Серед промислових об’єктів одним з основних забруд- нювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенер- гетики (близько 30 відсотків усіх шкідливих викидів в ат- мосферу від стаціонарних джерел).
У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного пові- тря і забруднення земель через накопичення значної кіль- кості відходів (золи, шлаків, пилу).
Головними місцями накопичення радіоактивних відхо- дів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна пе- реробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпе- ки, що призводить до нераціонального використання схо- вищ та збільшує ризик радіаційних аварій. У 30-кілометро- вій зоні Чорнобильської АЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах велика кількість радіоактивних відходів, серед яких є відходи ядерної енер- гетики. Головним джерелом небезпеки у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС залишається об’єкт «Укриття», в якому зосереджені небезпечні радіоактивні речовини та ядерні матеріали, радіоактивність яких близько 20 млн. кюрі (п. 2 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресур- сів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених по- становою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року
№ 188/98-ВР).
З метою прискорення виконання рішення Ради націо- нальної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року
«Про стан реалізації заходів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему», введеного в дію указом
Президента
України від 20 липня 2007 року № 660, Прези- дент України постановив
Кабінету Міністрів України:
1) розробити за участю Національної академії наук Укра- їни і затвердити перелік першочергових робіт за Пла- ном здійснення заходів на об’єкті «Укриття», зокрема у сфері поводження з рідкими радіоактивними відхо- дами об’єкта «Укриття» та щодо моніторингу стану па- ливовмісних матеріалів цього об’єкта, які мають бути виконані у 2008-2012 роках;
2) провести переговори з Європейським банком рекон- струкції та розвитку щодо зарахування сум, профінан- сованих з Державного бюджету України на виконання першочергових робіт, як додаткового внеску України до Чорнобильського фонду «Укриття».
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про охоро- ну навколишнього природного середовища» підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов’язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов’язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що ви- ключала б можливість радіоактивного забруднення навко- лишнього природного середовища та негативного впливу на здоров’я людей у процесі видобутку, збагачення, тран- спортування, переробки, використання та захоронення ра- діоактивних речовин.
Державні органи по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і атомній енергетиці разом із спеці- ально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів систематично прово- дять перевірки стану екологічно небезпечних об’єктів та виконання відповідних заходів і вимог щодо їх безпечної експлуатації (ч. 1 ст. 66 Закону України «Про охорону на- вколишнього природного середовища»).
Атомна
енергетика і атомна промисловість (у тому числі видобування і збагачення
руди, виготовлення те- пловиділюючих елементів для атомних електростанцій,
регенерація відпрацьованого ядерного палива, зберігання чи утилізація радіоактивних
відходів) входять до перелі- ку видів діяльності та об’єктів, що становлять
підвищену екологічну небезпеку. Зазначений перелік затверджений постановою
Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 5541.
Особливості здійснення дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії визначаються пріоритетніс- тю забезпечення ядерної та радіаційної безпеки і пов’язані з необхідністю всебічної оцінки безпеки у разі прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії.
Дозвільна діяльність є складовою частиною державного регулювання у сфері використання ядерної енергії і перед- бачає на ряду з іншими заходами ліцензування діяльнос- ті, пов’язаної із здійсненням персоналом безпосереднього управління реакторною установкою атомних електростан- цій (ст. 6 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфе- рі використання ядерної енергії»).
Згідно
з довгостроковою концепцією широкого роз- витку теплоенергетики на
основі твердого палива, з ме- тою докорінного оздоровлення екологічного
стану про- понується: впровадження нових технологій спалювання низькоякісного
вугілля в котлоагрегатах з циркулюючим киплячим шаром і з внутрішньоцикловою
газифікацією вугілля та використанням генераторного газу в парогазо- вих
установках; застосування високоефективних парога- зових установок, які спалюють
природний газ, під час мо- дернізації діючих газомазутних ТЕС (енергоблоків) та
на новому будівництві; впровадження ефективних установок сіркоочищення під час
спорудження нових енергоблоків
1 ЗП України. – 1995. – № 10. – Ст. 252.
та
реконструкції діючих ТЕС; застосування сучасних ви- сокоефективних установок
пиловловлювання на діючих енергоблоках та під час спорудження нових
енергоблоків; поліпшення якості твердого палива зі зниженням його зольності до
10 відсотків, а вмісту сірки – до 1-1,5 відсо- тка; розробка та впровадження
систем очищення газів, що мають звести до мінімуму викиди в атмосферу пилу,
спо- лук сірки, азоту, вуглецю тощо; здійснення програм щодо утилізації твердих
відходів (золи, шламів та пилу) для по- треб будівельної індустрії; підвищення
обсягів оборотного водопостачання до 75-80 відсотків загального його обсягу;
створення замкнутих систем водопідготовки і гідрозоло- видалення,
нефільтруючих золошламовідвалів; впрова- дження ефективних засобів
утилізації осадів очищення води в різних технологічних схемах; перегляд
екологічних нормативів та вимог залежно від можливостей економіки та стану
довкілля (п. 18 Основних напрямів державної по- літики України у галузі
охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 5
березня 1998 року № 188/98-ВР).
Екологізація енергетики відповідно до Концепції наці- ональної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів Укра- їни від 17 жовтня 2007 року № 880-р, передбачає: підви- щення енергоефективності виробництва; розвиток аль- тернативної енергетики; мінімізацію негативного впливу атомної енергетики на довкілля; упровадження в енерге- тиці сучасних технологій та інноваційних проектів, що за- безпечать зменшення викидів забруднюючих речовин, зни- ження рівня шумового та електромагнітного забруднення, збільшення обсягів теплової та електричної енергії, яка ви- робляється когенераційними установками.
Контрольні
питання
1. Відповідно до яких нормативно-правових актів в Укра- їні здійснюється охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах?
2. Назвіть особливості правового регулювання охорони навколишнього природного середовища в населених пунктах згідно із Законом України «Про охорону ат- мосферного повітря».
3. Охарактеризуйте нормативно-правові акти, норми яких регулюють охорону навколишнього природного середовища у сільському господарстві.
4. Які нормативно-правові акти є основою правової охо- рони навколишнього природного середовища в про- мисловості?
5. Викладіть нормативно-правову базу правової охорони навколишнього природного середовища на транспорті.
6. У чому полягають особливості правового регулюван- ня охорони навколишнього природного середовища в атомній енергетиці?
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА