Серед промислових об’єктів одним з основних  забруд- нювачів  атмосферного  повітря  є підприємства теплоенер- гетики (близько 30 відсотків усіх шкідливих  викидів  в ат- мосферу від стаціонарних джерел).

У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного  пові- тря і забруднення земель через накопичення значної кіль- кості відходів (золи, шлаків, пилу).

Головними  місцями  накопичення радіоактивних відхо- дів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна  пе- реробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил  та стандартів  з ядерної  та радіаційної  безпе- ки, що призводить  до нераціонального використання схо- вищ та збільшує ризик радіаційних аварій. У 30-кілометро- вій зоні Чорнобильської АЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для  зберігання  сховищах  велика  кількість радіоактивних відходів, серед яких є відходи ядерної енер- гетики.  Головним  джерелом  небезпеки  у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС залишається об’єкт «Укриття», в якому  зосереджені  небезпечні  радіоактивні речовини  та ядерні  матеріали,  радіоактивність яких  близько  20  млн. кюрі (п. 2 Основних  напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресур- сів та забезпечення екологічної  безпеки, затверджених по- становою Верховної Ради України  від 5 березня 1998 року

№ 188/98-ВР).

З метою прискорення виконання рішення  Ради  націо- нальної безпеки і оборони України  від 15 червня 2007 року

«Про стан реалізації заходів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно  безпечну  систему»,  введеного  в дію указом


Президента України  від 20 липня 2007 року № 660, Прези- дент України  постановив  Кабінету Міністрів України:

1)         розробити за участю Національної академії наук Укра- їни і затвердити  перелік першочергових робіт за Пла- ном здійснення заходів на об’єкті «Укриття», зокрема у сфері поводження з рідкими  радіоактивними відхо- дами об’єкта «Укриття» та щодо моніторингу стану па- ливовмісних матеріалів  цього об’єкта, які мають бути виконані у 2008-2012 роках;

2)         провести  переговори  з Європейським банком  рекон- струкції та розвитку  щодо зарахування сум, профінан- сованих з Державного бюджету України  на виконання першочергових робіт, як додаткового  внеску  України до Чорнобильського фонду «Укриття».

Відповідно  до ч. 2 ст. 54 Закону  України  «Про  охоро- ну навколишнього природного середовища»  підприємства, установи  та  організації,  що  здійснюють  господарську  чи іншу діяльність,  пов’язану з використанням радіоактивних речовин  у різних формах і з будь-якою  метою, зобов’язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що ви- ключала б можливість  радіоактивного забруднення навко- лишнього  природного  середовища  та негативного  впливу на здоров’я людей у процесі  видобутку,  збагачення,  тран- спортування, переробки,  використання та захоронення ра- діоактивних речовин.

Державні   органи  по  нагляду  за  безпечним  веденням робіт у промисловості і атомній енергетиці  разом із спеці- ально уповноваженими державними органами  управління в галузі  охорони  навколишнього природного  середовища і використання природних  ресурсів систематично  прово- дять перевірки стану екологічно небезпечних об’єктів та виконання відповідних  заходів  і вимог щодо їх безпечної експлуатації (ч. 1 ст. 66 Закону  України  «Про охорону на- вколишнього природного середовища»).


Атомна  енергетика   і  атомна  промисловість  (у  тому числі видобування і збагачення  руди, виготовлення те- пловиділюючих елементів для атомних електростанцій, регенерація  відпрацьованого ядерного  палива,  зберігання чи утилізація радіоактивних відходів)  входять  до перелі- ку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну  небезпеку. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 27 липня 1995 року № 5541.

Особливості здійснення дозвільної  діяльності  у сфері використання ядерної  енергії визначаються пріоритетніс- тю забезпечення ядерної та радіаційної  безпеки і пов’язані з необхідністю  всебічної оцінки  безпеки  у разі прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії.

Дозвільна діяльність є складовою частиною державного регулювання у сфері використання ядерної енергії і перед- бачає на ряду з іншими  заходами  ліцензування діяльнос- ті, пов’язаної  із здійсненням персоналом  безпосереднього управління реакторною  установкою  атомних електростан- цій (ст. 6 Закону  України  «Про дозвільну діяльність у сфе- рі використання ядерної енергії»).

Згідно  з  довгостроковою   концепцією  широкого  роз- витку  теплоенергетики на основі  твердого  палива,  з ме- тою докорінного оздоровлення екологічного стану про- понується: впровадження нових технологій спалювання низькоякісного вугілля  в котлоагрегатах з циркулюючим киплячим шаром і з внутрішньоцикловою газифікацією вугілля  та використанням генераторного  газу в парогазо- вих установках; застосування високоефективних парога- зових установок, які спалюють природний газ, під час мо- дернізації діючих газомазутних ТЕС (енергоблоків) та на новому будівництві; впровадження ефективних установок сіркоочищення під час спорудження нових  енергоблоків

1 ЗП України. – 1995. – № 10. – Ст. 252.


та реконструкції діючих ТЕС; застосування сучасних  ви- сокоефективних установок пиловловлювання на діючих енергоблоках  та під час спорудження нових енергоблоків; поліпшення якості твердого палива зі зниженням його зольності  до 10 відсотків, а вмісту сірки – до 1-1,5 відсо- тка; розробка та впровадження систем очищення газів, що мають звести до мінімуму викиди  в атмосферу  пилу, спо- лук сірки, азоту, вуглецю тощо; здійснення програм щодо утилізації  твердих відходів (золи, шламів та пилу) для по- треб будівельної індустрії; підвищення обсягів оборотного водопостачання до 75-80 відсотків загального його обсягу; створення замкнутих  систем водопідготовки і гідрозоло- видалення, нефільтруючих золошламовідвалів; впрова- дження  ефективних засобів  утилізації   осадів  очищення води в різних технологічних схемах; перегляд екологічних нормативів  та вимог залежно від можливостей економіки та стану довкілля  (п. 18 Основних  напрямів державної по- літики  України  у галузі охорони довкілля,  використання природних  ресурсів та забезпечення екологічної  безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР).

Екологізація енергетики відповідно до Концепції наці- ональної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів Укра- їни від 17 жовтня 2007 року № 880-р, передбачає: підви- щення енергоефективності виробництва;  розвиток  аль- тернативної енергетики;  мінімізацію  негативного  впливу атомної  енергетики  на довкілля;  упровадження в енерге- тиці сучасних технологій  та інноваційних проектів, що за- безпечать зменшення викидів забруднюючих речовин, зни- ження  рівня шумового та електромагнітного забруднення, збільшення обсягів теплової та електричної енергії, яка ви- робляється когенераційними установками.


Контрольні питання

1.         Відповідно до яких нормативно-правових актів в Укра- їні здійснюється охорона  навколишнього природного середовища в населених пунктах?

2.         Назвіть  особливості  правового  регулювання охорони навколишнього природного  середовища  в населених пунктах  згідно із Законом України  «Про  охорону  ат- мосферного повітря».

3.         Охарактеризуйте   нормативно-правові   акти,   норми яких регулюють охорону навколишнього природного середовища у сільському господарстві.

4.         Які нормативно-правові акти є основою правової  охо- рони навколишнього природного  середовища  в про- мисловості?

5.         Викладіть  нормативно-правову базу правової  охорони навколишнього природного середовища на транспорті.

6.         У чому полягають  особливості  правового  регулюван- ня охорони навколишнього природного  середовища  в атомній енергетиці?


 

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА