3.3. Аналіз складу  і асортименту продукції

У залік виконання плану структури  (гр. 6) вибирається менша з величин,  що містяться  у графах 2 і 5 (метод  заліку).  Коефіцієнт до- держання  планової структури становить:

К = ∑гр.6 = 112001  = 0, 877,

∑гр.2 127710

що свідчить про розбіжності планової і фактичної структури виготов-

леної продукції.

Таблиця 3.6

Виконання плану виробництва за структурою

В табл. 3.7 наведені проміжні розрахунки для оцінки зміни обсягу продукції за рахунок ряду факторів, в тому числі під впливом  струк- турних зрушень.

Способом ланцюгових підстановок розрахуємо вплив окремих факторів на зміну обсягу продукції:

—  зміна обсягу продукції у натуральному вимірі

∑ Р.10 − ∑ Р.3 = 131824 − 95440 = 36384  грн;

Таблиця 3.7

Оцінка  впливу факторів на зміну обсягу  продукції

—  зміна структури продукції

∑ Р.11 − ∑ Р.10 = 127740 − 131824 = −4084 грн;

—  зміна цін

∑ Р.6 − ∑ Р.11 = 117600 − 127740 = −10140 грн.

Сукупний вплив факторів на зміну обсягу продукції становить:

36384 — 4084 — 10140 = 22160 грн.

Фактичний обсяг продукції у порівнянні з планом змінився  на:

117600 — 95440 = 22160 грн,

тобто загальна зміна обсягу продукції збігається зі зміною під сукуп- ним впливом  всіх факторів,  що свідчать про правильність розрахун- ків.

Результати дослідження складу  і структури  продукції  можуть бути використані в плануванні, особливо при формуванні планового асортименту  продукції.

Такі розрахунки  надто важливі  для підприємства з широким асортиментом продукції, наприклад,  кондитерська, хлібобулочна промисловість тощо.

В залежності  від особливості  галузі вся продукція може бути по- ділена на групи, підгрупи і окремі вироби.

Для  виявлення співвідношення між випуском  різних  груп (під- груп) продукції у натуральному вимірі можна скористатися коефіці- єнтом структури,  який визначається за такою формулою:

,JK

5

=    ÎÏ

5ÎÏ

 Jo

  Ko

(3.8)

іj

де  К — коефіцієнт структури і-го елементу відносно j-сукупності;

Tпр( і)  — середній  темп приросту  і-го елементу  за досліджуваний період;

Tпр( j )  — середній темп приросту j-ої сукупності за цей же період. Поняття «елемент» і «сукупність»  не можна вважати  завжди по-

стійними.  Так, підгрупа продукції відносно групи є елементом, а від-

носно окремого виробу — сукупністю.

Якщо виходити із передумови інерційності системи, тобто із того, що тенденції, які склалися у досліджуваному періоді, будуть з незна- чними змінами діяти і у плановому  (прогнозованому) періоді, то для побудови  проекту  плану виробництва у натуральному вимірі (асор- тимент продукції) на основі коефіцієнта структури  можна скориста- тися такою залежністю:

⎣                                         ⎦                                 (3.9)

yi(t +1)   = ⎡(Tпр( j ) ⋅ Kij   + 100) yi(t ) ⎤ : 100,

де   yi(t +1)   — обсяг виробництва і-го елементу у плановому  періоді;

Tпр( j )  — темп приросту  j-ої сукупності  у плановому  періоді у по- рівнянні  з базисним періодом;

Kij   — коефіцієнт структури;

yi(t ) — значення  і-го елемента у базовому періоді.

Отже, якщо відоме значення загального обсягу продукції, то фор- мування  виробничої  програми  у натуральному вимірі  здійснюється у такій послідовності:  групи, підгрупи, окремі вироби. До того ж до проведення  розрахунків за формулою  (3.9) необхідно попередньо розрахувати сукупність  коефіцієнтів структури.

Зазначена методика  формування виробничої  програми  була ре- алізована  на ЕОМ  для  кондитерської промисловості України  ще у

70–80-х  роках минулого століття.

В процесі проведення  економічного аналізу важливо виявити і оцінити тенденції і закономірності зміни показників продукції у вар- тісному  і особливо  натуральному вимірах,  що суттєво  при  форму- ванні поточних та перспективних планів. З цією метою використову- ються ряди динаміки, рівні яких повинні бути порівнянні.  Ці вимоги стосуються насамперед вартісних показників.

Методика  розрахунку  системи аналітичних характеристик рядів динаміки подана в табл. 2.2.

В табл. 3.8 наведені  результати аналізу  динамічного  ряду, рівні яких відображають  виробництво продукції за п’ятирічку та базисний рік, тобто рік, що передує першому році п’ятирічки.

В сучасних умовах споживача цікавить не тільки загальний  обсяг продукції, а конкретні товари, які задовольняють його потреби. Тому важливого  значення  набуває оцінка асортиментної політики  підпри- ємства. Аналіз слід проводити  не тільки  за груповим  асортиментом, але і за всіма видами продукції,  тому що тільки  таким чином можна пов’язати виробництво і споживання продукції (попит і пропозицію).

Для  оцінки  виконання плану  з асортименту  використовується три способи.

Перший  спосіб — за найменшим процентом  — за показник  вико- нання  плану  з асортименту  приймається найнижчий процент  вико- нання  плану  виробництва серед позицій,  за якими  план не викона- ний.

Рік   Обсяг продук- ції, тис. т   Абсолютний  приріст, тис. т   Темп зростання, %   Темп приросту, %   Розмір 1% приросту, тис. т Δy1%  = yi−1  : 100   ланцюговий TZl     Z - Z   базисний Δy = y  − y   ланцюговий T′ = (y : y   ) ×100   базисний T  = (y : y ) ⋅100   ланцюговий T′ = T′ −100   базисний T   = T  − 100   2000   22,6   –   –   100,0   100,0   –   –   –   2001   23,4   0,8   0,8   103,2   103,2   3,2   3,2   0,226   2002   25,1   1,7   2,5   107,3   111,1   7,3   11,1   0,234   2003   27,0   1,9   4,4   107,6   119,5   7,6   19,5   0,251   2004   28,9   1,9   6,3   107,0   127,9   7,0   27,9   0,270   2005   30,5   1,6   7,9   105,5   134,9   5,5   34,9   0,289   Середнє значення   28,0   1,58   105,1   5,1   0,31

Аналіз ряду динаміки

Таблиця 3.8

i           J -1

i           0       p             i           i−1

p          i           0

np        p

np        p

Другий спосіб — за середнім процентом — найбільш розповсю- джений в розрахунках виконання плану з асортименту.  За цим спо- собом у виконання плану  з асортименту  зараховуються фактичний випуск продукції, але не вище планового завдання  (спосіб заліку).

Третій спосіб — базується  на зіставленні  числа виробів, за якими план виконаний, до загальної кількості запланованих видів продукції.

В табл. 3.9 наведені дані, за якими можна розрахувати виконання плану з асортименту  трьома методами.

Таблиця 3.9

Виконання плану випуску  продукції з асортименту, тис. грн

План виробництва продукції в цілому виконаний на 100,8%. Вод- ночас по двох позиціях планове завдання  не виконане.

Виконання плану з асортименту  становить:

ас

—  першим способом К

= 91,7%, оскільки це найнижчий процент

виконання плану виробництва продукції;

—  другим способом

К    = ∑=гр.4 ⋅100 = 645 ⋅100 = 97, 7%;

ac         ∑

гр.1     660

—  третім способом

К         = m ⋅100 = 2 ⋅100 = 50, 0%;

ac         n          4

ас

де  К

— виконання плану з асортименту;

m — кількість видів продукції обов’язкової номенклатури, за яки- ми планове завдання  не виконане;

n — загальна кількість видів продукції обов’язкової номенклатури. Результати розрахунків свідчать, що незалежно  від способу роз-

рахунку можна констатувати про невиконання плану з асортименту.

Такий стан з виконанням плану з асортименту може призвести до порушення  договірних зобов’язань, недокомплектованості постачань та інших негативних  наслідків для споживачів.

В процесі  аналізу  та формування плану  виробництва слід звер- нути увагу на оновлення і розширення асортименту  продукції. В результаті  оновлення здійснюється заміна старих виробів на нові, більш досконалі. Інновації  (нововведення) особливо важливі  для підприємств,  що виготовляють засоби виробництва. Слід розрізняти розширення і оновлення асортименту.  В результаті  оновлення ство- рюються  і виробляються інновації,  які є якісно  новими  виробами  з кращими  технічними,  ергономічними, споживчими властивостями, що не мають аналогів. Розширення може здійснюватися і за рахунок традиційних виробів.

Оновлення виробничої  програми  оцінюється  за допомогою кое- фіцієнта оновлення асортименту, який визначається як відношення числа нововведень до загального числа виробів або вартість нововве- день до вартості всієї виготовленої  продукції.

Водночас  варто оцінити  питому  вагу застарілих  зразків  виробів у обсязі виготовленої  продукції. Бажано  також зіставити  обсяг ново- введень  і застарілих  зразків  продукції  у натуральному і вартісному вимірах.

Без оновлення продукції будь-яке підприємство буде втрачати свою конкурентоспроможність, частку на ринку.