2.5 Аналіз витрат на виробництво й собівартість продукції

2.5.1 Поняття, завдання й джерела інформації аналізу витрат на виробництво й собівартість продукції

Витрати —  це сукупність  виражених у грошовій формі видатків підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт й їхньою реалізацією.

Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку, витратами звітного періоду називається зменшення економічної вигоди внаслідок вибуття активів, або збіль= шення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу, за умови, що ці  витрати можуть бути вірогідно оцінені.

Розкриємо класифікацію витрат підприємства за видами господарської діяльності (відповідно до Національних стан= дартів бухгалтерського обліку — Стандарт  16 «Витрати»).


 

Витрати, пов’язані зі звичайною діяльністю, — це всі види витрат підприємства при його функціонуванні у звичайних умовах.

Витрати, пов’язані з надзвичайною діяльністю, виникають у надзвичайних умовах: ліквідація наслідків стихійних  лих, техногенних аварій, катастроф, пожеж або витрати на заходи для їхнього попередження.

Звичайна діяльність охоплює наступні види витрат:

1. Операційні  витрати  —   це  витрати  підприємства, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції.

2. Фінансові  витрати — це витрати, пов’язані з викорис= танням кредитів, з фінансовою орендою й залученням позико= вого капіталу.

3. Витрати від участі в капіталі — це витрати, пов’язані зі збитками від інвестицій  в асоційовані, дочірні  або спільні підприємства.

4. Інші витрати — це витрати, що виникають під час зви= чайної діяльності, але не пов’язані з  виробництвом і ре= алізацією продукції. До інших витрат належать:

l собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

l собівартість реалізованих необоротних активів;

l витрати на ліквідацію необоротних активів;

l витрати від уцінки необоротних активів;

l витрати від неопераційних курсових різниць. Операційні витрати підприємства складаються з:

l витрат, пов’язаних з виробництвом, які  становлять ви=

робничу собівартість реалізованої продукції;

l адміністративних витрат;

l витрат на збут;

l інших операційних витрат.

Витрати, пов’язані з виробничою діяльністю складаються із  прямих  матеріальних витрат, прямих  витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загально=виробничих витрат.

До  складу прямих  матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що утворюють основу


 

виготовленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплек= туючих виробів, допоміжних й інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються: за= робітна плата й інші виплати працівникам, зайнятим у вироб= ництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг,  які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші ви= робничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного  об’єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація й т.п.

Під загально=виробничими розуміють витрати з обслугову= вання виробництва й управління роботою цехів й інших підроз= ділів основного й допоміжного виробництва. До них належать:

l витрати на управління виробництвом (оплата праці апа= рата управління цехами, ділянками; витрати на соціальне й медичне страхування апарата управління; витрати на службові відрядження персоналу цехів й ін.);

l амортизація основних засобів загально=виробничого при=

значення;

l витрати на утримання, експлуатацію й ремонт, страху= вання, операційну оренду основних засобів, інших необо= ротних активів загально=виробничого призначення;

l витрати на вдосконалення технології й організації вироб=

ництва;

l витрати на освітлення  , висвітлення,  водопостачання, во= довідвід та інші  витрати на утримання виробничих приміщень;

l витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата загально=виробничого  персоналу,  відрахування   на соціальні заходи, медичне страхування працівників уп= равління виробництвом, витрати на здійснення техно= логічного контролю за виробничими процесами і якістю продукції, робіт, послуг);


 

l витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону на=

вколишнього середовища.

У свою чергу загально=виробничі витрати підрозділяють=

ся на постійні й змінні.

До змінних загально=виробничих витрат належать витра= ти на обслуговування й управління виробництвом, які зміню= ються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва. Такі витрати наприкінці місяця списуються на виробничу собівартість.

До постійних загально=виробничих витрат належать вит= рати на обслуговування й управління виробництвом, які зали= шаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обся= гу виробничої діяльності. Такі  витрати розподіляються між витратами на виробництво й собівартістю реалізованої про= дукції (робіт, послуг) відповідно до методики, наведеної в до= датку до Положення (Стандарту) 16. Стандарт передбачає віднесення до складу витрат звітного періоду постійних на= кладних загально=виробничих витрат, виходячи з нормальної виробничої потужності. Різниця між фактичною сумою постійних загально=виробничих витрат й їхньою сумою, обчисленої враховуючи нормальну виробничу потужність, підлягає віднесенню на собівартість реалізованої продукції.

Адміністративні  витрати враховують загальногоспо= дарські витрати, пов’язані з управлінням й обслуговуванням підприємства в цілому. До них належать:

l загально=корпоративні витрати (організаційні  витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі й інші витрати);

l витрати на службові відрядження й зміст апарата уп= равління підприємством й іншим загальногосподарським персоналом;

l витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда,  страхування майна, амортизація, ре= монт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);


 

l винагороди   за    професійні    послуги    (юридичні, аудиторські, з оцінки майна й т.п.);

l витрати на зв’язок (поштові, телеграфні,  телефонні,  те=

лекс й ін.);

l амортизація нематеріальних активів загальногосподарсь=

кого призначення;

l витрати на врегулювання спорів в судових органах;

l податки,  збори  й  інші   передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів й обов’язкових платежів, що включають у виробничу собівартість про= дукції);

l плата за розрахунково=касове обслуговування й інші по=

слуги банків;

l інші витрати загальногосподарського призначення. Витрати на збут включають наступні витрати, пов’язані з

реалізацією (збутом) готової продукції, товарів, робіт, послуг:

l витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

l витрати на ремонт тари;

l оплата праці й комісійні  винагороди продавцям, торго= вельним агентам і працівникам підрозділів, що забезпечу= ють збут;

l витрати на рекламу й дослідження ринку (маркетинг);

l витрати на передпродажну підготовку товарів;

l витрати на відрядження працівників,  зайнятих збутом продукції;

l витрати  на  утримання  основних  засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збу= том продукції, товарів, робіт, послуг (операційна орен= да, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

l витрати на транспортування, перевалку й страхування го= тової продукції, транспортно=експедиційні й інші послу= ги, пов’язані із транспортуванням продукції відповідно до умов договору;


 

l витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслугову=

вання;

l інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До інших операційних витрат належать:

l витрати на дослідження й розробки;

l собівартість реалізованої іноземної валюти (перерахова= ної за курсом НБУ  на день реалізації, включаючи витра= ти, пов’язані з реалізацією);

l собівартість  реалізованих виробничих  запасів  (за обліковою вартістю, включаючи витрати пов’язані з їхньою реалізацією);

l списана сума безнадійної дебіторської заборгованості;

l створення резерву сумнівних боргів;

l втрати від операційної курсової різниці;

l втрати від знецінювання запасів;

l недостачі й втрати від псування цінностей;

l визнані штрафи, пені, неустойки;

l витрати на виплату матеріальної допомоги, на зміст об’єктів соціально=культурного призначення;

l інші витрати операційної діяльності.

Крім поняття витрат на виробництво виділяють поняття собівартості продукції — це синтетичний показник, що харак= теризує виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на підготовку до виробництва й виробництво продукції (робіт, послуг).

Витрати підприємства групуються за економічними еле= ментами — це витрати на весь обсяг виготовленої продукції за певний період, і за статтями калькуляції — це собівартість  ви= готовлення одиниці продукції.

Угруповання витрат за економічними елементами припу=

скає виділення наступних елементів витрат:

l матеріальні витрати;

l витрати на оплату праці;

l відрахування на соціальні потреби;


 

l амортизація основних засобів:

l інші витрати.

Розкриємо зміст елементів витрат.

Матеріальні витрати. До них належать витрати на сирови= ну, матеріали, напівфабрикати, тару, комплектуючі  вироби, паливо, енергію всіх  видів  та інші  матеріальні витрати, пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Витрати на оплату праці. До складу цього елемента вклю= чається загальна сума заробітної плати всього виробничого персоналу з надбавками й доплатами, премії, матеріальна  до= помога й інші витрати на оплату праці на підприємстві.

Відрахування на соціальні заходи. До них належать:

l відрахування на пенсійне забезпечення;

l відрахування у Фонд соціального страхування на випа=

док непрацездатності;

l страхові внески на випадок безробіття;

l відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

l відрахування на інші соціальні заходи.

Амортизація. До складу цього елемента включаються су= ми нарахованої амортизації основних засобів і нематеріальних активів.

Інші операційні витрати. До складу цього елемента вклю= чаються витрати операційної діяльності, які  не ввійшли до складу попередніх елементів, а саме: витрати на відрядження, витрати із страхування майна, винагороди за винахідництво, раціоналізацію, оплату робіт із сертифікації продукції, оплата послуг  зв’язку,  обчислювальних центрів, охорони, орендна плата.

Угруповання витрат за калькуляційними статтями собівартості  передбачає наступну номенклатуру статей:

1) сировина й матеріали;

2) зворотні відходи;

3) закуповні напівфабрикати й комплектуючі вироби;

4) паливо й енергія на технологічні цілі;


 

5) основна заробітна плата виробничих робітників;

6) додаткова заробітна плата;

7) відрахування на соціальні заходи;

8) загально=виробничі витрати;

9) витрати внаслідок технічно неминучого браку;

10) інші виробничі витрати.

Вищенаведений понятійний апарат використовується  при виконанні аналізу витрат на виробництво й собівартості про= дукції.

Задачі аналізу витрат і собівартості полягають у наступно=


му:


 

l дати загальну оцінку виконання плану за собівартістю в цілому по підприємству й за окремими видами продукції;

l провести аналіз витрат з метою оцінки  досягнутих ре=

зультатів;

l перевірити обґрунтованість прийнятих  управлінських рішень щодо собівартості;

l вивчити причини відхилення фактичних витрат від пла= нових у розрізі статей собівартості, а також за окремими видами і групами продукції;

l виконати  аналіз витрат з  метою управління  беззбит=

ковістю виробництва;

l управляти витратами за місцями формування й центрами відповідальності;

l проводити оперативний аналіз відхилень у витратах на виробництво за нормативним методом;

l виявити резерви зниження собівартості й витрат;

l розробляти відповідні заходи щодо мобілізації внутріви=

робничих резервів і використання їх у виробництві.

З  перерахованих  вище завдань випливають напрямки


аналізу собівартості й витрат:

l аналіз витрат на виробництво;

l аналіз калькуляції собівартості одиниці продукції;

l аналіз витрат на гривню товарної продукції;

l аналіз прямих матеріальних витрат;


 

l аналіз прямих трудових витрат;

l аналіз комплексних статей витрат.

Джерелами інформації аналізу собівартості продукції  й витрат на виробництво є:

l планова собівартість продукції;

l аналітичні розрахунки, норми й нормативи використання ресурсів;

l звітність підприємства: «Звіт про фінансові результати»,

«Звіт з праці»;

l дані оперативного обліку: первинні документи, відомості, зведення, реєстри відпущених  матеріалів на  вироб= ництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, технологічна документація, паспортні дані.

2.5.2 Аналіз витрат на виробництво

Аналіз витрат на виробництво припускає вивчення витрат на виробництво всієї товарної продукції в розрізі економічних елементів. Елементи витрат — це однорідні за економічним змістом витрати.

Аналіз витрат за економічними елементами припускає:

l вивчення складу елементів витрат, питомої ваги кожного елемента витрат;

l виявлення динаміки  й  напрямку  зміни  окремих еле=

ментів витрат;

l оцінку виконання плану за сумою загальних витрат;

l виявити причини економії або перевитрати за кожною статтею витрат;

l установити резерви зниження собівартості.

До резервів належать: зниження норм витрат сировини й  матеріалів; економія  за рахунок  заміни  окремих  ма= теріалів більш економічними; зниження відходів вироб= ництва й браку; підвищення рівня продуктивності праці; ре= жим економії й т.п.


 

Звітність підприємства містить планову й фактичну собівартість фактично виготовленої продукції,  тобто пред= ставлена планова й фактична собівартість того самого (фак= тичного) обсягу виробництва. Таким чином, виявлені відхи= лення ілюструє зміна самих витрат незалежно від структурних зрушень у випуску продукції.

Аналіз витрат за економічними елементами здійснюється в цілому по підприємству, цеху, ділянкам шляхом порівняння планової суми з фактичною, або фактичною (звітною) сумою з аналогічними показниками попередніх періодів. Визна= чається планова й  фактична структура  витрат на вироб= ництво, знаходять відхилення в абсолютному й відносному вираженні.

Аналіз витрат за економічними елементами представле=

ний у таблиці 2.40.

Як видно з таблиці 2.40, фактичні витрати вище планових на 1447 тис. грн., або на 2,6%. Перевитрата відбулася за такими

Таблиця 2.40 — Кошторис витрат на виробництво продукції

 

 

Елементи витрат

Звітний рік, тис. грн.

Структура, %

 

План

 

Факт

Абсо' лютне відхи' лення, ±

 

План

 

Факт

Абсо' лютне відхи' лення, ±

1

2

3

4

5

6

7

Матеріальні витрати

28929

28805

=124

51,9

50,4

=1,5

Витрати на оплату праці

6720

7953

+1233

12,1

14

1,9

Відрахування на соціальні заходи

2520

2668

+148

4,5

4,7

0,2

Амортизація основних засобів

4620

5113

+493

8,3

8,9

0,6

Інші витрати

12893

12590

=303

23,2

22

=1,2


 

1

2

3

4

5

6

7

Разом витрати на виробництво

55682

57129

+1447

100,0

100,0

=

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

= змінні витрати

22620

23115

495

40,7

40,5

=0,2

= постійні витрати

33062

34014

952

59,3

59,5

0,2

 

статтями: заробітна плата й відрахування на соціальні заходи й амортизація основних коштів. По матеріальних витратах й іншим витратам спостерігається економія. Збільшилася сума як змінних, так і постійних витрат. Змінилася й структура ви= трат: зменшилася частка матеріальних витрат, інших витрат, а частка зарплати, відрахувань від  зарплати й  амортизація збільшилися.

У  процесі подальшого аналізу виконується факторний аналіз загальної суми витрат на виробництво. Загальна сума витрат може змінюватися під дією різних зовнішніх і внутрішніх  факторів, а саме: обсягу випуску  продукції,  її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції; суми постійних витрат підприємства. Аналіз загальної суми витрат здійснюється з обов’язковим обліком коефіцієнта виконання плану з виробництва продукції.

Для аналізу загальної суми витрат на виробництво вико=

ристовується наступна факторна модель:

Ззаг=Σ(VBПзаг ·УДі ·Ві) +А,         (2.65)

де  Ззаг — загальна сума витрат;

VBПзаг  — обсяг      випуску          продукції        в          цілому            за

підприємством;

УДі — структура випуску продукції;

Ві — сума змінних витрат на одиницю продукції;

А — сума постійних витрат на весь випуск продукції.

Методика розрахунку впливу цих факторів на загальну суму витрат наведена в таблиці 2.41.


 

Факторний аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції представлений у таблиці 2.42.

Таблиця 2.41, Методика факторного аналізу загальної суми витрат

 

 

Витрати

Фактори  зміни витрат

Обсяг випуску продук' ції

Струк' тура про' дукції

 

Змін. вит' рати

Пос' тійні вит' рати

За планом на плановий випуск продукції

Σ(VBПзаг пл ·УДіпл · Віпл) +Апл

План

План

План

План

За планом, перерахованому на фактичний обсяг виробництва продукції при збереженні планової структури

Факт

План

План

План

За плановим рівнем на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі

Σ(VBПзаг пл · УДіпл · Віпл) · Ктп +Апл

Факт

План

План

План

По плановому рівні на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі

Σ(VBПзаг ф · УДіф   · Віпл) +Апл

Факт

Факт

План

План

Фактичні  при плановому рівні постійних витрат

Σ(VBПзаг ф · УДіф   · Віф) +Апл

Факт

Факт

Факт

План

Фактично

Σ(VBПзаг ф · УДіф  · Віф) +Аф

Факт

Факт

Факт

Факт


 

Таблиця 2.42 — Факторний аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції

 

 

Витрати

 

Сума, тис. грн.

Фактори  зміни витрат, тис. грн.

Обсяг випуску продукції

 

Структура продукції

 

Змінні витрати

 

Постійні витрати

За планом на плановий випуск

54044

 

 

 

 

За планом, пере= рахованому на фактичний обсяг виробництва  про= дукції при збере= женні планової структури

56142

2098

 

 

 

По плановому рівні на фактич= ний випуск продукції при фактичній її структурі

54010

 

=2132

 

 

Фактично при плановому рівні постійних витрат

54213,5

 

 

203,5

 

Фактично

55165,5

 

 

 

952

 

1. За планом на плановий випуск продукції:

Впл=Σ(VBПзаг пл ·Вi пл)+Апл=(2800 · 3304+1020  · 5098+810  ·

· 3827+772  · 4444) + 33062000 = 54044 тис. грн.

2. За планом, перерахованому на фактичний обсяг вироб=

ництва продукції при збереженні планової структури:

Вум1 = Σ(VBПзаг пл · Вi пл) · Ктп+Апл = (2800 · 3304 + 1020  ·

· 5098 + 810 · 3827 + 772 · 4444) ·1,1 +33062000 =

=56142 тис. грн.


 

3. По плановому рівні на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі:

Вум2 = Σ(VBПзаг  ф · Вi пл)+Апл = (2816 · 3304 + 940 · 5098 + 750  ·

· 3827 + 896 · 4444) + 33062000 = 54010 тис. грн.

4. Фактичні  витрати при плановому рівні постійних вит=

рат:

Вум3 = Σ(VBПзаг ф · Вi ф) + Апл = (2816 · 3300 + 940 · 5200 + 750  ·

· 3800 + 896 · 4599) + 33062000= 54213,5 тис. грн.

5. Фактичні  витрати:

Вф = Σ(VBПзаг  ф · Вi ф)+Аф = (2816 · 3300 + 940 · 5200 + 750  ·

· 3800 + 896 · 4599) + 34014000=55165,5 тис. грн.

З таблиці 2.43 видно, що сума витрат у зв’язку зі зміною обсягу виробництва збільшилася на 2098 тис.грн. За рахунок зміни структури вироблення продукції, сума витрат зменши= лася на 2132 тис. грн. У зв’язку з підвищенням рівня питомих змінних витрат перевитрата загальної суми витрат на вироб= ництво продукції склала 203,5 тис. грн. Постійні витрати зрос= ли в порівнянні  із планом на 952 тис. грн., що також стало однією із причин збільшення загальної суми витрат.

Таким чином, загальна сума витрат перевищує план на

1121,5 тис. грн. або на 2,1 %.

2.5.3 Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

Планування й облік витрат по калькуляційних статтях доз= воляє визначити собівартість одиниці окремих видів продукції, узагальнити витрати за місцем їх виникнення (ділянка, цех, бри= гада), простежити зв’язок витрат з технологічним процесом.

Аналіз  собівартості продукції  за статтями калькуляції проводиться шляхом порівняння фактичних витрат з даними плану й даними попередніх періодів.


 

У  процесі аналізу визначаються відхилення фактичних витрат від  запланованих з  кожної  калькуляційної  статті, дається їхня оцінка, виявляються резерви й напрямки знижен= ня собівартості окремих видів продукції.

Цей аналіз дає можливість поглиблено перевірити зміни фактичної собівартості в порівнянні із плановою собівартістю, визначити рентабельність виробів, визначити шляхи знижен= ня витрат на виробництво й реалізацію продукції за рахунок внутрішніх резервів підприємства.

Для аналізу використовують калькуляції виробів, які підприємство включає в річний звіт.

Розглянемо приклад аналізу собівартості виробу «А» (таб=

лиця 2.43), звітний  річний  випуск  цього виробу дорівнює

14864 одиниць.

Аналіз калькуляції  собівартості конкретного  виду про=

дукції представлений у таблиці 2.43.

Таблиця 2.43 — Аналіз собівартості виробу за статтями калькуляції

 

 

Статті калькуляції

Собівартість одиниці продукції, грн.

Відхилення фактичної собівартості від планової

 

Пла' нова

Фактична

 

За звітний рік

За попе' редній рік

На одиницю продукції, грн.

На фак' тичний випуск, т.грн.

1

2

3

4

5

6

Сировина й матеріали

36,12

34,39

38,40

=1,73

=25,7

Зворотні відходи

(віднімаються)

1,05

1,28

1,17

+0,23

+3,4

Покупні вироби, напівфабрикати й послуги інших підприємств

222,07

225,03

231,95

+2,96

+44


 

1

2

3

4

5

6

Паливо й енергія на технологічні цілі

2,00

2,00

2,00

=

=

Заробітна плата основних виробничих робітників

21,64

20,65

22,92

=0,99

=14,7

Додаткова заробітна плата основних ви= робничих робітників

2,20

1,77

2,75

=0,43

=6,4

Відрахування на соціальні заходи

8,94

8,41

9,63

=0,53

=7,9

Загально=виробничі витрати

75,7

77,3

80,2

+1,6

+23,8

Втрати від браку

=

0,04

0,03

+0,04

+0,6

Інші виробничі витрати

1,7

1,35

1,98

=0,35

=5,2

Разом виробнича собівартість

369,32

369,66

388,69

+0,34

+5,1

 

Аналіз почнемо з визначення виконання плану за виробничою собівартістю виробу. Планове зниження собівар= тості виробу «А» становило 19,37 грн. (369,32=388,69), або 5% до собівартості попереднього року (19,37х100:388,69). Фак= тично собівартість знижена на 19,03 грн. (369,66=388,69), або на 4,9% (19,03х100:388,69).

У  порівнянні  із  планом фактична собівартість виробу зросла  на  0,34  грн.  (369,66=369,32), або  0,09  % (0,34х100:369,32). Додаткові витрати в перерахунку на річний випуск виробів — 5,05 тис.грн.

Додаткові витрати склалися за рахунок таких статей як

«Покупні  вироби, напівфабрикати й послуги інших підприємств» —  2,96 грн. (225,03=222,07),  «Загально=вироб= ничі витрати»  — 1,6 грн. (77,3=75,7).

У увагу вимагають особливої увагу вимагають зворотні відходи й втрати від браку. За планом зворотні відходи на кожний  виріб повинні  були скласти 1,05 грн., (зниження


 

проти попереднього року на 12 коп.). Фактично вони скла= ли 1,28 грн. Таким чином, фактична собівартість виробу в порівнянні із планом знизилася за рахунок поліпшення ви= користання відходів у виробництві — на 23 коп. Збитки від браку зросли в порівнянні  з попереднім роком на 1 коп. (0,04=0,03).

Необхідно ретельно аналізувати не тільки ті статті витрат, за якими спостерігаються значні перевитрати,  але й всі інші, відхилення за якими незначне або отримана економія. Адже саме за цими статтями підприємство може мати резерви зни= ження собівартості виробу.

Аналіз статей витрат за калькуляцією виробу дозволяє з’ясувати, за рахунок чого відбулося зниження собівар= тості. Так, по виробу «А» мало місце зниження витрат за статтями «Сировина й  матеріали» —  1,73 грн.  (34,39=

36,12), або на 25,7 тис. грн. (1,73×14864) на весь випуск;

«Основна заробітна плата виробничих робітників» — 0,99

грн. (20,65=21,64), або 14,7 тис. грн. (0,99(14864) на весь випуск й др.

Взагалі аналіз за статтями калькуляції окремих виробів дозволяє з’ясувати реальні причини виникнення перевитрат і виявити резерви зниження собівартості.

Проводячи аналіз собівартості виробів, необхідно оціню= вати й структуру, або питому вагу окремих статей у загальній сумі витрат (тобто проводити вертикальний аналіз).

Такий підхід виявляє найбільш результативні шляхи зни=

ження рівня собівартості.

Що  стосується собівартості виробу «А», то резервами її зниження можуть бути більш раціональне використання по= купних  виробів, напівфабрикатів, накладних витрат (загаль= но=виробничих), скорочення збитків від незапланованого  бра= ку й ін. Мобілізація виявлених резервів дозволила б знизити витрати й на 1 грн. товарної продукції, а це дуже результатив= ний напрямок зниження витрат на виробництво всього обсягу продукції підприємства.


 

2.5.4 Аналіз витрат на гривню товарної продукції

Основним узагальнюючим показником, що характеризує собівартість і рівень рентабельності продукції, є витрати на од= ну гривню товарної продукції. Саме цей показник дозволяє простежити динаміку зміни собівартості за ряд років діяль= ності підприємства. Цей аналіз впливає на виявлення й оцінку резервів зниження поточних витрат підприємства.

Показник  рівня витрат на гривню товарної продукції (В1грн) обчислюється шляхом ділення загальної суми витрат на виробництво товарної продукції (В) на її обсяг (ТП):

n


 

В1грн=В/ТП або


L N

1

 
B ãðí   =   n


ÑB

,           (2.66)


1

L N  Ö B

1

де        N — кількість виробів кожного виду в натуральних  показ=

никах, шт.;

Вв або Св — витрати або собівартість окремих видів ви=

робів, грн.;

Цв — ціна одного виробу.

n — число найменувань виробів.

На цей синтетичний показник  впливає безліч факторів, пов’язаних з формуванням, як чисельника, так і знаменника.

Безпосередній вплив на зміну рівня витрат на гривню то= варної продукції несуть чотири фактори, які перебувають із ними в прямому функціональному зв’язку, або фактори пер= шого порядку зв’язку із цим результативним показником:

a) структура  асортименту  товарної  продукції,   тобто співвідношення окремих видів продукції в загальному її обсязі;

b) рівень собівартості окремих видів продукції;

c) рівень цін на спожиті сировину й матеріали,  а також та=

рифи на електроенергію й вантажні перевезення;


 

d) рівень оптових цін підприємства на продукцію, яка ви=

пускається.

Для визначення впливу кожного  з перерахованих   фак= торів на зміну рівня витрат на гривню товарної продукції в порівнянні  із  планом використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Порядок підстановок в аналізі витрат на гривню товарної продукції:

1. Планові витрати на гривню товарної продукції:

n

Ñ

 

Â

 
L N Ï   Ï


Â

 

=

 
Ï

1ãðí


    1     

n


.           (2.67)


Ö

 

Â

 
L N Ï   Ï

1

2. За планом, перерахованому  на фактичний  обсяг й асортимент продукції:

n

Ñ

 

Â

 
L N ô   Ï


Â

 

=

 
óì 1

1ãðí


    1     

n


.           (2.68)


Ö

 

Â

 
L N ô   Ï

1

3. Фактично  в цінах, прийнятих у плані, з урахуванням зміни цін на сировину, матеріали й тарифи:


 

óì 2


n

=

 
L N ô


 

Â

 
(Ñ ô   çöñ)


Â1ãðí


   1      

n


.           (2.69)


Ö

 

Â

 
L N ô   Ï

1

де        зцс — зміна цін на сировину, матеріал, тарифи, грн.


 

Знак ± показує, що до фактичної собівартості  треба дода= ти суму здешевлення або відняти суму подорожчання витрат внаслідок зміни цін на сировину й матеріали або ж тарифи на електроенергію й вантажні перевезення.

4. Фактично  в оптових цінах на продукцію, прийнятих у плані:


 

óì 3


n

Ñ

 

=

 

Â

 
L N ô   ô


Â1ãðí


    1     

n


.           (2.70)


Ö

 

Â

 
L N ô   Ï

1

5. Фактичні  витрати на гривню товарної продукції:

n

Ñ

 

Â

 
L N ô   ô

=

 
Ô


Â1ãðí


    1     

n


.           (2.71)


Ö

 

Â

 
L N ô   ô

1

У  процесі аналізу витрат на гривню товарної продукції спочатку визначається загальна величина відхилення фактич= ного рівня витрат на гривню товарної продукції від планового:


n

Â

 
L N ÔÑ Ô

Ô         Ï               1     


n

Â

 
L N Ï Ñ Ï

    1     


Â1ãðí   = Â1ãðí  - Â1ãðí  =


n

Â

 
L N ô Ö Ô

1


- n

Â

 
L N Ï Ö Ï

1


.           (2.72)


 

Потім розраховується розмір впливу окремих факторів.


Вплив зміни структури випущеної продукції (


Âñòð   ) виз=


1ãðí

 
начається шляхом вирахування з показника витрат на гривню товарної продукції, розрахованого при плановій собівартості


 

Ï

 
одиниці  продукції  ( ÑÂ


 

),  плановій ціні  одиниці  продукції


Â

 
( Ö Ï ) і фактичній структурі продукції (Nф), показника витрат

на  гривню  продукції,  розрахованого при  плановій

Â

 

Â

 
собівартості одиниці продукції ( Ñ Ï ), плановій ціні  одиниці продукції ( Ö Ï ) і плановій структурі продукції (Nп):


 

         =

 
ñòð

1ãðí


n

Â

 
L N ÔÑ Ï

    1     

n

Â

 
L N ô Ö Ï

1


n

Â

 

-

 
L N Ï Ñ Ï

    1     

n

Â

 
L N Ï Ö Ï

1


(2.73)


 

У цих двох показниках різна тільки кількість виробів: у першому — фактичне,  а в другому — планове.  Але тому що в чисельнику й знаменнику береться та сама кількість виробів, то ця кількість  (або обсяг) не впливає на різницю  дробів, впливає тільки один фактор — зміна питомої ваги виробів у за= гальному випуску продукції.

Вплив другого фактору, тобто зміна рівня собівартості ок=


1ãðí

 
ремих видів продукції ( ÂC


), визначається шляхом вираху=


вання показника витрат на гривню товарної продукції, розра=

Â

 
хованого при плановій собівартості одиниці продукції й пла=


нових цін на матеріальні витрати (


Ñ Ï ), планових цінах на про=


Â

 
дукцію ( Ö Ï ) і фактичній структурі продукції (Nф), з показни= ка витрат на гривню продукції, розрахованого при фактичній собівартості одиниці продукції й планових цін на матеріальні

витрати ( C ô çöì   ), планових цінах на продукцію ( Ö Ï ) і фак=

         Â

тичній структурі продукції (Nф):


 

         =

 
Ñ

1ãðí


n

Â

 
L N ÔÑ Ô   çöì

   1      

n

Â

 
L N ô Ö Ï

1


n

Â

 

-

 
L N ÔÑ Ï

    1     

n

Â

 
L N Ô Ö Ï

1


(2.74)


 

У чисельнику й знаменнику двох величин однакова кількість і структура продукції, ціни на матеріальні витрати й продукцію,  різна тільки  собівартість одиниці  продукції.  У зменшуваному фактична собівартість одиниці продукції ско= ректована, тобто збільшена або зменшена на суму впливу


зміни цін на матеріали (


çöì ).


Вплив третього фактору, тобто зміна цін (тарифів) на ма=


теріальні витрати (


 çöì   ), можна розрахувати аналогічним ме=


1ãðí

 
тодом. При цьому варто врахувати, що в порівнюваних вели= чинах витрат на гривню продукції беруться різні ціни на ма= теріали:


 

 
çöì

1ãðí


n

Â

 

=

 
L N ÔÑ Ô

    1     

n


n

Â

 

-

 
L N ÔÑ Ô   çöì

   1      

n


Â

 
(2.75)


Â

Â

 
L N ô Ö Ï

1


L N Ô Ö Ï

1


 

У першій дробі фактична собівартість виробу узята з фак= тичними цінами на матеріали, а в другій вона приведена до планових цін на матеріали.

Вплив четвертого фактору, тобто зміна цін на продукцію,


Â

 

Ö

 
(           1ãðí


) обчислюється подібним чином, тільки в порівнюваних


показниках витрат на гривню продукції беруться різні ціни на продукцію:


 

=

 

 
Ö

1ãðí


n

Â

 
L N ÔÑ Ô

    1     

n


n

Â

 

-

 
L N ÔÑ Ô

    1     

Â

 
n


(2.76)


Â

Â

 
L N ô Ö Ô

1


L N Ô Ö Ï

1


 

Розглянемо приклад аналізу витрат на гривню товарної продукції (у прикладі використовується рівень витрат за таб= лицею 2.44)


 

Таблиця 2.44 — Вихідні дані для аналізу витрат на гривню товарної продукції

 

Показник

Сума, тис. грн.

За планом

60575,4

Фактично за цінами плану

60480,6

Фактично за фактичними цінами

60860,4

 

Зробимо необхідні розрахунки: За планом:

ТПпл = Σ(VBПi пл · Цi пл) = 2800·9650 + 1020·14550 +

+ 810·11000 + 772· 12700 = 60575,4 тыс. грн.

Фактично за цінами плану:

ТПум1 = Σ(VBПi ф · Цi пл) = 2816·9650 + 940·14550 +

+ 750·11000 + 896·12700 = 60480,6 тыс. грн.

Фактично за фактичними цінами:

ТПф = Σ(VBПi ф · Цi ф) = 2816·9800 + 940·14600 +

+ 750·11000 + 896·12600=60860,4 тыс. грн.

Розрахунки впливу факторів на зміну  суми витрат на гривню товарної продукції.

План:

54044/60575,4 = 89,22 коп.

Умова 1:

56142/60480,6 = 92,83 коп.

Умова 2:

54010/60480,6 = 89,3 коп.

Умова 3:

54231,5/60480,6 = 89,64 коп.

Факт:

55165,5/60860,4 = 90,64 коп.

Результати розрахунку впливу факторів (структура про=

дукції, рівень питомих змінних витрат, сума постійних витрат,


 

відпускні ціни на продукцію) на зміну суми витрат на гривню товарної продукції представимо в таблиці 2.45.

Аналітичні розрахунки показують, що відбулося збільшення витрат на гривню товарної продукції на 1,42 коп. Це збільшення відбулося на 3,61 коп. за рахунок зміни струк= тури продукції, на 0,34 коп. за рахунок підвищення постійних витрат і на 1 коп. за рахунок підвищення оптових цін на про= дукцію.

Зменшилися витрати на гривню  товарної продукції  на

3,53 коп. за рахунок зниження рівня питомих змінних витрат.

Таблиця 2.45 — Факторний аналіз зміни суми витрат на гривню товарної продукції

 

 

Витрати на гривню товарної продукції, коп.

 

Сума, коп.

 

Фактори  зміни витрат на гривню товарної продукції

структура вироб' ництва

рівень пи' томих змін' них витрат

сума постійних витрат

відпускні ціни на продукцію

План

89,22

3,61

 

 

 

Умова 1

92,83

=3,53

 

 

Умова 2

89,3

 

0,34

 

Умова 3

89,64

 

 

1,0

Факт

90,64

 

 

 

 

Вихідні дані для аналізу витрат на гривню товарної про= дукції можуть бути представлені в трохи іншому виді (табли= ця 2.46).

З таблиці виходить, що підприємство скоротило витрати на гривню товарної продукції на 0,5 коп. (80,7=81,2), що є по= зитивною тенденцією в діяльності підприємства.

Проаналізуємо вплив різних факторів на це відхилення. Вплив структурних зрушень у складі продукції:

78,74=81,2= — 2,46 коп. — позитивний вплив.


 

Таблиця 2.46 — Аналіз витрат на гривню товарної продукції

 

 

Показник

 

Витрати підприємства

на виробництво й реалізацію продукції, грн.

 

Товарна продукція у відпускних цінах підп' риємства, грн.

 

Витрати на гривню товарної продукції, коп.

1. За планом на плановий випуск товарної продукції

77952

96000

81,2

2. За планом, перера= хованому на фак= тичний асортимент й обсяг виробниц= тва продукції

79372

100800

78,74

3. Фактично в цінах, прийнятих у плані

80640

100800

80,00

4. Фактично в цінах на продукцію, прийнятих у плані з урахуванням зміни цін на сировину й матеріали

82723

100800

82,06

5. Фактично у діючих цінах

84168

104300

80,70

 

Вплив зміни собівартості окремих видів продукції:

80=78,74=1,26 коп. — негативний вплив. Вплив зміни цін на сировину й матеріали:

82,06=80=2,06 коп. — негативний вплив.

Вплив зміни оптових цін підприємства на продукцію:

80,7=82,06= — 1,36 коп. — негативний вплив.

Такий  аналіз дозволяє виявити найбільш діючі резерви зниження рівня витрат на 1 грн. товарної продукції.


 

2.5.5 Аналіз прямих матеріальних  витрат

Найбільша питома вага в собівартості промислової про=

дукції займають витрати на сировину й матеріали.

На прямі матеріальні витрати на виробництво продукції впливають наступні фактори:

l обсяг випуску продукції (VBПзаг);

l структура продукції (УДi);

l рівень  матеріальних витрат  на  одиницю  продукції

(УМВi).

Модель аналізу прямих  матеріальних витрат виглядає наступним чином:


n

ÌB = LVBÏ

1


çàã


 

ÓÄi


 

ÓÌB i  .            (2.77)


Питомі матеріальні витрати на окремі вироби (УМВi)  у свою чергу залежать від  кількості  (маси)  витрачених ма= теріалів на одиницю продукції (Нi) — фактор «норм», і серед= ньої ціни одиниці матеріалів (Цмi) — фактор «цін», тобто:


ÓÌÂ i  = Í i


 

Ö ìi


 

,           (2.78)


де                    Нi — норма витрати матеріалу на один виріб, кг; Цмi — ціна 1 кг матеріалу, грн.

Розглянемо приклад аналізу матеріальних витрат з вико=

ристанням двох факторів «норм» й «цін».

Необхідно проаналізувати матеріальні витрати на виріб

"А", програма випуску якого становить 25000 шт.

Перший етап деталізації відхилення. При загальній пере= витраті матеріалів 5,5 грн на 1 виріб, найбільша перевитрата допущена за латунню — 8грн, а також за іншими матеріалами

— 2 грн. Це і є резерви зниження матеріальних витрат на 1 виріб. Їхня сума: 8+2=10 грн.

Другий  етап деталізації відхилення. Виконаємо фактор=

ний аналіз за основними видами матеріалів.


 

Таблиця 2.47 , Вихідні дані для аналізу матеріальних витрат на виробництво виробу "А"

 

 

Мате' ріали

 

За планом

 

Фактично

Відхи' лення суми матері' альних витрат, грн.

 

норма витрат, кг

 

ціна 1 кг, грн.

 

сума, грн

 

норма витрат, кг

 

ціна 1 кг, грн.

 

сума, грн

1. Лиття

3

1,5

4,5

2

2

4

=0,5

2. Прокат чорних металів

16

2,5

40

18

2

36

=4

3. Латунь листова

12

3

26

11

4

44

8

4. Інші ма=

теріали

 

 

16

 

 

18

2

Разом

 

 

96,5

 

 

102

5,5

 


Лиття.

Фактор «норм».

ÓÌB Í = (Í ô - Í Ï )


Ö Ï = (2 - 3) 1,5 = -1,5 грн. — економія ма=


теріалу. Позитивний вплив фактору «норм».

Фактор «цін»


ÓÌB Ö  = Í ô


(Ö ô - Ö Ï ) = 2


(2 - 1,5) = 1 грн — перевитрата  ма=


теріалу. Негативний вплив фактору «цін».

Загальне відхилення матеріальних витрат для даного виду матеріалу:

=1,5+1= — 0,5 грн.

Прокат чорних металів.

Фактор «норм».


ÓÌB Í = (Í ô - Í Ï )


Ö Ï = (18 - 16)


2,5 = 5


грн. — перевитрата


матеріалу. Негативний вплив фактору «норм».

Фактор «цін»


 

ÓÌB Ö  = Í ô


 

(Ö ô - Ö Ï ) = 18  (2 - 2,5) = -9 грн — економія ма=


теріалу. Позитивний вплив фактору «цін».

Загальне відхилення матеріальних витрат для даного виду матеріалу:

5=9= — 4 грн.

Латунь

Фактор «норм».


ÓÌB Í = (Í ô - Í Ï )


Ö Ï = (11 - 12)


3 = -3 грн. — економія ма=


теріалу. Позитивний вплив фактору «норм».

Фактор «цін»


ÓÌB Ö  = Í ô


(Ö ô - Ö Ï ) = 11 (4 - 3) = 11


грн  —  перевитрата


матеріалу. Негативний вплив фактору «цін».

Загальне відхилення матеріальних витрат для даного виду матеріалу:

=3+11= 8 грн.

Загальний резерв економії становить: 1+5+11+2=19 грн, тоді як на першому етапі деталізації показників виявлений  ре= зерв тільки 10 грн.

Таким чином, за програмою випуску виробів «А» маємо пе=

ревитрату матеріальних витрат у розмірі 5,5·25000=137500 грн.

Аналіз загальної суми матеріальних витрат може бути ви=

конаний трохи в іншому виді (таблиці 2.48).

Таблиця 2.48 — Аналіз загальної суми матеріальних витрат

 

 

Елементи витрат

Сума, тис. грн.

Структура витрат, %

план

факт

+,'

план

факт

+,'

Допоміжні матеріали

2095

3088

993

24,35

23,19

=1,16

Паливо

442

796

354

5,14

5,98

0,84

Електроенергія

2859

4020

1161

33,23

30,19

=3,04

Послуги виробничого характеру

3207

5411

2204

37,28

40,64

3,36

Усього матеріальні витрати

8603

13315

4712

100

100

=


 

Як видно з таблиці 2.48 матеріальні витрати істотно зрос= ли в порівнянні  із запланованою величиною. Це може бути викликано непередбаченим зростанням обсягу виробництва.

Аналіз матеріальних витрат на один виріб наведений у таблиці 2.49.

Таблиця 2.49 — Матеріальні витрати на випуск одного виробу

 

 

Показник

План

Факт

 

Відхи' лення від плану, т. грн.

 

норма вит' рат, кг

 

ціна

1т,

грн

 

сума, тис. грн

 

норма витра т, кг

 

ціна

1т,

грн

 

сума, тис. грн

Лист δ6 Ст.3

Відпущено у

виробництво

1100

908

998,8

1240

850

1054

+55,2

Відходи:

= зворотні

 

150

 

180

 

27

 

245

 

180

 

44,1

 

+17,1

= безповоротні

50

=

=

60

=

=

=

Витрата на виріб

900

=

971,8

935

=

1009,9

+38,1

Куточок 40x40 x4

Ст. 3

64

964

61,7

64

954

61

=0,7

Коло 60 Ст. 20

10

1217

12,2

10

1217

12,2

=

Дріт 6

16

1356

21,7

16

1356

21,7

=

Разом

 

 

1067,4

 

 

1104,8

+37,4

 

Розрахуємо вплив факторів на зміну суми матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції (таблиця 2.50).

Таким чином, у цілому маємо перевитрату  матеріалу  — Лист δ6 Ст.3 у розмірі 55,2 тис.грн. Перевитрата  матеріалу — Лист  δ6 Ст.3 викликаний  збільшенням норми витрати ма=

теріалу на 140 кг, що обумовило збільшення матеріальних ви=

трат на 31,7 тис.грн. Позитивний вплив на матеріальні витра=

ти зробило зниження цін на матеріал  — Лист δ6 Ст.3 і відшко=

дування витрат за рахунок зворотних відходів.


 

Таблиця 2.50 — Розрахунок впливу факторів на зміну суми матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції

 

 

Фактор

Розрахунок впливу

Розмір впливу, тис. грн.

Збільшення витрати (фактор

"норм")

Лист δ6 Ст.3

(935=900)·908

+31,78

Зниження ціни (фактор "цін") Лист δ6 Ст. 3

(850=908) ·1240

=71,92

Збільшення зворотних відходів

(245=150) · (908=

180)

+69,16

Збільшення безповоротних відходів

(60=50) ·908

+9,08

Разом

 

+38,1

 

Ефективність використання матеріальних витрат у сис= темі аналізу собівартості продукції  оцінюється показником матеріалоємності.

Матеріальні витрати на виробництво товарної продукції включають вартість сировини й матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, витрат на термообробку й ін. При вира= хуванні матеріалоємності продукції у вартісному вираженні включаються також витрати на паливо, електроенергію на ви= робничі потреби.

Матеріалоємність продукції  визначається відношенням вартості витрачених на виробництво матеріальних ресурсів до обсягу виробленої продукції.

У таблиці 2.51 представлений аналіз матеріальних витрат на виробництво продукції.

З таблиці 2.51 видно, що фактична матеріалоємність про= дукції знижується, це свідчить про економію матеріальних  ре= сурсів на виробництво продукції.

До основних методів зниження матеріальних витрат мож=

на віднести:


 

Таблиця 2.51 — Аналіз матеріальних витрат на виробництво продукції

 

 

Показники

 

План

 

Факт

Абсолютне відхилення

Темп росту, %

1. Товарна продукція цеху, тис. грн.

39770,0

40067,0

+297,0

100,7

2. Матеріальні витрати, тис. грн.

22151,8

19763,1

=2388,7

89,2

3. Загальні витрати цеху на виробництво товарної продукції, тис. грн.

33994,0

31646,8

=2347,2

93,1

4. Частка матеріальних витрат у загальних витратах цеху

0,652

0,624

=0,028

95,7

5. Матеріалоємність продукції (п. 2:п. 1)

0,557

0,493

=0,064

88,5

6. Матеріаловіддача продукції (п. 1:п. 2)

1,795

2,027

+0,232

112,9

 

а) зменшення норм витрати металу (звичайно коефіцієнт співвідношення чорної ваги до чистої становить 1,6 — 2,1. Ско= рочення цього показника буде сприяти прямої економії металу; б) раціональне використання відходів, недопущення без= поворотних втрат металу, повторне застосування стружки  й відходів у мартенівському виробництві зменшує статтю вит=

рат «Матеріальні витрати»;

в) застосування оптимальних режимів термообробки, спо= лучення первинної й вторинної термообробок з найменшими витратами без зміни експлуатаційних властивостей продукції.

2.5.6 Аналіз прямих трудових  витрат

Прямі  трудові витрати займають значну питому вагу в собівартості продукції й дуже впливають на формування її рівня. Тому аналіз динаміки зарплати на гривню товарної про=


 

дукції, її частки в собівартості продукції, вивчення факторів, що визначають її величину й пошук резервів економії коштів за даною статтею витрат мають велике значення.

На суму витрат на заробітну плату в собівартості про=

дукції впливають наступні фактори:

l обсяг виробництва продукції;

l структура виробництва;

l питома зарплата на одиницю продукції;

l питома трудомісткість одиниці продукції;

l середня вартість одиниці трудомісткості виконуваних робіт. Факторна модель загальної суми прямої заробітної плати

має вигляд:


n

ÇÏ  = LVBÏ çàã

i=1


 

ÓÄi


 

ÓÒ Åi


 

ÎÏ  i ,    (2.79)


де        VВП заг — загальний  обсяг випуску продукції в натураль=

ному вираженні, шт.;

УДi — структура продукції;

УТЕ — трудомісткість окремих виробів, година.;

ОПi — рівень годинної оплати праці, грн. /година.

Заробітна плата на випуск  продукції конкретним підрозділом залежить від обсягу виробництва товарної про= дукції, трудомісткості й рівня оплати праці за 1 станко=нормо= годину.


ÇÏ i  = VBÏ i


 

ÓÒ Åi


 

ÎÏ  i  ,   (2.80)


де                    ЗПі — заробітна плата на випуск окремих виробів, грн.; VBПі — обсяг випуску товарної продукції, шт (тонни); УТЕі — питома трудомісткість  окремих виробів (або 1

тонни продукції), ст=н=год;

ОПi — рівень середньогодинної оплати праці, грн.

Вихідні дані, необхідні для факторного аналізу прямої за=

робітної плати, представлені в таблиці 2.52.


 

Таблиця 2.52 — Вихідні дані для факторного аналізу прямої заробітної плати

 

 

Вид продукції

 

Обсяг випуску продукції, т

 

Питома трудомісткість, ст'н'год

Рівень се' редньо годин' ної оплати праці, грн.

план

факт

план

факт

план

факт

Продукція цеху

№1

2800

2816

39

41

9,54

9,20

Продукція цеху

№2

1020

940

62

64

10,08

10,42

Разом

3820

3756

=

=

=

=

 

Розрахуємо суму прямої заробітної плати:

1) за продукцією№1: ЗПпл=VBПпл·УТЕпл·ОПпл=2800·39·9,54=1042 тис. грн. ЗПум1=VBПф·УТЕпл·ОПпл=2816·39·9,54=1048 тис. грн. ЗПум2=VBПф·УТЕф·ОПпл=2816·41·9,54=1101 тис. грн. ЗПф=VBПф·УТЕф·ОПф=2816·41·9,20=1062 тис. грн. Загальна зміна становить:

ΔЗП=ЗПф,ЗПпл=1062 — 1042= +20 тис. грн.

У тому числі за рахунок зміни:

— обсягу виробництва продукції

ΔЗПVBП=1048 — 1042=+6 тис. грн.

— питомої трудомісткості

ΔЗПУТЕ=1101  — 1048=+53 тис. грн.

— рівня середньогодинної оплати праці

ΔЗПОП=1062 — 1101= ,39 тис. грн.

2) за продукцією цеху №2: ЗПпл=VBПпл·УТЕпл·ОПпл=1020·62·10,08=637 тис. грн. ЗПум1=VBПф·УТЕпл·ОПпл=940·62·10,08=587 тис. грн. ЗПум2=VBПф·УТЕф·ОПпл=940·64·10,08=606 тис. грн. ЗПф=VBПф·УТЕф·ОПф=940·64·10,42=627 тис. грн. Загальна зміна становить:


ΔЗП=ЗПф,ЗПпл=627 — 637=,10 тис. грн.

У тому числі за рахунок зміни:

— обсягу виробництва продукції

ΔЗПVBП=587 — 637= — 50 тис. грн.

— питомої трудомісткості

ΔЗПУТЕ=606  — 587= +19 тис. грн.

— рівня середньогодинної оплати праці

ΔЗПОП=627 — 606= +21 тис. грн.

Отримані результати показують, що за продукцією цеху

№1 є перевитрата коштів на оплату праці, відповідно за цехом

№2 — економія коштів на оплату праці.

2.5.7 Аналіз комплексних статей витрат

До комплексних статей витрат належать: «Загально=ви= робничі витрати», «Адміністративні витрати» й «Витрати на збут».

У процесі аналізу комплексних статей витрат вивчають:

l динаміку й напрямок зміни комплексних статей витрат;

l виконання  кошторису  за кожним  видом комплексних статей витрат;

l визначають відхилення від кошторису й виявляють при=

чини таких відхилень;

l перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товар= ною продукцією, незавершеним виробництвом й окреми= ми видами продукції;

l виявляють непродуктивні витрати;

l розробляють напрямки для використання резервів.

Динаміки  витрат за комплексними статтями аналізують зіставляючи фактичні й планові витрати в абсолютній сумі й на гривню обсягу виробництва продукції за кожним  видом протягом декількох звітних періодів.

Аналіз загально=виробничих витрат представлений у таб=

лиці 2.53.


 

Таблиця 2.53 — Аналіз загально,виробничих витрат, тис. грн.

 

 

Витрати

 

План

 

Факт

Відхилення від плану

Загально=виробничі витрати

9992

10351

+359

= постійна частина

9210

9621

+411

= змінна частина

782

730

= 52

 

Розглянемо постійну частину загально=виробничих вит=

рат за статтями (таблиця 2.54).

Таблиця 2.54 — Постійна частина загально,виробничих витрат, тис. грн.

 

 

Статті

 

План

 

Факт

 

Відхилення,

±

Резерв зниження собівартості

Амортизація

3935

3710

=225

=

Матеріали

288

314

+26

26

Енергопослуги

1577

1179

=398

=

Основна й додаткова зарплата

2171

3254

+1083

1083

Відрахування на соцстрах

814

833

+19

19

Інші

425

331

=94

=

Разом

9210

9621

+411

1128

 

Розглянемо змінну частину загально=виробничих витрат

(таблиця 2.55).

З  вище наведених таблиць видно, що перевитрата за загально=виробничими  витратами складе 359 тис. грн. При цьому перевитрата постійної частини загально=виробничих ви= трат склала 411 тис. грн, в основному за рахунок перевитрати


 

Таблиця 2.55 — Змінна частина загально,виробничих витрат, тис.грн.

 

 

Статті

 

План

 

Факт

 

Відхилення,

±

Резерв зниження собівартості

Матеріали

118

79

=39

=

Енергопослуги

339

356

+17

17

Транспортні послуги

136

157

+21

21

Знос виробничого інструмента

189

138

=51

=

Разом

782

730

=52

38

 

за основною та додатковою заробітною платою. У змінній час=

тині загально=виробничих витрат економія 52 тис. грн.

В  останньому стовбчику  виділений резерв зниження собівартості за рахунок не допущення перевитрати кошторису за статтями. Для змінної частини загально=виробничих витрат резерв зниження  собівартості становить 38 тис.грн., для постійної частини — 1128 тис. грн.

Часто при аналізі комплексних статей витрат використо= вують модель, у якій визначають вплив обсягу виробництва й суми кошторису, що припадає на гривню обсягу виробництва, на кошторис відповідних витрат.

Модель аналізу кошторису комплексних статей витрат виглядає наступним чином:


K = Î


B1ãðí K ,         (2.81)


 

де                    К — кошторис відповідних комплексних витрат, грн.; О — обсяг випуску продукції, грн.;

В1грн К — витрати на 1 гривню  відповідного кошторису комплексних статей витрат, грн.

Розглянемо приклад аналізу кошторису загально=вироб=

ничих витрат за вищенаведеною моделлю.


 

Таблиця 2.56 — Вихідні дані аналізу кошторису загально,виробничих витрат

 

 

Показник

 

План

 

Факт

Відхилення

Абсо' лютне

Відносне

, %

1. Обсяг випуску продукції (О), тис. грн

870

904

+34

3,9

2. Кошторис загально= виробничих витрат (З), тис. грн.

60,9

72,32

+11,42

18,7

3. Загально=виробничі  витрати на 1 грн. обсягу випуску продукції (В1грн ІВ), грн..

0,07

0,08

+0,01

14,3

 

1ãðí  K

 
Виявимо вплив окремих факторів на кошторис загально= виробничих витрат методом скорочених ланцюгових підста= новок.


KΠ = (Kô  - K Ï )


B Ï       = (904000 - 870000)


0,07 = 2380


грн. —


перевитрата кошторису загально=виробничих витрат у зв’язку з ростом обсягу виробництва на 34 тис.грн.

Ô         Ï


B

 
K

1 ãðíK


= Îô


(B1ãðí  K  - B1ãðí K ) = 904000


(0,08 - 0,07) = 9040


грн. —


перевитрата кошторису у зв’язку з перевитратою окремих ста=

тей кошторису загально=виробничих витрат.

Балансова перевірка: ΔК=72320  —  60900=2380+9040=

=11420 грн.

Контрольні питання

1. Назвіть показники собівартості продукції підприємства.

2. Фактори, що визначають рівень витрат на гривню товарної продукції.

3. Схема аналізу витрат на 1 грн. товарної продукції.


 

4. Приведіть можливі  резерви зниження  собівартості про=

дукції.

5. Схема аналізу собівартості товарної продукції підприємства по калькуляційних статтях.

6. Мета й схема аналізу собівартості найважливіших виробів підприємства.

2.6 Аналіз ціноутворення на продукцію підприємства

2.6.1 Склад і структура ціни продукції підприємства

Будь=яка ціна містить у собі певні елементи. Структура ціни — питома вага окремих елементів у складі ціни, виражена у відсотках або частках одиниці. Склад і структура ціни наве= дені на рис. 2.1. Якщо товар не обкладається акцизом, то опто= ва ціна підприємства співпадає з відпускною ціною й структу= ра ціни спроститься. Знаючи структуру ціни продукції, вироб= леної підприємством, можна виявити, яку частку в ціні займа= ють витрати, прибуток і непрямі податки. На основі цього виз= начають резерви зниження собівартості, виробляється цінова стратегія, а також  вибирається метод ціноутворення, що відповідає даному моменту й меті підприємства.

Для підприємства основним за значимістю елементом у складі ціни товару є його собівартість. Прибуток — обов’язковий елемент ціни, розраховується за допомогою нормативу рентабельності.

При призначенні ціни на продукцію підприємство вико= ристовує різні методи ціноутворення. Розглянемо особливості застосування двох основних методів.

2.6.2 Ціноутворення за методом «витрати плюс»

Суть методу «витрати плюс» полягає в тому, що величина ціни товару визначається на основі операційних витрат на ви=


 

 

Собівар' тість про' дукції

 

Прибуток підпри' ємства

Акциз (за підакцизн ими товарами)

 

ПДВ

 

Постачальн о'сбутові надбавки

 

Торгова над' бавка

Оптова ціна підприємства без ПДВ

 

 

 

 

Відпускна ціна підприємства без

ПДВ

 

 

 

Відпускна ціна підприємства із ПДВ (покупна ціна оптового посередника)

 

 

Продажна ціна оптового посередника (покупна ціна підприємства торгівлі)

 

Роздрібна ціна

Рис. 2.1. Склад і структура ціни

робництво й реалізацію конкретного виду продукції, до яких додається відповідна сума прибутку.

Формула  ціни,  визначена на основі методу «витрати плюс» має вигляд:

Ö = Çîïåð    + Ï ,          (2.82)

Зопер — операційні витрати підприємства на виробництво й реалізацію конкретного виду продукції, грн.;

П — прибуток підприємства на виробництво конкретного виду продукції, грн.

Метод «витрати плюс» найбільш прийнятний для підприємств, положення яких близько до монопольного й збут продукції  гарантований, а також для встановлення ціни  на зовсім нові товари.

Метод «витрати плюс» простий і зручний, але має ряд не=

доліків:

1. Метод не забезпечує повного вирішення проблеми ціно=

утворення, тому що для того, щоб визначити витрати,


 

треба знати ціни факторів, витрачених на виробництво й продаж товару.

2. Метод слабко пов’язаний з рівнем попиту. Може виник= нути ситуація, коли ціна товару буде нижче його спо= живчих властивостей, і за товар споживач може запла= тити більше, і, навпаки, ціна завищена в порівнянні із цінами конкурентів.

3. Метод перекручує дійсний  внесок продукту  у  дохід підприємства. Наприклад, на продукцію накладаються витрати за операційною орендою, які не пов’язані безпо= середньо з виробництвом цього виду продукції

Для розрахунку ціни за методом «витрати плюс» викори= стовують операційні витрати на виробництво конкретного ви= ду продукції (таблиця 2.57).

Таблиця 2.57 — Операційні витрати на виробництво конкретного виду продукції, тис.грн.

 

 

Найменування статей витрат

Сума витрат, грн.

1

2

1. Сировина й матеріали

2. Напівфабрикати власного виробництва

3. Термообробка

4. Транспортно=заготівельні витрати

5. Відходи

52

5778

502

4

28

Разом витрати на матеріали

6308

6. Основна заробітна плата основних виробничих робітників

7. Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників

8. Відрахування на соціальні потреби

9. Витрати на утримання й експлуатацію

встаткування

10. Загальвиробничі витрати

11. Спеціальний інструмент й оснащення механічне

12. Витрати на освоєння

 

1196

119

494

785

970

54

32


 

1

2

13. Адміністративні витрати з виробництва

14. Адміністративні витрати за іншими

структурними підрозділами

15. Витрати на збут

728

644

637

Разом операційні витрати

11967

16. Норматив рентабельності

17. Прибуток

20,0%

2393

Оптова ціна підприємства

14360

 

2.6.3 Ціноутворення за системою "директ-костінг"

Основою методу «директ — костінг» є чіткий поділ витрат на постійні й змінні. Змінні витрати повністю включаються в ціну  продукції,  при  цьому вони  розглядаються як  нижня границя ціни, або, як мінімальна ціна, нижче якої виробництво продукту неможливо. Постійні витрати вважаються  витрата= ми періоду, не розподіляються між  виробами й прямо відносяться на результат, тобто покриваються за рахунок при= бутку. Як наслідок цього, загальні витрати    швидше відносяться на результат при «директ — костінгу», ніж при ме= тоді «витрати плюс», причому залишки готової продукції оцінюються тільки за змінними витратами.

Основні переваги «директ — костінга» можуть бути зве=

дені до наступного:

— метод дозволяє контролювати ефективність внутрішньо= го управління шляхом аналізу динаміки змінних витрат і порівняння їх з відповідними нормативами.

— «директ — костінг» — ефективний метод поточного ре= гулювання постійних і змінних витрат, цін і порога рен= табельності («точки беззбитковості»).

Метод «директ  — костінг» має ряд недоліків. Завжди є ри= зик у вигляді «провокаційної» ціни з боку конкурентів, у ре= зультаті чого відбувається зниження прибутковості, а потім уже дуже важко домогтися того рівня прибутковості ринку,


 

що передбачався раніше, тому що споживач дуже швидко зви=

кає до низьких цін.

Для обґрунтування прийняття замовлення зі зниженою нормою прибутку підприємство може помітити, як воно себе покарало при наступному веденні справ з тим же покупцем. Адже яким би логічним не був цей метод, покупець одержує у свої руки дуже сильну зброю  — ціну, яку буде дуже легко ви= користати в наступних переговорах, коли може збільшитися попит на цю продукцію й фірма може працювати з більш висо= кими цінами. Якщо продавець відмовиться продавати за більш низькою ціною, то покупець просто викреслить його із числа своїх постачальників у майбутньому, що на руку буде тільки конкурентові.

Маючи інформацію про ціну й собівартість, отриману роз= рахунком за витратним методом; про собівартість, отриману за методом «директ —  костінга»; напівмаржі всіх рівнів  і за= гальній плановій сумі постійних витрат відповідальним керівникам легше ухвалити рішення щодо ціни контракту.

Використання методу директ=костінг ґрунтується на рин= кових дослідженнях попиту та пропозиції, розрахунку елас= тичності. Розглянемо показники таблиці 2.58.

Таблиця 2.58 — Маркетингові дослідження з виробу

 

 

Вид ринку

 

Заявлено до покупки, шт.

 

Фактично реалізовано, шт.

 

Відсоток виконання заявки, %

Фактична ціна реалізації, грн. /шт.

Місцевий ринок

75

64

85,3

14357

Регіональ=

ний ринок

45

28

62,2

14450

Ринок усередині страти

33

9

27,3

14993

Усього

153

101

66

14600


 

Аналіз таблиці 2.58 показав, що 34% заявок на виріб вия= вилися не виконаними внаслідок високої ціни виробу. Прий= мемо середню ціну реалізації виробу на ринку в підприємств= конкурентів — 14200 грн.

Для нарощування обсягу виробництва доцільно застосу= вання системи директ=костінг. Зниження  ціни  на виріб до рівня цін конкурента дозволить окупити всі змінні витрати й частину (або все) умовно=постійних витрат. Здійснимо розра= хунок у таблиці 2.59.

Таблиця 2.59 — Розрахунок змінних й умовно,постійних витрат за методом «директ,костінг», тис.грн.

 

 

Укрупнені  показники собівартості

 

Величина витрат

У тому числі

Змінні витрати

Постійні витрати

1. Матеріальні витрати (усього)

6308

6308

 

2. Основна заробітна плата основних виробничих робітників

1196

1196

 

3. Додаткова заробітна плата

119

119

 

4. Відрахування на соціальні потреби

494

494

 

5. Загальвиробничі  витрати

1841

380

1461

6. Адміністративні витрати

1372

 

1372

7. Витрати на збут

637

 

637

Разом операційні витрати

11967

8497

3470

 

Таким  чином, у складі собівартості виробу 11967 грн.:

8497 грн. (або 71%) займають змінні витрати й інші 3470 (або

29%) — умовно=постійні. Приймемо теоретично ціну конку= рента 14200 грн. і розрахуємо маржинальний й операційний дохід підприємства від реалізації 153 шт. заявлених виробів.

Виторг від реалізації:

ВР = 153 · 14,2 = 2172,6 тис.грн.


 

Сума змінних витрат на цей обсяг реалізації складе:

Ззм = 153 · 8,497 = 1300 тис.грн.

Маржинальний прибуток підприємства:

МП = 2172,6 — 1300=872,6  тис.грн.

Фактична  сума постійних  витрат буде рівною при реалізації 101 штуки виробів (величина фактичної реалізації):

Зпост = 101 · 3,47 = 350,47 тис.грн

Ця сума постійних витрат не зміниться при збільшенні  об= сягу реалізації до 153 шт. Одержуємо величину операційного прибутку:

Попер.= МП — Зпост  = 872,6,350,47=522,13 тис. грн.

Таким чином, підприємство покриє всі умовно=постійні витрати й дістане прибуток у розмірі 522,13 тис.грн., якщо прийме ціну ринку 14,2 тис.грн. за виріб і виконає ринкове за= мовлення 153 шт.

Для порівняння розрахуємо фактичний розмір прибутку, отриманий підприємством як різницю між ціною реалізації на кожному ринку й собівартістю виробів.

Пфакт = (64 · 14357+28  · 14450+9 · 14993) — 101 · 11967=

= 249,7 тис.грн.

Зробимо висновки: Застосування методу «директ= костінг» в умовах ринку сприяє збільшенню  нарощування  об= сягів виробництва й підвищенню розміру прибутку, що одержує підприємство.

Розрахунки показали, що фактична величина прибутку, от= риманого підприємством від реалізації 101 шт. виробів за дифе= ренційованими цінами (залежно від виду ринку)  склала 249,7 тис.грн. Можлива величина прибутку  мола б скласти 522,13 тис.грн. (тобто на 209% вище), якби підприємство знизило ціну до 14,2 тис.грн. і збільшило випуск продукції до 153 шт.


 

Контрольні питання.

1. Склад і структура ціни продукції підприємства.

2. Методи ціноутворення.

3. Аналіз ціни методом «витрати плюс».

4. Аналіз ціни методом «директ=костінг».