§ 1. Поняття міжнародного екологічного права
Для деяких проблем в галузі екології притаманний глобальний масштаб, який характеризується неможли- вістю їх вирішення в межах однієї держави. Це стосу- ється насамперед питань атмосфери, теплового балан- су Землі, Світового океану, генофонду тварин і рослин тощо.
Подолання глобальних екологічних проблем можли- ве лише при застосуванні колективних зусиль усіх країн і народів. Саме тому у світі здійснюється міждержавне еко- логічне співробітництво. Однієї із розвинутих форм між- державного співробітництва у галузі екології є конференції (двосторонні та багатосторонні). Кожного року у світі про- водяться сотні або навіть тисячі конференцій з екологічних питань. Залежно від цілей вони є засобом обміну досвідом природоохоронної діяльності та екологічно значимою ін- формацією.
На підставі ст. 71 Закону України «Про охорону навко- лишнього природного середовища» Україна бере участь у міжнародному співробітництві у галузі охорони навколиш- нього природного середовища на державному і громадсько- му рівнях відповідно до законодавства України та міжна- родного права.
Вона здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення між- народного співробітництва у галузі охорони навколишньо- го природного середовища з іншими державами, а також в
рамках
природоохоронної діяльності ООН та організацій, що входять в її систему, інших
урядових і неурядових між- народних організацій.
Міжнародне екологічне право – це галузь міжнародного права, що складається із сукупності правових норм та пра- вовідносин, які виникають між міжнародними суб’єктами з приводу охорони навколишнього природного середовища від транскордонного забруднення, збереження та раціонально- го використання зникаючих видів рослинного та тваринного світу, забезпечення міжнародної екологічної безпеки грома- дян.
Суб’єктами міжнародних екологічних відносин є дер- жави, міжнародні урядові та неурядові організації, а також в передбачених міжнародно-правовими нормами випадках юридичні та фізичні особи, які здійснюють вплив на стан навколишнього природного середовища у міжнародних про- сторах.
Об’єктами міжнародного екологічного права є Сві- товий океан, повітряний простір, Космос, Антарктида, мі- груючі дикі тварини тощо.
Принципи міжнародного екологічного права прийнято поділяти на загальні та спеціально-галузеві.
Загальні принципи міжнародного права є критерієм правомірності регулювання будь-якої сфери міжнародних відносин, включаючи відносини з приводу охорони довкіл- ля, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Прикладами зазначених принципів є:
- повага до державного суверенітету;
- суверенна рівність всіх держав;
- взаємна вигода;
- невтручання у внутрішні справи іншої держави;
- добросовісне виконання міжнародних зобов’язань;
- мирне вирішення спорів та деякі інші.
Спеціально-галузевими
принципами міжнародного екологічного права є:
- право кожного на здорове плідне життя в гармонії із
природою;
- пріоритет екологічних прав і інтересів людини в про- цесі безперервного соціально-економічного розвитку;
- невід’ємний суверенітет держави над власними при-
родними ресурсами;
- стійкий, тобто екологічно обґрунтований, соціальний та економічний розвиток;
- рівна (однакова) екологічна безпека (екологічне благо-
получчя держави не може бути забезпечене за рахунок або у відриві від іншої або інших держав);
- заборона екологічної агресії (Конвенція 1977 р. про за-
борону військового або іншого ворожого використан- ня засобів впливу на природне середовище);
- регулярний обмін інформацією про екологічну ситуа-
цію на національному або регіональному рівнях;
- запобігання транскордонного забруднення навколиш- нього природного середовища;
- співробітництво в надзвичайних екологічних ситуа-
ціях;
- науково-технічне співробітництво в галузі охорони до- вкілля, включаючи заохочення розробки, прикладного використання та розповсюдження природоохоронних технологій;
- контроль за дотриманням погоджених вимог з охоро-
ни навколишнього природного середовища;
- запобігання та мирне врегулювання спорів, пов’язаних із транскордонною дією на довкілля;
- міжнародно-правова відповідальність держав за
шкоду, заподіяну навколишньому природному се- редовищу.