Âëàñíèé


êàï³òàë


(3.20)


ô.í.ê.ä


Âëàñíèé êàï³òàë + Äîâãîñòðîêîâ³ çîáîâ’ÿçàííÿ


 

Зростання коефіцієнта довгострокового залучення пози= кових коштів, з одного боку, означає посилення залежності підприємства від кредиторів у довгостроковій перспективі, з іншого  боку,  якщо  зростання цього показника  супровод= жується збільшенням частки довгострокових зобов'язань у за= гальній сумі позикового капіталу, така ситуація є позитивною, тому що формується більш стабільна структура позикового капіталу.

Таким чином, для комплексної оцінки фінансової стабільності підприємства необхідно виконати аналіз забезпе= ченості власними оборотними коштами, робочим капіталом, нормальними джерелами формування запасів і проаналізува= ти структуру капіталу за допомогою коефіцієнта автономії або одного з аналогічних йому показників.

Виконаємо таку оцінку для умовного підприємства, вико=

ристовуючи дані з додатка А.

Оцінку  почнемо з аналізу рівня забезпеченості підприємства власними оборотними коштами й робочим капіталом (див. таблицю 3.6).

Таблиця 3.6 — Аналіз наявності й динаміки власних оборотних коштів і робочого капіталу, тис. грн.

 

 

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення

абсолютне

темп приросту, %

1

2

3

4

5

Статутний капітал

 

458

 

458

 

=

 

=

Інший додатковий капітал

 

82195,2

 

80763,2

 

=1432

 

=1,74


 

1

2

3

4

5

Резервний капітал

515

515

=

=

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

 

19439,1

 

21772,2

 

2333,1

 

12

Разом власний капітал

102607,3

103508,4

901,1

0,88

Довгострокові зобов'язання

 

150

 

150

 

 

Разом довгострокових джерел фінансування

 

102757,3

 

103658,4

 

901,1

 

0,88

Виключаються:

 

 

 

 

Нематеріальні активи

 

37,2

 

148,2

 

111

 

298,39

Незавершене будівництво

 

1013,9

 

1696,7

 

682,8

 

67,34

Основні засоби

66166,7

66401,7

235

0,36

Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи

 

59

 

87

 

28

 

47,46

Разом необоротні активи

 

67276,8

 

68333,6

 

1056,8

 

1,57

Власні оборотні кошти

 

35330,5

 

35174,8

 

=155,7

 

=0,44

Робочий капітал

35480,5

35324,8

=155,7

=0,44

 

Як на початок, так і на кінець року сума довгострокових джерел фінансових ресурсів значно перевищує вартість необоротних активів підприємства, що говорить про забезпе=


 

ченість необоротних активів економічно обґрунтованими дже= релами фінансування, тобто й про високий рівень фінансової стабільності.

У  структурі  довгострокових пасивів переважає власний капітал (його питома вага становить більше 99%), до того ж його  суми  досить для формування необоротних активів  і фінансування значної частини оборотних коштів. Тобто підприємство дотримується консервативної політики  фінан= сування як найбільш безпечної з погляду збереження фінансо= вої стабільності.

Суми власних оборотних коштів  і робочого капіталу у звітному періоді несуттєво скоротилися. Це скорочення не можна назвати негативним явищем, тому що воно супровод= жується зростанням власного капіталу (за рахунок нероз= поділеного прибутку), а збільшення вартості необоротних ак= тивів викликано інвестиціями в основні кошти й незавершене будівництво (виробничий потенціал підприємства зростає).

Оцінку  забезпеченості підприємства власними оборотни= ми коштами й робочим капіталом за допомогою відносних по= казників проілюструємо тільки за ВОК. У цьому випадку сума довгострокових зобов'язань незначна, тобто, суми робочого капіталу й ВОК  практично збігаються. Результати аналізу представлені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 — Показники забезпеченості власними оборотними коштами

 

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення

1

2

3

4

Коефіцієнт маневреності

35330,5  =

102607,3    0,34

35174,8  = 0,34

103508,4

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

 

35330,5 = 0,85

41157,8

 

35174,8 = 0,78

44821

 

0,07


 

1

2

3

4

Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотними коштами

 

35330,5

= 0,44

80444,9

 

35174,8

77182,1 = 0,46

 

0,02

 

У звітному році підприємство  має високу мобільність влас= ного капіталу (34% власних джерел фінансування вкладені в обо= ротні активи). Рівень забезпеченості оборотних активів й обсяг реалізації власними оборотними коштами також потрібно визна= ти високим (на кінець року 78% оборотних активів й 46% обсягу реалізації профінансовано із власних джерел). Скорочення ко= ефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами на 0,07 пункту в цьому випадку варто розцінювати як позитивне явище, тому що під кінець року підприємство більшою мірою викорис= товує позикові кошти, зокрема, товарний кредит постачальників. Зростання коефіцієнта забезпеченості обороту власними оборот= ними коштами є скоріше негативною тенденцією, оскільки він викликаний в основному скороченням обсягу реалізації (темпи зниження виторгу перевищують темпи зниження ВОК).

Виконаємо аналіз фінансової стабільності по забезпече= ності запасів «нормальними» джерелами їхнього фінансуван= ня (див. таблицю 3.8).

Таблиця 3.8 — Аналіз забезпеченості запасів економічно обґрунтованими джерелами фінансування, тис. грн.

 

 

Показник

На початок року

 

На кінець року

Відхилення

 

абсолютне

темп приросту, %

1

2

3

4

5

1 Сума власних оборотних коштів

 

35330,5

 

35174,8

 

=155,7

 

=0,44


 

1

2

3

4

5

2 Довгострокові кредити й позики

 

150

 

150

 

 

3 Короткострокові кредити й позики

 

=

 

=

 

=

 

=

4 Кредиторська заборгованість за товарних операціях

 

493,5

 

643

 

149,5

 

30,29

5 Загальна величина нормальних джерел формування запасів (1+2+3+4)

 

35974

 

35967,8

 

=6,2

 

=0,02

6 Загальна величина товароматеріа= льних запасів

 

25011

 

26766,4

 

1755,4

 

7,02

7 Надлишок (+), недолік (=)

власних оборотних коштів (1=6)

 

10319,5

 

8408,4

 

=1911,1

 

=18,52

 

8 Надлишок (+), недолік (=) нормальних джерел формування запасів (5=6)

 

10963

 

9201,4

 

=1761,6

 

=16,07

9 Тип фінансової ситуації за ступенем стабільності

 

Абсолютна

 

Абсолютна

 

 

 

У  звітному році зберігається абсолютний тип фінансової стабільності: товароматеріальні запаси підприємства повністю


 

можуть бути профінансовані із власних джерел, більше того, підприємство має значний надлишок власних оборотних коштів. У зв'язку із цим незначне зниження рівня забезпеченості запасів власними оборотними коштами й іншими джерелами фінансу= вання не спричинить погіршення фінансового стану.

Використовувана політика фінансування  запасів забезпе= чує найвищий рівень фінансової стабільності, що взагалі не є оптимальною з погляду ефективності використання фінансо= вих ресурсів. У структурі “нормальних“ джерел формування запасів спостерігається вкрай незначна питома вага креди= торської заборгованості (1,4% на початок року  й  1,8% на кінець року), тобто підприємство практично не використовує наданий постачальниками безпроцентний товарний кредит, у той час як досить активно кредитує покупців своєї продукції.

Тепер розглянемо зміни відносних показників (див. таб=

лицю 3.9).

Таблиця 3.9 — Відносні показники забезпеченості запасів

«нормальними» джерелами формування

 

 

Показник

На початок року

 

На кінець року

 

Відхилення

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами

 

35330,5 = 1,41

25011

 

35324,8 = 1,31

26766,4

 

=0,1

Коефіцієнт забезпеченості запасів "нормальними" джерелами фінансування

 

35974 = 1,44

25011

 

35967  = 1,34

26766,4

 

=0,1

 

Забезпеченість  товароматеріальних  запасів власними й іншими  нормальними джерелами формування знизилася. Причиною  тому є раніше відмічуваний ріст запасів готової


 

продукції  й  обсягів  незавершеного виробництва. Однак, рівень забезпеченості залишається високим (обидва показни= ки перевищують 1), що говорить про збереження фінансової стабільності підприємства.

Структуру капіталу підприємства оцінимо за допомогою системи коефіцієнтів, результати розрахунку яких представ= лені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 — Показники структури капіталу

 

 

Показник

 

На початок року

 

На кінець року

 

Відхилення

Коефіцієнт автономії

102607,3

108434,6 = 0,95

103508 = 0,91

113155

 

=0,04

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

 

5827,3   =

108434,6            0,05

 

9647   = 0,09

113155

 

0,04

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

 

5827,3   =

102607,3    0,06

 

9647   = 0,09

103508

 

0,03

Коефіцієнт фінансової залежності

108434,6 = 1,05

102607,3

113155 = 1,1

103508

 

0,05

 

Незважаючи на зростання суми власного капіталу, його питома вага трохи скоротилася, що пов'язано зі збільшенням кредиторської заборгованості. Однак, у  цьому випадку, це скоріше позитивне явище, тому що підприємство стало більш широко використовувати позиковий капітал. На кінець року активи на 91% сформовані із власних джерел, що свідчить про високий рівень фінансової стабільності й можливості підприємства надалі залучати позикові кошти без істотного ризику погіршення фінансового стану.


 

Таким  чином, аналізоване підприємство є  фінансово стійким по всіх розглянутих критеріях: необоротні активи й запаси сформовані з економічно обґрунтованих джерел фінан= сування, у  структурі  пасивів переважає власний капітал. Більш того, підприємству можна рекомендувати в більшому обсязі використовувати позикові кошти, насамперед  — креди= торську заборгованість по товарних операціях.

Контрольні питання

1. Сутність фінансової стабільності підприємства

2. Основні умови фінансової стабільності

3. Оцінка забезпеченості підприємства власними оборотними коштами

4. Економічний зміст показника «робочий капітал»

5. Класифікація типів фінансової стабільності залежно від за= безпеченості запасів «нормальними» джерелами фінансу= вання

6. Показники оцінки структури капіталу

7. Фактори,    що    впливають   на    структуру    капіталу підприємства

Тести

1. До внутрішніх джерел фінансових ресурсів не належать:

а) прибуток;

б) додаткова емісія акцій;

в) довгострокові кредити й позики;

г) амортизація;

д) короткострокові кредити й позики.

2. Чи вірне твердження: «Прибуток є єдиним внутрішнім джерелом фінансових ресурсів»:

а) вірно;

б) невірно?


 

3. Оборотний (робочий) капітал підприємства дорівнює власним оборотним коштам, якщо:

а) підприємство має довгострокові зобов'язання;

б) підприємство не має довгострокових  зобов'язань;

в) підприємство не має короткострокових кредитів банку.

4. Оборотний (робочий)  капітал можна розрахувати за формулами:

а) Оборотні активи — Поточні зобов'язання;

б) Власний капітал + Довгострокові зобов'язання  — Нео=

боротні активи;

в) Власні оборотні кошти + Довгострокові зобов'язання;

г) всі відповіді вірні.

5. Який  з  перерахованих показників  не характеризує структуру капіталу:

а) коефіцієнт автономії;

б) коефіцієнт маневреності;

в) коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів;

г) коефіцієнт фінансової залежності?

6. Коефіцієнт автономії характеризує:

а) частку майна виробничого призначення в сукупних ак=

тивах;

б) частку власного капіталу у валюті балансу;

в) ступінь мобільності власного капіталу.

7. Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує: а) частку майна виробничого призначення в сукупних активах; б) частку власного капіталу у валюті балансу;

в) ступінь мобільності власного капіталу;

г) всі відповіді не вірні.

8. Наявність власних оборотних коштів свідчить про наступне:

а) перевищення власного капіталу над необоротними активами;


 

б) перевищення власного капіталу над позиковими коштами;

в) перевищення необоротних активів над власним капіталом.

9. Коефіцієнт автономії розраховується за формулою:

а) Поточні активи / Короткострокові зобов'язання;

б) Власні оборотні кошти / Власний капітал;

в) Власний капітал / Валюта балансу;

г) (Основні кошти + запаси) / Валюта балансу;

д) Грошові активи / Короткострокові зобов'язання.

10. Коефіцієнт  маневреності власних коштів  розрахо=

вується за формулою:

а) Поточні активи / Короткострокові зобов'язання;

б) Власні оборотні кошти / Власний капітал;

в) Власний капітал / Валюта балансу;

г) (Основні кошти + запаси) / Валюта балансу;

д) Грошові активи / Короткострокові зобов'язання.

11. За формулою Власний капітал/ Валюта балансу роз=

раховується:

а) коефіцієнт поточної ліквідності;

б) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

в) коефіцієнт вартості майна виробничого призначення;

г) коефіцієнт маневреності власних коштів;

д) всі відповіді не вірні.

12. Якщо вартість сукупних активів виросте на 10 %, а сума власного капіталу виросте на 15 %, значення коефіцієнта автономії:

а) не зміниться;

б) виросте;

в) скоротиться.

13. Відомі наступні дані: валюта  балансу  — 100 тис. грн, оборотні активи — 40 тис. грн, коефіцієнт автономії  — 0,8. Су= ма власних оборотних коштів буде дорівнює:


 

а) 40 тис. грн; б) 20 тис. грн; в) 80 тис. грн; г) 50 тис. грн.

14. Відомі наступні дані: валюта  балансу  — 100 тис. грн, довгострокові зобов'язання — 10 тис. грн, коефіцієнт автономії

— 0,7, коефіцієнт поточної ліквідності — 2. Сума власних обо=

ротних коштів буде дорівнює:

а) 40 тис. грн; б) 20 тис. грн; в) 10 тис. грн; г) 50 тис. грн.

15. Відомі наступні дані: валюта  балансу  — 100 тис. грн, коефіцієнт автономії — 0,8, коефіцієнт маневреності власних коштів — 0,25. Вартість необоротних активів складе:

а) 40 тис. грн; б) 20 тис. грн; в) 60 тис. грн; г) 50 тис. грн.

16. Відомі наступні дані: валюта  балансу  — 100 тис. грн, оборотні активи — 40 тис. грн, коефіцієнт автономії  — 0,8. Ко= ефіцієнт маневреності власних коштів складе:

а) 0,2; б) 0,25; в) 0,5; г) 0,8.

17. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних кош=

тів — 1, валюта  балансу  — 100 тис. грн, необоротні активи —

40 тис. грн. Сума власних оборотних коштів складе:

а) 50 тис. грн; б) 70 тис. грн; в) 10 тис. грн; г) 100 тис. грн.

18. До ознак фінансової стабільності підприємства нале=

жать:

а) перевищення вартості необоротних активів над сумою власного капіталу;

б) використання заборгованості по розрахунках з бюдже=

том як джерело фінансування запасів;

в) перевищення власного капіталу над сумою позикових коштів;

г) фінансування запасів із власних оборотних коштів;

д) перевищення суми власного капіталу над вартістю нео=

боротних активів;

е) всі відповіді помилкові.


 

19. Відомі наступні дані з балансу підприємства: необоротні активи — 200 тис. грн, оборотні активи — 100 тис. грн, власний капітал — 180 тис. грн, позикові кошти — 120 тис. грн. Який вис= новок можна зробити про фінансову стабільність підприємства:

а) підприємство фінансово стійке за всіма критеріями;

б) підприємство має задовільну структуру капіталу, але відчуває недостачу власних оборотних коштів;

в) підприємство має достатній обсяг власних оборотних коштів, але структура капіталу незадовільна;

г) всі відповіді помилкові?

20. До економічно обґрунтованих  джерел формування за=

пасів не належать:

а) власні оборотні кошти;

б) товарний кредит постачальників;

в) заборгованість з оплати праці;

г) заборгованість за розрахунками з бюджетом;

д) короткострокові кредити банку.

21. Як  можна охарактеризувати фінансову стабільність підприємства, якщо сума власних оборотних коштів переви= щує вартість запасів:

а) нормальна;

б) нестійкий фінансовий стан;

в) кризова;

г) абсолютна?

3.2.4 Діагностика ліквідності й платоспроможності підприємства

Провідними  характеристиками фінансового стану підприємства є ліквідність,  платоспроможність і фінансова стабільність. У  ході їхнього аналізу прийнято  акцентувати увагу на періоді діяльності підприємства, у рамках якого вико= нується оцінка.


 

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінан= сового стану підприємства виступає його ліквідність і платос= проможність. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в засоби платежу. Чим менше час, не= обхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства  — це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Платоспроможність відображає можливість підприємства відповідати (платити)  за своїми обов'язками в конкретний період  часу. У  міжнародній  практиці  вважається, якщо підприємство не може відповідати за своїми обов'язками на конкретний термін, то воно неплатоспроможне. У цьому зв'яз= ку виконується оцінка його потенційної платоспроможності, тобто  погашення зобов'язань. У  протилежному  випадку підприємство визнається в судовому порядку банкрутом. Під платоспроможністю прийнято розуміти наявність і достатність грошових коштів та їх еквівалентів для своєчасного погашення зобов'язань у міру настання строку їхньої оплати. Оцінка пла= тоспроможності проводиться на конкретну дату.

Поняття ліквідності більш широке. Від ступеня ліквідності  балансу залежить платоспроможність підприємства. У той же час, ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але й перспективний.

Для діагностики ліквідності й платоспроможності підприємства використовують як кількісну,  так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантованих ліквідності  й  платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності ба= лансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових ко= ефіцієнтів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується  у  вигляді  аналізу ліквідності  балансу. Під


 

ліквідністю  балансу розуміється ступінь  забезпеченості   зо= бов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких  у засоби платежу відповідають строку погашення зо= бов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів за активами, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розта= шованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язан= нями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в грошові кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:

А 1) найбільш ліквідні активи — кошти та їх еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А 2) швидко реалізовані активи —  дебіторська заборго=

ваність та інші поточні активи;

А 3) повільно реалізовані активи — товароматеріальні запа=

си, а також довгострокові фінансові вкладення;

А 4) важко реалізовані активи – статті І розділу активу

балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу.

Пасиви  балансу групуються  за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході яко= го використовуються тільки  дані балансу підприємства, зо= бов'язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угру= повання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П 1) найбільш термінові зобов'язання — кредиторська  за=

боргованість,  а також кредити й позики, не погашені в строк; П 2) короткострокові пасиви — короткострокові кредити й

позикові кошти. Також до цієї групи належить частина па= сивів, представлених у розділі «Забезпечення майбутніх вит= рат і платежів» (суми,  плановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, або протягом одного опе= раційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також


 

доходи майбутніх  періодів, що належать до поточних  зо=

бов'язань;

П 3) довгострокові пасиви — довгострокові кредити й по= зикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і пла= тежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П 4) постійні  пасиви — статті I розділу пасиву. Для збере= ження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для  визначення ліквідності  балансу зіставляються підсумки  наведених груп  за активами й  пасивами. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідно= шення:

А 1 П 1

А 2   П 2

А 3   П 3

А 4   П 4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю веде до виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є зпівставлення підсумків перших трьох груп за активами й па= сивами. Четверта нерівність носить «балансуючий» характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності — наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

Приклад оцінки  ліквідності  балансу наведений у таб=

лиці 3.11.


 

Таблиця 3.11 — Аналіз ліквідності балансу

 

 

Актив

 

На по' чаток року

 

На кі' нець року

 

Пасив

 

На по' чаток року

 

На кі' нець року

 

Платіжний надлишок або недолік

У відсотках до величини групи по пасиві

На по' чаток року

На кі' нець року

На по' чаток року

На кі' нець року

А1

7619,9

6620,6

П1

2994

4956

4625,9

1664,6

254,51

133,59

А2

8526,9

11434

П2

2683,3

4540,2

5843,6

6893,8

317,78

251,84

А3

25011

26766,4

П3

150

150

24861

26616,4

16674

17844,3

А4

67276,8

68333,6

П4

102607,3

103508,4

=5330,5

=35174,8

65,57

66,02

Баланс

108434,6

113154,6

Баланс

108434,6

113154,6

 

 

 

 

Для даного підприємства співвідношення ранжируваних активів і пасивів відповідає оцінній умові, тобто його баланс абсолютно ліквідний (абсолютно ліквідні активи на кінець ро= ку в 1,34 рази перевищують найбільш термінові зобов'язання). Практично абсолютно ліквідний баланс не є оптимальною си= туацією,  тому  що  говорить  про  недостатньо ефективне використання грошових коштів  і недостатнє використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування діяль= ності. Таким чином, скорочення платіжного надлишку по першій групі в цьому випадку потрібно вважати позитивним явищем. По  другій  і третій групах  також  спостерігаються значні платіжні надлишки, сума яких виросла, що дозволяє зробити висновок про збереження нормального рівня ліквідності в середньостроковій перспективі.

Для  завершальної  оцінки  ліквідності  балансу розрахо=

вується загальний показник ліквідності fл:


f   = À1 + 0,5


À2 + 0,3


À3 ,     (3.21)


Ë          Ï1


+ 0,5  Ï2


+ 0,3  Ï3


 

де        А1 — найбільш  ліквідні активи;


 

А2 — швидко реалізовані активи; А3 — повільно реалізовані активи;

П1 — найбільш  термінові зобов'язання; П2 — короткострокові пасиви;

П3 — довгострокові пасиви.

Загальний показник ліквідності балансу відображає відно= шення суми всіх ліквідних коштів підприємства до суми всіх платіжних  зобов'язань за умови, що різні  групи  ліквідних коштів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ва= говими коефіцієнтами, що враховують їх значимість із погляду строків надходження коштів і погашення зобов'язань. Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства, що на= лежить до різних  звітних  періодів, а також  баланси різних підприємств і з'ясовувати, який баланс більш ліквідніший.

На початок року:

f           = 7619,9 + 0,5 8526,9 + 0,3 25011 = 4,43


Ë          2994 + 0,5


2683,3 + 0,3 150


 

На кінець року:

f           = 6620,6 + 0,5 11434 + 0,3 26766,4 = 2,8


Ë          4956 + 0,5


4540,2 + 0,3 150


 

Середньозважена вартість оборотних активів перевищує середньозважену суму зобов'язань підприємства й на кінець, і на початок року. Це говорить про реальні можливості забезпе= чити поточну ліквідність. Скорочення загального показника ліквідності при цьому можна оцінювати неоднозначно.

Кількісну  оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:


 

— коефіцієнт абсолютної ліквідності;

— коефіцієнт термінової ліквідності;

— коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності  дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших  активів. Коефіцієнт абсо= лютної ліквідності визначається за формулою


 

Ê À.Ë.


 

=          Ãðîøîâ³ àêòèâè

Ïîòî÷í³ çîáîâ' ÿçàííÿ


(3.22)


 

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2...0,3. На практиці ж значення  бува= ють значно нижчі, і за цим показником не можна відразу роби= ти негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредито= ри підприємства одночасно пред'являли б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінан= сових ресурсів.

Коефіцієнт термінової ліквідності (проміжний  ко= ефіцієнт покриття) відображає прогнозовані платіжні можли= вості підприємства за умови своєчасного  проведення  розра= хунків  з  дебіторами й  характеризує очікувану  платоспро= можність підприємства на період, рівний середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості. Теоретичне значення ко= ефіцієнта оцінюється на рівні  0,7...1. Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується за формулою:


 

Ê Ò.Ë


= Ãîðîøîâ³ àêòèâè + äåá³òîðñüêà çàáîðãîâàí³ñòü

Ïîòî÷í³ çîáîâ' ÿçàííÿ


 

.   (3.23)


 

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує здатність підприємства забезпечити свої корот= кострокові зобов'язання з найбільш легко реалізованої частини активів — оборотних  коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш за= гальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зо= бов'язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних  активів,  для  забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів переви= щувала суму поточних зобов'язань (ця вимога випливає також з «модифікованого золотого фінансового правила»). Нормаль= ним значенням даного коефіцієнта вважається  1,5...2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгова= ності, тривалість виробничого циклу й інші фактори. Значення коефіцієнта, рівне 1, припускає рівність поточних активів і па= сивів. Однак якщо взяти до уваги, що ступінь ліквідності різних елементів поточних активів істотно відрізняється, мож= на допустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані або ж реалізовані по повній вартості, у результаті чого можлива за= гроза погіршення фінансового стану підприємства. Так, това= роматеріальні запаси в терміновому порядку часто реалізують= ся зі значною знижкою. Крім того, у підприємства повинен бу= ти деякий обсяг виробничих запасів для продовження вироб= ничо=господарської діяльності після погашення всіх поточних зобов'язань. Що стосується дебіторської заборгованості, то, по= перше, можлива наявність сумнівної й навіть безнадійної за= боргованості,  по=друге, при необхідності термінової інкасації дебіторської заборгованості підприємство може вдатися до обліку векселів або факторингових операцій, що веде до втрати частини її суми як оплати відповідних послуг.

Якщо ж значення коефіцієнта значно перевищує 1, то мож= на зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам.  З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Одно=


 

часно, з погляду менеджера, значне нагромадження запасів на підприємстві, відхилення грошових коштів у дебіторську за= боргованість може бути пов'язане з неефективним уп= равлінням активами. У той же час підприємство, можливо, не повністю використовує свої можливості з одержання кредитів.

Розрахунок коефіцієнта поточної ліквідності проводиться за формулою


 

Ê Ï.Ë.


 

=          Ïîòî÷í³ àêòèâè

Ïîòî÷í³ çîáîâ' ÿçàííÿ


.           (3.24)


 

Наведені фінансові коефіцієнти  дозволяють виконати оцінку  ліквідності підприємства на дату складання балансу, тобто оцінка носить статичний характер. Щоб перебороти це недолік і простежити динаміку ліквідності, необхідно викори= стати так називані «проміжні» баланси.

Для оцінки й прогнозу платоспроможності підприємства у вітчизняній практиці використовуються коефіцієнт поточ= ної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборот= ними коштами й коефіцієнт відновлення (втрати) платоспро= можності.

Підставою для визнання структури  балансу неза= довільною, а підприємства  — неплатоспроможним, є наявність однієї з наступних ситуацій:

1) коефіцієнт  поточної  ліквідності  на кінець  звітного періоду має значення менше 1,5;

2) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними кош=

тами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1; Рішення про визнання структури балансу незадовільною,

а підприємства — неплатоспроможним,  приймається з ураху= ванням наявності реальної можливості підприємства віднови= ти платоспроможність або реальної можливості втратити її протягом певного періоду часу. Тому  в систему критеріїв оцінки структури балансу включений коефіцієнт відновлення (втрати)  платоспроможності, що характеризує наявність у


 

підприємства можливості відновити (або втратити) через пев=

ний період часу свою платоспроможність.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності Кв розрахо= вується, якщо хоча б один з вищевказаних коефіцієнтів має значення нижче нормативного. Він  визначається за період, рівним шести місяцям, за формулою:


 

Ê â =


Ê ï. ë. 1 + 6 Ò


(Ê ï. ë. 1 - Ê ï. ë. 0 )

2


 

,           (3.25)


 

де        Кп.л. 1 — значення коефіцієнта поточної ліквідності  на=

прикінці звітного періоду;

Кп.л..0 — значення коефіцієнта поточної ліквідності на по=

чатку звітного періоду;

6 — період відновлення платоспроможності в місяцях.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше 1, свідчить про наявність реальної можли= вості в підприємства відновити свою платоспроможність про= тягом півроку. Значення коефіцієнта менше 1 свідчить про те, що в підприємства в найближчі шість місяців відсутня реаль= на можливість відновити платоспроможність.

Якщо коефіцієнт покриття має значення не менше 1,5, а ко= ефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами — не мен= ше 0,1, розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності Квт за період, рівним трьом місяцям. Формула розрахунку аналогічна коефіцієнту відновлення платоспроможності. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості в підприємства не втратити плато= спроможність у найближчі три місяці. Коефіцієнт втрати платос= проможності, що приймає значення менше 1, характеризує на= явність реальної загрози втрати платоспроможності.

Для  своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу, здатної в перспективі  призвести до неплато=


 

спроможності, для прибутково працюючого підприємства вико= ристовується коефіцієнт Бівера. Цей коефіцієнт характеризує здатність підприємства генерувати надходження коштів у до= статньому обсязі для погашення зобов'язань й являє собою відношення припливу коштів до загальної суми заборгованості:


Ê          = ×èñòèé ïðèáóòîê + àìîðòèçàö³ÿ

Á         Ïîçè÷êîâèé êàï³òàë


.           (3.26)


Відповідно до «Методичних рекомендацій з виявлення  оз= нак неплатоспроможності підприємства й ознак дій з прихову= вання банкрутства, фіктивного банкрутства  або доведення до банкрутства», затвердженими наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10, якщо значення цього показника протя= гом тривалого часу (1,5=2 року) не перевищує 0,2, це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Рекомен= доване значення коефіцієнта Бівера за міжнародними стан= дартами перебуває в інтервалі 0,17...0,4.

Виконаємо оцінку ліквідності умовного підприємства за да=

ними додатка А. Показники ліквідності наведені в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12 — Показники ліквідності підприємства

 

 

Показник

 

На початок року

 

На кінець року

 

Відхилення

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

7619,9

= 1,41

5405

6620,6

= 0,72

9180

 

=0,69

Коефіцієнт термінової ліквідності

16148

= 2,99

5405

17749,9

= 1,93

9180

 

=1,06

Коефіцієнт поточної ліквідності

41157,8

= 7,61

5405

44821

= 4,88

9180

 

=2,73

 

Значення коефіцієнтів ліквідності, незважаючи на їхнє скоро= чення, перебувають на істотно перевищеному рекомендованому рівні. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності, хоча й скоротився за


 

рік практично вдвічі, свідчить про надвисокий рівень платоспро=

можності підприємства (на дату балансу воно здатно погасити

72% поточних зобов'язань). У  цьому випадку зниження — скоріше позитивне явище, що свідчить про більш раціональне ви= користання коштів. Високий рівень абсолютної ліквідності вик= ликаний підтримкою значної торби залишків коштів, достатній не тільки для оплати поточних витрат підприємства й забезпечення страхового резерву на випадок затримки погашення дебіторської заборгованості й виникнення незапланованих витрат, але й для проведення операцій на ринку поточних фінансових інвестицій або товарів з метою одержання короткострокового прибутку. Низька сума кредиторської заборгованості по товарних операціях підтверджує думку про те, що підприємство воліє користуватися надаваними постачальниками знижками за дострокову оплату то= вару й практично не використовує товарний кредит.

Рівень коефіцієнта термінової ліквідності  також  оціню=

ється як високий, тому що значно перевищує рекомендований.

Коефіцієнти поточної ліквідності показують багаторазо= вий запас даного показника в порівнянні з рекомендованим рівнем. Він скоротився через більш інтенсивне залучення кре= диторської заборгованості. На  кінець  року  поточні  активи практично в п'ять разів перевищують поточні зобов'язання, що свідчить про зайве нагромадження запасів і відволіканні коштів у дебіторську заборгованість. Така ситуація викликана зниженням обсягів продажів, що збільшує раніше відзначену непрогресивність структури оборотних активів.

Таким чином, рівень коефіцієнтів ліквідності перевищує рекомендований, що безумовно, відіб'ється на фінансовому стані підприємства в майбутніх періодах його діяльності.

Показники поточної ліквідності й забезпеченості власними оборотними коштами, що виходить з раніше виконаних розра= хунків,  істотно  перевищують рекомендований рівень, що свідчить про нормальну структуру балансу й платоспроможність підприємства. Тобто, необхідності в розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності й коефіцієнта Бівера немає.


 

Контрольні питання

1. Економічний  зміст  понять  «ліквідність»  й  «платоспро=

можність».

2. За  допомогою  яких   показників   здійснюється  оцінка ліквідності?

3. Наведіть класифікацію активів за ступенем ліквідності

4. Схема діагностики ліквідності балансу

5. Економічний зміст показників абсолютної, термінової й по=

точної ліквідності

6. Які фактори впливають на рівень показників ліквідності?

7. Які показники використовують із метою прогнозу платос=

проможності?

Тести

1. Ліквідність підприємства — це:

а) незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінан=

сування;

б) здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання;

в) показник оцінки ділової активності підприємства.

2. Розташуєте наступні види активів у порядку зростання їхньої ліквідності:

а) виробничі запаси;

б) кошти;

в) дебіторська заборгованість;

г) основні кошти;

д) короткострокові фінансові вкладення.

3. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує:

а) здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання з поточних активів;


 

б) частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів;

в) частку власних коштів у валюті балансу;

г)  очікувану  платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості обороту дебіторської заборгованості.

4. За формулою

(Грошові активи + Дебіторська заборгованість)

Короткострокові зобов'язання

розраховується:

а) коефіцієнт поточної ліквідності;

б) коефіцієнт автономії;

в) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

г) коефіцієнт маневреності власних коштів;

д) коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності.

5. Коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності характеризує:

а) здатність підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання з оборотних коштів;

б) частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів;

в) частку власних коштів у валюті балансу;

г)  очікувану  платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості обороту дебіторської заборгованості.

6. За формулою

Грошові активи

Поточні зобов'язання


 

розраховується:

а) коефіцієнт поточної ліквідності;

б) коефіцієнт автономії;

в) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

г) коефіцієнт маневреності власних коштів;

д) коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності.

7. Відомі наступні дані з балансу підприємства: грошові активи — 10 тис. грн; дебіторська заборгованість — 70 тис. грн; запаси  — 120 тис. грн, короткострокові зобов'язання — 100 тис. грн. Коефіцієнт поточної ліквідності складе:

а) 1;

б) 0,2; г) 0,8; д) 2,5; е) 1,5;

ж) ваш варіант:

8. Відомі наступні дані: грошові активи — 20 тис. грн; запа= си — 100 тис. грн, короткострокові зобов'язання — 100 тис. грн, коефіцієнт термінової ліквідності — 1. Сума дебіторської  за= боргованості складе:

а) 100 тис. грн; б) 80 тис. грн; в) 120 тис. грн; г) 200 тис. грн.

9. Відомі  наступні  дані: грошові активи  —  10 тис. грн; дебіторська  заборгованість  — 90 тис. грн, короткострокові зо= бов'язання — 100 тис. грн, коефіцієнт поточної ліквідності — 2. Вартість запасів складе:

а) 100 тис. грн; б) 80 тис. грн; в) 120 тис. грн; г) 200 тис. грн.


 

10. Відомі наступні дані: грошові активи — 10 тис. грн; за= паси — 100 тис. грн, короткострокові зобов'язання  — 100 тис. грн, коефіцієнт поточної ліквідності — 2. Сума дебіторської за= боргованості складе:

а) 100 тис. грн; б) 90 тис. грн; в) 120 тис. грн; г) 200 тис. грн.

11. Відомі наступні дані: валюта  балансу  — 100 тис. грн, необоротні активи — 60 тис. грн, коефіцієнт поточної ліквідності — 2. Сума короткострокових зобов'язань складе:

а) 100 тис. грн; б) 90 тис. грн; в) 20 тис. грн; г) 200 тис. грн.

12. Відомі наступні дані: валюта  балансу  — 100 тис. грн, власний капітал — 80 тис. грн, власні оборотні кошти — 20 тис. грн, коефіцієнт поточної ліквідності — 2. Сума  короткостроко= вих зобов'язань складе:

а) 100 тис. грн; б) 90 тис. грн; в) 20 тис. грн; г) 200 тис. грн.

13. Що відбудеться зі значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності, якщо грошові активи зростуть на 10 %, а сума по= точних зобов'язань зросте на 15 %:

а) не зміниться;

б) виросте;

в) скоротиться?

14. Підприємство  має  наступні  значення показників ліквідності:  коефіцієнт  абсолютної ліквідності  —  0,1; ко=


 

ефіцієнт термінової ліквідності  —  0,6; коефіцієнт поточної ліквідності — 2. Який з елементів оборотних активів буде ма= ти найбільшу питому вагу в їхній структурі:

а) дебіторська заборгованість; б) товароматеріальні запаси; в) грошові активи?

15. У якому випадку значення коефіцієнтів абсолютної й термінової ліквідності рівні:

а) підприємство не має кредиторської заборгованості;

б) підприємство не реалізує продукцію в кредит;

в) строк погашення кредиторської заборгованості менше строку погашення дебіторської заборгованості?

16. Які  з перерахованих умов є підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства  — неплато= спроможним:

а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менш 1,5;

б) коефіцієнт автономії на кінець звітного періоду має зна=

чення менше 0,6;

в) коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 0,2;

г) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними кош=

тами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1?

17. Який    висновок   про   рівень   платоспроможності підприємства можна зробити з наступних даних: коефіцієнт поточної ліквідності — 1, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами — 0,3:

а) структура балансу задовільна, підприємство платоспро=

можне;

б) структура балансу незадовільна, підприємство непла=

тоспроможне?


 

3.2.5 Оцінка ділової активності підприємства

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації (іміджу),  ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефек= тивності використання ресурсів (капіталу) і стабільності еко= номічного зростання.

Ділова активність підприємства у  фінансовому аспекті проявляється,  насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і ди= наміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, які в узагаль= неному виді являють собою відношення виторгу від реалізації продукції до середньої за період величині коштів  або їхніх джерел. В окремих випадках показники оборотності можуть бути розраховані за станом на початок і кінець періоду оцінки.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту переважно визначають рівень при= бутковості підприємства.

Основними показниками оцінки ділової активності підприємства є:

1. Коефіцієнт  загальної оборотності активів  (капіталу) (інша  назва —  коефіцієнт  трансформації) —  відображає швидкість обороту (у кількості оборотів за період) сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізо= ваний період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний  ефект у  вигляді  прибутку,  або скільки  грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:


Î = ×èñòà âèðó÷êà â³ä ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿

À         Ñðåäíüîð³÷íà âàðò³ñòü àêòèâ³â


 

.           (3.27)


 

2. Коефіцієнт  оборотності запасів —  відображає число оборотів товарно=матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження  даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів пов'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних ак= тивів,тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності запасів визначається за формулою


Î = ×èñòà âèðó÷êà â³ä ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿

Ç         Ñðåäíüîð³÷íà âàðò³ñòü çàïàñ³â


 

.           (3.28)


 

Більш точно коефіцієнт оборотності запасів можна оціни= ти відношенням собівартості реалізованої продукції до серед= нього за період величині запасів. Цей підхід є більш обґрунто= ваним, тому  що використання виторгу  від  реалізації, що містить у собі закладену в ціну продукції прибуток, приводить до викривлення показників оборотності.

Оборотність матеріальних оборотних коштів у днях виз= начається відношенням тривалості аналізованого періоду до коефіцієнта оборотності.

3. Коефіцієнт  оборотності  дебіторської  заборгованості (коефіцієнт оборотності по розрахунках). У процесі господарсь= кої діяльності підприємство дає товарний кредит для спожи= вачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем то= вару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається за формулою


 

Î Ä.Ç.


=          ×èñòà âèðó÷êà â³ä ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ Ñðåäíüîð³÷íà ñóìà äåá³òîðñüêî¿ çàáîðãîâàíîñò³


 

. (3.29)


 

Як правило, чим вище цей показник, тим краще, тому що в підприємство швидше одержує оплату за рахунками. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інстру= ментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник — період інкасації, тобто час, протя= гом якого дебіторська заборгованість  обернеться в грошові кошти. Для цього необхідно розділити тривалість аналізова= ного періоду на коефіцієнт оборотності за розрахунками.

Показники  оборотності дебіторської заборгованості ко= рисно порівнювати з оборотністю кредиторської заборгова= ності. Такий  підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредиту, наданого аналізованим підприємством своїм клієнтам з умовами кредитування, якими воно користується з боку  постачальників. Для  цього необхідно визначити ко= ефіцієнт оборотності й строк обороту дебіторської й креди= торської заборгованості за товарними операціями.

У ході економічної діагностики доцільно зіставляти фак= тичні  строки погашення дебіторської заборгованості із три= валістю наданого покупцям періоду відстрочки платежу, що дозволить оцінити ефективність контролю за станом розра= хунків з дебіторами й зробити висновки про рівень їхньої кре= дитоспроможності.

4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

— показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження — ріст покупок у кредит. Формула розрахунку ко= ефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має ви= гляд


 

Î Ê.Ç.


×èñòà âèðó÷êà â³ä ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿

= Ñðåäíüîð³÷íà ñóìà êðåäèòîðñüêî¿ çàáîðãîâàíîñò³ . (3.30)


 

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості  та= кож  можна оцінити  відношенням собівартості реалізованої продукції до середньої за період сумі кредиторської  заборгова= ності.

Період  обороту кредиторської заборгованості визна= чається як  частка від  розподілу тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгова= ності.

Ще однією додатковою характеристикою ділової актив= ності господарюючих суб'єктів є тривалість операційного й фінансового циклів.

5. Операційний цикл — період часу між придбанням за= пасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від ре= алізації виробленої з них продукції. Тривалість операційного циклу  розраховується як сума тривалості обороту запасів і періоду інкасації (погашення) дебіторської заборгованості за товарними операціями:


Òåðì³í îáîðîòó


Òåðì³í îáîðîòó


ÒÎÖ  =


 

çàïàñ³â


+

äåá³òîðñüê î¿


çàáîðãîâàí îñò³ . (3.31)


 

6. Фінансовий  цикл являє собою період, протягом якого грошові кошти вилучені з обороту, тобто період між оплатою кредиторської заборгованості й  погашенням дебіторської. Тривалість фінансового циклу визначається як різниця між тривалістю операційного циклу й строком оборотності креди= торської заборгованості за товарними операціями:


Òðèâàë³ñòü


Òåðì³í îáîðîòó


ÒÔÖ =            -           . (3.32)

îïåðàö³éíî ãî öèêëà        êðåäèòîðñê î¿ çàáîðãîâàí îñò³

Логіка цього показника в наступному: запаси й дебіторська заборгованість викликають потребу в грошових коштах, а кре=


 

диторська заборгованість є джерелом покриття  поточних фінансових потреб. Позитивне значення фінансового циклу характеризує тривалість періоду, протягом якого підприємство відчуває потребу в коштах для фінансування оборотних ак= тивів, яку необхідно заповнювати з різних власних і позикових джерел. Негативне значення тривалості фінансового циклу оз= начає наявність тимчасово вільних грошових коштів.

Підприємство завжди зацікавлене в скороченні тривалості операційного й фінансового циклів.

На наскрізному прикладі (за даними додатка А)  вико= наємо діагностику ділової активності умовного підприємства. Результати представимо в таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 — Показники ділової активності підприємства


 

Показник       Базисний період


 

Звітний період  Відхи' лення


 

1          2          3          4


Коефіцієнт оборотності


 

80444,9


 

77182,1


активів


(105842,3


+ 108434,6)/   2


= 0 ,75


(108434,6    + 113154,6)/   2


= 0 ,7


=0,05


 

Коефіцієнт оборотності запасів


 

56448,6 (24836,6  + 25011)/2


 

= 2,26


 

55481,4

( 25011  + 26766 ,4)/2


 

= 2,14


 

=0,12


Строк обороту запасів, днів

Коефіцієнт оборотності загальної суми дебіторської заборгованості

Термін обороту загальної суми дебіторської заборгованості, днів

Коефіцієнт оборотності дебіторської


 

360  = 159

2,26

80444,9 (8896,3 + 8526,9)/2

360  = 39

9,23

80444,9


= 9,23


 

360 = 168

2,14

77182,1           =

(8526,9  + 11129,3)/2

360  = 46

7,85

77182,1


7 ,85


 

9

=1,38

7


заборгованості за товарними операціями


(7514,3  + 7446 ,7)/2


= 10 ,75


(7446,7   + 8060 ,7)/2


= 9,95


=0,8


1

2

3

4

Термін обороту дебітор= ської заборгованості за товарними операціями, днів

 

360  =

10,75   33

 

360 = 36

9,95

 

3

Коефіцієнт оборотності загальної суми кредиторської заборгованості

 

80444,9

 

= 26,54

 

77182,1

 

= 19,42

 

=7,12

(3068,4 + 2994)/2

(2994 + 4956)/2

Термін обороту загаль= ної суми кредиторської заборгованості, днів

360

= 14

26,54

360

= 19

19,42

 

5

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за товарними операціями

 

80444,9             = 156 (540,4  + 493,5)/2

 

77182,1             = 136 (493,5  + 643)/2

 

=20

Термін обороту креди= торської заборгованості за товарними операція= ми, днів

 

360 = 2

156

 

360 = 3

136

 

1

Тривалість операційного циклу, днів

 

159 + 33 = 192

 

168 + 36 = 204

 

12

Тривалість фінансового циклу, днів

 

192 = 2 = 190

 

204 = 3 = 201

 

11

 

У  звітному періоді відбулося вповільнення оборотності коштів  підприємства, що викликано, насамперед, погіршен= ням ринкової кон'юнктури й, відповідно, зменшенням виторгу від реалізації продукції, а також зниженням ефективності уп= равління активами.

Термін обороту товароматеріальних запасів виріс на 9 днів через збільшення залишків готової продукції й незавершеного виробництва. Затоварення готовою продукцією багато в чому пояснюється зниженням попиту, але також можна відзначити стабільно високу вартість залишків готової продукції (так, за розглянуті періоди сума залишків готової продукції становила відповідно 9,6 й 13,8% річного обсягу реалізації). Така ситу= ація говорить про недостатньо ефективну організацію збуту.


 

Зростання незавершеного виробництва на фоні зниження обсягу реалізації продукції може бути пов'язане зі збільшен= ням тривалості виробничого циклу. Причиною тому можуть бути різні недоліки в організації виробництва.

Вартість виробничих запасів також залишається високою. Темпи її скорочення перевищили темпи скорочення виторгу від реалізації й  у  результаті відбулося деяке прискорення їхньої оборотності. Імовірно, дане підприємство  віддає перева= гу здобуванню матеріалів великими партіями, щоб скориста= тися кількісними знижками, тобто «жертвує» оборотністю  за= ради підвищення майбутніх фінансових результатів.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості зросла. Це може бути пов'язане з тим, що підприємство в умовах погіршення кон'юнктури  ринку було змушено трохи пом'як= шити умови розрахунків з покупцями й збільшити тривалість кредитного періоду.

Термін погашення кредиторської заборгованості збільшився й основною причиною було збільшення суми за= боргованості за розрахунками з бюджетом (у звітному році він склав 19 днів проти 14 днів у базовому). Однак швидкість по= гашення кредиторської заборгованості залишається високою й це говорить про збереження нормального рівня платоспро= можності підприємства. Що  стосується оборотності креди= торської заборгованості за товарними операціями, можна ще раз відзначити, що підприємство практично не використовує надану постачальниками відстрочку платежуй віддає перевагу користуванню знижками за прискорення строків розрахунків.

Уповільнення оборотності запасів і дебіторської  заборго= ваності призвело до збільшення тривалості операційного й фінансового циклів, що є негативною тенденцією й веде до збільшення потреби підприємства в оборотному капіталі.

Таким чином, у звітному році рівень ділової активності підприємства знизився. Основною причиною  є погіршення його ринкових позицій (зниження обсягу продажів на 3262,8 тис. грн.).


 

Контрольні питання

1. Сутність ділової активності підприємства

2. Оціночні показники ділової активності

3. Які джерела інформації використовуються для аналізу діло=

вої активності?

4. Які висновки дозволяє зробити зпівставлення строків пога=

шення дебіторської й кредиторської заборгованості?

5. Сутність й аналітичні можливості операційного й фінансо=

вого циклів.

Тести

1. Операційний цикл підприємства — це:

а) період обороту сукупних активів;

б) проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції;

в) проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й відвантаженням зробленої з них продукції;

г) період, протягом якого грошові кошти вилучені з обороту.

2. Фінансовий цикл підприємства — це:

а) період обороту сукупних активів;

б) проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції;

в) період, протягом якого кошти відведені з обороту;

г) середній строк погашення кредиторської заборгованості.

3. Моментом початку фінансового циклу є:

а) придбання виробничих запасів;

б) відвантаження продукції;

в) погашення кредиторської заборгованості;

г) одержання оплати за реалізовану продукцію.


 

4. У  випадку вповільнення оборотності дебіторської за=

боргованості тривалість фінансового циклу:

а) виросте;

б) скоротиться;

в) не зміниться.

5. У якому випадку тривалість операційного циклу буде дорівнювати строку обороту запасів:

а) підприємство не використає товарний кредит поста=

чальників;

б) підприємство не надає відстрочки платежу покупцям;

в) строк погашення дебіторської заборгованості переви=

щує строк погашення кредиторської заборгованості.

6. У випадку вповільнення оборотності запасів тривалість операційного циклу:

а) виросте;

б) скоротиться;

в) не зміниться.

7. У випадку вповільнення оборотності кредиторської за=

боргованості тривалість операційного циклу:

а) виросте;

б) скоротиться;

в) не зміниться.

8. Прискорення оборотності активів підприємства впли=

ває на їхню рентабельність:

а) позитивно; б) негативно; в) не впливає.

9. Як вплине на тривалість операційного циклу збільшен=

ня тривалості виробничого циклу:


 

а) не вплине;

б) тривалість операційного циклу збільшиться;

в) тривалість операційного циклу скоротиться?

10. Як вплине на тривалість фінансового циклу збільшен= ня тривалості надаваного постачальниками періоду відстроч= ки платежу:

а) не вплине;

б) тривалість фінансового циклу збільшиться;

в) тривалість фінансового циклу скоротиться?

11. Причинами збільшення тривалості операційного цик=

лу можуть бути:

а) збільшення тривалості виробничого циклу;

б) погіршення платоспроможності дебіторів;

в) зростання попиту на продукцію підприємства;

г) розширення продажів у кредит;

д) збільшення наданого постачальниками періоду відстрочки платежу;

е) всі відповіді помилкові.

12. Коефіцієнт оборотності запасів дорівнює 4, тривалість операційного циклу  становить 100 днів.  Строк  інкасації дебіторської заборгованості складе:

а) 90 днів; б) 110 днів; в) 10 днів; г) 50 днів.

13. Коефіцієнт оборотності запасів дорівнює 4, строк інка= сації дебіторської заборгованості становить 20 днів, строк по= гашення кредиторської заборгованості 25 днів. Тривалість фінансового циклу складе:

а) 90 днів;

б) 110 днів;


 

в) 85 днів;

г) 50 днів.

14. Тривалість фінансового циклу — 30 днів, тривалість операційного циклу — 45 днів, строк обороту дебіторської  за= боргованості — 25 днів. Строк обороту кредиторської заборго= ваності складе:

а) 25 днів; б) 15 днів; в) 20 днів;

г) всі відповіді помилкові.

3.2.6 Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства

До основних показників  фінансових результатів підприємства належать абсолютний показник  прибутку  й відносні показники рентабельності.

Аналізуючи рівень прибутку, необхідно звернути увагу на виявлення факторів і причин відхилення фактичного значен= ня показника від запланованого або базисного. У ході аналізу також  визначаються резерви збільшення прибутку підприємства.

3.2.6.1 Аналіз формування фінансових результатів

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», розрахунок по= казника прибутку включає визначення наступних його скла= дових:

l чистого доходу (виторгу)  від реалізації продукції  (то=

варів, послуг);

l валового прибутку (збитку);

l фінансового результату від операційної діяльності;


 

l фінансового результату від звичайної діяльності до опо=

датковування;

l фінансового результату від звичайної діяльності;

l чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Оцінка фінансових результатів починається з аналізу ди= наміки й структури доходів і витрат, що дає можливість одер= жати найбільш загальне уявлення про фактори, які  вплинули на їхнє формування. Далі необхідно проаналізувати динаміку показників прибутку підприємства. Аналіз проводиться  мето= дом порівняння фактичних даних за звітний період зі звітни= ми даними за попередній період. Результати аналізу наведені в таблицях  3.14 — 3.16.

Таблиця 3.14 — Аналіз динаміки й структури доходів підприємства, тис. грн.

 

 

Показник

Базисний період

Звітний період

 

Зміни

 

сума

пито' ма вага,

%

 

сума

пито' ма вага,

%

в абсо' лютних вели' чинах

 

темп росту,

%

 

у ст' рукту' рі, %

Виторг від реалізації продукції

 

96456,9

 

70,69

 

92544,1

 

71,6

 

=3912,8

 

0,91

 

95,94

Інші операційні доходи

 

35304,8

 

25,87

 

31650,1

 

24,49

 

=3654,7

 

=1,38

 

89,65

Дохід від участі в капіталі

 

=

 

=

 

=

 

=

 

=

 

=

 

=

Інші фінансові доходи

 

1627,9

 

1,19

 

1101,1

 

0,85

 

=526,8

 

=0,34

 

67,64

Інші доходи від звичайної діяльності

 

3061,2

 

2,24

 

3955,7

 

3,06

 

894,5

 

0,82

 

129,22

Усього доходів

136451

99,99

129251

100

=7199,8

 

94,72


 

Дані таблиці показують, що найбільша питома вага як у базисному, так й у звітному році займають доходи, отримані в результаті операційної діяльності (відповідно 96,6 й 96,1%), з них виторг від реалізації продукції становить 70,7 й 71,6%. Далі відзначаємо значну суму й питому вагу інших доходів від операційної діяльності (наприклад, від реалізації значного об= сягу наднормативних виробничих запасів).

Інші  види доходів (від інвестиційної й фінансової діяль= ності)  займають незначну частину загальних доходів підприємства. Така структура доходів є нормальною для про= мислового підприємства, тому що саме операційна діяльність, насамперед,  реалізація продукції,  повинна бути  основним джерелом доходів.

У звітному році спостерігалася негативна тенденція ско= рочення загальної суми доходів на 7199,8 тис. грн. Розглядаючи основні причини необхідно відзначити скорочення виторгу від реалізації продукції на 3912,8 тис. грн. у результаті зниження попиту на продукцію підприємства.

Аналіз показав, що знизилися інші  операційні доходи (причинами можуть бути скорочення доходів від реалізації виробничих запасів, доходів від операційної оренди активів й ін.).

Сума фінансових доходів скоротилася на 526,8 тис. грн. (можливі причини: зменшення обсягу поточних фінансових інвестицій у звітному році або ж зниження прибутковості за ними.

Інші доходи від звичайної діяльності зросли на 894,5 тис. грн. Це могло бути результатом реалізації основних засобів або інших необоротних активів.

Як видно з таблиці, у витратах найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції. Її  сума скоротилася на

967,2 тис. грн., однак це не можна вважати позитивною тен= денцією, тому що зниження собівартості реалізованої про= дукції  викликано  скороченням обсягу реалізації. Цією  ж причиною обумовлене й скорочення витрат на збут.


 

Таблиця 3.15 — Аналіз динаміки й структури витрат підприємства, тис. грн.

 

 

Показник

Базисний період

 

Звітний період

 

Зміни

 

сума

 

питома вага,

%

 

сума

 

питома вага,

%

 

в абсо' лютних вели' чинах

 

темп росту,

%

 

у ст' рукту' рі,

%

Податок на додану вартість

 

16012

 

12,07

 

15362

 

12,23

 

=650

 

0,16

 

95,94

Собівартість реалізованої продукції

 

56448,6

 

42,54

 

55481,4

 

44,17

 

=967,2

 

1,63

 

98,29

Адміністрат ивні витрати

 

10523

 

7,93

 

12544

 

9,99

 

2021

 

2,06

119,2

1

Витрати на збут

 

1295,4

 

0,98

 

1262,7

 

1,01

 

=32,7

 

0,03

 

97,48

Інші операційні витрати

 

37542,9

 

28,29

 

34492,4

 

27,46

 

=3050,5

 

=0,83

 

91,87

Фінансові витрати

 

33

 

0,02

 

39

 

0,03

 

6

 

0,01

118,1

8

Інші витрати від звичайної діяльності

 

5945,3

 

4,48

 

3746,7

 

2,98

 

=2198,6

 

=1,5

 

63,02

Податок на прибуток

 

4897,3

 

3,69

 

2693,4

 

2,14

 

=2203,9

 

=1,55

 

55

Усього витрат і відрахувань

 

132698

 

100

 

125621,6

 

100,01

 

=7075,9

 

 

94,67

 

Негативним моментом варто вважати збільшення суми й питомої  ваги  адміністративних  витрат.  Це  може  бути


 

наслідком підвищення оплати праці  адміністративно=уп=

равлінського персоналу підприємства.

Інші операційні витрати скоротилися на 3050,5 тис. грн., їхня питома вага в загальній сумі витрат залишається як і раніше високою. Так як скорочення інших операційних витрат супроводжувалося скороченням інших  операційних доходів, то можна зробити висновок, що у звітному році обсяг реалізо= ваних виробничих запасів й інших оборотних активів змен= шився, відповідно, скоротилися доходи від їхньої реалізації й собівартість реалізованих запасів.

У звітному періоді зберігається незначна сума й питома вага фінансових витрат. Це пояснюється тим, що підприємство протягом року практично не використало кре= дитні ресурси.

Найбільшу частину відрахувань займає податок на додану вартість (відповідно 12,1 й 12,2%), у той час як частка податку на прибуток трохи скоротилася (з 3,7 до 2,14%).

Сума ПДВ скоротилася на 650 тис. грн., що пов'язано зі зниженням обсягу реалізації.

Скорочення суми податку на прибуток на 2203,9 тис. грн. викликано, з одного боку, скороченням господарського оборо= ту у звітному році й, відповідно, зменшенням бази оподатку= вання прибутку, а з іншого боку, свідчить про більш ефектив= не управління податковими платежами (темпи зниження по= датку на прибуток становлять  55%, а темпи зниження чистого прибутку — 96,7%).

Продовжимо діагностику фінансових результатів підприємства й проаналізуємо динаміку за показниками при= бутку (див. таблицю 3.16).

У  звітному році спостерігається скорочення всіх показ= ників  фінансових результатів підприємства. Валовий прибуток при цьому скоротився на 2295,6 тис. грн., причинами можуть бути скорочення фізичного обсягу реалізованої про= дукції й зниження цін. Крім того, скорочення обсягу реалізації призвело  до  збільшення  питомих  постійних   витрат  й,


 

Таблиця 3.16 — Аналіз динаміки фінансових результатів підприємства, тис. грн.

 

 

Показник

Фактично

Відхилення

базисний період

звітний період

 

тис. грн.

темп росту, %

Валовий прибуток

(збиток)

 

23996,3

 

21700,7

 

=2295,6

 

90,43

Фінансовий результат від операційної діяльності

 

9939,8

 

5051,7

 

=4888,1

 

50,82

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування

 

8650,6

 

6322,8

 

=2327,8

 

73,09

Фінансовий результат від звичайної діяльності

 

3753,3

 

3629,4

 

=123,9

 

96,7

 

Чистий прибуток

 

3753,3

 

3629,4

 

=123,9

 

96,7

відповідно, собівартості одиниці реалізованої продукції, що також негативно відбилося на сумі валового прибутку (про це свідчать більш високі темпи скорочення виторгу в порівнянні з темпами скорочення собівартості реалізованої продукції). Більш детальний вплив факторів на зміну валового прибутку буде проаналізований нижче.

Найбільш високими темпами скорочення характери= зується прибуток від операційної діяльності. Крім зниження валового прибутку, на погіршення результатів від операційної діяльності вплинули наступні фактори: зростання адміністра= тивних витрат на 2021 тис. грн. і скорочення інших опе= раційних доходів на 3654,7 тис. грн., у той час як інші  опе= раційні витрати скоротилися на 3050,5 тис. грн. У звітному році сума інших  операційних витрат перевищила інші  опе=


 

раційні доходи на 2842,3 тис. грн., що багато в чому пов'язане зі збитковою реалізацією наднормативних запасів товарома= теріальних цінностей.

Темпи скорочення прибутку  від звичайної діяльності до оподатковування значно нижче темпів зниження прибутку від операційної діяльності. Це пояснюється позитивним впливом зростання доходів від  фінансової діяльності. З  огляду на наявність значних сум грошових коштів, можна припустити, що протягом звітного періоду підприємство здійснювало коротко= строкові фінансові інвестиції й інші операції на ринку цінних паперів, які дозволили одержати дохід у розмірі 1101,1 тис. грн.

Скорочення чистого прибутку значно менше в порівнянні з іншими показниками фінансових результатів (123,9 тис. грн. або

3,3%), що може бути обумовлено ефективним керуванням податко= вими платежами (знижуються сума податку на прибуток і рівень оподатковування, якщо в базисному році частка чистого прибутку в сумі прибутку від звичайної діяльності до оподатковування стано= вила 43%, то у звітному році цей показник зріс до 57%).

У ході аналізу основну увагу необхідно акцентувати на ва= ловому прибутку, як основною складовою фінансових резуль= татів підприємства.

У результаті впливу зовнішніх і внутрішніх факторів ва= ловий прибуток звітного періоду може відрізнятися від при= бутку за базисний період або плановий. У зв'язку із цим, у ході аналізу важливо всебічно вивчити фактори, що впливають, і визначити ступінь впливу кожного з них.

Методика проведення факторного аналізу валового при= бутку  визначається цілями аналізу, а відповідно, і складом використаних  інформаційних джерел. При  проведенні внутрішнього (управлінського)  аналізу залучається широке коло інформації про формування валового прибутку, зокрема, дані про фізичний обсяг реалізації за кожним видом продукції, цінах  і собівартості одиниці  реалізованої продукції,  сумі змінних і постійних витрат. При цьому можуть використову= тися як звітні, так і планові дані.


 

Для зовнішнього аналізу використовується тільки офіційна бухгалтерська й статистична звітність. У цьому ви= падку базою для порівняння фактичних даних щодо валового прибутку є дані минулих звітних періодів.

Таким чином, внутрішній аналіз валового прибутку дозво= ляє оцінити вплив факторів більш детально, у той час як при зовнішньому аналізі, коли обсяг використаної інформації значно менше, можуть бути встановлені тільки основні факто= ри її зміни.

Традиційно виділяють наступні фактори, що впливають на зміну валового прибутку:

1) зміна фізичного обсягу реалізованої продукції;

2) зміна цін;

3) зміна собівартості реалізованої продукції;

4) зміна структури реалізованої продукції.

У ході аналізу варто враховувати взаємозв'язок між цими факторами. Так, у випадку високої цінової еластичності попи= ту на продукцію підприємства, рівень цін значно впливає на фізичний  обсяг  реалізації. У   свою  чергу,  зміна  обсягу реалізації й виробництва продукції впливає на її собівартість, оскільки  при збільшенні обсягу реалізації продукції питомі постійні витрати скорочуються, відповідно, знижується й собівартість одиниці реалізованої продукції. Структура товар= ної продукції може давати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку, що пов'язане з різним рівнем рента= бельності окремих видів продукції. Якщо збільшиться частка більш рентабельних виробів в обсязі реалізації, то сума при= бутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низько= рентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Методичні положення зовнішнього аналізу валового при=

бутку передбачають оцінку впливу таких факторів:

1)  обсяг реалізації продукції в натрульному вираженні;

2)  структура й асортименти реалізованої продукції;

3)  рівень витрат на 1 грн. реалізованої продукції.


 

Процедура факторного аналізу валового прибутку вико=

нується в наступному порядку:

1 Вплив зміни обсягу реалізації продукції визначається за формулою:

Ð1  = Ð0 > (Ê 2  - 1) ,        (3.33)


де       


Р1 — вплив на прибуток зміни обсягу реалізації про=

дукції;


Р0 — прибуток базисного періоду;

К2 — коефіцієнт зміни собівартості реалізованої продукції,

що визначається за формулою

2

 
Ê   = S1 ,         (3.34)

S 0

де        S1 — собівартість реалізованої продукції звітного року;

S0 — собівартість реалізованої продукції базисного року;

2 Вплив зміни структури й асортиментів реалізованої про=

дукції визначається за формулою


 

де       


Ð2   = P0  > (K1 - K 2 ) ,    (3.35)

Р2 — вплив зміни структури й асортиментів реалізова=

ної продукції;


К1 — коефіцієнт зміни обсягу реалізації продукції, що виз=

начається за формулою

Q P


=

 

Ê

 
     1    

Q

 
1          P

0

Q P


(3.36)


де        1

Q

 
Ð

0


— обсяг реалізації продукції за звітний рік;

— обсяг реалізації продукції за базисний рік.


 

3 Вплив зміни рівня витрат на 1 грн. реалізованої про=

дукції визначається за формулою


 

Р        Q P


y S 0    S1


-

 
   3  =           1   >     P          P  I


(3.37)


A Q0


Q1   _


 

Виконаємо факторний аналіз валового прибутку аналізо= ваного умовного підприємства. Вихідна інформація для про= ведення аналізу наведена в таблиці 3.17.

Таблиця 3.17 — Вихідні дані для факторного аналізу вало, вого прибутку, тис. грн.

 

 

Показник

У базисному періоді

У звітному періоді

 

Відхилення

1 Чистий виторг від реалізації продукції

 

80444,9

 

77182,1

 

=3262,8

2 Собівартість реалізованої продукції

 

56448,6

 

55481,4

 

=967,2

3 Валовий прибуток

 

23996,3

 

21700,7

 

=2295,6

 

З таблиці видно, що у звітному році відбулося скорочення валового прибутку  продукції на 2295,6 тис. грн. Визначимо ступінь впливу факторів на цю зміну.

1 Зміна фізичного обсягу реалізації


 

1

 
P  = 23996,3


y 55481,4 - 1I = -411,16 ãðí


A 56448,6       _

2 Зміна структури й асортиментів реалізованої продукції


 


y 77182,1


55481,4


 

,12       .           .


P2   = 23996,3


-           I = -562

A 80444,9       56448,6 _


òèñ


ãðí


 

3 Зміна рівня витрат на 1 грн. реалізованої продукції


y 56448,6


55481,4           .           .


P3   = 77182,1


-           I = -1322,32

A 80444,9       77182,1 _


òèñ


ãðí


 

Баланс впливу факторів:  =411,16 + (=562,12) + (=1322,32) =

=2295,6 тис. грн.

Таким чином, негативний вплив на динаміку валового прибутку  зробили всі аналізовані фактори. Спостерігається скорочення обсягу реалізованої продукції в натуральному ви= раженні, зростання витрат на 1 грн. реалізованої продукції й несприятливі зміни  в структурі  реалізації. Найбільш імовірною причиною скорочення фінансових результатів від реалізації продукції  є погіршення кон'юнктури  ринку, внаслідок чого відбулося зниження обсягу реалізації в нату= ральному вираженні, і підприємство було змушено знижувати ціни. Крім зниження цін, зростання витрат на 1 грн. реалізова= ної  продукції  викликане  скороченням обсягу реалізації й, відповідно, збільшенням питомих умовно=постійних витрат і собівартості одиниці продукції. Негативний вплив структур= ного фактору свідчить про збільшення питомої ваги низько= рентабельних виробів в обсязі реалізованої продукції.

Більш точно оцінити вплив факторів на зміну валового прибутку дозволяє внутрішній  (управлінський)  аналіз. Тра= диційна методика аналізу дає можливість визначити вплив на= ступних факторів:

1) обсяг реалізації в натуральному вираженні,

2) рівень цін,

3) собівартість продукції,

4) структура реалізованої продукції.

Факторний аналіз може бути виконаний методом ланцю=

гових підстановок у такий спосіб.


 

Планова сума валового прибутку визначається за форму=

лою:

ВПпл = Впл — Спл = ΣКi пл. *Цi пл. — ΣКi пл. *Сi пл, (3.38)

де                    Впл — планова сума виторгу від реалізації продукції; Спл — планова собівартість реалізованої продукції;

Кi пл — плановий обсяг реалізації по кожному  виді про=

дукції в натуральному вираженні;

Цi пл., Сi пл. — планові ціна й собівартість одиниці реалізова=

ної продукції кожного виду;

Валовий прибуток від реалізації фактичного обсягу про= дукції за умови збереження планові структури, цін і собівар= тості реалізованої продукції:

ВПусл1 = ВПпл *Крп,         (3.39)

де        Крп — коефіцієнт зміни обсягу реалізації продукції (відно= шення фактичного виторгу від реалізації продукції до планового).

Валовий прибуток від реалізації фактичного обсягу про=

дукції при незмінних цінах і собівартості складе

ВПум2 = Вум — Сум = ΣКi ф.*Цi пл. — ΣКi ф.*Сi пл,            (3.40)

де        Вум — виторг від реалізації фактичного обсягу продукції за плановими цінами;

Сум — собівартість фактичного обсягу реалізованої про= дукції за умови планової собівартості одиниці про= дукції;

Кi ф. — фактичний  обсяг  реалізації за  кожним   видом продукції в натуральному вираженні.

Валовий прибуток від реалізації фактичного обсягу про=

дукції при зміні цін і збереженні планового рівня собівартості


ВПум3 = Вф — Сум = ΣКi ф.*Цi ф. — ΣКi ф.*Сi пл,    (3.41)

де                    Цi ф. — планова  ціна одиниці продукції кожного виду; Фактична сума валового прибутку

ВПф = Вф — Сф = ΣКi ф.*Цi ф. — ΣКi ф.*Сi ф,            (3.42)

де  Сi ф. — планова собівартість одиниці  реалізованої про=

дукції кожного виду.

Вплив зміни факторів визначається в такий спосіб:

— фізичного обсягу реалізації (ВПум.1  — ВПпл);

— структури реалізованої продукції: (ВПум.2  — ВПусл.1)

— цін: (ВПум.3  — ВПум.2);

— собівартості: (ВПф  — ВПум.3).

Практичний  інтерес представляє методика аналізу при=

бутку, що передбачає поділ витрат на змінні й постійні з виділенням категорії маржинального прибутку. Її використан= ня дозволяє оцінити залежність прибутку від невеликого кола провідних факторів. Такий підхід надає інформацію для уп= равління фінансовими результатами.

Традиційна методика аналізу валового прибутку засно= вана на припущенні, що всі фактори формування прибутку змінюються самі по собі, незалежно один від іншого. При= буток змінюється прямо=пропорційно обсягу реалізації, як= що реалізується рентабельна продукція. Якщо ж продукція нерентабельна, то прибуток змінюється зворотньо=про= порційно обсягу продажів. Однак тут не враховується взаємозв'язок обсягу реалізації продукції  й  собівартості реалізованої продукції.  Так,  при  збільшенні обсягу  ре= алізації собівартість одиниці продукції знижується (зрос= тає тільки сума змінних витрат, а сума постійних витрат, залишається, як правило, без змін). При скороченні обсягу реалізації продукції собівартість виробів зростає через те, що більша сума постійних витрат розподіляється на одини= цю продукції.


 

Для забезпечення системного підходу при вивченні фак= торів зміни прибутку й прогнозування її величини використо= вується маржинальний аналіз, в основі якого лежить маржи= нальний прибуток (прибуток у сумі з постійними витратами підприємства або ж різниця між виторгом від реалізації й за= гальною сумою змінних витрат).

Факторна модель валового прибутку в умовах багатоно=

менклатурного виробництва має вигляд:


ÂÏ = Â Ð* Äó - Ñ


= МП — С,     (3.43)


 

або


 

ÂÏ = ÂÐ*


y ÓÄ  Ö i - Vi I - Ñ ,  (3.44)


_

 
L A      i           Ö i       I

де ВП — валовий  прибуток;

ВР — виторг від реалізації продукції;

Ду — середня частка маржинального прибутку у виторзі;

С — загальна сума постійних витрат;

МП — маржинальний прибуток;

УДi — питома вага кожного  виду продукції  в загальній сумі виторгу;

Цi — ціна виробу;

Vi — питомі змінні витрати.

Аналіз здійснюється в наступній послідовності:

1. Визначається виторг від реалізації при різних умовах.

 

Показник

Умови розрахунку виторгу

Обсяг продажів

Структура продажів

Ціни реалізац

ÂÐïë = L(Êïë i*Öïë i)

План

План

План

ÂÐóì1  = ÂÐïë*Êðï

Факт

План

План

ÂÐóì2  = L(Êô i*Öïë i)

Факт

Факт

План

ÂÐô = L(Êô i*Öô i)

Факт

Факт

Факт


 

2. Визначається структура реалізації продукції  й частка маржинального прибутку у виторзі по кожному виробі при різних  умовах (за планом, фактично й при фак= тичній ціні й плановому рівні змінних витрат)

3. Розраховується середня частка маржинального прибут=

ку у виторзі. За планом:


 

Äóïë


LÄói ïë  * Ä i ïë

=

100


,           (3.45)


 

де        Ду i пл — планова частка маржинального прибутку  у  ви=

торзі за кожним виробом;

Дi пл — питома вага кожного виробу в загальному обсязі ре=

алізації за планом.

Для фактичного обсягу реалізації при збереженні плано=

вих цін і питомих змінних витрат:


 

Äó óì1


LÄó     * Ä

=          i ïë       i ô ,      (3.46)

100


 

де        Дi ф — фактична питома вага кожного виробу в загальному обсязі реалізації.

Для фактичного обсягу реалізації при фактичних струк=

турі й цінах, але при планових питомих змінних витратах:


 

Äó óì 2


LÄói óì * Ä i ô

=

100


 

,           (3.47)


де        Ду i ум — частка маржинальной прибутку  у  виторзі  за кожним виробом при фактичній ціні й плановому рівні змінних витрат.

Фактично:


 

Äóô


LÄó     * Ä

=          i ô        i ô ,      (3.48)

100


 

де        Ду i ф — фактична частка маржинального прибутку  у ви=

торзі по кожному виробі.

4. Визначається сума маржинального прибутку: За планом

МПпл = ВРпл*Дупл (3.49)

При  фактичному  обсязі  реалізованої продукції,  але збереженні планових структури, цін і змінних витрат

МПум1 = ВРум1*Дупл        (3.50) При  фактичному обсязі й  структурі  реалізованої про=

дукції, але незмінних цінах і змінних витратах

МПум2  = ВРум2*Дуум1     (3.51) При  фактичному обсязі, структурі  й цінах реалізованої

продукції, але незмінних змінних витратах

МПум3 = ВРф*Дуум2          (3.52) Фактична сума маржинального прибутку

МПф = ВРф*Дуф      (3.53)

5. Розраховується сума валового прибутку: За планом

ВПпл = МПпл — Спл.         (3.54) Прибуток при фактичному обсязі реалізованої продукції,

але збереженні  планових структури, цін і витрат

ВПум1 = МПум1 — Спл.     (3.55)


 

Валовий прибуток від реалізації фактичного обсягу про=

дукції при незмінних цінах і витратах складе

ВПум2 = МПум2 — Спл.     (3.56) Валовий прибуток від реалізації фактичного обсягу про=

дукції при зміні цін і збереженні рівня змінних і постійних витрат

ВПум3 = МПум3 — Спл.     (3.57) Валовий прибуток при всіх фактичних умовах, але при

плановій сумі постійних витрат складе

ВПум4 = МПф — Спл.         (3.58) Фактична сума валового прибутку

ВПф = МПф — Сф.  (3.59)

6. Вплив зміни факторів визначається в такий спосіб:

— фізичного обсягу реалізації (ВПум.1  — ВПпл);

— структури реалізованої продукції (ВПум.2  — ВПум.1);

— цін (ВПум.3  — ВПум.2);

— питомих змінних витрат (ВПум.4  — ВПум.3);

— постійних витрат (ВПф — ВПум.4).

3.2.6.2 Оцінка рентабельності діяльності підприємства

На короткострокову й довгострокову ліквідність або пла= тоспроможність підприємства впливає його здатність генеру= вати прибуток. У цьому зв'язку розглядаємо такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний  і кількісний  показник  ефективності діяльності різних підприємств.


 

Як правило, при розрахунку рентабельності беруть відно=

шення прибутку до таких показників


- ð³âåíü ïðîäàæ³â

- âëàñíèé êàï³òàë

- àêòèâè


ôàêòîðè, ùî âèçíà÷àþòü ð³âåíü ðåíòàáåëüíîñò³ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâà


 

Але тому що у звіті про фінансові результати існує цілий ряд показників прибутку, то зрозуміло, що коло показників рентабельності може бути розширений і за цей рахунок, на= приклад, якщо ми хочемо виконати діагностику  складових власного капіталу або інших  складових капіталу підприємства. Аналогічно можна оцінювати рентабельність складових активів підприємства; рівень продажів за окремими позиціями номенклатури реалізації продукції й т.п. Зростання показників  рентабельності  діагностується, за інших  рівних умов, як позитивна тенденція.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники,             що       характеризують         рентабельність

(окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники,  що характеризують рентабельність  про=

дажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його складових.

Рентабельність можна розраховувати на основі валового прибутку, прибутки від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності до оподатковування й чистого прибутку. Вибір  використованих  показників   рентабельності, а відповідно, і використовані показники фінансових результатів визначається цілями діагностики.

До основних показників рентабельності, які використову=

ються у ході аналізу фінансового стану підприємства, є:

1 Рентабельність сукупних активів (рентабельність сукуп=

ного капіталу або економічна рентабельність) характеризує


 

рівень прибутку, генерована всіма активами підприємства, що перебувають у його використанні за балансом. Даний показ= ник розраховується за формулою

Р   =  Ïðèáóòîê â³ä çâè÷àéíî¿ ä³ÿëüíîñò³  äî îïîäàòêóâàííÿ .   (3.60)

À         Âàëþòà  áàëàíñà

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про спадаючий попит на продукцію підприємства й про пере= нагромадження активів.

2 Рентабельність власного капіталу  (фінансова рента= бельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат.


 

Ð Â.Ê


= ×èñòèé ïðèáóòîê .     (3.61)

Âëàñíèé êàï³òàë


 

3 Рентабельність продажів (комерційна рентабельність) показує, наскільки ефективно й прибутково підприємство  ве= де свою операційну (виробничо=комерційну) діяльність і роз= раховується відношенням суми прибутку до виторгу від ре= алізації продукції. Залежно від використованого в розрахун= ках показника прибутку виділяють валову, операційну й чис= ту рентабельність продажів.

Валова рентабельність продажів показує ефективність ви=

робничої діяльності й цінової політики підприємства.

Показник   операційної рентабельності характеризує здатність підприємства генерувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не має відносин до операційної  ефек= тивності.


 

Чиста  рентабельність продажів  характеризує  ефек= тивність всіх видів діяльності підприємства: операційної, інве= стиційної  й  фінансової. Цей  показник  відображає повний вплив структури  капіталу й фінансування підприємства на його рентабельність.

Економічний зміст, аналогічний показнику рентабель= ності продажів, широко використовується у вітчизняній прак= тиці показник рентабельності продукції, що являє собою відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції.

Виконаємо аналіз системи показників рентабельності для аналізованого підприємства (див. таблицю 3.18).

Таблиця 3.18 — Показники рентабельності підприємства

Показник,  % Базисний період        Звітний період           Відхи' лення


 

Рентабельність сукупних активів

Рентабельність власного капіталу

Валова рентабельність продажів

Операційна рентабельність продажів


 

8650    >100%  = 7,98%

108434,6

3753,3  >100%  = 3,66%

102607,3

23996,3 >100%  = 29,83%

80444,9

9939,81 >100% = 12,36%

80444,9


 

6322,8  >100% = 5,59%

113154,6

3629,4  >100%  = 3,51%

103508,4

21700,7 >100%  = 28,12%

77182,1

5051,71 >100%  = 6,55%

77182,1


=2,39

=0,15

=1,71

=5,81


Чиста рентабельність продажів


3753,3 >

80444,9


 

100% =


 

4,67%


 

3629,4

77182,1


 

>100%  = 4,7%


 

0,03


 

У звітному періоді спостерігається погіршення всіх ос= новних показників рентабельності підприємства, за винят= ком чистої рентабельності продажів, що свідчить про зни= ження ефективності його діяльності й викликано, в основ=


 

ному, скороченням фінансових результатів. Підприємство має низький  рівень рентабельності сукупних  активів  і власного капіталу. Крім  зниження прибутку,  погіршення рентабельності сукупних активів обумовлено збільшенням валюти  балансу внаслідок  затоварення готовою  про= дукцією  й  зростанням суми дебіторської заборгованості. Зниження рентабельності власного капіталу викликано як негативним фактором (скорочення чистого прибутку), так і зростанням суми власного капіталу, що веде до посилення фінансової автономії підприємства й тому є позитивною тенденцією. Рівень  рентабельності власного  капіталу свідчить про низьку інвестиційну привабливість аналізова= ного підприємства, тому що він значно нижче прибутко= вості по інших варіантах капіталовкладень (наприклад, по банківських депозитах).

Рівень валової рентабельності  продажів скоротився на

1,71%, що пояснюється погіршенням ситуації на ринку й зни= женням цін, на яке змушене було піти підприємство з метою стимулювання збуту. Скорочення валового прибутку й інших доходів від операційної діяльності, а також ріст адміністратив= них витрат призвели до практично дворазового зниження опе= раційної рентабельності продажів. Незначне зростання чистої рентабельності  продажів викликане збільшенням прибутку від інвестиційної й фінансової діяльності й зниженням рівня оподаткування прибутку. Однак збільшення цього показника в цьому випадку не можна вважати повністю позитивним яви= щем: по=перше, він відбувається на фоні зниження виторгу від реалізації продукції, по=друге, знижується прибутковість опе= раційної діяльності, що є основним для промислового підприємства видом діяльності.

Для оцінки впливу факторів на рівень рентабельності найбільш широко використовується факторна модель, розроб= лена фірмою Du Pont, що дозволяє визначити вплив зміни рентабельності продажів й оборотності активів на рівень рен= табельності сукупних активів. Факторна модель має вигляд:


 


ROA = Ï = Â


Ï = Ê


 

ROS ,  (3.62)


À         À      îá

де  П — прибуток від звичайної діяльності до оподатковування;

В — виторг від реалізації продукції;

А — сукупні активи;

Коб — коефіцієнт оборотності сукупних активів;

ROS — рентабельність  продажів.

На основі розглянутої моделі аналітиками фірми Du Pont також була розроблена факторна схема рентабельності влас= ного капіталу. З її допомогою встановлюється взаємозв'язок між рентабельністю власного капіталу, рентабельністю про= дажів, оборотністю сукупних активів і структурою фінансо= вих ресурсів.

У вітчизняних умовах фінансовий і податковий облік ве= дуться роздільно. Тому прибуток від звичайної діяльності до оподатковування, який  наведений у  звіті  про  фінансові результати, не є базою для визначення суми податку на прибу= ток. Відповідно, на величину чистого прибутку, а отже, і рен= табельності власного капіталу, крім трьох перерахованих ви= ще факторів, впливає рівень оподаткування прибутку.

Факторна модель рентабельності  власного капіталу має вигляд


 

ROÅ  =  Ï BÊ


 

= Ä×Ï


 

ÌÊ Ê îá


 

ROS ,  (3.63)


 

де        П — чистий прибуток;

ВК — власний  капітал;

ДЧП — частка чистого прибутку в загальній сумі прибутку від звичайної діяльності до оподатковування;

МК — мультиплікатор капіталу (відношення сукупних ак=

тивів до суми власного капіталу);

Коб — коефіцієнт оборотності сукупних активів;


 

ROS — рентабельність продажів,  розрахована через прибу=

ток від звичайної діяльності до оподатковування. Факторний  аналіз може бути виконаний способом  абсо=

лютних різниць.

Вплив зміни частки чистого прибутку розраховується за формулою


ROE = Ä×Ï


ÌÊ áàç


Êîá . áàç.


ROSáàç


.           (3.64)


 

Вплив зміни мультиплікатора капіталу визначається за формулою


 

ROE = Ä×Ï çâ.


 

ÌÊ


 

Ê îá . áàç.


 

ROS áàç


 

.           (3.65)


 

Вплив зміни оборотності активів розраховується за фор=

мулою


ROE = Ä×Ï çâ.


ÌÊ îò÷.


Ê îá .


ROS áàç.


 

.           (3.66)


 

Вплив зміни рентабельності продажів визначається за формулою


ROE = Ä×Ï çâ.


ÌÊ îò÷.


Ê îá . îò÷.


ROS


 

.           (3.67)


 

Виконаємо факторний аналіз рентабельності  власного капіталу розглянутого підприємства (див. таблицю 3.19)

Таблиця 3.19 — Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності власного капіталу

 

Показник

Базисний рік

Звітний рік

Відхилення

1

2

3

4

Прибуток від звичайної діяльності до оподатковування, тис. грн.

 

8650,6

 

6322,8

 

=2327,8

Податок на прибуток, тис. грн.

4897,3

2693,4

=2203,9


 

1

2

3

4

Прибуток після сплати податків, тис. грн.

 

3753,3

 

3629,4

 

=123,9

Питома вага чистого прибутку у загальній сумі прибутку, %

 

0,43

 

0,57

 

0,14

Виторг від реалізації, тис. грн.

80444,9

77182,1

=3262,8

Сукупні активи, тис. грн.

108434,6

113154,6

4720

Власний капітал, тис. грн.

102607,3

103508,4

901,1

Рентабельність продажів до виплати податків, %

 

10,75

 

8,19

 

=2,56

Коефіцієнт оборотності сукупних активів

 

0,74

 

0,68

 

=0,06

Мультиплікатор капіталу

1,06

1,09

0,03

Рентабельність власного капіталу після виплати податків, %

 

3,66

 

3,51

 

=0,15

 

Визначимо вплив факторів на зміну рентабельності влас=

ного капіталу:

зміна частки чистого прибутку

(ROE = 0,14*1,06 *0,74*10,75= 1,17%

зміна мультиплікатора капіталу

(ROE = 0,57*0,03 *0,74*10,75= 0,14%

зміна оборотності активів

(ROE = 0,57*1,09 *(,0,06)*10,75= ,0,4%

зміна рентабельності продажів

(ROE = 0,57*1,09 *0,68*(,2,56) = ,1,08%


 

Балансова перевірка:

1,17 + 0,14 + (,0,4) + (,1,08) = ,0,17 (,0,15%.

Зниження  рентабельності  власного капіталу  викликано вповільненням оборотності активів і зниженням рентабельності продажів, що, як   вже відзначалося, пов'язане з погіршенням кон'юнктури  ринку. Ці негативні наслідки в деякій мірі були пом'якшені поліпшенням якості управління податковими плате= жами, що дозволило істотно знизити суму податку на прибуток, і більш широким використанням кредиторської заборгованості.

У ході аналізу необхідно прийняти в увагу рентабельність окремих видів продукції, і рентабельність виробів, найбільш представлених у номенклатурі продукції підприємства.

Відповідно до традиційної методики аналізу, рівень рента= бельності окремих видів продукції  залежить від зміни  се= редніх цін і собівартості одиниці реалізованої продукції.

Рентабельність продукції визначається за формулою


R = ÂÏ  = Ê (Ö - Ñ ) = Ö - Ñ


 

.           (3.68)


Ñ         Ê * Ñ   Ñ

де        К — фізичний обсяг реалізованої продукції;

Ц — ціна реалізації;

С — собівартість одиниці продукції. Планова рентабельність продукції складе


Ö ïë - Ñïë

Ñ

 
Rïë =

ïë


 

.           (3.69)


 

Рентабельність продукції при фактичних цінах і незмінній собівартості розраховується за формулою


Ö         - Ñ

R         =          ô          ïë

óm       Ñ


 

.           (3.70)


ïë


 

Фактична рентабельність продукції

ô        ô

 
Ö         - Ñ

Rô =    .           (3.71)

Ñô

Розрахунок впливу факторів виконується в такий спосіб :

— зміни цін: Rум. — Rпл.;

— зміни собівартості: Rф. — Rум.

Для більш детального аналізу використовують систему

«директ=костінг». У  цьому випадку факторна модель рента=

бельності продукції має вигляд

R =  K(Ö - V) - Ñ .     (3.72)

K * V + C

де        К — фізичний обсяг реалізованої продукції;

Ц — ціна реалізації;

V — питомі змінні витрати;

С — загальна сума постійних витрат.

Рентабельність продукції за планом


ïë

 
R = K  (Ö ïë


- Vïë


) - Ñïë


 

.           (3.73)


K ïë


* Vïë


+ Cïë


 

Рентабельність фактичного обсягу реалізованої продукції при незмінних цінах і витратах


K  (Ö   - V  ) - Ñ

R         =     ô   ïë         ïë         ïë


 

.           (3.74)


óì1


K ô *Vïë


+ Cïë


 

Рентабельність фактичного обсягу реалізованої продукції при зміні цін і збереженні рівня змінних і постійних витрат


 


K ô (Ö ô - Vïë ) - Ñïë

R         =


 

.           (3.75)


óì 2


K ô *Vïë


+ Cïë


 

Рентабельність фактичного обсягу продукції при зміні цін і питомих змінних витрат, але збереженні рівня постійних ви= трат


K  (Ö   - V ) - Ñ

R         =     ô   ô          ô          ïë


 

.           (3.76)


óì3


K ô *Vô


+ Cïë


 

Фактична рентабельність продукції


 

R ô =


K ô (Ö ô


- Vô


) - Ñô


 

(3.77)


K ô * Vô + Cô

Розрахунок впливу факторів:

1) фізичного обсягу реалізації (Rум.1 — Rпл);

2) цін (Rум.2 — Rум.1);

3) питомих змінних витрат (Rум.3 — Rум.2);

4) постійних витрат (Rф — Rум.3).

Рентабельність, як вказувалося вище, має цілий ряд мо=

дифікацій, але схема їхнього факторного аналізу аналогічна. Вона полягає у виведенні розрахункової формули, розрахунку кількісного  впливу факторів за допомогою певного прийому економічного аналізу. Найбільше часто використовуються прийоми елімінування (ланцюгових підстановок  або абсолют= них різниць). Саме ці прийоми дають можливість визначити вплив окремого фактору при нейтралізації впливу інших.

Аналізуючи рентабельність, можна дати оцінку  ступеня ефективності використання основних виробничих фондів (Ф) і матеріальних (нормованих) оборотних коштів  (ОК) підприємства, тобто мова йде про аналіз рентабельності ви= робничого капіталу. Розрахункова формула цього найбільш


 

узагальненого показника ефективності господарської діяль=

ності має вигляд

R= П / (Ф + ОК) ×100,         (3.78)

де        R — загальна або розрахункова рентабельність, %

П — прибуток, грн;

Розрахунок впливу факторів на рівень рентабельності за елементами  наведеної формули трохи  викривляє  оцінку ефективності використання коштів.  Адже збільшення суми основних виробничих фондів знижує рівень рентабельності. З іншого боку, впровадження досягнень НТП  завжди підвищує величину ОПФ  підприємства й виступає гарантом підвищен= ня ефективності виробництва, у тому числі й рентабельності. Саме тому формулу рентабельності необхідно деталізувати в такий спосіб:


П / (Ф + ОК) = (П / ОР) / (Ф / ОР + ОК / ОР) =

= (ОР — В) / ОР / (Ф / ОР + ОК / ОР) =

= (1 — В / ОР) / (Ф / ОР + ОК / ОР) =

= [1 — (В / ОР+ М/ ОР + А / ОР)] / (Ф / ОР + ОК / ОР),


(3.79)


 

де        ОР — обсяг реалізованої продукції, грн.;

С — собівартість реалізованої продукції, грн.;

В — витрати на заробітну плату в собівартості реалізова=

ної продукції, грн.;

М — матеріальні витрати в собівартості реалізованої про=

дукції, грн.;

А — сума амортизації в  собівартості реалізованої про=

дукції, грн.

У цьому виді формула ілюструє зв'язок рентабельності з наступними факторами=аргументами:

l зняття прибутку з кожної гривні реалізованої продукції

(П/ОР), грн.;


 

l фондоємність продукції (Ф/ОР), грн.;

l коефіцієнт закріплення оборотних коштів (ОК/ОР);

l витрати на гривню реалізованої продукції (В/ОР), грн.;

l зарплатоємність продукції (З/ОР);

l матеріалоємність продукції (М/ОР);

l частка амортизації на кожну  гривню реалізованої про=

дукції (А/ОР).

Поступово змінюючи плановий (базовий) рівень кожного фактору його звітним значенням, визначимо зміни рівня рен= табельності виробничого капіталу за рахунок зарпла= тоємності, матеріалоємності, фондоємності й капиталоємності (Ф / ОР + ОК / ОР) продукції, тобто відслідковуємо зміни під впливом факторів інтенсивності виробництва.

Контрольні питання

1 Основні  показники   фінансових результатів діяльності підприємства.

2 Схема аналізу чистого прибутку підприємства.

3 Фактори, що визначають рівень валового прибутку.

4 Як оцінити вплив цінового фактору на рівень валового прибутку?

5 Як оцінити вплив на прибуток результатів виконання плану реалізації?

6 З якої причини використання системи «директ=костінг» для аналізу валового прибутку  дозволяє більш точно оцінити вплив факторів на її суму?

7 Схема аналізу інших доходів і витрат.

8 Основні показники рентабельності діяльності підприємства.

9 Фактори, що визначають рівень рентабельності.

10 Як виконати кількісну  оцінку  впливу факторів на рівень рентабельності сукупних активів і власного капіталу?

11 Який  взаємозв'язок існує  між  рентабельністю активів  і швидкістю їхнього обороту?

12 Приведіть факторну модель аналізу рентабельності окре=

мого виробу.


 

13 Як оцінити зв'язок рентабельності й трудомісткості про=

дукції?

Тести

1 На зміну валового прибутку впливають фактори:

а) обсяг реалізації продукції;

б) фінансова структура капіталу;

в) структура реалізованої продукції;

г) оборотність активів;

д) зміна цін на реалізовану продукцію;

е) зміна собівартості реалізованої продукції.

2 Підприємство виробляє і реалізує два види виробів, дані про які наведені в таблиці:

 

Показник

Виріб А

Виріб Б

Ціна одиниці продукції, грн.

 

120

 

145

Собівартість одиниці продукції, грн.

 

97

 

129

 

Як зміниться валовий прибуток, якщо питома вага виро=

бу А в загальному обсязі реалізованої продукції виросте:

а) не зміниться; б) скоротиться; в) виросте?

3 Як вплине на валовий прибуток підприємства збільшення витрат на збут:

а) позитивно; б) не вплине; в) негативно?

4 На зміну яких показників прибутку вплине скорочення фінансових витрат:

а) валовий прибуток;


 

б) прибуток від операційної діяльності;

в) прибуток від звичайної діяльності до оподатковування;

г) прибуток від звичайної діяльності;

д) чистий прибуток?

5 Вплив якого фактору на зміну суми валового прибутку буде однаково при використанні традиційної методики аналізу й системи «директ=костінг»:

а) зміна фізичного обсягу реалізації;

б) зміна цін на реалізовану продукцію;

в) зміна структури реалізованої продукції;

г) всі відповіді помилкові?

6 Рентабельність являє собою:

а) абсолютний показник фінансового результату;

б) відносний показник  прибутковості підприємства або продукції;

в) здатність підприємства погасити короткострокові зо=

бов'язання.

7 Рентабельність власного капіталу характеризує:

а) ефективність використання майна підприємства;

б) ефективність використання довгострокових джерел коштів;

в) ефективність витрат на виробництво;

г) ефективність операційної діяльності підприємства;

д) всі відповіді помилкові.

8 Рентабельність сукупних активів характеризує:

а) ефективність використання майна підприємства;

б) ефективність використання довгострокових джерел коштів;

в) загальну величину доходів акціонерів;

г) ефективність витрат на виробництво.


 

9 Джерелами інформації для розрахунку рентабельності сукупних активів є:

а) звіт про рух грошових коштів;

б) баланс підприємства;

в) звіт про фінансові результати;

г) звіт про власний капітал.

10 Рентабельність продажів можна розрахувати  за даними:

а) балансу підприємства;

б) звіту про рух грошових коштів; в) звіту про фінансові результати; г) всі відповіді невірні.

11 Джерелом інформації для розрахунку рентабельності власного капіталу не є:

а) звіт про рух грошових коштів;

б) баланс підприємства;

в) звіт про фінансові результати.

12 Інформації зі звіту про фінансові результати досить для розрахунку показників:

а) рентабельність власного капіталу;

б) рентабельність продажів;

в) рентабельність сукупних активів;

г) рентабельність інвестованого капіталу;

д) рентабельність продукції.

13 Найбільш важливим показником для інвесторів є:

а) рентабельність продажів;

б) рентабельність власного капіталу;

в) рентабельність сукупних активів;

г) рентабельність виробничих фондів.

14 Як  вплине на показники  рентабельності  продажів збільшення адміністративних витрат:


 

а) не вплине;

б) всі показники скоротяться;

в) валова рентабельність продажів залишиться на ко= лишньому рівні,  скоротяться операційна й  чиста рента= бельність;

г) чиста рентабельність продажів залишиться на колиш= ньому рівні,  скоротиться операційна й  валова рента= бельність?

15 Як вплине на операційну рентабельність продажів збільшення доходів від участі в капіталі:

а) не вплине; б) позитивно; в) негативно?

16 Негативно впливають на рентабельність активів фактори:

а) прискорення оборотності активів;

б) уповільнення оборотності активів;

в) зростання частки позикових коштів;

г) зростання частки власних коштів;

д) зростання рентабельності продажів;

е) зниження рентабельності продажів.

17 Позитивно  впливають на рентабельність власного капіталу фактори:

а) прискорення оборотності активів;

б) уповільнення оборотності активів;

в) зростання частки позикових коштів;

г) зростання частки власних коштів;

д) зростання рентабельності продажів;

е) зниження рентабельності продажів.

18 Як вплине зростання частки позикових коштів на рен=

табельність сукупних активів:

а) не вплине;


 

б) позитивно;

в) негативно?

19 Відомі наступні дані: виторг від реалізації  — 150 тис. грн; валюта балансу  — 75 тис. грн; рентабельність продажів дорівнює 7 %. Рентабельність  активів складе:

а) 7 %; б) 28 %; в) 14 %;

г) всі відповіді помилкові.

20 Показники трьох підприємств наведені в таблиці:

 

 

Підприємство

 

Рентабельність продажів, %

Коефіцієнт оборотності сукупних активів

А

5 %

1,5

В

7 %

1

С

6 %

2,1

 

Яке з них має найбільш високий рівень рентабельності су=

купних активів?

а) підприємство А; б) підприємство В; в) підприємство З?

21 Чому буде дорівнює коефіцієнт оборотності сукупних активів, якщо рентабельність сукупних активів становить 14

%, а рентабельність  продажів дорівнює 7 %:

а) 0,5; б) 2; в) 1,5; г) 3?

22 Відомі наступні дані: рентабельність сукупних активів становить 15 %, рентабельність  продажів дорівнює 5%, виторг від реалізації продукції — 180 тис. грн. Вартість сукупних ак= тивів підприємства складе:


 

а) 100 тис. грн; б) 60 тис. грн; в) 120 тис. грн; г) 140 тис. грн.

23 Три підприємства мають однаковий рівень рентабель= ності продажів, оборотності активів й оподаткування прибут= ку. При цьому частка власних коштів у підприємства А = 70 %, у підприємства В = 75 %, у підприємства З = 80 %. Яке з підприємств буде мати найбільш високий рівень рентабель= ності власного капіталу:

а) підприємство А; б) підприємство В; в) підприємство З?

24 Вплив яких  факторів на суму валового прибутку  можна визначити на основі даних форми №2:

а) зміна питомих змінних витрат;

б) зміни в структурі реалізованої продукції;

в) зміна фізичного обсягу реалізованої продукції;

г) зміна витрат на 1 грн. реалізованої продукції;

д) всі відповіді вірні;

е) всі відповіді помилкові.

3.2.7 Діагностика стану підприємства на основі оцінки потоку грошових коштів

3.2.7.1 Оцінка впливу руху грошових коштів на фінансову стабільність підприємства

Важливою характеристикою платоспроможності підприємства є його можливість генерувати грошові кошти. Нерідко прибуткове підприємство може виявитися неплатос= проможним, тобто мати дефіцит грошових коштів, і навпаки,


 

збиткове підприємство може мати значні суми коштів. Така ситуація може бути викликана незбалансованістю надходжень і відтоків грошових коштів за часом виникнення й величині.

Розходження між прибутком і чистим грошовим потоком пояснюється рядом причин:

L час визнання доходів і витрат не збігається з  часом відповідних надходжень і відтоків грошових коштів. Виз= нання доходів і витрат у бухгалтерському обліку здійснюється при наявності юридичних зобов'язань на їхню оплату, що може відбутися й пізніше. Так, виторг від реалізації продукції визначається  методом нарахування, тобто по даті відвантаження, у той же час, продукція може реалізовуватися   в   кредит   і  виникла   дебіторська заборгованість у звітному періоді може й не бути погаше= на. З іншого боку, підприємство може одержати аванс у рахунок майбутніх поставок продукції. У зв'язку з цим, для визначення грошового потоку суму чистого прибутку необхідно збільшити на суму отриманих авансів і зменши= ти на суму збільшення дебіторської заборгованості;

L існують  господарські операції, які  впливають на суму прибутку, але не викликають при цьому руху грошових коштів,  наприклад, нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.

L ряд господарських операцій викликає  рух  грошових коштів, але не впливає на суму фінансових результатів. Наприклад, рух грошових коштів, пов'язаний з одержан= ням або погашенням кредитів, не викликає зміни прибут= ку  (при  розрахунку прибутку  бере участь тільки  сума фінансових витрат).

Основним джерелом інформації для аналізу грошових потоків є звіт про рух грошових коштів, що показує джерела надходження грошових коштів і напрямки їх витрачання, а також зміну залишку грошових коштів за період. Звіт про рух грошових коштів  може бути складений за допомогою прямого або непрямого методу.


 

Прямий  метод припускає  відображення надходжень і виплат грошових коштів повністю в сумах, що надійшли й реально сплачених. Звіт про рух грошових коштів у цьому ви= падку може бути оформлений у вигляді таблиці 3.20.

Таблиця 3.20 — Форма звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом

 

 

Показник,  тис. грн.

Надходження коштів

Відтік коштів

1

2

3

ГРОШОВІ КОШТИ НА ПОЧАТОК ПЕРІОДУ

 

+

 

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності:

 

 

Надходження грошових коштів від покупців

+

 

Виплата грошових коштів постачальникам і працівникам

 

 

=

Виплата податків

 

=

Позабюджетні виплати

 

=

Надходження й виплата штрафів, пені, неустойок

 

+

 

=

Інші грошові надходження й виплати

+

=

Разом

+

=

Чисті грошові кошти в результаті операційної діяльності

 

 

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності

 

 

 

Придбання й продаж основних засобів

 

+

 

=

Придбання й реалізація нематеріальних активів

 

+

 

=

 

Придбання й реалізація цінних паперів й інших довгострокових фінансових вкладень

 

+

 

=


 

1

2

3

Придбання й вторинний продаж власних акцій

 

+

 

=

Надання позик й одержання надходжень від їхнього погашення

 

+

 

=

Одержання відсотків і дивідендів

+

 

Разом

+

=

Чисті грошові кошти в результаті інвестиційної діяльності

 

 

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності

 

 

Емісія власних акцій

+

 

Виплата дивідендів

 

=

Одержання й погашення довгострокових кредитів і позик

 

+

 

=

Одержання й погашення короткострокових кредитів і позик

 

+

 

=

Погашення заборгованості за довгос=

троковими орендними зобов'язаннями

 

+

 

=

Цільові фінансові надходження

+

 

Курсові валютні різниці від переоцінки валюти

 

+

 

=

Інші надходження й виплати

+

=

Разом

+

=

Чисті грошові кошти в результаті фінансової діяльності

 

 

Чисте надходження/ Відтік грошових коштів

 

 

ГРОШОВІ КОШТИ

НА КІНЕЦЬ ПЕРІОДУ

 

 


 

Звіт  про рух грошових коштів, складений непрямим методом, заснований на даних зі звітного балансу й звіту про фінансові результати. В основі розрахунку руху гро= шових коштів лежить різниця між грошовими коштами на початок і кінець періоду. По цій різниці судять про вели= чину  грошового потоку  (тобто про надходження або відтік коштів). Чистий прибуток за звітний період у про= цесі здійснення коректувань перетвориться в чистий гро= шовий потік. Суму чистого прибутку в ході коректування необхідно збільшити на суму витрат, що не викликають відтік  грошових коштів, а також на суму збільшення зо= бов'язань і скорочення негрошових активів і скоротити на суму приросту негрошових активів і скорочення зо= бов'язань. Зокрема, цей  метод використовується при складанні форми фінансової звітності №3, зміст і порядок складання якої розглянуті вище.

Ще одним різновидом непрямого методу є метод дже' рел і використання, що дає можливість скласти звіт про рух грошових коштів, користуючись тільки даними балансу. При  цьому нарощування пасивів і скорочення активів  є джерелом збільшення грошових коштів, а, відповідно, зрос= тання негрошових активів і скорочення пасивів означає використання грошових коштів. Метод джерел і викорис= тання також може бути використаний як інструмент оцінки фінансової стабільності. Він  дозволяє проаналізувати до= тримання принципу  погодженості строків залучення дже= рел коштів  зі строками їхнього використання у звітному періоді й зробити висновок про посилення або ослаблення фінансової стабільності.

Оптимальна структура джерел і використання грошових коштів представлена на рисунку 3.4.

Проаналізуємо грошові потоки підприємства за допомо= гою  методу джерел і використання за даними балансу за звітний  період. Розрахунок суми  джерел і використання грошових коштів виконаний у таблиці 3.21.


 

Джерела         Використання


Довгострокове


Довгострокові


 

Короткострокове      Короткострокові

Рис. 3.4 — Оптимальна структура джерел і використання грошових коштів

Таблиця 3.21 — Розрахунок суми джерел і використання грошових коштів

 

 

Найменування статті

На початок року

На кінець року

Джерел а

Викорис тання

1

2

3

4

5

Активи

 

 

 

 

Нематеріальні активи

37,2

148,2

 

111

Незавершене будівництво

1013,9

1696,7

 

682,8

Основні засоби

66166,7

66401,7

 

235

Інші необоротні активи

59

87

 

28

Запаси:

 

 

 

 

виробничі запаси

15615,8

14190,2

1425,6

 

незавершене виробництво

1464,9

1693,9

 

229

готова продукція

7688

10678,5

 

2990,5


 

1

2

3

4

5

товари

242,3

203,8

38,5

 

дебіторська заборгованість за товарними операціями

7446,7

8060,7

 

614

Інші види дебіторської заборгованості

1080,2

3068,6

 

1988,4

Грошові кошти й еквіваленти

7619,9

6620,6

999,3

 

Інші оборотні активи

 

304,7

 

304,7

Сукупні активи

108434,6

113154,6

 

 

Пасиви

 

 

 

 

Статутний капітал

458

458

 

 

Інший додатковий капітал

82195,2

80763,2

 

1432

Резервний капітал

515

515

 

 

Нерозподілений прибуток

19439,1

21772,2

2333,1

 

Забезпечення майбутніх витрат і платежів

 

272,3

 

316,2

 

43,9

 

Довгострокові кредити банку

150

150

 

 

Кредиторська заборгованість за товарних операціях

 

493,5

 

643

 

149,5

 

Інші види кредиторської заборгованості

 

2500,5

 

4313

 

1812,5

 

Інші поточні зобов'язання

2411

4224

1813

 

Сукупні пасиви

108434,6

113154,6

8615,4

8615,4

На основі виявлених факторів, що впливають на грошові по= токи, у таблиці 3.22 представимо звірення початкового й кінцево= го сальдо грошових коштів наведеного умовного підприємства.

Таблиця 3.22 — Звіт звірення потоків грошових коштів, тис. грн.

 

Стаття

Сума

1

2

А) Початкове сальдо грошових коштів

7619,9

Відтік коштів

 

нематеріальні активи

111


 

Стаття

Сума

незавершене будівництво

682,8

основні засоби

235

інші необоротні активи

28

незавершене виробництво

229

готова продукція

2990,5

дебіторська заборгованість за товарними операціями

614

дебіторська заборгованість інших видів

1988,4

інші оборотні активи

304,7

інший додатковий капітал

1432

Б) РАЗОМ ВІДТІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

8615,4

Надходження коштів

 

виробничі запаси

1425,6

товари

38,5

нерозподілений прибуток

2333,1

забезпечення майбутніх витрат і платежів

43,9

кредиторська заборгованість за товарних операціях

149,5

кредиторська заборгованість інших видів

1812,5

інші поточні зобов'язання

1813

В) РАЗОМ НАДХОДЖЕННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ

7616,1

Г) Чистий рух грошових коштів (нетто=потік) (В = Б)

=999,3

Д) Кінцеве сальдо грошових коштів  (А + Г)

6620,6

 

У звітному році підприємство має негативний чистий грошо= вий потік, незважаючи на позитивні фінансові результати. Це го= ворить про зниження його здатності генерувати грошові кошти. Цей факт головним чином пояснюється інвестиціями в основні засоби й інші необоротні активи, а також розширенням продажів продукції в кредит (зростання дебіторської заборгованості не був компенсований відповідним збільшенням кредиторської).

Кількісну оцінку погіршення фінансової стабільності даного підприємства в його короткостроковому періоді діяльності мож=


 

на виконати по зміні коефіцієнта поточної ліквідності на поча= ток і кінець року. Що виходить з раніше виконаних розрахунків, значення коефіцієнта поточної ліквідності скоротилося з 7,61 до

4,88. Пояснюється це негативною величиною нетто=потоку грошових коштів підприємства на кінець року. Однак потрібно відзначити, що сформована ситуація на теперішній момент не є загрозливою, тому що підприємство має достатню кількість гро= шових активів для підтримки  високого рівня платоспромож= ності, але в майбутньому, можливо, йому доведеться перегляну= ти політику надання й використання комерційного кредиту.

Продовжимо з'ясування причин, що обумовили зниження ліквідності й зробимо оцінку формування, руху й використан= ня потоку грошових коштів підприємства. Для цього розділи= мо джерела грошових коштів на “короткострокові” й ”довгост= рокові”, зіставимо з “короткостроковим” й ”довгостроковим” їх використанням (рис. 3.5).

 

 

Джерела

Використання

1

2

3

4

5

 

Довгострокові

Нерозподілений прибуток

 

2333,1

Нематеріальні активи

 

111

 

 

Незавершене будівництво

 

682,8

 

 

Основні засоби

235

 

 

Інші необоротні активи

 

28

 

 

Інший додатковий капітал

 

1432

 

Разом довгострокові джерела

 

2333,1

Разом довгострокове використання

 

2488,8


 

1

2

3

4

5

 

Короткострокові

Виробничі запаси

1425,6

Незавершене виробництво

229

Товари

38,5

Готова продукція

2990,5

Забезпечення майбутніх витрат і платежів

 

43,9

Дебіторська забор= гованість за товар= ними операціями

 

614

Кредиторська заборгованість за товарними операціями

 

149,5

 

Дебіторська заборгованість інших видів

 

1988,4

Кредиторська заборгованість інших видів

 

1812,5

 

Інші оборотні активи

 

304,7

Інші поточні зобов'язання

 

1813

 

 

Грошові кошти

999,3

 

 

Разом короткострокові джерела

 

6282,3

Разом короткострокове використання

 

6126,6

 

Разом джерела грошових коштів

 

8615,4

Разом використання грошових коштів

 

8615,4

 

Рис. 3.5 — Схема розподілу джерел і використання грошових коштів підприємства на довгострокові й короткострокові

У звітному році сума довгострокових джерел коштів менша ніж сума довгострокового використання на 155,7 тис. грн. Це значить, що на формування необоротних активів, крім довгост= рокових джерел коштів, були спрямовані й короткострокові в зазначеній сумі. Це призвело до скорочення величини робочого капіталу, а отже, йдо погіршення фінансової стабільності. З іншого боку, з огляду на високий рівень забезпеченості підприємства робочим капіталом, можна сказати, що його фінансова стабільність залишилася досить високою. Однак, на=


 

далі необхідно дотримуватися принципу погодженості строків залучення джерел коштів зі строками їхнього вкладення (прин= ципу конгруентності), щоб не допустити погіршення фінансо= вого стану. Недотримання даного принципу супроводжується підвищеним ризиком, тому що короткострокові зобов'язання, з одного боку, повинні оперативно погашатися, а з іншої, вони вже інвестовані, наприклад, у товароматеріальні запаси і їх не можна використати для погашення зобов'язань. Таким чином, підприємство вимушено знову вдатися до позик і зобов'язань, і за їхній рахунок воно буде робити позначені платежі. Ситуація може мати прогресуючий характер й ускладнюватися трудно= щами залучення позикового капіталу, що приведе до підвище= ного фінансового ризику. На рисунку 3.6 наведена схема руху грошових коштів в умовах даного підприємства (з порушенням провідного принципу фінансування діяльності підприємства). Це непрогресивний тип потоку грошових коштів.


Подпись: Короткостроков  ДовгостроковіДжерела

2333,1


Використання


 

2488,8

2333,1


 

Коротко строкові


155,7

6126,6


6126,6


 

6282,3

Рис. 3.6 — Схема непрогресивної організації фінансування діяльності аналізованого підприємства

Крім принципу відповідності, організація потоку грошових коштів повинна відповідати принципу пропорційності. Цей принцип означає, що нові грошові кошти повинні надходити в


 

бізнес, не порушуючи “вдалого” співвідношення позикового й власного капіталу, знайденого й  використовуваного на підприємстві. Наприклад, якщо співвідношення позикового й власного капіталу становило (60:40), те нове фінансування по= винне бути пропорційно діючому на підприємстві.

Існує ще один провідний принцип фінансування підприємства. Цей принцип вимагає, щоб відношення корот= кострокових джерел і використання відповідало коефіцієнту поточної ліквідності на початок року.

Таким чином, аналізовані умовне підприємство порушило основні принципи формування потоку грошових коштів, що й викликало відслідковане зниження ліквідності й фінансової стабільності аналізованого підприємства..

3.2.7.2 Аналіз якості й збалансованості грошових потоків як факторів платоспроможності підприємства

Якість управління фінансами можна оцінити на основі аналізу співвідношення грошових потоків від різних видів діяльності.

Якість управління підприємством можна оцінити як добру, якщо за результатами звітного періоду спостерігається пози= тивний чистий рух грошових коштів (різниця між надходжен= нями й виплатами) від операційної діяльності й негативний — у результаті інвестиційної й фінансової діяльності. Це означає, що операційна діяльність підприємства забезпечує  достатню кількість грошових коштів для забезпечення виплат у резуль= таті цього виду діяльності, крім того, грошові кошти, отримані від операційної діяльності, використовуються для інвес= тиційних потреб підприємства й для здійснення платежів у ре= зультаті фінансової діяльності (погашення кредитів, виплата дивідендів й ін.). При цьому бажано мати позитивне значення чистого руху коштів у результаті всіх видів діяльності  за період.

При нормальній якості управління чистий рух грошових коштів від операційної й фінансової діяльності має позитивне


 

значення, а від інвестиційної — негативне.  У цьому випадку підприємство здійснює інвестиції за рахунок коштів, отрима= них від операційної діяльності, і притягнутих кредитів або до= даткових вкладень власників. У  такій ситуації бажано мати позитивний чистий рух грошових коштів за період.

Стан підприємства можна оцінити як кризовий, якщо рух коштів у результаті операційної діяльності має негативне  зна= чення. Інакше кажучи, підприємство фінансує виплати, пов'язані з операційною діяльністю, за рахунок надходжень від інвестиційної й фінансової діяльності, тобто за рахунок за= лучення кредитів, емісії акцій, надходжень від реалізації ос= новних засобів й інших необоротних активів і т.п. Така струк= тура грошових потоків припустима тільки для знову створе= них підприємств.

Крім значень і співвідношення чистих грошових потоків у цілому й по видах діяльності, для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків грошових коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну су= ми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки  платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки зба= лансованості грошових потоків використовуються два взаємо= залежних показники: коефіцієнт ефективності грошових по= токів і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розрахо= вуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Коефіцієнт ефективності грошових потоків визначається за формулою


 

Êå.ã.ï. = ×ÃÏ ÍÃÏ


 

,           (3.80)


 

де        ЧГП — чистий грошовий потік;

НГП — негативний грошовий потік (відтік коштів).


 

Економічний зміст цього показника аналогічно показникам рентабельності. Відмінність полягає в тому, що рентабельність служить оцінкою ефективності діяльності підприємства на ос= нові співвідношення доходів і витрат, визначених методом на= рахування, при цьому прибуток використовується як абсолют= ний показник результатів діяльності, а розглянутий показник дозволяє оцінити співвідношення надходжень і виплат грошо= вих коштів за період, при цьому абсолютним показником ре= зультативності є чистий грошовий потік. Позитивне значення коефіцієнта ефективності грошових потоків означає, що Надхо= дження грошових коштів у звітному періоді перевищили відто= ки, тобто підприємство має позитивний чистий грошовий потік.

Збалансованість грошових потоків  також оцінюється за допомогою коефіцієнта ліквідності грошових потоків


 

Ê Ë . Ã . Ï .


 

= ÏÃÏ ÍÃÏ


 

,           (3.81)


 

де        ПГП — позитивний             грошовий       потік   (надходження грошових коштів).

Між  коефіцієнтами ефективності й ліквідності грошових потоків існує наступний взаємозв'язок

Ке.г.п. = Кл.г. п. — 1            (3.82) Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошо=

вих потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку грошових коштів (тобто визначити джерела й напрямки використання грошових коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих гро= шових потоків у розрізі окремих видів діяльності.


 

Контрольні питання

1. Сутність понять «позитивний грошовий потік», «негатив=

ний грошовий потік», «чистий грошовий потік»

2. Як класифікуються грошові потоки?

3. Наведіть приклади позитивних і негативних грошових за видами по видах діяльності.

4. Що  є  інформаційною базою аналізу руху  грошових коштів?

5. У чому сутність й аналітична цінність прямого й непрямого методів складання звіту про рух грошових коштів?

6. Яким чином необхідно скорегувати величину чистого при= бутку для його перетворення в чистий грошовий потік і чим викликана необхідність цих коректувань?

7. Як оцінюється якість управління грошовими потоками?

8. За допомогою яких  показників  можна оцінити  збалансо=

ваність позитивних і негативних грошових потоків?

Тести

1. При визначенні чистого грошового потоку непрямим методом суму амортизаційних відрахувань необхідно:

а) відняти із чистого прибутку;

б) додати до чистого прибутку;

в) сума амортизації не бере участь у розрахунку чистого грошового потоку.

2. При визначенні чистого грошового потоку непрямим методом суму чистого прибутку необхідно збільшити на:

а) приріст дебіторської заборгованості;

б) приріст кредиторської заборгованості;

в) приріст виробничих запасів;

г) суму амортизаційних відрахувань;

д) всі відповіді вірні.


 

3. Проаналізувати структуру  надходженнь і відтоків грошових коштів дозволяє:

а) прямий метод аналізу;

б) непрямий метод аналізу.

4. Непрямий метод аналізу грошових коштів дозволяє:

а) проаналізувати структуру грошових потоків у резуль=

таті операційної діяльності;

б) виявити причини зміни залишків грошових коштів;

в) проаналізувати структуру грошових потоків у резуль=

таті фінансової діяльності.

5. При використанні методу джерел і використання для складання звіту про рух грошових коштів джерелами коштів є фактори:

а) приріст незавершеного виробництва:

б) скорочення виробничих запасів;

в) збільшення кредиторської заборгованості;

г) скорочення дебіторської заборгованості;

д) всі відповіді помилкові.

6. Як вплине на чистий грошовий потік у результаті  опе= раційної діяльності збільшення кредитного періоду, наданого покупцям продукції підприємства, при незмінній сумі виторгу від реалізації:

а) чистий грошовий потік залишиться без змін;

б) чистий грошовий потік скоротиться;

в) чистий грошовий потік виросте.

7. Ознакою незадовільної структури грошових потоків є негативна сума чистого грошового потоку в результаті:

а) фінансової діяльності;

б) операційної діяльності;

в) інвестиційної діяльності.


 

8. Значення коефіцієнта ліквідності грошових потоків, що перевищує 1, свідчить про наступне:

а) рівність надходжень і відтоків грошових коштів;

б) перевищення надходжень коштів над відтоками;

в) перевищення відтоків коштів над надходженнями.

9. Негативне значення коефіцієнта ефективності грошо=

вих потоків свідчить про наступне:

а) рівність надходжень і відтоків грошових коштів;

б) перевищення надходжень коштів над відтоками;

в) перевищення відтоків коштів над надходженнями.

10. Чому буде дорівнювати значення коефіцієнта  ефектив= ності грошових потоків, якщо значення коефіцієнта ліквідності грошових потоків становить 1,05:

а) =0,05; б) 0,05; в) 0;

г) 1.

11. Відомі наступні дані: коефіцієнт ефективності грошо= вих потоків дорівнює 0,1, сума відтоків коштів — 100 тис. грн. Сума надходжень грошових коштів складе:

а) 25 тис. грн.; б) 100 тис. грн.; в) 150 тис. грн.; г) Ваш варіант.